Кожне людське життя підвішене над прірвою небуття і порожнечі. Що б ми не зустрічали чи не робили, все можна поставити в такий контекст, щоб знецінити. Певності немає. В усьому можна засумніватися і розчаруватись.Тут цікава алюзія на біблійну ідею про те, що світ створений з нічого, латиною — ex nihilo. Поряд і поняття нігілізму (nihilism) — світогляду, в якому все знецінене, не має значення і сенсу, все — ніщо. Схоже, що це ніщо залишається тінню нашого буття. Наше існування, цей світ і його порядок містять у собі відлуння цього прадавнього ex nihilo. Це, безперечно, створює тривогу. І люди спішать знайти собі якусь певність, яка б їх захопила, яка б наповнила безсумнівним сенсом, дала б твердиню, з якої можна було б сказати: «Ну ось вона, правда правд, яку не похитнути!» Хтось спішить у своє нібито найсправжніше кохання, хтось шукає істину у складних -ізмах і мудрих цитатах, хтось бачить правду в тому, що начебто немає ніякої правди, а хтось просто читає гороскопи. Можна ще рятуватися в поверхневості й глупоті, вдаючи, що все прекрасно попри все. У світі немає нічого більшого за нас, що могло б нас захопити, виправдати і понести. І поки ми не перестанемо того бажати, не перестанемо й розчаровуватися. Найкраще, що можна зробити тут, — це вибрати, кому/чому ти будеш служити, взяти на себе за це відповідальність, сказати своє слово у ту непевність і подивитися, як воно аукнеться. Бо кожен чомусь слідує, не кожен тільки розуміє. І дарував Бог людині свободу ❤️🔥#думи
І ще важливе про стосунки. Майже постове. Трохи гірке.Багато зраненості між людьми: відчуженість, розчарування, закритість, ворожнеча, підозрілість, а за всім цим — недовіра до життя і втома. Бо ми часто чекаємо одне від одного більше, ніж можемо дати.Правда проста: інші не повинні, часто не хочуть, а іноді й не можуть бути нам рідними душами. Вони не зобов’язані ставати нашими друзями, мамою й татом, братами й сестрами. Не мусять переживати за нас, турбуватися, бути уважними, не байдужими.Але ми цього очікуємо. Навіть несвідомо. Ми називаємо це справедливістю, щирістю, добротою. Нам, здається, небагато треба, лише людяності.Та з більшістю людей не варто шукати нічого, окрім "добрий день – до побачення". І це нормально. Не кожен, хто опинився поруч, має ставати частиною вашого життя. Не з кожним треба шукати особистісних стосунків. Професійної ввічливості цілком достатньо.Мова не про закритість. Не про недовіру. А про розумність і порядок в особистому просторі. Бо якщо ходити душею навстіж — то простуди, хронічний кашель і головний біль вам гарантовано.Але є й інша важлива сторона цієї правди:Якщо вам уже пощастило зустріти людину, що називається, близьку по духу, яка дивиться десь в той же бік, що й ви, якій не байдуже, то вмійте це цінувати, не розкидайтесь.Живи і будь ❤️#психомудрості
Попросили сказати про піст з точки зору психології.Хороша могла би бути тема для розмови із кимось, хто постує, але не для допису. Справа в тому, що є психологія людини, але немає психології посту. Це означає, що для кожної людини піст буде мати свою психологічну картину. Кожен по своєму розуміє справу посту, а головне, що кожен постує зі своїх мотивів. Ось аналіз пару основних мотивів, можете спробувати знайти свій: - Хтось постує, бо слідує традиції і це дає людині відчуття причетності до якоїсь спільності. Батьки постували і я буду, святі отці заповідали так робити і от я з ними тощо. Так роблять скоріше навіть не усвідомлюючи. Тут не важлива міра чи якість посту, важливо просто позначити себе відповідно, щоб дати собі відчути, що ти з ними, а далі вже можна й грішити. - Хтось буде постувати, бо так виконує заповідь Церкви про піст. Людині важливо відчувати себе послушною - я роблю, що мені кажуть, а далі то вже не мої справи. Тут головне послух. Такі собі хороші хлопчики й дівчатка, в результаті фарисеї. Про правила посту вони вже будуть дбати особливо ретельно. - Для когось піст буде способом пізнати себе. Таких небагато. Через піст людина оголяє свої душевні нерви і дивиться яка вона "насправді", без суєти і комфорту. Це складна справа, але, як мені здається, дуже близька до мотивів тих святих аскетів, які ставили принцип самопізнання в основу духовного життя. Ймовірно, що це найбільш зрілий спосіб, бо він усвідомлений і передбачає особисту відповідальність. - Є ще мотив жертви - я жертвую своїм задоволенням, ситістю і комфортом, а мені за то Господь простить гріхи (це завжди щось конкретне), або подасть здоров'я, дітям моїм успіх у справах чи щось таке. У моєму дитинстві старші люди постували понеділок щотижня (окрім середи і п'ятниці) "за худобу", - щоб господарку Бог беріг. Таке, скоріше язичницьке, розуміння. В окремих випадках мотиви можуть змішуватись, може бути кілька зразу. Не буду писати про такі невротичні виверти, коли людина береться постувати, щоб не справитись, щоб зриватись, і далі просто страждати через те, носитись із тим, мати можливість бути "таким грішним, таким грішним". Це прийшлось би довго роз'яснювати. Хіба що комусь особливо цікаво буде. Ну і варто розуміти, що піст не завжди зводиться до психології, це таки справа релігійного порядку. Якщо я щось пропустив, або у вас є чим поділитися з цього приводу, то чекаю ваших повідомлень на @psy_from_GodЖиви і будь ❤️ #думидуховні
Скажи мені, що ти п'єш і я скажу, хто ти є.Якщо алкоголь - це не просто про напитись і забутись, якщо є щось, що вам смакує, якщо говорити про культуру випивки, то психологія тут помітила певні закономірності.За випивкою можна судити про психотип людини. - Екстраверсія та алкоголь:Дослідження показують, що екстраверти частіше віддають перевагу пиву та коктейлям, тоді як інтроверти схиляються до більш «повільних» напоїв, таких як вино чи віскі.- Імпульсивність та міцний алкоголь:Люди з високим рівнем імпульсивності частіше вибирають горілку, текілу та інші міцні напої, оскільки вони асоціюються зі швидким сп’янінням і ризикованою поведінкою.- Вино та інтелект:Виявляється, що люди з вищим рівнем освіти та IQ частіше п’ють вино. Вино має "цивілізований" імідж, його не п’ють, його смакують. Таким людям важлива атмосфера, можливість вдумливої бесіди, часто це романтики. - Особистість та стиль пиття:Дослідження виявило, що відповідальні, організовані люди частіше п’ють помірно, обираючи якісні напої (вино, віскі, коньяк), тоді як ті, хто схильний до спонтанності, частіше напиваються швидко і вибирають більш доступні варіанти, такі як пиво чи горілка. - Люди, які принципово не п’ють:Це може бути з різних причин, від дитячих травм до турботи про здоров'я, але це завжди люди із чіткими переконаннями, власною думкою і більш незалежним мисленням. Вони вміють тримати слово, але інколи з ними непросто через їх категоричність.- Люди, яким байдуже що пити:Це будуть люди гнучкі, невибагливі, схильні до спонтанності, із розмитими пріоритетами в житті, не постійні.Зрозуміло, що ці спостереження не визначають особистість на 100%. Але якщо ти п’єш вино і відчуваєш себе генієм – тепер у тебе є виправдання!Головне - не набирати-сь ☝️#психомудрості
Основні переживання суспільства сьогодні про переговори Трампа з окупантом путіним. Експерти, аналітики, продавчині на ринку та прості перехожі намагаються вгадати, що ж воно діється. Було би вже гріхом і мені щось не сказати. Трамп гепнувся за стіл влади і одним махом змів із нього всі ті принципи, норми, правила, цінності, що там лежали і в які якось всі намагались грати. Тепер правило, принцип і норма сам Трамп. Він художник - він так бачить. Сильний, типу, грейт еген і всяке таке, тому може собі дозволити. Треба, каже, все припинити, бо гинуть люди. Начебто от вони собі взяли і ні з того ні з сього почали гинути. Але Трамп на то вже не зважає, і тут непросте питання: - Чи можна ось так через все переступити і просто зупинити все? Чи можна управляти такими процесами, нехтуючи поняттям справедливості та іншими цінностями, однією силою? У стаях приматів завжди є вожак. Як правило, це найбільша і найсильніша особина, яка підкоряє собі інших. Однак, важливо не тільки це. Принципово важлива ще одна риса вожака - він має бути соціальним. Він має зважати на інших членів стаї, має рахуватися з ними. Якщо ж він спробує знехтувати цим принципом і правити лише власною силою, то протримається він недовго, збереться група підвожаків і його просто вб'ють. Трамп, здається, готовий нехтувати не тільки Україною, але й Європою і тою частиною Америки, яка не згодна з ним, що з цього вийде - побачимо, якщо дасть Бог жити. Якщо тваринам треба якась справедливість, то людям і подавно, бо, як ви знаєте, не хлібом єдиним. Далі - більше 🤨#іпросуспільство
Коли від любові до ненависти лише один крок, то чи не невротик ви?абоВ чому проблема, якщо ми шукаємо прихильності за будь-яку ціну?Пояснює Карен Хорні, американська науковиця в царині психоаналізу, психіатрії та психології:"Якщо людина потребує любові і прихильності іншого заради позбавлення від тривожності, це питання буде повністю затемненим у її свідомості, тому що загалом вона не усвідомлює, що сповнена тривожності, і через це відчайдушно прагне будь-якої прихильності до себе з метою заспокоєння. Вона відчуває лише, що перед нею та людина, яка їй подобається, або якій вона довіряє, або до якої відчуває сліпу пристрасть. Але те, що видається їй спонтанною любов'ю, насправді може бути не чим іншим, як реакцією подяки за деяку виявлену по відношенню до неї особисто доброту, почуттям надії чи прихильності, викликаним тією людиною або ситуацією. Людина, яка явно чи приховано збуджує в невротика очікування такого типу, стане автоматично наділятися важливим значенням, і її почуття виявлятиме себе в ілюзії любові. Часто такі стосунки маскуються під любов, тобто при суб'єктивному переконанні людини у своїй відданості, тим часом як насправді дана любов є лише залежністю від інших. Те, що це не щире почуття справжнього кохання, виявляється у готовності його різкої зміни, що виникає, коли не виправдовуються якісь її очікування."На подумати 🧐#цитатка
Чому фарисеїв уже давно немає, а фарисейтво - буйним цвітом?Притча про митаря і фарисея (Мф. 18. 9-14), це не просто історія з юдейської культури часів Христа. Вона відображає глибокі психологічні процеси, що властиві кожній людині.Це пояснює той факт, що ми читаємо цю притчу віками, але тупого самодовольства і нещирості від того не стає менше. В Церкві зокрема. Справа в тому, що це не ті речі, які можна побороти в якомусь поколінні раз і назавжди. Кожна людина має з цим справитись особисто, інакше ніяк.У психології є важливе поняття базальної тривоги.Мова про глибинне почуття непевності і невпевненості перед життям та всесвітом, яке є у кожної людини. Ми приходимо у це життя і у цей світ, які вже існують і яких ми не знаємо. Воно все велике, а ми зовсім малі, немічні і недолугі діти. Ми приходимо сюди слабкими, тут багато речей, які можуть нас ранити чи навіть вбити, ми смертні. Ігнорувати це не вийде ні в кого. Далі - лише питання, як ми на це реагуємо.- 1-й варіант - грати кіна (вдавати). Вдавати, що з тобою все гаразд, що ти молодець. Найпростіший спосіб цього добитись не торкаючись себе - це почати знецінювати все навколо і за рахунок цього відчути свою цінність та вагу. Звідси, якщо вам важко робити іншим щирі компліменти, якщо важко визнавати їх достоїнства, то гляньте на свою непевність і свої страхи, вони великі.- 2-й варіант - жити. Ти не можеш стати мудрим, якщо не визнаєш своєї дурості. Не можеш стати сильнішим, якщо не визнаєш своєї слабкості. Не зможеш виправити свої помилки, якщо будеш їх тільки виправдовувати. Жити - це пробувати розуміти життя, пробувати розуміти себе в тому житті, і пробувати відповісти на то життя своїм власним і живим словом.Ти живеш - що можеш уже сказати? Це буде лише осуд і образи? Чи знайдеться добре слово для життя?Митар, який дякує Богу, що він не фарисей, так нічого і не втямив.Живи і будь ❤️#шоти
Хотів прокоментувати опитування про священника в Маку, АТБ чи на ринку, але наша підписниця пані Інна зробила це краще, за що їй спасибі. Вона на прикладах гарно пояснила всю палітру + і - такої, на перший погляд, простої ситуації.Сан не тільки дає можливості робити щось добре, але й зобов’язує до особливої відповідальності.З дозволу пані Інни ділюсь:"Добрий день!Я б трішки про опитування, якщо можна.Коли іноді десь в транспорті чи магазині зустрічаю католицьких сестер, то найперше, чомусь, намагаюсь ідентифікувати до якого ордену належать. Якщо поглядами зустрінимось, то посміхаюся і кажу: «Szczesc Boze». І то мені відчувається, ніби "ми не знайомі, але маємо спільного Знайомого".Чи нормально, коли священник в рясі заходить в АТБ, ринок, Макдональдс? То є цілком нормально! І тому, що «священники теж люди», і тому що це насправді може бути «додатковою формою свідчення». І людина, яка підійде, навряд запитає: «Як дістатися бібліотеки?», а скоріш про те, що болить чи цікавить "по темі", і це, на мою думку, важливо. «Я зроблю вас ловцями душ людських».Але!Якщо десь бачиш священника за вибором елітного напою в супермаркеті- то ріже око! Якщо якась жіночка накопила і раз на рік для відчуття свята привезла дитину в Макдональдс, то думка, що «а тут і священники можуть собі то дозволити» її може засмутити. Якщо жіночка з ринку ввечері дома буде розповідати про те, що сьогодні батюшці продала пару кіл мармурової гов’ядини чи елітної вирізки, яку собі сама ніколи не дозволить, - то теж "щось не те". І мені здається, вважати, що то «їх проблеми, я вільна людина і можу то собі дозволити», - не той випадок. Може трохи утрую.В польській мові є таке слово «згоршення» - щось схоже на«спокусу», як в Мт.18.6. Мабуть, навіть такі прості побутові речі, як «вихід в магазин» для священника (особливо в рясі) - то теж має бути відповідально, бо «кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть». Якось так".Тай таке 🤨Нагадую, що своїми думками, спостереженням чи досвідом ви можете поділитись написавши на @psy_from_God#іпросуспільство
Коли для всіх усе тільки починалося, для нього це був кінець.Праведний старець Симеон – він зміг це прийняти. Він зміг благословити завершення свого життя, тому що мав сенс. Він зробив те, що мав зробити, і тому міг спокійно піти.Напевно, ви чули про австрійського психіатра і психолога Віктора Франкла, який пережив нацистський концтабір, вижив і запропонував новий підхід у психології – логотерапію (від грец. логос – сенс). Ідея достатньо проста: людині потрібен сенс у житті.Життя, слава Богу, не концтабір, але часом воно буває дуже складним. Через такі моменти не всі навіть можуть пройти, а якщо й проходять, то часто виходять вже зламаними.Я бачив історії людей, яким важко було нести не лише проблеми, а й самі будні, якщо вони не розуміли, навіщо живуть, і все здавалося їм порожнім. І навпаки – люди можуть дуже багато, якщо знають свій сенс.Але де взяти цей дорогоцінний сенс? Адже не до всіх приходить Ангел Господній зі словом, як до Симеона.Франкл вважав, що сенс відкривається тим, хто ставить собі запитання:- А що від мене хоче життя? Чим і як я би міг йому послужити?Питання точно не з легких, воно сповнене непевності, але безперечно варте серйозної уваги.Зі святом, шановне товариство!Нехай у вас буде більше зустрічей, що наповнюють життя сенсом.Головне – тієї найважливішої зустрічі: з Тим, Хто покликав нас до буття, Хто дарував нам дихання і життя.Живи і будь 🙏#зісвятом
Претензії до психологів або Бери і живиЯкщо ви бували у психолога і пішли звідти розчарованими, чи знаєте таких людей, то, скоріше за все, історія була наступною: - Я прийшов, думав, що він мені щось порадить, підкаже, як бути, а він сидить і тільки киває — угу, ага, — і питання якісь задає. Я й сам позадавати можу, ти скажи, як бути?Однак психологи не дають життєвих порад не тому, що вони толком нічого не знають і щось мухлюють. Справа в тому (і тут важливо!), що ваше життя — у ваших руках, і вам його жити. Не спішіть відмахуватись від цієї істини через її нібито очевидність — тут є велика правда. Це ваше життя, і вам його іти: крок за кроком, ситуацію за ситуацією, проблему за проблемою, рішення за рішенням. Тож психолог береже цю істину. Він свідомо уникає будь-якої спроби взяти ваші проблеми чи ваше життя на себе. Залишає його вам — до дрібниць. Все, що психолог обіцяє, — це бути з вами чесним та добрим водночас, що немало. Це створить простір, де ви нарешті зможете обережно подивитись на себе правдиво, зізнатися собі в тому, хто ви є насправді. І вже у цій правді ви зможете знайти силу на своє власне життя, бо правда лікує. За анадцять років священничого служіння я переконався в тому, що дуже рідко люди справді шукають якихось порад. Зазвичай ми шукаємо можливості уникнути... частини свого життя, яка позначена стражданням. Шукаємо когось, хто нас би врятував від цього болючого шматка реальності. Тому люди часто не користуються порадами, навіть коли їх мають. Бо проблема не в тому, щоб отримати пораду. Проблема в тому, що своє життя треба взяти й жити. Не життя, якого хочеться, але якого немає, а ось це — своє, неідеальне, зі всіма його труднощами. Взяти його — означає прийняти, а жити — вирішити, як тобі з ним бути. Має бути зрозумілим, що тут немає легкого, безтурботного чи безпомилкового варіанту. Єдина мудрість тут — це як жити так, щоб не страждати більше, аніж є необхідність. Бери й живи ❤️На 📷 внизу: Вигнання Адама і Єви із Раю.#думи
TGLIST.COM.UA
