Люблю каву. Тепер це навичка.Завжди її тільки пив, десь в улюблених кавʼярнях міста. Стараюсь пити її так, щоб отримувати задоволення від процесу: відчути аромат, нотки смаку і просмажки, солодкавість молока і текстуру до якої його збив бариста. Паралельно з цим люблю спостерігати за всім довкола, я це люблю робити і без кави, але так цей процес має свій шарм. Якщо це місце на природі, нічого кращого за спів пташок ще не придумали.Радію, що за вікном впевнено суне весна і вже зʼявляються пучки майбутнього цвіту на деревах.☕Мій улюблений напій: кортадо (або еспресо макіато) Здається, має найбільш виражений молочний кавовий смак, і не заповнює надто шлунок молоком. Якось прийшла думка, що знаходячи вільний час (а навіть якщо його нема, то діяльність таки треба змінювати для збільшення власної ефективності) можна було б здобути самому навичку бути баристою. Пішов у місцеву кавʼярню і попросився "навчіть!", вони погодились, але були дуже зайняті, попросились пізніше повернутися до цього питання. Почекав кілька тижні і не отримав від них запрошення, то й почав шукати інший шлях. Купив собі до дня народження подарунок – ріжкову кавоварку.Сьогодні 13 днів як я щоранку роблю собі каву завдяки ній. Близькі люди вже подарували мені горнятка на 160 мл під капучіно, а я докупив собі на 110 мл, прозорі, естетичні. Ще докупив собі вагу та ручну кавомолку, бо надивився багато відео, що мені воно потрібне, аби робити правильну каву. 13 день і я навчився класно збивати молоко, розуміти порційність еспресо (вага, час, вихід в мл), малювати сердечко. Тепер це: навичка, хобі, ранкова рутина, спосіб погостити близьких. (фото поки не покажу, нема чим зробити, розбив телефон)Бачу, як колись відвезу її до хатки в горах і зроблю там собі кортадо, яке питиму сидячи на сходах, думаючи: "Отут побудую джакузі, а там поставлю мангал".