Статистика telegram channel - @politikosmos

👆Але бюрократія не є непереможною. Дональд Трамп повинен взяти приклад з Білла Андерсона, колишнього генерального директора фармацевтичного підрозділу Roche. Під час свого перебування на посаді (2019-22) Андерсон скоротив кількість менеджерів удвічі, перевів сотні співробітників на посади, пов'язані з роботою з клієнтами, скасував ієрархічне складання бюджету, перейшов від річного планування до 90-денних циклів і зробив кожного співробітника підзвітним лікарям і пацієнтам. Результат? Збільшення доходу на 30% при зменшенні ресурсів на 30%, навіть незважаючи на те, що компанія втратила патентний захист на свої три найпопулярніші препарати.Якщо адміністрація Трампа хоче оживити федеральні агентства США, а не просто їх ліквідувати, вона повинна розпочати цілеспрямовані стратегічні зусилля, щоб вони працювали краще. На практиці це вимагатиме кількох ключових кроків.По-перше, керівники агентств повинні скоротити бюрократичний апарат. Кожне федеральне агентство повинно відстежувати та звітувати про витрати на адміністративні процедури, які не додають або практично не додають вартості, такі як час і гроші, витрачені на безглузде заповнення бланків, зайві перевірки та непотрібні складні процедури затвердження. Агентства, які не продемонструють помітного прогресу, повинні зіткнутися з цільовим скороченням фінансування.По-друге, федеральний уряд повинен різко скоротити свої управлінські та адміністративні ланки. Агентства повинні бути зобов'язані подвоїти свої сфери контролю – кількість співробітників, які підпорядковуються кожному менеджеру – і ввести п'ятирічне заморожування нових адміністративних посад. Кількість управлінських посад повинна бути скорочена щонайменше на дві третини. Загалом, менеджери та адміністратори повинні становити не більше 20% федеральної робочої сили, як і в приватному секторі.По-третє, агентствам слід заохочувати ставити перед собою амбітні цілі. Успіх операції «Warp Speed» — десятимісячного марафону з розробки та постачання вакцин проти COVID-19 — демонструє потенціал, який криється у встановленні амбітних цілей та наданні командам свободи для розробки найефективніших рішень. Наприклад, Міністерство оборони могло б поставити за мету скоротити час розробки основних систем озброєння наполовину. Так само Міністерство житлового будівництва та міського розвитку повинно взяти на себе зобов'язання ліквідувати дефіцит у чотири мільйони одиниць житла в Америці протягом чотирьох років.По-четверте, кожна частина кожного агентства повинна функціонувати як лабораторія нових ідей. Ініціатива «Трансформація в контакті» армії США пропонує корисну модель: надавши трьом бригадам безпрецедентну свободу для експериментів, вона відкрила такі інновації, як спеціалізовані розвідувальні команди, та прискорила ремонт обладнання за допомогою 3D-друку. Аналогічно, головний підрозділ ВМС з досліджень і розробок запровадив інноваційні кадрові практики, які дозволили підвищити продуктивність і утримати найкращих фахівців, такі як оплата за результатами роботи та гнучкі посадові інструкції.По-п'яте, кожна урядова програма повинна демонструвати свій реальний вплив. Адміністрація Трампа повинна спиратися на інструмент оцінки програм епохи Джорджа Буша, який проаналізував майже 1000 урядових програм і створив комплексну систему зв'язку фінансування з результатами роботи.Нарешті, Трамп повинен змусити кожного федерального чиновника провести наступні 100 днів, слухаючи працівників на передовій, задаючи їм питання на кшталт «Що вас гальмує?» та «Що стримує вашу креативність?». У кожній організації є глибоко розчаровані люди, які знають, що потрібно змінити. Як нещодавно висловився один науковець Національного інституту здоров'я (NIH): «Я був би першим у черзі, щоб допомогти з раціональним процесом поліпшення цього місця».Щоб зберегти своє економічне та геополітичне домінування, США повинні відновити свою здатність до сміливих дій. Для цього потрібна федеральна влада, яка працює ефективніше, а не просто менша за кількістю.

«Росія не обмежиться Україною. Це абсолютно очевидно» — BILD записав інтерв’ю з президентом Литви Гітанасом НауседоюКолишній професор економіки та нинішній президент Литви Гітанас Науседа є рішучим прихильником України і багато років закликає посилювати тиск на Володимира Путіна, зокрема з боку Німеччини. BILD поспілкувався з політиком — ось головні цитати з інтерв’ю.▫️ Про загрозу нападу з боку Росії«Росія не обмежиться Україною. Це абсолютно очевидно. Йдеться про загрозу для всіх нас. Тому правильний підхід — діяти спільно. Нещодавній візит канцлера Німеччини Фрідріха Мерца до Литви — тому підтвердження.»▫️ Про санкції та тиск на Росію«Литва завжди вимагає максимуму. Передусім необхідно включити всі енергетичні компанії, які фінансують російський держбюджет, \[...] також треба відключити від SWIFT решту російських банків. Інакше нас вважатимуть слабкими й подумають, що Європа не готова ухвалювати сміливі рішення. \[...] Це стосується не лише довіри до санкцій, а й усіх наших дій щодо Росії і підтримки України. Ми багаторазово обіцяли допомогу: бойові літаки, ракети далекої дії, боєприпаси. Але не змогли виконати ці обіцянки.»▫️ Про озброєння Німеччини — чи достатньо вже 5 тисяч німецьких солдатів у Вільнюсі«Я так не вважаю. Адже йдеться не лише про німецьку бригаду, а про НАТО загалом. І, звичайно, про зусилля самої Литви. На початку року ми вирішили виділяти 5–6 % ВВП на оборону. Ці кошти потрібні, щоб до 2030 року створити і оснащувати повноцінну національну дивізію — із резервами, інфраструктурою для навчання, житлом для розміщення німецької бригади та хорошими умовами для інших союзників. Розміщення німецької бригади — важлива частина цієї стратегії. Як і присутність американців у Литві.»▫️ Про повернення обов’язкового призову в Німеччині«Питання не лише у призові, а й у готовності ухвалювати такі рішення, як виділення 5 % ВВП. Ці кошти необхідні для довгострокового розвитку оборонної промисловості. Ми не можемо дозволити собі слабку армію та слабку оборонку. Це питання колективної солідарності: усі країни мають вносити свій внесок у силу НАТО — незалежно від того, чи знаходяться вони за 4000 кілометрів від Росії, чи за 30.»

Україна несподівано здобула перемогу у повітряному бою: F-16 збив російський Су-35Україна вперше в історії здобула визначну перемогу у повітряному бою: західний винищувач F-16 збив російський Су-35 «Фланкер». Подія сталася вчора над північно-східною частиною України: у межах оборони Сумської області українські ВПС застосували бойові літаки для бомбардування російських позицій як на території України, так і в сусідній Курській області.У відповідь російські військово-космічні сили (ВКС) направили в повітря високотехнологічний винищувач Су-35 для здобуття переваги в повітрі та знищення українських літаків.Однак пілот не підозрював про пастку: разом із американським F-16 у повітря піднявся шведський літак Saab 340 AEW\&C, який виявив Су-35 за 200–300 км до кордону і передав координати американському винищувачу.F-16 запустив ракету AIM-120, і Су-35 був збитий за 16 км від кордону на території Росії, неподалік міста Коренево в Курській області. Пілот катапультувався. Українські винищувачі повернулися на базу без втрат.На платформі X канадський пілот та авіаційний експерт Марк Брукс відзначив злагоджену роботу західних систем озброєння:«Суть не лише у F-16 — справжнім геймченджером стала шведська система AWACS, яка виявляє російські літаки на сотні кілометрів і в реальному часі спрямовує ракети F-16. Су-35 навіть не здогадувався про атаку».Авиаційний канал Air Power також підкреслив історичне значення цього зіткнення західної і російської техніки:«Якщо інформація підтвердиться, це буде перший повітряний бій із участю українського “Вайпера” (F-16). Ще важливіше те, що російський “Фланкер” збили голландською модифікацією F-16AM — моделлю, яку багато хто вважав застарілою».

👆Проте історія ще далека до завершення. Скандал може стати серйозною проблемою для коаліції та особисто для прем’єра Фіали. Достатньо згадати, що Блажек не просто є однопартійцем голови чеського уряду – і не просто близьким до нього політиком. Як вважають, саме Блажек стояв за походом у політику тоді ще ректора Університету Масарика Петера Фіали, пролобіювавши його призначення державним радником з питань освіти, а згодом – міністром освіти, молоді та спорту.Імовірно, саме такі близькі відносини обох політиків дозволяли Блажеку виходити порівняно сухим з води після попередніх скандалів – наприклад, відвідування вечірки проросійського лобіста і радника вже колишнього президента Мілоша Земана у 2023 році чи нібито причетності до корупції в муніципалітетах.Але нині на кону стоїть дещо більше, ніж особиста дружба.Нинішній конфлікт завдає удару і по прем'єру Фіалі, і по його партії ODS, і по їхнім партнерам по блоку SPOLU: "народникам" ("Християнсько-демократичний союз – Народна партія") та партії Top-09.Зокрема, згідно з опитуванням від Median, 31% виборців, які на минулих виборах голосували за блок SPOLU, тепер стверджують, що не довіряють уряду Фіали.А це своєю чергою не лише збільшує шанси, що на парламентських виборах, які пройдуть 3-4 жовтня, переможе партія ANO експрем'єра Андрея Бабіша, який в останні роки займає все більш проросійську позицію.Що цікаво, якраз на тижні до "біткоїн-скандалу" рейтинги ANO – найпопулярнішої партії Чехії, чиє керівництво вже пообіцяло згорнути "снарядну ініціативу" для України та назагал рівняється в політиці на угорського лідера Віктора Орбана, – почали потроху просідати.Нині ж ANO на повну використовує чергову прикрість уряду Фіали, маючи в цьому ще більш антиукраїнського союзника – ультраправу партію SPD.Обидві опозиційні партії обіцяють вимагати відставки всього кабміну і призначення технічного уряду.До того ж ANO та SPD – не єдині, хто з опозиційних лав висловлює обурення діями нинішнього уряду. Це ще й "Пірати", які донедавна входили до коаліції. Там на додачу зажадали й відставки міністра фінансів Збинека Станюри.Проте відставка уряду Фіали наразі видається малореальною: усе ж чинна коаліція (блок SPOLU, а також парія STAN) досі має математичну більшість у парламенті. Наразі три опозиційні партії можуть залучити лише 95 голосів, тоді як для більшості необхідно 101.Невипадково парламентські слухання 5 червня так і не привели до голосування за вотум недовіри уряду. Це питання було перенесене, і не виключено, що опозиція не буде поспішати, сподіваючись домогтися розколу в коаліції. Проте активності опозиції достатньо, аби підтримувати незручну для чинної коаліції тему в інформаційному просторі, щоб вона й надалі била по центристському уряду.Окрім наслідків безпосередньо для жовтневих парламентських виборів (де шанси на збереження проукраїнського уряду Фіали й до цього були не надто високі), біткоїн-скандал несе й іншу, більш довготривалу небезпеку для України.Послаблення позицій Фіали може призвести до того, що йому доведеться достроково покинути керівництво ODS. І тоді керівництво партією має перейти до його критика та опонента Мартіна Куби.Про таку можливість говорять вже з осені минулого року, коли на місцевих виборах ледь не єдиним регіоном, де ODS вдалося показати гарні результати, став Південночеський край, де кампанією керував Куба.Такий сценарій є дуже небезпечним з погляду збереження проукраїнського курсу Праги, адже Куба активно критикує нинішній уряд за надмірну (на його думку) військову підтримку України.А тому за керівництва Куби ODS після парламентських виборів може без особливих проблем погодитися на альянс з ANO, навіть за умови повернення Бабіша на посаду прем'єра. Це дуже небажаний для Києва сценарій, проте нинішній біткоїн-скандал істотно збільшує шанси на такий розвиток подій.

Дослідники миру в Німеччині: Трамп позбавив НАТО майбутнього - DWТрансатлантичному партнерству в його колишньому вигляді настав кінець, йдеться в звіті німецьких дослідників миру. На їхню думку, Європа повинна бути готова захищатися без США і навіть від них.Провідні німецькі конфліктологи та фахівці із зовнішньої політики закликали уряд ФРН готуватися до майбутнього без НАТО, вказавши на політику адміністрації президента США Дональда Трампа. З огляду на все більший націоналізм у діях Вашингтона, його «територіальні претензії та погрози на адресу союзників» у Північноатлантичного альянсу «немає майбутнього», заявив у понеділок, 2 червня, заступник директора Інституту дослідження проблем миру у Франкфурті-на-Майні (PRIF) Крістофер Дазе (Christopher Daase).Трамп «перетворив найстарішу демократію світу на автократію»Представляючи щорічний експертний висновок з проблем миру (Friedensgutachten) за 2025 рік, він різко розкритикував політичні рішення в США після повернення Трампа в Білий дім, включаючи вихід з міжнародних організацій, відмову від внесків до ООН, радикальне скорочення допомоги іншим країнам і введення додаткових митних зборів щодо інших країн. Трампу і «його руху MAGA» вдалося «за вкрай короткий час і без особливого опору перетворити найстарішу демократію світу в авторитарний режим», зазначив Дазе.Дослідники світу звертають увагу, що в попередні роки в центрі їхньої уваги було російське вторгнення в Україну і навмисне руйнування Росією світового порядку в Європі. Тепер «ще одним фактором невизначеності» є Сполучені Штати, зазначають експерти.«Трансатлантичному партнерству, яким ми його знали, прийшов кінець», - підкреслив Крістофер Дазе. За його словами, «авторитарні державні перетворення в США» є «прямою загрозою» для Німеччини та Європи. Тому Європі необхідно стати «оборонно спроможною без США» і навіть, можливо, бути готовою захищатися від самих Сполучених Штатів, вважають автори доповіді.Берлін повинен розробити план створення європейських оборонних структурУ зв'язку з цим вони рекомендують уряду ФРН розробити «прозорий поетапний план розвитку та інтеграції європейських оборонних структур». При цьому необхідно, серед іншого, посилити постійне структурне співробітництво ЄС (Permanent Structured Cooperation, PESCO) і спільні місії Євросоюзу, вважають дослідники світу.Разом з тим, на їхню думку, недостатньо зміцнювати безпеку тільки за рахунок «озброєння, стримування і обороноздатності». Серед іншого варто обговорити паралельне з переозброєнням «пропозицію переговорів про контроль над озброєннями» за аналогією з процесами за часів холодної війни, зазначив Дазе.Необхідно припинити поставки зброї для використання в секторі ГазаУ розділі про близькосхідний конфлікт дослідники світу відзначають «більш нагальну, ніж будь-коли раніше» необхідність припинити будь-які поставки зброї, яка може бути використана в секторі Газа і на Західному березі річки Йордан. На їхню думку, влада Ізраїлю «кричущим чином» порушила міжнародне гуманітарне право і перевищила межі «легітимної самооборони».Експерти також закликають Німеччину в середньостроковій перспективі виступити за визнання палестинської держави. Довгострокове врегулювання конфлікту з палестинцями «жодним чином не обмежить право Ізраїлю на єврейську державу в безпечних кордонах», впевнені вони.Доповідь про мир з 1987 року щорічно публікується Боннським міжнародним центром конверсії (BICC), Інститутом розвитку і миру (INEF) при Університеті Дуйсбурга-Ессена, Інститутом дослідження проблем миру імені Лейбніца (PRIF) та Інститутом досліджень миру і політики безпеки (IFSH) при Гамбурзькому університеті.

👆Особливо вразливими є жінки з дітьми, люди похилого віку та підлітки. Жінки часто працюють на низькооплачуваних роботах, живуть у гуртожитках, мають обмежені можливості для самозахисту. Їхні діти — у полі зору через акценти та труднощі з навчанням. Дорослі чоловіки, як правило, або залишилися в Україні, або мають дозвіл на виїзд лише за специфічних умов — тож жіноче обличчя української міграції стало типовим і водночас вразливим.ВисновкиПопри зростання напруги, Польща залишається важливим партнером для України — як у військовому, так і в гуманітарному аспектах. Проте ситуація з інтеграцією українців вимагає системної уваги. Варто розробити дієві механізми протидії дискримінації, розширити мовні курси, інформувати польське суспільство про внесок українців у місцеву економіку.Також важливо зберегти чесний діалог між двома націями. Ті мости, які були збудовані в перші дні війни, не мають обвалитися під тиском втоми, дезінформації чи економічної нестабільності. Бо ці мости — не лише про допомогу, а й про майбутнє спільної Європи.

👆Охолодження чітко прискорилося рік тому, коли явно прозахідну президента Словаччини Зузану Чапутову, яка користувалася величезною популярністю в Чехії, змінив Петер Пеллегріні, в минулому міністр в уряді Роберта Фіцо. «До Пеллегріні позитивно ставляться 38% чехів, що значно менше, ніж було у Чапутової, яку в останній рік її правління підтримували 68% чехів», - продовжує Петті.Опитування: кожен п'ятий словак хоче перемоги Росії над УкраїноюМіж двома країнами-сусідами існують глибокі розбіжності і з приводу України. За даними соціологічного дослідження, проведеного інститутом CVVM у квітні 2025 року, 58% чехів виступають за надання військової допомоги Україні. У Словаччині ж, згідно з опитуванням IPSOS, що відбулося на початку року, цей показник становить всього 16%. При цьому третина прихильників правлячої партії прем'єра Фіцо «Курс - соціальна демократія» (Smer) і 20% всіх словаків навіть хочуть, щоб Росія перемогла Україну. У Чехії такої точки зору дотримуються всього сім відсотків.Словацький тижневик Tyzden написав, що президент Чехії Петр Павел прийняв президента України Володимира Зеленського в Празі у вихідні перед 8 травня, а словацький прем'єр-міністр Фіцо зустрівся з Володимиром Путіним у Москві декількома днями пізніше. Кадри з Празького Граду і Кремля проілюстрували характер двох протилежних світів, заявив у зв'язку з цим головний редактор Tyzden Стефан Хриб.Словацьку опозицію раді бачити в ПразіПредставники словацьких властей намагаються применшити значення зростаючого розриву між позицією Праги і Братислави. «Основний посил повинен полягати в тому, що, незважаючи на часом різні погляди на рівні урядів, а іноді навіть глав держав, наші спільні підходи все ще існують», - запевнив DW спікер словацького парламенту і заступник голови партії «Голос - соціальна демократія» (Hlas-SD), що входить до правлячої коаліції, Ріхард Раші. За його словами, спільне засідання кабмінів двох країн до виборів у Чехії в жовтні наступного року неможливо собі уявити. Однак Раші вірить, що «ми повернемося за стіл переговорів після виборів».Зі свого боку, словацька опозиція, очолювана партією «Прогресивна Словаччина», підтримує добрі відносини з Прагою. Опозиційних політиків приймають у чеській столиці на найвищому рівні, наприклад, лідера партії Міхала Шимечку та екс-главу МЗС і колишнього словацького посла в Берліні Івана Коркока. Він з незначним відривом програв минулого року Петеру Пеллегріні президентські вибори і незабаром приєднався до «Прогресивної Словаччини».Свій візит до Праги Коркок так прокоментував в інтерв'ю DW: «Я хотів би сказати чехам: »Повірте мені, в Словаччині є політична альтернатива у вигляді опозиції і «Прогресивної Словаччини». Вона поверне країну з периферії Європи в центр, а також відновить прекрасні чесько-словацькі відносини".«Прогресивна Словаччина» з початку року лідирує в усіх опитуваннях і, якби вибори відбулися зараз, у союзі з двома іншими опозиційними партіями отримала б більшість у парламенті. У Чехії, навпаки, перед жовтневими виборами лідирує рух «Акція незадоволених громадян» (ANO) екс-прем'єра і мільярдера Андрія Бабіша. Він не приховує своїх симпатій ні до Фіцо, ні до Орбана. Таким чином, політичне відчуження між двома країнами може продовжитися, коли при владі в них опиняться нові політичні сили - і знову з сильно відмінними поглядами.

Криза Сувалкського коридору: Аналіз можливої російської атаки та сценаріїв відповіді НАТО - RLIСувалкський коридор, вузька ділянка протяжністю близько 65 км між Польщею та Литвою, що межує з Білоруссю та Калінінградською областю Росії, залишається однією з найбільш вразливих точок на східному фланзі НАТО. Його стратегічне значення важко переоцінити: у разі конфлікту цей сухопутний шлях стане ключовим каналом для підкріплення країн Балтії. Захоплення Сувалкського коридору ізолює Естонію, Латвію та Литву від решти Альянсу й поставить НАТО перед дилемою — реагувати силою або погодитись на розкол.На думку аналітиків Robert Lansing Institute, загроза наступу з боку Росії по цьому напрямку є цілком реальною, особливо якщо Кремль опиниться перед поразкою в Україні. У такому випадку розширення конфлікту на Балтику може розглядатися як спроба змінити динаміку війни та примусити Захід до нових переговорів. Ще одним можливим тригером агресії є внутрішня криза в Білорусі: політична нестабільність або падіння режиму Лукашенка можуть стати приводом для розгортання російських військ поблизу кордону з НАТО.Росія також уважно стежить за політичною ситуацією в США. Послаблення трансатлантичної єдністі може дати Москві вікно можливостей для рішучих дій. У Кремлі можуть спробувати зіграти на небажанні окремих членів НАТО втягуватися в масштабну війну, особливо якщо ризик конфлікту зросте до ядерного рівня.Метою Росії у цьому сценарії буде не тільки воєнне захоплення території, а й досягнення політичного ефекту. Захоплення Сувалкського коридору змусить Альянс або вдатися до масштабної військової операції з визволення, або погодитися на нову «реальність» — фактичний розкол і втрата впливу в Балтії. Такий сценарій сприятиме ослабленню підтримки України, а також може підштовхнути інші країни до домовленостей із Росією.Відповіддю на цю загрозу має стати не лише військове укріплення регіону, а й збереження політичної єдності НАТО. Підвищення бойової готовності, розміщення додаткових військ у Польщі та Литві, розвиток транспортної інфраструктури для оперативного перекидання сил — усе це критично важливі елементи стримування. У протилежному випадку НАТО ризикує повторити долю колишніх імперій, які нехтували слабкими місцями своїх кордонів.Криза Сувалкського коридору — це не гіпотетичне припущення, а реалістичний сценарій, до якого Альянс має бути готовим вже сьогодні.

Стримування Росії не виходить за межі наших можливостей. Нам не потрібно досягати військового потенціалу США; скоріше, нам просто потрібно мати достатньо сил, щоб змусити Путіна переглянути свої шанси на перемогу в конфронтації з об'єднаною європейською спільнотою демократичних національних держав.Європейці чітко вимагають, щоб ми розробили оновлену європейську оборонну політику. За даними Єврокомісії, 71% громадян ЄС вважають, що блок повинен зміцнити свою здатність виробляти військову техніку, а 77% підтримують спільну політику оборони і безпеки. Це дає європейським лідерам мандат думати і діяти сміливо.Але скільки часу знадобиться для відновлення миру в Україні та стабільності в Європі? Я вважаю, що ми повинні діяти, виходячи з трьох припущень. По-перше, ми повинні розглядати це як війну колишньої імперії проти того, що вона вважає бунтівною колонією. Історія свідчить, що колоніальні війни зазвичай тривають близько десяти років. Все, що триває менше, слід розглядати як виняток.По-друге, ми повинні визнати, що для того, щоб країна-загарбник почала добросовісні переговори, вона повинна зробити висновок, що вторгнення було помилкою. Вона повинна визнати, що витрати на війну і утримання колишньої колонії в покорі є більшими, ніж будь-які вигоди, які може принести ця колонія. По-третє, з огляду на вищесказане, ми повинні пам'ятати, що колоніальні війни зазвичай закінчуються вже не тими лідерами, які розпочинали бойові дії.Так, посилення обороноздатності Європи та підтримка України коштуватиме грошей. З початку агресивної війни Росії, ЄС та його країни-члени надали понад 165 мільярдів доларів на підтримку України та її народу. Це значна сума, але вона все ще становить менше 1% від сукупного ВВП країн-членів ЄС (близько 19 трильйонів доларів). Ми, безумовно, можемо зробити більше.І, зміцнюючи обороноздатність Європи, ми не повинні випускати з уваги, чому ми це робимо: ми діємо заради нашої власної безпеки, не для того, щоб підірвати трансатлантичні відносини, а для того, щоб їх покращити. Щоб уникнути стратегічної дилеми, ми, європейці, повинні допомогти США захистити своїх союзників, взявши на себе справедливу частку тягаря безпеки.

👆Чому на акаунті Трампа в соціальній мережі Truth Social напередодні конклаву з'явилося його зображення, де він одягнений як Папа Римський? «Це не я зробив. Я поняття не маю, звідки воно взялося - можливо, це був штучний інтелект. Але я нічого про це не знаю».Чи був Трамп поінформований про зникнення американських солдатів під час навчань у Литві? «Ні, не інформували».Чи доручив би Трамп своїй адміністрації надати будь-які докази того, що аспірантка Рюмейса Озтюрк, яку схопили на вулиці співробітники імміграційної служби в цивільному одязі, була пов'язана з ХАМАС? «Я вивчу це питання, але я не знаю про цю конкретну подію». (Зрештою, Мін'юст не зміг надати жодних переконливих доказів, і суддя наказав звільнити Озтюрк).Чому Трамп підписав постанову, що дозволяє його адміністрації використовувати Закон про іноземних ворогів для депортації венесуельських мігрантів? «Я не знаю, коли вона була підписана, тому що я її не підписував. Цим займалися інші люди». (Насправді Трамп підписав цей закон).З огляду на цю схему, не дивно, що коли Крістен Велкер з NBC запитала Трампа: «Чи не потрібно вам як президенту дотримуватися Конституції Сполучених Штатів?», він відповів не надто обнадійливо: «Я не знаю».Частково ця відстороненість пов'язана зі схильністю Трампа ставитися до своєї посади не як виконавчий лідер, а скоріше як мислитель. Він вважає за краще спостерігати збоку і коментувати, ніж занурюватися в брудну роботу управління. Подібно до свідка, який явно не може пригадати, Трамп і його помічники можуть також іноді вважати, що їм легше стверджувати, що вони не знають, що відбувається, ніж взяти на себе відповідальність.Перша адміністрація Трампа була дисфункціональною і неефективною, частково через відстороненість і неуважність Трампа. Поки що його другий термін був значно продуктивнішим. Оскільки Трамп, схоже, не зазнав радикальної трансформації, це, швидше за все, фактор людей, які зараз працюють в його адміністрації - хоча, очевидно, це не Кеннеді чи Ноем.Трамп і його союзники сумніваються, хто насправді керував країною у 2021-2025 роках, якщо президент Джо Байден не справлявся з обов'язками президента. Зізнання президента в необізнаності щодо того, що відбувається всередині його адміністрації, викликає те ж саме питання щодо його адміністрації в Білому домі. Хто, власне, знає, що відбувається?