Дитина емоційно незрілих батьків з самого дитинства вчиться покладатися на себе, а у дорослому віці вона боїться покладатися на інших.

Такі діти рано зрозуміли: або я подбаю про себе сам, або про мене не подбає ніхто.

Вони росли дуже самостійними, відповідальними, могли подбати не лише за себе, а й за інших. Але, вони не знають що таке коли дбають про них.

Тому у дорослому віці діти емоційно незрілих батьків мають проблеми з довірою, не вміють просити та приймати допомогу.

Стосунки з іншими вони вибудовують так, як колись вибудовували з батьками: самому все зробити, ні про що не просити, нікому не завдавати клопоту . Адже тільки так колись можна було вижити.

Нікому не довіряти - це не вибір, а позиція, яка сформувалася у токсичному родинному середовищі і аби змінити цю позицію у дорослому віці потрібно неодноразово повертатися до того досвіду: аналізувати його, переосмислювати та засвоювати нові поведінкові стратегії.

Почати це робити можна з осмислення того як родинний досвід вплинув на відчуття безпеки, за яких умов ви відчуваєте себе безпечно та що дозволило б вам задовольнити цю потребу.

Також ми можемо почати спільно аналізувати цей досвід. Цього тижня я маю вільні години для консультацій:

• четвер 17:00
• пʼятниця 12:00

Для запису пишіть @olgamalakhova1

#психотерапія