кіно вихідного дня: незаслужено проігнорований кінопрокатом новозеландський готичний горор "Mārama" (2026).⭕️події розгортаються у другій половині 19 сторіччя, коли до ізольованого англійського маєтку здалеку прибуває Мері Стівенс, молода дівчина з народу маорі, вихована чужинцями. вона пустилася у плавання крізь половину світу лише задля обіцянки дізнатися правду про своїх батьків - але знаходить тут лише доброзичливого (на перший погляд) китобійного магната, який неочікувано розмовляє її мовою та тримає у саду традиційний будинок маорі.⭕️загалом, дуже непогане жанрове кіно, яке поєднує усі мої улюблені тропи (ууу, зловісний маєток, уііі, героїня ходить вночі коридорами у нічній сорочці з канделябром, неіронічно обожнюю) та питання британського колоніалізму у Аотеароа. У Мері - Ма́рами - не тільки відібрали історію, її культуру продовжують плюндрувати на її очах, називаючи це поціновуванням. крім того, дівчині починають ввижатися якісь жахливі сцени - хіба можна це витримати?⭕️була рада побачити тут Тобі Стівенза (обожнювала його у "Black Sails"), він незмінно розкішний. місцями, звісно, діалоги здалися мені трошки неісторичними, і обмежений бюджет теж видно, але враження загалом дуже позитивні, бо і проблематика, і естетика - ідеально мої.⭕️пораджу, якщо вам подобається "Багряний пік" та роботи Еґґерза.#кіно