Коротко про Михайла Мудрика у Тоттенгемі.Якби Мудрик не сидів два роки без футболу, це було б... Підсилення для Тоттенгема. Все ще чимало питань щодо футбольного інтелекту Михайла, але швидкісні якості — це у нього є і ще деякий час буде.Але найголовніше не це. Мудрик, при всьому гейті до нього (з мого боку зокрема) виявився досить затребуваним футболістом. Визнання на світовому рівні — це вже про щось говорить. Брентфорд, Лідс, Ковентрі, Страсбур і ось Тоттенгем — хто тільки не хотів підписати Мудрика у себе в команду. І якщо розбирати спортивні причини, то ситуація не дивна: у світі відверто існує дефіцит правоногих вінгерів, які б могли пограти на лівому фланзі атаки.Проте тут ще варто зауважити один момент. З усього переліку клубів, яким був цікавий Мудрик, три мали дуже конкретний інтерес: це Лідс (звертався з кількома пропозиціями), Ковентрі та Тоттенгем. І два останні клуби — цілком показові, бо їх очолюють тренери, які вже працювали з Михайлом: Френк Лампард та, власне, Роберто Де Дзербі, якого він називає чи не своїм футбольним батьком.Те, що Мудрика хочуть Лампард та Де Дзербі, у моїй голові, говорить про нього значно більше. Цим тренерам комфортно працювати з Мудриком, він реагує на їхні вимоги. І, що не менш можливо, після такого тривалого бану Михайло має надмотивацію повернути все, що втратив.Ніколи не думав, що буду вболівати за Мудрика (відверто кажучи, я досі відчуваю певний скепсис), але коли вже тренери так хочуть тебе підписати, то хто я такий, щоб казати щось погане на нього.Сподіваюся, це буде не дарма, але Мудрику після такої тривалої перерви буде неймовірно важко. Воно і до бану не було легко, а зараз буде ще важче.
Дивлюся УПЛ Вечірній. Дійшли до блоку з Динамо і Суркісом. І, на жаль, та ж аналітика, що і у будь-якій іншій програмі, присвяченій УПЛ.Давайте по-чесному.Момент №1: Суркіс двічі помилився у матчі проти Буковини. Чи виглядав він переконливим голкіпером стартового складу у попередніх матчах — ні.Момент №2: Суркіса поносять не через помилки, це правда. Причина — його прізвище, помилки — це просто привід доколупатися.Але якраз момент №2 — це справедливий момент доколупатися до Суркіса. Чому — бо ось тут я вже писав (не хочу повторюватися).Суркіс-молодший може бути хоч 1000 разів гарним хлопцем, приємним у спілкуванні і так далі. Я не втручаюся у цю частину і навіть не піддаю її сумнівів.Проблема у тому, що Суркіс-молодший грає в основному складі Динамо. Що в основний склад Динамо потрапляє Крістіан Біловар. Всі ці люди не тягнуть і не мають грати у старті такого клубу як Динамо. Але грають. Чому? Бо є таке модне слово непотизм.(знову повертаюся до залінкованого допису).Можливо, в якійсь умовній Зорі Суркісу було б психологічно простіше (хоч і там його б прізвище дістало). Але, можливо, менше уваги, більше впевненості — все склалося інакше.А так — інакше не могло скластися.І да, Суркіс — не єдина причина, чому Динамо програло 0:3 Буковині. Вірніше, Суркіс причина, просто не той.
В одному з чатів вже говорили про це. Але тут треба зафіксувати цей момент.Є величезна підозра, що Артема Степанова викличуть на вересневі матчі Ліги націй. Окрім того, що Андреа Мальдера вже натякав на появу "3-4 дебютантів", Степанов — один з двох форвардів, що зараз перебувають "на ходу" (другий — це Данило Сікан):— Яремчук — не грає— Довбик — грає з заміни (майже без ігрової практики)— Ванат — ось тільки вчора зіграв перший матч (і ще й грає у складі команди другого дивізіону Іспанії)— Пономаренко — грає, але чи достатньо переконливо — хз.Хто ще має шанси дебютувати, окрім Степанова? Ось тут далі важче. Назвав би Романчука, але він вже встиг це зробити влітку. Тож, виходимо з позицій на полі:— воротар — гарна ідея. Трубін, Лунін, Нещерет — ніхто з цих людей не грає; грає лише Різник. Влітку викликали Єрмакова + він клуб змінив — можна розглянути цей варіант. Але якщо треба повноцінний дебютант, то зараз на великому хайпі Марченко, людина пропустила лише 1 гол у чотирьох матчах УПЛ. Кого вести третім голкіпером по суті непринципово, але для Карпат це була б гарна історія— флангові захисники. Ліворуч проблем нема, а ось праворуч кандидат знайшовся. Іллю Крупського вже давно називають кандидатом у збірну (бо справа у захисті дуже багато людей, яких не назвеш надійними). За відсутності Коноплі є Сич, є Тимчик, є Караваєв, є інвертований Михайліченко + Мальдера влітку пробував сюди ставити номінально центральних захисників. Але якщо треба когось ще потестити — ось варіант.— у центр захисту дебютантів очікувати не варто — там достатній перелік кандидатів, які вже отримували виклик— можна було б поговорити про опорного півзахисника, враховуючи відсутність Єгора Ярмолюка через травму. Але реалістично — опорників, яких можна було б потестити, практично немає, а Варфоломеєва, якого теж пропонували в чатіку — я поки не бачу кандидатом у збірну— про центр півзахисту теж навряд чи є сенс говорити. Якщо підіймати з молодіжки когось — можна, звичайно, розглянути Олега Федора, але навряд чи тут теж будуть якісь нові люди.— зона атаки: влітку здавалося, що шанс у першій команді Сандерленда (не в основі, а принаймні у запасі) отримає Тимур Тутєров, але, схоже, його все ж очікуватиме оренда в інший клуб. Шкода, повноцінна людина на позицію лівого вінгера напрошується дуже давно, але її все ще немає. Був колись Максим Хлань, але зараз це гравець рівня чемпіонату Польщі і навряд туди колись дійде пошук людей тренерським штабом збірної України.Резюмуючи: якщо треба шукати "3-4 людей" — то це точно Степанов, скоріше за все, Крупський. Де буде цей третій дебютант — сказати важко, хоча позиційних варіантів достатньо (воротар, опорний півзахисник, лівий вінгер, та й у центр півзахисту взагалі-то якісь нові люди б не завадили).
У 2015 році Ліверпуль здійснив один з найбільш відчайдушних трансферів для майбутнього свого клубу: продав у Ман Сіті Рахіма Стерлінга. Чому — бо Стерлінг був найбільшою зіркою у Ліверпулі серед тих, хто на той момент лишився: Суареса продали, Старрідж вже не тягнув, тоді як Стерлінг набирав оберти і закривав чимало зон в атаці.Те міжсезоння для Ліверпуля в цілому склалося цікаво: підписали двох нападників (не наважуся назвати того Фірміно саме трансфером нападника), на флангах обмежений ресурс.Прихід Юргена Клоппа посеред сезону у цю команду був найкращим рішенням клубу за останні років 15-20. Зупинятися на цьому не буду, але про склад тієї команди треба нагадати: він був відверто слабкий.Сезон-2026/27 має певні схожі вайби. Теж зміна тренера після невдалого відрізка та прихід Іраоли, під якого треба будувати нову команду.Але я не хочу порівнювати Іраолу з Клоппом. Я хочу звернути увагу на трансферну чутку, яка мене повертає до ситуації з трансфером Стерлінга у Ман Сіті. Тільки на цей раз йдеться про Коді Гакпо.Звичайно, порівнювати Гакпо та Стерлінга за впливом і перспективою не варто. Той Стерлінг був надто молодим, амбіційним і вже міг бути лідером команди. Щодо цього Гакпо немає таких епітетів, проте у Ліверпулі Слота він був неважливим футболістом (хоч це і непоказово), але після ЧС до першого туру він підійшов у такому цікавому статусі прихованого лідера.Проте після цього почалося: Гакпо хоче Тоттенгем, Гакпо хоче Ліверпуль (і ставить у старт на перший матч). А ось тепер черга дійшла і до Ман Сіті, який своїми трансферами дійшов до ручки.Інтерес Гакпо від Ман Сіті — це насправді величезна перевірка для Ліверпуля, у якій, на першій погляд, є лише неправильні варіанти. Продати Гакпо — змиритися з тим, що Ліверпуль повертається на місце клубу другого ешелону. Не продати — фактично позбавити шансу Ріо Нгумоху та Віктора Муньйоса — обидва молоді і заслуговують на те, щоб награватися на позиції лівого вінгера.У мене немає однозначної відповіді на це питання. Мені здається, що Гакпо не дав Ліверпулю того, що від нього чекали, і тому продаж за гарні кошти — це чудова ідея. З іншого боку, я бачив, що відбулося з Луїсом Діасом у Баварії і як він себе там показує.Зрештою, може вийти так, що інтерес від Ман Сіті до Гакпо — це не настільки серйозно, як всі пишуть. Але це чи не найцікавіша трансферна чутка цього літа.
Давайте я спробую нагадати всім одну важливу річ, про яку ми всі могли забути. Але яку я періодично повторюю заради того, щоб ми якомога довше цього не забували.Динамо — це комерційний клуб. Це не збірна України, де хоч теж немає жодної підзвітності перед вболівальниками, але є якась загальнонаціональна любов (і ненависть). Так, до Динамо все це (у локальному розрізі, хоч раніше і у більш ширшому) теж мало б бути. Але це комерційний клуб.Що це означає? Найголовніше — те, що у Динамо є власник. І всі його дії, рішення або ж бездіяльність відповідають якісь певній візії (запозичу слово), яку він має. Наприклад, власники Челсі хочуть багато витрачати на молодих футболістів і пропонують довгострокові контракти — це одна візія. Інша (до недавнього часу) — Ліверпуль з цією ідеєю колективності, де футболісти, штаб, персонал — одне ціле. Це просто приклади цих візій, як власник бачить існування клубу, виходячи всі структурні елементи, які в ньому є.Публічною візією цього власника Динамо є футбол Лобановського. І байдуже, що самого Лобановського немає вже з нами 24 роки — його ідеї завжди будуть з нами! Все ж футбол циклічний, і рано чи пізно ці ідеї все одно будуть актуальні та востребувані!Насправді ж клуб Динамо існує з іншою метою — задоволення потреб його власника. Це цілком нормальна мета — багато власників (особливо це притаманно нашому футболу) володіють клубами з тих чи інших причин.Проблема всієї цієї ситуації у тому, що потреби власника Динамо стали надзвичайно мінімальними: просто, щоб воно було. А саме Динамо перетворилося у звичайний клуб для інтересів. І якщо раніше це був просто склад легенд, яких працевлаштовували (бо це ж легенди, які колись щось допомогли клубу), то зараз все перетворюється у те, хто більш лояльний (чи навіть рідний) власнику.Саме тому основний воротар команди — не "перспективний" (не моє означення) воротар Першої ліги, а син Григорія Суркіса.Саме тому у центрі захисту грає зять власника Динамо. Який хоч і старається (і це помітно), але за інших обставин у жодному разі не мав би бути в Динамо.Саме тому головним тренером Динамо є фахівець, який перед цим працював з командою U19. Головна заслуга якого — виведення у люди нині основного форварда команди, хоча тактично він абсолютно нічого не може їй дати (як власне і попередній головний тренер).І саме тому над тим, що сталося з Динамо, не потрібно особливо перейматися. Це не клуб киян (я вже не кажу про українців). Це клуб конкретно одного власника та його оточення. Вилетіли — ну то й вилетіли.Востаннє Динамо так рано вилітало з єврокубків 21 рік тому від Тюна — та поразка була досить пам'ятною. Однак був один нюанс: тоді виліт з другого раунду ЛЧ не означав потрапляння в інший єврокубок. Зараз у Динамо є ще один єврокубок (в якому до речі вони торік теж у плейоф не пройшли з основного раунду).Тож хай воно собі горить, тоне чи летить собі у прірву. Життя зараз настільки бентежне, що приводів сумувати (чи псувати собі нервові клітини) у ньому чимало. А Динамо хай собі позориться і деградує далі. Казав це раніше — повторюся і далі.
Вкраду ідею звідси (https://t.me/v1latsports/9840) і зроблю свій прогноз на сезон.Топ-4: Шахтар, Полісся, Динамо, ФК ХарківТи ж сам казав не переоцінювати Полісся, а тепер його переоцінюєш. От такий ти експерт.Насправді тут все простіше. У Поліссі і тренер, і команда під те, щоб домінувати над слабшими суперниками і перемагати їх. Вже попередній сезон це провів, а підсилення глибини складу влітку мають лише це довести. Стане краще, зокрема і в очковому еквіваленті.Динамо буде трішки вище, ніж минулого сезону, але здебільшого за рахунок невеличкого падіння ЛНЗ. Так, обвал я їм не малюю, але позиції у таблиці втратять. Натомість ФК Харків у певному сенсі опиниться на місці Полісся, коли з командою ще працював Ашур: амбітний проєкт, якому ще не вистачає класного тренера (Бартулович — непоганий фахівець, але не відповідає рівню амбіцій клубу). Та й кадрово ще треба підсилюватися.Треба щось казати про Шахтар?5-8 місця: ЛНЗ, Карпати, Зоря, КривбасЛНЗ у певному сенсі недооцінюю (хоча може й не варто). Але мені все ще здається, що команда не знайшла себе після продажу Оба (хоча літні трансферні підписання виглядають досить перспективно, щоб говорити, що у них це вийде).Теж подобається робота Карпат (та Франа Фернандеса зокрема). Хочу, щоб у них це вийшло. Зоря — попри мою симпатію до Віктора Скрипника, у цієї команди з цим кадровим потенціалом немає передумов фінішувати вище у таблиці, тож навіть сьоме місце їм буде цілком ок.Ну і нарешті Кривбас. Найбільш цікава (але кадрово нестабільна команда). Мені подобався їхній веселий футбол, але це, на жаль, не футбол для турнірних задач.9-12 місця: Епіцентр, Колос, Буковина, ВересЯкусь аналітику по нижній частині таблиці робити важко. Тож, тут десь чередуються амбітні (і цікаві для мене проєкти) та не дуже.Спершу, зізнатися, думав Буковину закинути на дев'яту позицію. Амбітний проєкт, дуже класний тренер. Але поки що прогнозую боротьбу у другій частині таблиці з локальним успіхом і перспективами на покращення.Епіцентр у цьому переліку виглядає чи не найсимпатичніше. У попередньому сезоні ця команда ефективно розвивалася і досягла закономірного прогресу у другій частині сезону. У випадку з ними є всі перспективи для цього прогресу.Колос та Верес мені подобаються найменше. І якщо у Колоса з Костишиним є якийсь стиль, то Верес мені ніколи не подобався.13-16 місця: Оболонь, Лівий Берег, Чорноморець, КудрівкаКудрівка на аут одразу. Команда і у минулому сезоні ледве врятувалася, а тут ще й стала слабшою. Тож, має йти на прямий виліт.Оболонь та Верес — насправді тут мала б бути заруба за пряме місце в еліті. У минулому сезоні обидві команди уникнули місця у перехідних матчах, однак цього разу, гадаю, одна з них туди потрапить. Припущу, що Верес втримається напряму, а Оболоні доведеться грати ще перехідні матчі.Лівий Берег та Чорноморець — ось тут буде головна заруба. Одесити, схоже, ще підсиляться, але поки що виглядають слабшими за Лівий Берег, у яких з цим складом та тренером перспективи вищі. Але знову ж таки: навряд чи варто говорити про щось вище.
Давайте тепер розгорнуто.Теза №1. Полісся було сильнішим за Копенгаген.Нюанс: в усьому, окрім гри у захистіПо суті, відбулося продовження першого матчу у Кошице. Полісся володіло ініціативою, грало цікаво, але програло.Відмінність була. Перша: Полісся шалено погано використовувало свої шанси (а також створювало їх). Друга: Копенгаген мав значно кращу конвертацію моментів, аніж у першій грі.Теза №2. Втрата Сарапія прибила ПоліссяТут не може бути жодних нюансів: Сарапій — найсильніший захисник цієї команди і він вибув перед самим початком гри. Майсурадзе — абсолютно нерівноцінна заміна, і власне недивно, що саме він зробив ключову помилку в грі, заробивши пенальті для Копенгагена.Проблема також в іншому: Полісся майже жодним чином не підсилило оборонну ланку. З усіх трансферів, які поки що здійснив клуб за два вікна, хіба Ігор Краснічі може закрити позицію у центрі захисту. Та й його не було у заявці (схоже, що травма). Решта підсилень — в атаку, і по суті геймчейнджером став лише Андраде.Теза №3. Вихід БрагаруНюанс: заднім числом всі розумніБрагару дуже серйозно помилився і не лише не підсилив, але зробив гірше. Проте я все ж схильний вважати, що це просто локально невдалий матч для Брагару, аніж буду говорити, що він поганий гравець (от якби він був і грав як у Динамо, я б саме так і казав).Теза №4. То який був атакувальний план Полісся?Перший матч проти Копенгагена показав тактичні напрацювання Ротаня: навіси — скидки — удари. І у певний момент на старті матчу здавалося, що це продовжиться, але ні. А ось далі...А далі Полісся просто почало лупити по воротах. І якби ж хоча б у площину воріт — все летіло вище або повз. А коли вже у гру вступили всі три нападники, то активно їх залучати точними навісами гравці Полісся чомусь не змогли належним чином.Теза №5. Це не регрес Полісся, але давайте вже трохи реалістичніше їх оцінюватиІ я кажу це і про себе теж. Полісся — фаворит УПЛ, Полісся — фаворит протистояння з Копенгагеном...По-перше, лише лінивий не говорив, що Поліссю не пощастило з жеребкуванням. І якби не перша гра (а також реальний рівень Копенгагена, який теж був точно не настільки високий, як всі вважали), то про шанси Полісся на прохід не варто було б говорити.По-друге, Полісся — претендент на чемпіонство — це вже було у минулому сезоні. Тоді, нагадаю, житомирці програли фініш за топ-2 ЛНЗ, хоч і оновили клубний рекорд за набраними очками.Разом із тим варто підкреслити: це Полісся за якістю гри — значно краща команда, аніж була торік, коли вони подолали два раунди. І у плані гри я б все ж говорив про прогрес, аніж про навпаки, і тут Ротаня все ж варто похвалити.Резюмуючи: Полісся вилетіло, багато кого засмутило, але це був конкурентний виліт. І, можливо, у певному сенсі незаслужений.Тепер на Полісся чекатиме УПЛ. Можливо, ранній виліт одразу поставить команду на потрібний шлях у боротьбі за фініш у топ-2 (а за вкладеними грошима, схоже, амбіція така є). Але повторюся: давайте реалістичніше оцінювати Полісся. Попри вкладені гроші, ця команда все ще має вдосталь слабких місць, які, можливо, впродовж поточного трансферного вікна і не стануть сильнішими.
Коротко про сьогоднішній єврокубковий день.Найбільше, звичайно ж, сподобалося Полісся. Атакувальна гра — чудова, старалися. Чимало було нереалізованих моментів, проте в цілому — відігралися і вийшли уперед у першому таймі, потім знову відігралися вже у другому таймі. Заслуговували на перемогу, але, на жаль, під час гри виникло два моменти, які потрібно виправляти.1 (і найголовніший) — гра у захисті. Насправді жах. Руслану Ротаню треба взяти до уваги цей аспект, оскільки захисні дії — це не лише білдап і вихід з оборони в атаку, це і, як би це дивно не звучало, безпосередньо сам захист. А його просто не було: у гравців Копенгагена було чимало простору для просування м'яча, пошуку оптимального рішення і, що не менш важливо, ударів по воротах з-за меж штрафного майданчика, що принесло голи. І якщо перший удар і гол — це ще й неймовірна вдача, то третій м'яч — привіт захисникам Полісся.2. Реалізація моментів. І я маю на увазі саме реалізацію моментів. Проблем з передостанньою та останньою передачею не було (який ж Андраде крутий!), але от забити ці потрібні голи не вдалося. Проте знову ж таки: це менша проблема, бо все ж три голи Копенгагену забили.ЛНЗ (на диво) теж не програло. Однак і тут треба відзначити, що суперник виявився не таким сильним, як всі могли думати (хоча якби зайшли сюди, то знали б трішки більше).В ЛНЗ були свої моменти (у першому таймі був класний вихід), та і під кінець матчу ось ці простріли теж створювали свою інтригу. Забити (і виграти) не вдалося, проте нічия є. Одразу скажу, що у контексті боротьби за вихід у наступний раунд цього виявиться замало, проте як для дебюту — цілком собі ок.Ну і нарешті Динамо. Гру киян треба поділити на три фази:1. Короткострокова. Забили гол (я все ж продовжу себе переконувати, що це рання стратегія на гру і простріл саме в ту зону, хоч і з рикошетом, був свідомим).2. Почали пропускати. Цікаво, що це співпало з виходом Тайсона на поле, хоча він безпосередньо до голів не був причастний — тут привіт і до гравців оборонної лінії Динамо.3. ПАОК заспокоївся, Динамо зробило заміни. Десь 20-25 хвилин у Динамо було, щоб зробити камбек і за крок вони насправді від цього зупинилися. Лонвейк забив, Пономаренко — майже забив. 3:3 були на горизонті, але саме нереалізований момент Пономаренком все зіпсував.Загальна оцінка за три матчі — 6/10. Це мало б бути три поразки, але по ходу сьогоднішніх ігор виходило перемога і дві нічиїх. Не вийшло, і від цього частково сум, але загалом ж — від цього вечора очікувалося гіршого.Які шанси у наших команд надалі?— Полісся: 45%. Я не думаю, що різниця між грою Копенгагена на виїзді і ось цією буде настільки великою. Так, фактор домашнього поля, всі справи, але Полісся показало гідний менталітет, щоб не віддавати м'яча супернику просто так.— ЛНЗ: 30%. Насправді матч-відповідь може стати для ЛНЗ у певному сенсі легшим, оскільки грати від суперника цій команді минулого сезону було простіше. Звичайно, для успішного результату треба робити успішні контрвипади (і те, що черкасці на це здатні, перший поєдинок до речі і показав). Проте тут, думаю, станеться типова для українських клубів-новачків історія у вирішальних іграх кваліфікації, тобто поразка.— Динамо: 15%. Динамо здатне атакувати, проте поки лише за умов, коли суперник це дозволятиме. Для успішного результату має скластися низка чинників: швидкий забитий гол, краща реалізація контратак і, звісно ж, надійніша оборона, аніж та, що була у першому матчі. Тож, привітаємо їх знову у Лізі конференцій.
Раптово, про волейбол, а не про чемпіонат світу. Все ж, сьогодні в України дуже важливий матч проти Німеччини, який може вивести їх у Лігу націй (все до речі залежить від гри Туреччини зараз і Болгарії, що буде вночі).https://suspilne.media/sport/1358598-emocii-vzali-goru-oleg-plotnickij-pidhodit-do-virisalnogo-matcu-u-lizi-nacij-z-minusovou-efektivnistu-v-ataci/Хотів би тут окремо написати про те, що не ввійшло в друк. Про роль Плотницького і як це вплинуло на збірну.Повернення Плотницького — величезний буст для збірної України. Так само, як його відсутність попередні роки давалася взнаки, так і зараз, коли він грає — є ось цей фактор Плотницького, який визначає силу збірної України.Було очевидно, що з приходом Плотницького, комусь з волейболістів доведеться більше сидіти. Моя ставка була на те, що ним стане Ковальов (Янчук продовжив показувати топпоказники у перший тиждень, коли Плотницького не було та й я його вважаю надійнішим за Іллю).Немає сумнівів у тому, що Плотницький був чи не найголовнішим волейболістом, що допоміг нам витягнути надскладний другий тиждень. Перемоги над Бразилією та Італією — це багато у чому його заслуга. Проте третій ігровий тиждень привідкрив іншу проблему — його стало багато. І це теж починає впливати на гру збірної, щоправда, з негативного боку.Зараз ситуація така, що Плотницький грає буквально все. А ще цього тижня у двох з трьох матчів сидів Янчук, якого я вважаю не менш значущим гравцем складу.Звичайно, треба бути дуже великим дурнем, щоб сказати, що Плотницький має деякі матчі розпочинати на лавці — ніхто цього не робитиме і немає у цьому сенсу. Ви не для того домовляєтеся про повернення провідного волейболіста, щоб потім він сидів собі, коли інші грають.Але Плотницькому треба давати більше відпочинку. У матчі проти Туреччини кілька разів помічав не лише його втому, але й у певному сенсі пригнічений моральний стан — досить контрастуючий з тим, про що він сам говорив впродовж другого тижня. Це й тому ще нормальна ситуація, бо ось та "довжина" лавки як раз на догравальників розповсюджується: виходити і підтримувати цей рівень є кому (раніше ж якось збірна з Янчуком і Ковальовим боролася ж за плейоф Ліги націй?)Невихід у плейоф Ліги націй не стане трагедією (хоч і розчарує, певна річ). Але от врахувати ці уроки перед чемпіонатом Європи (де шанси дійти до щонайменше чвертьфіналу у збірної будуть) досить необхідно. Тому що там суперники будуть різні: і такі як умовна Польща чи Болгарія, але й такі як Португалія чи Північна Македонія.P.S. Вмикайте о 17:30 YouTube-канал Суспільне Спорт (або інші платформи Суспільне Спорт) щоб повболівати за збірну. Матч — робочий для збірної, але треба, щоб до команди повернулася та ж мораль, яка супроводжувала їх у попередній ігровий тиждень.
Я навмисне не писав нічого про матч Франція — Іспанія. І насправді не дарма: бо моя аналітика нічого б не означала. Іспанія зіграла у той командний футбол, який від неї очікувався, а ось Франція не зіграла у той атакувальний, яскравий футбол, який могли дати гравці цієї лінії.Проте проти Англія — Аргентина хочеться сказати значно більше.1. Це буде цікавіший матч у плані того, що прийнято називати "open play". Ані Англія, ані Аргентина на цьому турнірі не показували домінантного футболу впродовж всього матчу. Авжеж, Аргентині (враховуючи рівень суперників і потребу вмикатися) це було притаманніше, проте й Англія — не буде останньою командою у цьому сенсі.2. За історичний підтекст не хочу й згадувати. Фольклендська війна, рука Бога Марадони, отой матч на ЧС-2010, який я пам'ятаю дуже добре і незарахований гол Лампарда — між цими збірними було багато чого. І на відміну від "спортивнішого" підтексту Франція — Іспанія, у цій грі принциповості буде більше.3. Зараз це боротьба двох претендентів на Золотий м'яч — Кейна та Мессі. Мбаппе вже відклеївся, Дембеле та Олісе — разом з ним. Той, хто переможе, суттєво підвищить свої шанси на це. Мені особисто хотілося б, щоб це був Кейн, звичайно, це була б гарна історія трансформації вічного лузера у справжнього переможця, але треба спершу півфінал пройти.Зараз розклад такий, що на папері Аргентина — це непереможена збірна на топтурнірах (Скалоні виграв з нею один чемпіонат світу і два Копа Америка). Англія виграла нічого, а натомість програла два фінали Євро (про ЧС тут немає чого говорити).Хто мій фаворит? Збірну Англії я лишав ще у чвертьфіналі у своїх брекетах — вони дійшли до півфіналу. З іншого боку, Аргентину лишав у півфіналі, але оскільки Бразилії немає, то треба було б і у фінал виводити.І в Англії, і в Аргентини були овертайми — будуть і цього разу. А якщо буде серія пенальті, ну там традиційно аргентинці.Хіба тільки Тухель вшив якісь німецькі чіпи у голови англійців. Тоді так, Англія.P.S. За згадку неіснуючого матчу Англія — Аргентина соромно. Прибираю, але залишаю, щоб усі потішилися фейлу)
TGLIST.COM.UA
