Статистика telegram каналу - @poroblenopodcast
Пороблено Подкаст
Кількість підписників
Середній перегляд на повідомлення
Історія змін лого
Історія змін назви
Історія зміни типу аккаунта
Історія зміни статуса
Стіна канала Пороблено Подкаст - @poroblenopodcast
Носити автентику в сучасному житті чи ні?
Перекроювання, недбале поводження, приватне колекціонування чи навіть продаж старовинних українських речей за кордон — питання ставлення до автентики дуже чутливе. Адже кожен старовинний елемент вбрання, особливо вишиті сорочки або плахти, створювалися вручну і є унікальними.
Ці речі давні й вже не можуть витримати сучасного використання. Експерти розділяються в думках. Хтось радить одягати автентичний одяг лише раз на кілька років, в особливих випадках і з обережністю. Хтось категорично проти будь-якого носіння, лише за відшивання реплік старих зразків.
Найкраще зберігати такі речі у спеціальних умовах.
Сучасні бренди та майстри все частіше створюють репліки старовинного одягу. І це чудова альтернатива, щоб підтримувати традиції, водночас зберігаючи оригінальні речі для майбутніх поколінь.
В епізоді «"Постоли за день станцюєш": українське традиційне вбрання, колекціонування та етика зберігання» етнолог, колекціонер, кандидат історичних наук Володимир Щибря розповідає про те:
🧵що і як носили наші предки,
🧵з чого шили одяг та виготовляли взуття,
🧵яке значення мали ті чи інші елементи гардероба.
🧵А також розмірковує про те, як торгівля стародавніми речами власне підсвітила їх цінність для суспільства.
Напишіть в коментарях свою думку, чи згодні ви з позицією, що давні сорочки та інші елементи строю не варто носити в сучасному житті.
Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=z8hc9P6hT2w
Слухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
🧵Що носили у будень і свято?
🧵Що слугувало спідньою білизною у давнину?
На ці питання ви почуєте відповідь у довгоочікуваному випуску про український традиційний одяг. Про те, що і як носили українці століття тому, нам розповів Володимир Щибря – етнолог, колекціонер, кандидат історичних наук і директор Центру фольклору та етнографії ННІФ КНУ ім. Тараса Шевченка.
Дар’я також розпитала Володимира про його шлях у колекціонуванні старовини, про те, як правильно зберігати і захищати старовинний одяг від шкідників та чи існують ситуації, коли можна носити автентику.
Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=z8hc9P6hT2w
Слухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
Як радянська влада перетворювала популярні зони відпочинку на місця пропаганди?
Після Другої світової війни в дію вступив ленінський монументальний план. Укожному місті ініціювали створення місць пам'яті. Постаменти зазвичай зводили у людних місцях і часто підсилювали їх похованнями.
Такі дії мали певну мету — нагадувати хто тут головний, хто переможець.
Цікаво, що ці поховання посеред міст могли бути фейковими. Приміром, Меморіал Слави у Вінниці — відомий монумент, присвячений Другій світовій війні, який знаходиться на місці колишньої зони відпочинку.
Ще на початку XX століття це був бульвар в центрі міста, де призначали зустрічі, відбувалися різноманітні події, політичні мітинги, концерти тощо. У 1920-х радянська влада зводить тут Меморіал Слави і ховає продзагонівців. Це були здебільшого китайці й росіяни, які здійснювали злочинну політику воєнного комунізму: грабували місцевих селян, забирали хліб.
У 1950-ті тут начебто перепоховують загиблих у вінницьких шпиталях червоноармійців. Цікаво, що пошукові дослідження не виявили їхньої присутності. Тобто фактично зробили фейкову могилу з іменами людей, останки яких насправді залишили на старих вінницьких цвинтарях.
«Потрібно зазначити, що в процесі досліджень на місці меморіалу таки виявили поховання Другої Світової, як індивідуальні, так і колективні. Однак ті, про які не знали. А поховання, які начебто мали там бути, виявилися фейковими. І я впевнений, що подібні сфальсифіковані місця пам'яті, цвинтарі існують в багатьох містах», — зазначає історик Олександр Федоришен.
Про те, як правильно переосмислювати такі місця без руйнування пам’яті загиблих.
Про поховання османських воїнів на Поділлі.
Про ставку Гітлера під Вінницею: як місце історичної пам'яті успішно перетворили на туристичний магніт.
Про колону Магдебурзького права: пошуки та повернення одного з найстаріших пам’ятників Вінниці.
Декомунізація не просто процес, а переосмислення історії. Олександр Федоришен, історик та директор «Музею Вінниці» розказує, як це працює у випуску «Здорова декомунізація, або як Вінниці вдалося: секрети радянських поховань, ставка Гітлера і Пирогов».
Дивіться епізод на ютуб https://www.youtube.com/watch?v=Sz0Qd-S75Gw
Слухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
Як має виглядати здорова декомунізація в Україні? Це питання сьогодні актуальне як ніколи. Про пам’ять, повернення своєї історії, конструктивний діалог з мешканцями Анна Ніколаєва поговорила з Олександром Федоришеним, істориком та директором “Музею Вінниці”.
Олександр поділився декомунізаційним досвідом Вінниці та розповів про непроговорений біль Другої світової війни, перенесення Меморіалу Слави й чому похованням не місце у центрі українських міст.
❓Що треба робити з забальзамованим Пироговим? Чи треба його деколонізувати?
❓Як врятували найстаріший пам’ятник Вінниці – колону Магдебурзького права?
❓Як китайці та турки потрапили на Поділля і чому загинули тут і що робити з місцями чужої пам’яті?
❓Що насправді турбувало мешканців під час перенесення Меморіалу Славу?
❓Як освоюються місця чужої пам'яті?
Про переосмислення простору українських міст, абсурдність радянських місць пам’яті, туристичний потенціал Вінниці та інтерес до місць Другої світової дивіться у новому випуску подкасту “Пороблено”.
Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=Sz0Qd-S75Gw
Слухати у форматі подкасту: https://linktr.ee/porobleno
Чи можна зупинити епілептичний напад, сівши голим задом на обличчя людині?
Наші пра-пра-пра вважали, що так. За народними уявленнями епілепсія мала містичне походження. Хворобу повʼязували з духами, зуроченням та іншими надприродними силами. Тож для боротьби з недугою використовували різноманітні ритуали.
Сідати голим задом на людину, у якої стався епілептичний напад, — це лише один із багатьох дивних народних методів.
Крім того, могли накривати хворого темною тканиною (чорною хусткою) або ж власним оголеним тілом. На Волині лікували епілепсію, вживаючи кров бобрів або кротів. А подекуди для хворого варили серце їжака.
Навіть коли медицина почала пропонувати ефективніші способи лікування, люди продовжували вірити в магічні методи.
Про головні міфи, забобони та народні способи лікування епілепсії в українській народній традиції дивіться у випуску «Кров бобра, серце їжака, голий зад та амулети з могил: як раніше лікували епілепсію».
Якщо ви досі не переглянули епізод з Анною Ніколаєвою та Дарʼєю Анцибор, переходьте за посиланням:
Переглянути епізод на Youtube: https://youtu.be/a4tAVQIrcr8?si=TVPg5Cy_mdAyROR5
Слухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
А щоб дізнатися, чому шипіння гарячої води біля печі вважалося методом лікування кору та які інші не менш приголомшливі методи народної медицини, підтримайте нас на Patreon, Buy Me a Coffee або станьте нашим спонсором на YouTube та дивіться додатковий випуск Пороблено про холеру, кір і малярію.
Посилання на Рatreon: https://www.patreon.com/POROBLENO
Ви просили – ми зробили 🍄 – і в новому випуску подкасту “Пороблено” розповіли про символізм і сакральність грибів в українській культурі. Дар’я і Анна не обійшли своєю увагою субкультуру грибників, значення сновидінь і табу, пов’язані з грибами.
🍄 Чому довкола грибів стільки міфів, і яких саме?
🍄 До чого тут веселка?
🍄 З яких грибів роблять капелюхи та сумки?
🍄 У чому полягає еротична символіка грибів?
🍄 Які забобони поширюються серед грибників і чи лише нашій країні вони притаманні?
Запрошуємо до перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=wGjAa2-Ur78
Слухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
"Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська "бариня єго любил… денга давал", і що він на ті "денга гулял". Емене любувалася його міцним, здоровим, як огірок, тілом, тісно затягненим в тонке сукно, його нахабним поглядом, який приймала за ознаку сміливості й лицарського духу. Він здавався їй ясним місяцем, що одбився в морі її серця та простяг блискучий шлях до щастя"
Це уривок із твору Михайла Коцюбинського "В путах шайтана". І так, тут дуже загальними мазками, але таки згадано про роботу провідника.
На межі XIX — поч XX ст. у Криму існувало специфічне явище жіночого секс-туризму. Молоді красиві хлопці з кримськотатарських селищ приїжджали в сезон до курортних міст. Вони за гроші пропонували послуги супроводу туристок під час кінних прогулянок місцевими горами. Часто йшлося і про сексуальні послуги (знову ж таки, за додаткову плату). Саме тому це явище й варто розглядати через колоніальну оптику. Це проаналізований у нашому епізоді орієнтальний образ "містичного дикуна", який так засвоювався в Російській імперії, що для багатьох тамтешніх жінок ставав причиною приїздити до Криму.
У нашому останньому випуску Олексій Савченко згадував про те, що туризм ставав способом колонізації. Це лише одна зі сторін цього процесу, і про нього згадують досить рідко.
А повний випуск про те, як росіяни привласнювали Крим, ви можете переглянути отут: https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=BCYpk3nfw6pvYdUi
Що спільного в кримських пенсіонерів, колишніх співробітників силових структур радянського режиму та римських легіонерів-колонізаторів?
Колоніальні імперії черпають натхнення з певних історичних моделей. Приміром, країни Далекого сходу переймали колонізаційним досвід Індії, Китаю. Європейські колоністи — Римської імперії.
«Для римських часів колоніалізм зокрема проявлявся у видачі колишнім легіонерам наділів в новозавойованих провінціях. Таким чином імперія приносили свій спосіб життя, традиції, лояльність на нові території. Зрозуміло, що римські легіонери мали вищий статус, ніж місцеве населення.
Власне, цю традицію ми бачимо у багатьох модерних імперіях, в тому числі в Радянському Союзі. Згадайте хоча б кримських дачників-пенсіонерів, колишніх співробітників силових структур, які після депортації кримських татар отримали землі як винагороду за багаторічну лояльність», — розповідає історик Олексій Савченко.
Як відбувалась колонізація Криму: від російської імперії та радянської влади до сучасності.
Як так склалося, що за Радянським союзом на міжнародній арені закріпився образ імперської жертви.
А також про теорії расової вищості, перші депортації кримських християн, туризм як форму колонізації та багато іншого дивіться у випуску «Привласнення Криму. Реалії колоніальної політики росіян та справжня ціна туристичного раю» з кандидатом історичних наук та автором телеграм-каналу "Нотатки орієнталіста" Олексієм Савченком @orientalistnotes.
Переглянути епізод на Youtube: https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=BCYpk3nfw6pvYdUi
Слухати у форматі подкасту та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno
9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу.
В Україні такими народами визнані кримські татари, караїми та кримчаки. Для всіх них історичною батьківщиною є Крим. Для всіх них російська колонізаторська політика мала невідворотні наслідки.
Наш 70-й епізод “Пороблено” ми присвячуємо темі колонізації Кримського півострова. Поговоримо сьогодні з Олексієм Савченком – істориком, кандидатом історичних наук, провідним науковим співробітником Скарбниці Національного музею історії України, а також автором телеграм-каналу "Нотатки орієнталіста" @orientalistnotes.
Дар'я Анцибор розпитала Олексія про те, яким був колоніалізм у Російській імперії та СРСР, як під російським впливом змінювалося сприйняття і навіть ландшафт півострова та якими стереотипами обростало корінне населення в різні часи.
Які риси романтизації Півдня, як Крим змінювався з приходом росіян та яким чином туризм ставав формою колоніальної політики Росії навіть у часи української незалежності – дивіться у нашому новому випуску за посиланням
https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=BCYpk3nfw6pvYdUi
Маковія відгуло, тож час готуватися до наступного Спаса.
Свято Преображення в народі відоме як Яблучний Спас. Воно добре відоме забороною їсти яблука до свята.
У цьому випуску Анна і Дар'я вирішили пояснити витоки цієї традиції, тож насправді свято Спаса стало приводом поговорити про тему дітозгубництва.
- Якими традиційними методами жінки позбувалися небажаної вагітності та дітей?
- Хто їм у цьому допомагав?
- Які смисли приховані у яблуках?
- Чому і кому саме заборонялося їсти яблука до Спаса?
Про це та інші традиційні уявлення розповіли Дар’я і Анна у новому випуску подкасту “Пороблено":
https://youtu.be/fKLYkm5F4sY?si=cttsGL-20JydGq3H