У мене є тимчасово на почитати цікава книга Порфирія Мартиновича "Українські записи". Там купа народних казок, і чарівних, і про тварин, і пісень, і чимало козацьких оповідок. І от найдивніші серед них - казки про протистояння Палія і Мазепи. Тупо Гай Гісборн і Робін Гуд, вибачте. По-перше, там абсолютно химерні і дикі перетворення. Палій підміняє в'юнів кабанячими хвостами (ні в кого це питань не викликає), Палія підміняють на шибениці, він з колегами їде воювати Мазепу, і вони вчотирьох на одному коні. Мазепа там антигерой, ясно що, Палій - герой, який захищає простий народ від іноземців типу Мазепи, які прийшли його гнобити і відривати від рашки. Я гадаю, що якби були казки, де Мазепа був би хороший, а Палій поганий, їх би навряд у дев'ятнадцятому столітті видали. Але що цікаво, у цих казках, де Палій рятує народ від засилля іноземних панів на чолі з Мазепою, збереглося дві речі. По-перше, цар, який просив Палія про допомогу у війні з Мазепою (а Палія реально привозили з заслання в той час показати, що він живий і легітимний), потім його кинув, не виконавши жодної зі своїх обіцянок. Знайомо, правда? По-друге, цар також не дозволяє знищити Мазепу, бо Мазепа - його хрещеник. Хрещеник - це, звісно, символічне, якщо згадати реальну різницю у віці між Мазепою і царем. Коротше, крізь традиційне для інших народних казок "цар нас любить, а міністри його козли" тут проривається думка, що з царем теж щось було негаразд. А ще це дуже драйвове егегей. Шахерезада поки закінчує дозволено патякати. Цар завжди вас кине, ну, це ми добре знаємо.