Путч. Русский - нах*й

🥀Що треба знати про ТЦК на концерті Океану Ельзи і облави з бусифікацією. 1. Задача цього шоу – не мобілізація, а, власне, шоу. Кілька десятків тусовщиків, пійманих на концерті Вакарчука, і близько не закриють потреби армії в кілька сотень тисяч людей. 2. Полювання на ухилянтів не є функцією ТЦК. Функція ТЦК – виписати повістки тим, хто потрібен армії, перевірити стан цих людей, розподілити по підрозділам. Якщо людина ухиляється від мобілізації, вона мала би стати клієнтом поліції. Саме поліція мала би шукати таких людей і доставляти в ТЦК. 3. Єдина причина, чому ТЦК виконує функції поліції – це намагання перекласти негатив від мобілізації з влади (з якою асоціюється поліція) на ТЦК (які асоціюються з армією). Люди, які ухиляються від служби, повинні боятися і ненавидіти не Зеленського, а армію. 4. Це шоу було б неможливим, якби мобілізація не була провалена ще півтора роки тому. 5. Виключну відповідальність за провал мобілізації несуть особисто президент Зеленський і владна коаліція СН/ОПЗЖ у Верховній Раді. Особисто Зеленський ради особистого піару звільнив в один день всіх обласних воєнкомів і паралізував їх роботу. Особисто Зеленський більше півроку затягував рішення про мобілізацію, бо боявся політичних наслідків на можливих виборах. А потім коаліція СН/ОПЗЖ ще півроку приймала закон про мобілізацію. Який так нормально і не запрацював. 6. Мобілізацію все ще можливо провести, якщо перестати гратися в політику і зайнятися рутинними справами: налаштуванням процесів, приведенням у відповідність юридичних норм, передачею невластивих ТЦК функцій полювання на ухилянтів до поліції. Хотів би нагадати незламним лідорам сучасності, що у нас війна за виживання. І одними всратими шоу цієї війни не вигратиСергій Марченко

Окремо для пазітівнага блогіра та журналіста пулу ОП Іванова та всіх інших адептів брехні про співпрацю Порошенка та Медведчука. Вони намагаються переконати суспільство в тому, що Порошенко не ввів санкцій проти Медведчука у 2018-му році, буцімто, через домовленості та співпрацю між ними. Це - черговий фейк. Насправді ж, санкції не було введено Порошенком у 2018 році проти Медведчука, бо на той час не було достатньо реальних фактів чи юридичних доказів, які були ретельно приховані. Якщо опоненти заявляють, що такі факти і докази були вже у 2018 році, то чому ж тоді Зеленський не ввів санкцій одразу після виборів у 2019 році, а зробив це лише тоді, коли колабораціонізм Медведчука став відкритим після 2020-го року?Далі. Наприклад, телеканали Медведчука 24/7 лили бруд на Порошенка до виборів, під час них і після. Депутати ЄС не ходили в ефіри на ці пропагандистські помийки, за те депутати фракції слуг мали однакову к-ість ефіру на 112 (та й ЗіК також разом з депутатами ОПЗЖ.Будь-які твердження про нібито бізнесову чи політичну співпрацю Порошенка з Медведчуком, відвертий– фейк. Партнери по бізнесу не мочать одине одного, а от про співпрацю ОПЗЖ Медведчука і Офісу президента Зеленського відкрито заявляла нардеп Ліза Ясько.І, найголовніше. Медведчук у велику політику повернувся за президентства Зеленського. Пам'ятайте про це. До Верховної Ради він обрався на парламентських виборах у липні 2019 року.Натомість за Порошенка він не наважився взяти участь ані у парламентських виборах 14-го, ані у місцевих виборах 15-го, бо знав, що повернення до активної політики йому не дозволить Порошенко. І не дозволяв. Медведчук чекав виборів 2019, і дочекався. Висновків не буде. Іванов, що з єбалом?#як_дурили_українців

ОПЕРТЯ НА ВЛАСНІ СИЛИДуже популярний в Україні концепт. Завжди, в усіх суспільних групах чимало прихильників України, «сильної власною силою».Сприйняття цієї ідеї доволі широке - від закликів «шукати свій шлях» до заяв на регіональне лідерство. При тому головне побажання до України щодо здійснення цих мрій залишалось - жити відповідно до власного потенціалу. Який - ресурсний, енергетичний, промисловий, науково-освітній - наче давав основу для сміливих задумів.Бракувало найчастіше одного. Точніше, кількох факторів, повʼязаних між собою. Лідерства, ефективних кадрів і відтак - сприятливих для розвитку правил і їх ефективного виконання.Нині, у розпал війни за виживання, Україна постає перед необхідністю опертя на власні сили з інших причин.Демократичний світ не відчуває, всупереч переконаності більшості українців, що Україна «захищає їх від орди». Демократичний світ вірить у НАТО, технологічну і економічну перевагу. При цьому не бажає зрікатись переваг мирного життя. Тому «купує» шантаж росіян про «ескалацію». До того ж, «квартальне» керівництво України переймається «спецефектами» та боротьбою з внутрішніми опонентами більше, ніж результативністю зовнішньої політики і переконанням партнерів. Звідси - помірність поставок, затримки, неквапливий розвиток військового виробництва.Ті, хто ішли до посад під гаслом «я вам нічіво нє должен», сповна відчули цей підхід. Біда, що не на собі, а на країні.Тож для Перемоги Україна _мусить_ знайти опору на власні сили. Використати весь потенціал, який зберігає українське суспільство, бізнес, науковці.Перше - це, власне, організація виробництва зброї, боєприпасів, ракет, безпілотників, засобів РЕБ тощо. Більше того - стимулювання нових винаходів і швидкого їх застосування.Друге - ресурси для цього можна отримати, організувавши виконання «угод про співпрацю в галузі безпеки». Документів, підписання яких влада колекціонує. А треба натомість, використовуючи положення цих угод про фінансову, технічну, технологічну допомогу, організовувати відповідну співпрацю. На це мають працювати і компетентні відомства, і бізнес - за сприяння, а не перешкоджання держави.Третє - найважче і найлегше водночас. Найважче - бо це знов про лідерство, компетентність і спроможність. А з цим у нинішньої влади найбільше проблем (навіть з лідерством - бо виробництво відосіків лідерством не є).Але найлегше - бо є легітимні і швидкі способи вирішити цю проблему. Створенням професійного Уряду національної єдності.Україна переможе, якщо політики усвідомлять і вирішать цю проблему швидше, ніж вичерпається потенціал суспільства📝Ростислав Павленко

🥀Тетяна ЧорноволНе пишу у фейс, бо кожну вільну хвилинку останні місяці вчуся новій справі -літати. Вчуся на бойових. Беру ноут з грою-симулятором на позиції, а також трохи відїзджаю від передка і літаю над полями.Для мене важко, я ніколи не грала в забавки на компі, але постійні тренування і я злупаю цю скелю.Чому ФПВ? Я навіть не думаю про демобілізацію, тому вчуся. На війні не будеш опановувати різну зброю і вчитися – ти труп.Чому ФПВ? Тому що я можу їх купити сама, мені можуть купити друзі. Я більше не вірю, що держава мене забезпечить зброєю.За майже два роки війни в забезпеченні ракетами «Стугни» протитанкістів нічого не змінилося. Тобто їх, як не було, так і не має.Літом у нас була така історія – на позиції піхоти йшло 8 одиниць броні (різної і бмп, і БТР і танк), а у нас 3 ракети «Стугни». Двома спрацювали, одну притримали, щоб стріляти у випадку, коли ворожа «броня» вийде на наших. Не дійшла. Очевидно, взяли ми їх на понт. Москалі не знали, що ракет більше не має, розвернулися і втекли з півдороги…. По тим що відходили не стріляли. Адже ракету треба було лишити, щоб злякати наступну атаку. А вони були такі вразливі під час відходу. Ех, спалили би всіх…Чому така біда з ракетами? А тому що виробництво цього року – 1 ракета на місяць на установку. У мене 2 установки – 2 ракети на місяць. Якщо мені потрапляє третя, це значить я в когось з колег забираю. Як так можна працювати?А як збільшувати витробництво, якщо КБ «Луч» душать перевірками і кримінальними справами? Як збільшувати, коли замовленя і фінансування мале. Те, що коїться навколо КБ «Луч» демонструє, що МО «Стугни» не потрібні, ГШ «Стугни» не потрібні, «Величному» «Стугни» не потрібні.Нам на фронті потрібні, але я нажаль, ракети на відміну від ФПВ я купити не можу….А ще зброя не розвивається. Нам, ПТРК, дуже потрібна більша дальність, такі ракети на 6 км в КБ «Луч» є. Проте МО і ГШ їх не замовляють.Нам потрібні осколково-фугасні. Їх треба більше ніж кумулятивних. За два роки війни, це дійшло до МО і ГШ тільки зараз. А це означає, що ракети з’являться хтозна-коли. Те що потрібні термобаричні ні до кого зверху, ще не дійшло…Ціна ракети, для нас, як ціна життя. Якось нас ворог накрив. Осколок відсік головку осколково-фугасної ракети. Зарядженої в Стугну. Останньої. Ми потім ці 30 кг пошкодженої ракети тягнули під обстрілом, щоб врятувати. Спали з нею в обнімку в окопі. Вивозили, щоб віддати на ремонт, адже найдорожча начинка в хвості. Вона вся ціла була… Думаєте нам її відремонтували? Відправили на утилізацію. Ніби-то вибухонебезпечна…А ми з нею спали, як з рідненькою бусінкою, пораненою. Так у нас такі відчуття до ракет. І впевнена її можна було ремонтувати…Просто кому треба возитися крім нас?Я знаю, що якщо втрачу Стугну, нової не буде. Ви не уявляєте, як ми ризикуємо своїм життям заради життя установки. А ще нам тупо щастить у нас Стугна пережила потрапляння в радіусі 3 метрів: міномета, танка і сау…Я так більше не можу, я розумію що вічно щастити не буде. Я вже не вірю, що держава забезпечить мене зброєю. Добре, що технологія ФПВ дає можливість мені забезпечувати себе автономно . Навіть суми моїх бойових за місяць мені вистачить купити 4 дрона. Це в 4 рази більше ніж 1 ракета Стугни, яку мені дає держава на одну установку. Тому це дає мені надію…Отож, як не важко нам «чайникам», які ніколи не літали починати все з «нуля», але мусимо лупати цю скелю… Іншого виходу не має. А ще велика радість від того, що почало виходити. На початках, хотілося все кинути… А тепер залишилося трошки апаратуру підтягнути і на бойовий виліт.