Як португальські Азори стали центром світу

На Азорах на острові Faial є містечко Horta. Нині там тихо і спокійно (ну, і вітряно), а колись воно було одним із найважливіших стратегічних пунктів планети. Його називали «нервовим центром Атлантики».

Чому? Бо саме в Орті (так читається) перетиналися підводні телеграфні кабелі, які зв'язували Європу, Північну Америку, Південну Америку та Африку.

Телеграф став проривною технологією. Він не залежав від голубів, потягів, чи кораблів, передавав інформацію практично миттєво на величезні відстані, повністю змінивши світ і зв’язавши континенти. Але щоб мати все це, необхідно було створити відповідну інфраструктуру. На землі цю проблему вирішували телеграфні стовпи, а в океанах - підводні кабелі.

Людство швидко призвичаїлось до інновацій і захотіло ще. І маленька Орта це забезпечила.

Азори  розташовані майже посередині Атлантичного океану й були ідеальним ретранслятором сигналів.

Орта, яка мала глибоководну і добре захищену бухту, стала ідеальним місцем для виходу кабелів на сушу, де оператори могли прийняти сигнал, що згасає, посилити його та відправити далі через океан.

Провідні держави світі швидко оцінили всі переваги і встали в чергу до португальського уряду по дозвіл будувати свої станції та інфраструктури на Фаялі.

На маленький острів пролився золотий дощ. Перший телеграфний кабель з’єднав Орту з Лісабоном у 1893, проєкт реалізували британці Europe and Azores Telegraph Company, у 1900 німці з Deutsche Atlantische Telegraphengesellschaft) проклали кабель Емден — Орта — Нью-Йорк, щоб мати власний зв'язок з Америкою в обхід британців, згодом свої кабелі проклали американці (Western Union), Франція та Італія, які зв’язали Середземне море з Південною Америкою.

Незабаром в Орті працювали 15 підводних кабелів, що робило її “кабельною столицею світу”. Маленьке португальське містечко раптово стало космополітичним центром, де англійська та німецька мови лунали частіше за португальську.

У роки Першої світової навколо Орти точилася запекла боротьба. Противники постійно перерізали кабелі один одному і намагалися підловити ворожі кораблі і субмарини. Всі розуміли цінність інформації і ніхто не бажав програвати в інформаційній війні.

Ставки постійно підвищувалися й Орта ставала все важливішою. Так тривало десятки років.
Але у всього є свій початок і кінець. Орту, яка розквітла завдяки науковому прогресу, він же й “поховав”.

Короткохвильовий радіозв'язок, а потім і супутниковий знищили географічні переваги Азорів. Нові кабелі та телефонний зв’язок вже не потребували ретрансляторів.

Інформаційні потоки перемістилися із заглиблених у підводні океанічні жолоби кабелів на навколоземну орбіту, зробивши наземні ретрансляційні станції на віддалених островах застарілими.

Перехід на повністю автоматичні системи комутації зробив непотрібним утримання великих міжнародних кабельних консорціумів з їхніми чисельними офісами та інженерним персоналом безпосередньо на Фаялі.

Бурхливе і тривале виверження місцевого Vulcão dos Capelinhos в 1957 - 1958 всі ці процеси прискорило. Стихія зруйнувала кабельну інфраструктуру і спричинила масову міграцію людей. Причому більшість перебралися не до континентальної Португалії, а до США.

Тож “кабельна столиця” була приречена. Остання  телеграфна станція в Орті закрилася у 1969 році, а колись галасливі німецькі та англійські квартали спустіли.

Але не все так сумно. Уряд Португалії побудував в Орті аеропорт, який відкрився в 1972 і став важливим трансатлантичним хабом, колишні будівлі телеграфних консорціумів використовуються як державні установи, готелі або житлові будинки, а в місцевому музеї зберігається унікальна колекція старовинного телеграфного обладнання, зразків глибоководних кабелів та документів, які нагадують про часи, коли доля світової економіки, війни та миру вирішувалася на цьому маленькому острові.

Юрист у Португалії 👈

#russiaisaterroriststate

👉 Підпишіться
☕ ️ Купити мені каву