Ой блін. Скажіть це новозеландському Sauvignon Blanc, що ґрунт то повна чухня.

🍷

Бо тут, мені здається, Скрутон трохи загрався і вже занпдто красиво розводить руками пилюку

так, у вина є і історія, і культура, і традиції, і та таж сама людина, яка його робить, і спосіб його споживання і весь той контекст, про який вже пів книги мусолить автор.

🦋Але з цього зовсім не випливає, що ґрунт і довколишні умови можна винести за дужки.

Люблю історію про те, як Джон Бак підсунув своє новозеландське вино на сліпу дегустацію в Сансері. Дегустували місцеві виробники. У результаті новозеландський Sauvignon Blanc посів перше місце.

Невдобнєнько було

🍷

І саме тому аргумент про сліпу дегустацію мені тут здається трохи недолугим. Так, сліпа дегустація забирає контекст. Вона не дасть вам історії вина, його культури чи символічного значення. Але натомість вона забирає ще й упередження щодо бренда, репутації та походження

🌹Просто виноград росте не в трактаті з естетики і підживлюється філософією. Хоч про це знову ж таки автор нудить вже 71 сторінку🌹

Він росте в конкретній землі, під конкретним небом, у конкретному кліматі, а вже потім із нього людина робить вино і надає йому весь той культурний сенс, про який пише Скрутон.

Щось я поки розчарована
Бо станом на 71 сторінку французьки вина особливі, бо у Франції багата історія….

Руда стерлядь про книжки