“for one more day”, mitch albomя плачу в перукарні, поки мені фарбують волосся у мʼякий блонд. я не знаю, у чому причина: оксид чи книжка, яку я щойно дочитала, але моє серце болить, і я не можу заспокоїтисяріч у тім, що чік беннето — алкоголік і не дуже сильно приємний чоловік. козлина, якщо бути чесним. він жахливо пʼє, кидає свою дружину й доводить доньку до того, що вона навіть не запрошує його на своє весілля. після цього чік вирішує вбити себе і котить на шосе, провокуючи аварію. у нього навіть вдається, знаєте. якимось незрозумілим чином він точно впевнений, що мертвий, бо бачить свою померлу маму і тут все починаєтьсяя не буду спойлерити й розказувати про сюжет далі. можливо, ви мене засудите за жахливу, маніпуляційну сентиментальність цього відгуку, тому що я маю слабке місце на тему втрати та стосунків у родині (дві речі в житті, яких я боюся найбільше). але зрозумійте. якби ви мали один день, хоча б один день провести з тією коханою людиною, що загинула… ви б відмовилися? я б ні. і чік німатеринська любов — найщиріша форма любові. я завжди жартую, що не хочу бути вагітною хлопчиком, бо не люблю їх, але тепер зрозуміла — любитиму. бо це частина мене. і немає нічого сильнішого за жінку, яка завжди обирає своїх дітей, навіть якщо вони не обирають її. навіть якщо діти спеціально тиснуть на хворе місце та дьоргають його, поки не піде кров. навіть якщо діти настільки противні, що змушують тебе плакати вночі. навіть якщо діти не обирають тебе, ти все рівно обираєш їх. така це любов. коли ти помираєш, твій привид залишається з ними назавжди, бо не існує сили, яка б могла стерти материнську любов повністю“for one more day” змушує мене відчувати, як багато любові у своєму житті я сприймаю як належне. що насправді я чік беннето у латентній формі, тільки ще не дійшла до повного скотства й алкоголізму. що та любов може закінчитися, а я навіть не зрозумію, що мої останні слова були злими. тепер я думаю, що ніколи не хочу казати близьким злих слів. можете зрозуміти, наскільки все серйозно — раніше я постійно казала тільки їхя думаю, що ця книжка проста і зрозуміла, а ще змушує тебе подивитися на життя під іншим кутом, тому що навіть у простих речах можна знайти те, що тебе докорінно змінить. до речі, це одна з цитат книжки. я виділила майже 60 штук — цілі абзаці, інколи сторінки, які мені відгукнулися. це схоже на калейдоскоп: ти не знаєш, яке слово відгукнеться тобі, але точно знайдеш це для себенапевно, я розкажу більше про кожну цитату, яка мені запала. але цей відгук закінчу на простому: цінувати кожен день, який маєш із близькими, і не марнувати їх даремно. і, можливо, спробувати трошки менше боятися смерті, тому що вона хоч і розлучає нас, проте не назавжди адже частина тих, кого ми любили, завжди залишається в насі, звичайно ж, куди без цього: мамочко, я тебе дуже сильно люблю