🌟«Я, Жанна Ебютерн» Олівія Елькаїм

Жанна Ебютерн - французька художниця, муза й неофіційна дружина Амедео Модільяні. Дуже трагічна постать молодої, потенційно талановитої мисткині, яка сьогодні значно більше відома як коханка Модільяні, ніж художниця 🌟

До цього я не дуже цікавилася ні життям Жанни, ні життям Модільяні, ну хіба що дуууже поверхово. Тому ця книжка змусила мене трохи заглибитися в тему й покопирсатися в тому, де тут історичні факти, а де вже художній вимисел. І от тут у мене виникло чимало питань. З плюсів - книжка читається дуже швидко.Мені не сподобалося, як авторка зобразила саму Жанну. 🥀

Я серйозно, склалося враження, що вона постійно ходить за Модільяні з телячими очима. вона дивиться на нього тими телячими очима, ридає, коли він шляється по барах і борделях, стоїть під дверима барів та борделів, знову ходить за ним, дивиться тими самими телячими очима й чекає сексуКруто…

🌟

Так, авторка згадує, що Жанна теж малювала. Але це подано настільки побіжно, що складається враження, ніби це просто галочкаА це ж якраз найцікавіше жЖанна справді була мисткинею: навчалася в Acadеmie Colarossi, малювала й мала сильні художні амбіції. Її талант згадують і дослідники її творчості.

Але в романі вона все одно значною мірою залишається передусім коханкою/музою Модільяні.

🌟

Ще авторка показує Жанну як людину, яка була практично сама і без подруг, і без підтримки родини. Але це теж… перебільшено, чи що. У неї були дружні зв’язки в мистецькому середовищі, зокрема із Ханою Орлофф і саме вона представила 19-річну студентку Амедео Модільяні. хоча ладно, в книзі, кохання з першого погляду на сходовому майданчику - непоганий варіант, але неправдивий. Не дуже сподобався мені й сам Амедео Модільяні. Його авторка зобразила міським божевільним. Та і загалом, він або спить із Жанною, або малює і не завжди Жанну, все частіше інших своїх коханок, або п’є, або в борделі. А потім знову спить із Жанною, і все по колу ✨

Ну, певною мірою так воно й було, і Модільяні справді мав серйозні проблеми з алкоголем і наркотиками, а його здоров’я дійсно було дуже поганим. Але мені хотілося б побачити його очима закоханої дев’ятнадцятирічної дівчини. Що вона в ньому бачила? Чому саме він? Що її так тримало поруч із ним? Ну не сексом же єдиним, їй-богу🌟

Коротше, головний посил я прочитала так: талановита мисткиня поступово розчинилася в чоловікові. Втратила себе і отримала засудження соціуму

І є навіть одна сцена, де Жанна каже, що Амедео не витримує бути в тіні когось - навіть коханих жінок. Прекрасна фраза. Дуже багатообіцяюча. Але просто фраза. Ми не бачимо, як Жанна до цього доходить. Не бачимо достатньо її власних амбіцій, образи, творчих сумнівів. Не бачимо самого процесу цього «розчинення в безмежному коханні». А шкодаОсобливо якщо врахувати, що психологічні проблеми Жанни, судячи з біографічних джерел, вони не виникли раптово після смерті Модільяні. І є свідчення про її психологічну вразливість ще до їхнього знайомства. Брат Жанни навіть залишався поруч із нею, побоюючись, що вона накладе на себе руки. В принципі, що вона і зробила, але вже після смерті коханого🌟

Не знаю що сказати, читається швидко, історія ж дуже трагічна. Ще і фон - Перша світова війна… Сильний удар на романтичну лінію, без особливої глибини. Руда стерлядь про книжки