🌟«Теплиця» Браян Олдісс

Коли я зловила себе на думці, що хочу, аби вже ці кляті рослини всіх зіжрали… я вирішила попрощатися з книгою.

🌷

Серйозно. Дякую, книго, але нам із тобою точно не по дорозі.

Це просто бульварне чтиво за стилем написання. Уже з першого речення мене все бісило.

Але спочатку трооошки історичного контексту.

🌷🌷🌷🌷🌷
«Теплиця» фантаста Браяна Олдісса вийшла аж у 1962 році. Роман народився в той буремний в період, коли наукова фантастика активно відходила від історій про космос і ніжно занурювалася в тему екології, еволюції, постапокаліпсису…

Спочатку «Теплиця» взагалі не була одним цілісним романом. Вона складалася з кількох повістей, які публікувалися в журналі, а вже потім були об’єднані в книгу.

🌷🌷🌷🌷

Ідея обʼєктивно для свого часу неймовірно крута.

У далекому майбутньому Землі настала Ера Рослин. Сонце перетворюється на величезного червоного гіганта, рослинність захоплює планету, а навколо повно небезпечних хижих рослин. Деякі з них здатні пересуватися й полювати на все, що рухається.

Люди, які вціліли,це- істоти вкрай обмежені, з примітивним племінним укладом життя.

🌷

І от за ідею книга, власне, й отримала свою шану. Бо Олдісс створив дуже незвичний світ, у якому людина опинилася десь унизу харчового ланцюга.

але…

це ж не можна читати.

Стиль письма незграбний, кострубатий, мєєєрзкий. Речення часом виглядають так, ніби їх спеціально зібрали, щоб вибісити

Сюжет фактично відсутній.

По суті, є група людей, які блукають цим рослинним світом, стикаються з новими монстрами рослиннимии, а потім поступово вмирають жеруть їх рослини і комахи

🌷

І все це відбувається у світі, який, на мою суб’єктивну думку, позбавлений будь-якої логіки.

Так, я розумію задум.

Так, я розумію, що саме ця абсурдна наркоманія і є головною фішкою роману.

Так, я розумію його історичне значення.

Але мені від цього не стає приємніше його читати.

Короче, «Теплицю» я закрила.

🌷

Не моє.

Тож…допобачення, «Теплице». Тобі я вже забронювала тур на шафу / олх /монобазар.

Руда стерлядь про книжки