Почала читати нову книжечку, а тут передмова ❤️‍🩹

Коли мій український видавець попросив мене написати передмову, я погодилася, а потім відкладала, поки не забула,що зобов'язалася це зробити. Не думаю, що маю право казати вам: «Я поділяю ваші страждання, я думаю про вас». І все ж, це так. Коли в лютому 2022 року у вас спалахнула війна, мійстарший син (якому на той час було дванадцять) виготовив гірлянду в кольорах вашого прапора, яку ми повісили в нашій вітальні; він переглянув усі серії серіалу «Слуга народу» з Володимиром Зеленським; він узявся вивчати українськуза допомогою Google Перекладача, залучаючи до цього наших друзів. Своєю чергою, я написала великий репортаж про вимушених переселенців із Харкова в Марселі, опублікований у березні 2022 року в газеті La Vie, де працюю. Я зберегла в памʼяті розгублені погляди жінок, плач чоловіків, дітей, загорнутих у ковдри разом зі своїми хатніми улюбленцями. Це все, що я зробила, не так і багато, проте найкраще, щомогла. Ті звірства доходять до мене через медіа. Іноді, зізнаю-ся, я заплющую очі. Мені хочеться забути бомбардування, зґвалтування, масові вбивства, що відбуваються у вас, поки я спокійно сиджу за своїм столом, пишучи цю передмову. Я журналістка, а також романістка. Я переконана, що моя письменницька діяльність не повинна бути підпорядкована тільки єдиній меті: миру й викриттю злочинів. Це було б занадто легко, і не мені вирішувати це…
Руда стерлядь про книжки