✨ «Проживати» емоції: порада психологів, яку не ясно, як виконати (1/2)

📩 #нам_пишуть: «Популярним став вислів: «Дозволяйте собі проживати емоції». Це стосується і втрат, і травматичних подій у житті. Але означає «проживати»? Часто дратуюся від цієї рекомендації».

👉 Класично «проживати» означає відпустити контроль і дати волю емоціям. Пройти крізь почуття, не стримуючи їх.

Наприклад:
🔹 коли сумно — не мовчати, а плакати;
🔹 коли гніву багато — знайти спосіб висловити або компенсувати почуття (спів, крик у лісі, тренажерний зал, побити посуд в безпечному місці, зануритися в роботу тощо);
🔹 коли є любов — проявити: сказати ніжні слова, обійняти, зробити подарунок, провести час разом, написати повідомлення, подзвонити тощо.

🧐 Чому це рекомендують?

Коли почуттів багато, нам здається, що вони нас затоплять і знищать. Тож ми притримуємо їх, стишуємо, контролюємо, терпимо. Це допомагає стримати афект прямо зараз, проте шкодить довготерміново.

💭 Часто можна почути такий аргумент: «А якщо зринають спогади, зʼявляється бажання плакати або гніватися, а людина знаходиться на роботі чи будь-якому іншому людному місці? Тоді складно показувати свої почуття. А коли вже з’явилася можливість усамітнитися, ці сильні емоції ніби пройшли, затихли. І виходить, що неприємні відчуття залишилися десь усередині?»

🤷‍♀️ Саме так, залишилися. І тоді постає важливе питання: «Тож як діяти, коли є необхідність вимушено «пригнічувати» емоції на людях? І чи дійсно є наслідки для здоров’я чи якості життя людини, якщо ці емоції не будуть «прожиті» після травмованої події?»

⏳ Наслідки дійсно є, і з часом стримані емоції можуть трансформуватися в щось з цього:

🔸 симптоми психічного стану (депресивні епізоди чи субдепресивні стани, тривога, нав’язливі думки, підвищена чутливість, надмірна обережність, вибуховість і дратівливість, безсоння, занижена самооцінка, нечутливість тощо);

🔸 незрозумілі соматичні симптоми (тілесний біль невідомого походження, синдром подразненого кишківника, нейродерміт, псоріаз тощо);

🔸 акцентуації і ригідність характеру (тобто певні риси, які надміру виражені, і характер, який важко піддається змінам);

🔸 емоційна холодність (бо якщо багато в середині заморожено, то неможливо приймати і проявляти почуття);

🔸 надмірна чутливість (коли будь-які слова чи події можуть образити, спантеличити, викликати вину або гнів, і абсолютно невідомо, де саме і коли саме це трапиться);

🔸 трансгенераційні патерни поведінки (наприклад, дітей і онуків будуть несвідомо також навчати стримувати почуття, адже це вже стає новою нормою чи рецептом виживання);

🔸 вища ймовірність мати психічну травму (неможливість назвати, висловити та інтегрувати почуття, прожити їх поруч з кимось — це прямий шлях до травми).

🫶 Саме тому «проживати почуття» — це один з ключових кроків превенції психічних захворювань. Проте не так просто його виконати на тлі війни.

Як діяти — читай у пості нижче 👇

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі