Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Ілюзія абсолютної пам'яті (Реконструктивна пам'ять)Ми щиро віримо, що пам'ятаємо ключові події (наприклад, домовленості на важких переговорах чи причини виникнення проблеми) як на відеозаписі. Дослідження Ульріка Найссера довели: наша пам'ять — це скоріше сторінка у Вікіпедії. Щоразу, згадуючи подію, ми її перезаписуємо, додаючи нові факти та спотворюючи старі, але при цьому зберігаємо 100% суб'єктивну впевненість у своїй правоті.🔗Де це корисно: Проведення ретроспектив, аналіз інцидентів, вирішення конфліктів.🔗Як користуватися: Ніколи не покладайтеся на людську пам'ять у робочих процесах. Завжди ведіть письмові meeting notes (навіть за допомогою ШІ-асистентів) і фіксуйте домовленості відразу. Якщо на ретроспективі виникає суперечка про те, "як усе було насправді", спирайтеся на лоб-файли та документи, а не на чиюсь (навіть вашу власну) залізобетонну впевненість.–––🧪🧪🧪–––1. Класичний експеримент Найссера (Катастрофа «Челленджера»)28 січня 1986 року на очах у мільйонів глядачів вибухнув космічний шатл «Челленджер». Наступного ранку Ульрік Найссер, який тоді викладав в Університеті Еморі, попросив своїх 106 студентів написати невелике есе-анкету: де вони були, з ким, що саме робили і як дізналися про трагедію.Через 2,5 роки Найссер розшукав 44 з цих студентів і попросив їх знову описати свої спогади про той самий день.▶️Результат: Відбулися кардинальні зміни у спогадах. Лише 10% учасників згадали події ідеально точно. Близько 25% респондентів помилилися абсолютно в кожній деталі (були в іншому місці, з іншими людьми, робили інші речі).▶️Парадокс упевненості: Коли студентів запитували, наскільки вони впевнені у своїй правоті, середній бал становив 4,17 з 5. Тобто вони були абсолютно переконані, що пам'ятають усе до найдрібніших деталей.▶️Шок від правди: Коли Найссер показував студентам їхні власні оригінальні анкети, написані через день після катастрофи, багато хто реагував приблизно так: "Це точно мій почерк, я не можу цього заперечувати. Але я клянусь, що все було інакше!"2. Масштабне дослідження 11 вересня (9/11 Memory Consortium)Коли сталися теракти 11 вересня 2001 року, Найссер (разом з Вільямом Хьорстом, Елізабет Фелпс та іншими видатними вченими) об'єдналися у великий консорціум, щоб повторити експеримент часів «Челленджера» на безпрецедентному рівні.Вони опитали понад 3000 американців одразу після подій, а потім поверталися до них через 1 рік, 3 роки та 10 років.▶️Результат: Дослідження повністю підтвердило висновки Найссера. Протягом першого року точність особистих спогадів (де людина була, як дізналася про вежі-близнюки) впала приблизно до 60%. Люди почали непомітно "вплітати" у власну пам'ять кадри, які сотні разів бачили по телевізору, або чужі розповіді.▶️Однак їхня суб'єктивна впевненість у тому, що їхня пам'ять ідеально точна, залишилася практично на рівні 100% навіть через десятиліття.
Читали гороскоп сьогодні? Проводили вам колись сенс матриці долі?Вітаю, ви познайомились з ЕФЕКТОМ ФОРЕРАУявіть, що ви пройшли детальний психологічний тест і отримали такий персональний результат:"Ви дуже потребуєте, щоб інші люди вас любили й поважали. Ви схильні бути самокритичними. У вас є значний невикористаний потенціал, який ви ще не перетворили на свою перевагу. Хоча у вас є деякі особистісні слабкості, ви загалом здатні їх компенсувати."Звучить так, ніби це написано саме про вас, чи не так? Насправді, це універсальний текст. Те, що ви зараз відчули — це ефект Форера.🧠 Що це таке?Ефект Форера — це когнітивне упередження, при якому люди високо оцінюють точність описів своєї особистості, вважаючи їх індивідуальними та унікальними, хоча насправді ці описи є розмитими та загальними. Вони настільки абстрактні, що їх можна застосувати майже до будь-якої людини.🧪У 1948 році психолог Форер провів блискучий експеримент. Він дав своїм студентам тест на тип особистості, а потім роздав кожному "індивідуальний" результат і попросив оцінити його точність від 0 до 5.Середня оцінка студентів склала 4.26.🤦♂️Секрет експерименту: Форер повністю проігнорував відповіді студентів і роздав усім абсолютно однаковий текст (той самий, що наведений на початку допису), складений з уривків купленого в кіоску астрологічного журналу.🎯 Чому наш мозок на це "купується"?1. Жага визнання (позитивне формулювання): Ми охочіше віримо в те, що лестить нашому его, підкреслює наші хороші риси та м'яко виправдовує недоліки.2. Суб'єктивна валідація: Наш мозок схильний самостійно заповнювати прогалини та шукати зв'язки. Читаючи загальний текст, ми самі несвідомо підтягуємо під нього конкретні ситуації з власного життя.3. Авторитет джерела: Якщо опис надає "професійний психолог", "унікальний алгоритм" або складний тест на 100 питань, рівень довіри до результату автоматично зростає.🔗Ефект Форера — це справжній фундамент для багатьох сфер:🔮Астрологія, гороскопи та дизайн людини: Усі ці системи працюють саме завдяки загальним, всеосяжним формулюванням.🔮Езотерика та ворожіння: Зчитування інформації екстрасенсами часто будується на так званому "холодному читанні" та ефекті Барнума.📺Розважальні тести: Від журнальних тестів до опитувальників у соцмережах ("Який ти тип лідера?").🎞Маркетинг та продажі: Копірайтери створюють тексти, які здаються написаними особисто для кожного клієнта, змушуючи його думати: "Цей бренд дійсно мене розуміє".
Запитав у людей, як вони знайшли себе і свій споcіб заробітку, спробував узагальнити у вижимку, можливо вам буде це корисно з початку нового року: 1. Самопізнання і рефлексіяАналіз психотипу, цінностей, мотивації, того, що дає енергію, а не забирає її. Часто через психолога, кризу, вигоряння, втрати. Розуміння себе приходить не одразу, але саме воно дає відчуття “це моє”. 2. Метод проб і помилокЕксперименти, відмови, невдачі, “набивання шишок”. Те, що виглядало помилкою, з часом стає точкою росту або підказкою, куди не йти. 3. Випадкові обставини і можливостіБагато хто не обирав свідомо. Просто склались умови, з’явилась можливість, стало цікаво — а згодом за це почали платити. Це нормальний шлях, а не “помилка вибору”. 4. Природні схильності і довгий інтересТе, до чого тягнуло з дитинства або роками: системне мислення, робота з людьми, освіта, фото/відео, ремесло. У якийсь момент з’являється приклад, що цим можна заробляти, і хобі стає діяльністю. 5. Криза як точка входу в нову професіюВигорання, депресія, втрата можливості займатись старою справою — не кінець, а переформатування. Часто саме біль відкриває новий напрям. 6. Цінності як фільтрНе обов’язково “справа мрії”. Достатньо, щоб діяльність не суперечила базовим цінностям. Навіть якщо шлях неідеальний — це ок. 7. Стан “ще не зрозумів” — теж нормаБагато людей чесно в цьому зізнаються. Розуміння не завжди приходить швидко і не завжди остаточне. Пошук — це процес, а не разове рішення.Висновок:Більшість не “знаходить покликання”, а поступово збирає його з досвіду, помилок, обставин і внутрішніх змін.Питання “ким бути?” часто змінюється на практичніше:– що мені зараз підходить;– що дає енергію;– що не суперечить моїм цінностям;– з чим я готовий експериментувати далі.
Нерухомість. 4. Складські приміщення під е-комерс та різноформатні шоу-руми, склад-магазини. І звісно, їх поєднання у форматі широкого асортименту, за прикладом в Україні: Епіцентр, Аврора. Основна фішка, що приміщення, бажано, мають бути одразу підготовлені під такий формат, тому архітектори, вже починайте отримувати досвід та формувати пропозицію. 5. Приміщення під дата-центри.Енергія. 6. Теплові магістралі від дата-центрів у житлові приміщення чи сауни (Фінляндія, привіт). 7. Електроенергія. Дешевше і більше. Накопичення та генерація. Ті дата-центри ШІ потрібно буде багато годувати.Їжа. 8. Локальне крафтове виробництво продуктів. ЗДОРОВИХ ПРОДУКТІВ. 9. Нові концепції ресторанів. Зміни протягом дня (до 14 обідне просте меню, а після 14 ресторан для побачень). Зміни протягом року (літом доставляємо готові денні комплекси, а приміщення здаємо під коворкінг, а зимою гріємо олд-фешн коктейлями та дискотекою).Логістика. 10. Логістика та доставка великим транспортом між містами та дрібним прямо в дім. Зі зростаючою швидкістю.Відпочинок та враження. 11. Комплекси самоізоляції відпочиваючого з різними корисностями для психічного та фізичного здоровʼя. «Сенс психотерапевта – включено» при готелі в Карпатах – скоро норма як і сніданок. 12. Комплекси «дитячі садки» для дорослих з повною приватністю та доброю охороною. Розвиток. 13. Шалені гроші батьки готові віддати у розвиток своєї дитини, який буде конкурентним у майбутньому та зі швидким результатом. А ще більше грошей готові віддати, якщо ви вивільните трохи більше часу їм на своє життя. 14. Персональне менторство під ключ протягом років. Ментор не просто з тобою працює кілька дзвінків і тішиться заробленому. Він розділяє з тобою результат протягом 10 років спільної роботи.Власність та інвестиції. 15. Збільшення кількості форматів ко-інвестування з низьким порогом входу. 16. Перехід до власності багатьма дрібними частками в різних куточках країни та світу. 17. Власне житло.Безпека. 18. Особиста. 19. Приміщення. 20. Страхування. 21. Безпека даних та фінансів.Люблю фразу: Ми переоцінюємо те що можемо зробити за рік, і недооцінюємо те що можемо зробити за 10 років.
Люблю каву. Тепер це навичка.Завжди її тільки пив, десь в улюблених кавʼярнях міста. Стараюсь пити її так, щоб отримувати задоволення від процесу: відчути аромат, нотки смаку і просмажки, солодкавість молока і текстуру до якої його збив бариста. Паралельно з цим люблю спостерігати за всім довкола, я це люблю робити і без кави, але так цей процес має свій шарм. Якщо це місце на природі, нічого кращого за спів пташок ще не придумали.Радію, що за вікном впевнено суне весна і вже зʼявляються пучки майбутнього цвіту на деревах.☕Мій улюблений напій: кортадо (або еспресо макіато) Здається, має найбільш виражений молочний кавовий смак, і не заповнює надто шлунок молоком. Якось прийшла думка, що знаходячи вільний час (а навіть якщо його нема, то діяльність таки треба змінювати для збільшення власної ефективності) можна було б здобути самому навичку бути баристою. Пішов у місцеву кавʼярню і попросився "навчіть!", вони погодились, але були дуже зайняті, попросились пізніше повернутися до цього питання. Почекав кілька тижні і не отримав від них запрошення, то й почав шукати інший шлях. Купив собі до дня народження подарунок – ріжкову кавоварку.Сьогодні 13 днів як я щоранку роблю собі каву завдяки ній. Близькі люди вже подарували мені горнятка на 160 мл під капучіно, а я докупив собі на 110 мл, прозорі, естетичні. Ще докупив собі вагу та ручну кавомолку, бо надивився багато відео, що мені воно потрібне, аби робити правильну каву. 13 день і я навчився класно збивати молоко, розуміти порційність еспресо (вага, час, вихід в мл), малювати сердечко. Тепер це: навичка, хобі, ранкова рутина, спосіб погостити близьких. (фото поки не покажу, нема чим зробити, розбив телефон)Бачу, як колись відвезу її до хатки в горах і зроблю там собі кортадо, яке питиму сидячи на сходах, думаючи: "Отут побудую джакузі, а там поставлю мангал".
Структура управління — це структура інтересів. Але не так, як прийнято думати.Зазвичай цю фразу трактують як дзеркало того, хто зараз має владу, вплив, контроль. Мовляв, подивись, хто приймає рішення — і ти побачиш, чия воля реалізується.Але я бачу в цій тезі інший сенс.Для мене структура управління — це проекція інтересів у майбутнє, а не просто відображення теперішнього.Те, як лідер вибудовує управлінську архітектуру, показує, які напрямки він хоче розвивати. Де зараз його фокус. І куди він прагне перенести центр ваги — влади, відповідальності, ресурсів.Коли в бізнесі з’являється нова функція, роль чи команда — це ще не означає, що вона вже приносить результат. Але це завжди означає, що там є інтерес. Там — ставка на розвиток.Хтось формує R&D-відділ, бо хоче інновацій. Хтось дає більше повноважень клієнтському сервісу — бо бачить майбутнє в лояльності. А хтось делегує і будує горизонталь — бо вірить у силу команди, а не в ручне управління.Структура управління — це не просто реакція на реальність. Це заява про намір.А отже, уважне спостереження за нею може сказати більше, ніж будь-яка стратегія, презентація чи візія на слайдах.
Якось колючи дрова, я чуть не зніс собі голову, але то інша історія. Я просто памʼятаю, що головне зробити тріщину. Далі просто в неї бити. Інколи можна спробувати бити в ту ж тріщину, але через удар обухом. Просто бити. І поліно обовʼязково розвалиться на дві чи більше частин. І це станеться достатньо раптово. Очікувано, але раптово. У сокири задача знайти/зробити тріщину. У поліна задача не дати тріщину.Я свою філософію закінчив, повернусь до своєї маленької історії. Колов дрова, тут попався великий коубок (як говорю – так пишу) і міцний зараза. Я вдарив сокирою, і сокира забилася. Я просто не міг її витягнути, як не старався. Потім згадав, що бачив як (вже покійний) Пані-Пані (кличка підопічного місцевого психоневрологічного інтернату, мій друг і помічник нашої родини) перевертав в повітрі над собою сокиру разом з коубком і бив обухом. Поліна в цей момент просто вистрілювали в обидві сторони. Зрозумів, що можна спробувати повторити цей прикол. Описувати можна в деталях і довго, але рішення було прийнято миттєво і ситуація пройшла так само блискавично. До речі, про блискавки, я памʼятаю, що бачив їх перед очима, чи то, прямо в очах. Нагадую, все відбувається миттєво і екстра-динамічно: піднімаю сокирою важке поліно над собою (сокира забита в нього), майстерно починаю перекручувати в руках, аби сокира впала на обух (хто не знає, то з однієї сторони сокири лезо, а з іншої тупа, як я в цей момент, частина – обух), за інерцією руки ведуть всю конструкцію вгору, руки достатньо слабкі, тому перебороти гравітацію в парі з інерцією не дуже могли, коубок з усієї дурі пиз*ує (тут доречне саме це слово!) мене у вухо, я продовжую рух руками вниз, коубок розбивається об мою голову на дві частини!!! Я з тріумфальним дзвоном в голові від потужного удару усвідомлюю, що план вдався, але не так як я хотів (бажання треба артикулювати чітко!), продовжую рух руками донизу, з сокири злітає лезо і забивається мені в ногу якраз на підйомі стопи, прямо між сухожиллями (шрам в мене досі є). За цим всім, випадково проходячи повз, спостерігає тато (можу тільки уявити що він про мене подумав в цей момент). Я кидаю руківʼя і дико починаю... ржати. Я страшенно сміявся з того, як це виглядало і який я, все таки, обух. Тупий. Ну і не плакати ж при татові, і не плакати, аби мама не дізналася, що я плакав, я ніколи не плакав коли себе калічив, бо я не хотів, аби батьки переживали.Ну, і егоїстично, важливо було запамʼятати до цих днів саме те, що я ніколи не плакав в таких історіях, яких в мене було десятки. Я, якраз з тих, як кажуть "кожен дорослий чоловік – це маленький хлопчик, що чисто випадково вижив". І то не про Гаррі Поттера, якого ночами читав мій брат.
Яка б не була проблема, але домовитися можна про все.Класична структура переговорного процесу, яка дозволяє ефективно вести діалог та досягати вигідних домовленостей:1️⃣ Визначення інтересів та мотивацій– Важливо не лише виявити явні потреби сторін, а й приховані мотиви.– Активне слухання та правильні запитання допоможуть зрозуміти справжні "больові точки".2️⃣ Знаходження точок перетину (інтересів)– Варто визначити, що для кожної сторони є критично важливим, а що другорядним.– Створення «карти інтересів» допоможе побачити, де можна поступитися, а де – ні.– Аналіз win-win сценаріїв: що може принести вигоду обом сторонам.3️⃣ Пошук компромісів– Краще шукати не просто компроміс, а синергію (тобто рішення, яке дає більше цінності, ніж просто "золота середина", коли 1+1=3).– Якщо компроміс неможливий, варто підготувати альтернативні варіанти (BATNA – Best Alternative to a Negotiated Agreement).– Чітке визначення умов домовленостей та закріплення їх у вигляді конкретних кроків.4️⃣ Пояснення наслідків (позитив і негатив: якщо домовимо, або ні)– Чітка демонстрація вигоди для сторін у разі успішної угоди.– Прогнозування ризиків і негативних наслідків у разі провалу переговорів (без тиску, а через раціональний аналіз).– Використання storytelling: показати реальні приклади або кейси, що підтверджують важливість домовленостей.Якщо говорити з точки зору бізнесу чи продажів – важливим є іще підготовчий етап (збір інформації перед переговорами) і пост-переговорний етап (контроль виконання домовленостей). Але такі етапи я б пропонував у будь-яких переговорах. Особливо контроль виконання рішень/домовленостей.
🤔 Чому задачі залишаються невиконаними?Є багато типів професіоналів – від A до C. A-кандидати генерують ідеї, організовують процеси й досягають результатів, але якщо говорити лише про базове виконання задач, існує три ключові причини, чому справа може "застрягти" або взагалі не піти.1️⃣ Проблема ресурсу: Немає часу.Людина може просто не мати фізичного часу, щоб приділити увагу задачі. Часто це поєднується з бажанням виконати роботу якісно, але оцінка необхідних зусиль перевищує доступний ресурс. Результат? Задача залишається невиконаною.2️⃣ Проблема комунікації: Непорозуміння задачі.Неякісне технічне завдання, невдале формулювання або розмите пояснення призводять до того, що виконавець не розуміє, чого від нього хочуть. Що робити, як робити, який результат очікується? У таких умовах задача приречена на провал.3️⃣ Проблема кооперації: Відсутність мотивації.Людина не розуміє, для чого їй це потрібно. Виконання задачі не має для неї сенсу – ні в контексті досвіду, ні в плані винагороди, ні в особистій зацікавленості. Якщо немає розуміння "заради чого", мотивація виконати задачу просто відсутня.Що я хочу сказати? Кооперація та комунікація веде нас до бажаної вивіреної цілі, а особливо за наявності ресурсів.А що, на вашу думку, найважливіше для досягнення цілей? Пишіть у коментарях! ⬇️
✨ Контраст замість балансу: інша перспектива на життяЧасто ми чуємо про важливість балансу: рівновага між роботою і відпочинком, між особистим і професійним. Але чи завжди баланс — це те, що нам потрібно?Я пропоную подивитися на це з іншого боку й спробувати концепцію контрасту. Це коли ми віддаємо багато ресурсу на одну задачу, працюємо над нею з усіх сил, створюємо імпульс, а потім... робимо паузу. Відходимо, щоб подивитися на все збоку, набратися нових сил, знайти простір для вдосконалення.Це як у кулінарії: коли пиріг тільки-но спекли, його треба дати охолонути й настоятися. Якщо одразу розрізати – вийде щось несформоване, недовершене.У будь-якій справі найбільші зусилля йдуть на початку, коли ми створюємо стартовий імпульс. Як приклад – авто: найбільше палива витрачається, щоб зрушити з місця. Або шафа при перестановці меблів: найбільше сили йде на перший поштовх, а далі – справа легша.Контраст – це про те, щоб вкладатися на максимум, коли це потрібно, а потім дозволити собі відпочити й оглянути результати. Не прагнути постійної рівноваги, а прийняти ритми життя, які схожі на хвилі: підйом – пауза – підйом.Можливо, саме контраст дозволяє нам не лише працювати ефективніше, але й жити яскравіше. Що думаєте?