Статистика telegram channel - @politikosmos

👆Можливість масового скорочення робочих місць викликала побоювання з приводу руйнівного впливу ШІ на сферу зайнятості та суспільство, привертаючи увагу політиків і навіть релігійних лідерів. Папа римський Лев XIV, який у травні став главою католицької церкви, попередив про загрозу, яку ШІ представляє для збереження робочих місць і людської гідності.Чи перебільшені побоювання щодо ШІ?Експерт з ринку праці Енцо Вебер (Enzo Weber) з Інституту досліджень зайнятості (IAB) в Нюрнберзі вважає, що побоювання з цього приводу недоречні. В інтерв'ю DW він запевнив, що досягнення в галузі ШІ відкривають широкий спектр економічних можливостей і, швидше за все, більшою мірою допоможуть працівникам, ніж спричинять масове безробіття.«ШІ в першу чергу змінює роботу, але не знищує її повністю», - підкреслив Вебер, додавши, що в більшості випадків ця технологія допомагає працівникам «розробляти нові завдання і виконувати їх краще, а не просто замінює їх». Схожої думки дотримуються і економісти з Гарварда Девід Демінг, Крістофер Онг і Лоуренс Саммерс в опублікованій в січні роботі.Вони стверджують, що автоматизація окремих виробничих завдань «не обов'язково призведе до скорочення зайнятості» і навіть може викликати «збільшення робочих місць в деяких секторах» економіки. «В принципі, можливість автоматизувати раніше обтяжливе завдання може зробити працівників настільки продуктивнішими, що зростання продуктивності праці компенсує той факт, що частину їхніх обов'язків тепер виконує машина», - вказується в публікації. Підкреслюючи, що вплив ШІ, ймовірно, буде «широкомасштабним і довгостроковим», її автори також пишуть, що «історія вчить нас, що навіть якщо технологія ШІ зруйнує ринок праці, її вплив буде проявлятися протягом багатьох десятиліть».Адаптація до мінливого технологічного ландшафтуЗ огляду на те, що технологія штучного інтелекту все ще перебуває на ранній стадії розвитку, її точний довгостроковий вплив на світові ринки праці залишається невизначеним. Ефективність багатьох інструментів ШІ буде залежати від того, наскільки добре вони будуть інтегровані на робочих місцях, а також від бажання і здатності співробітників використовувати їх.Якщо працівники не будуть повною мірою використовувати ШІ через побоювання за своє майбутнє, це може звести нанівець підвищення продуктивності праці, яке обіцяє нова технологія. Експерт з ринку праці Енцо Вебер у зв'язку з цим закликає компанії і працівників адаптуватися до мінливого технологічного ландшафту і використовувати можливості, що відкриваються, оскільки для нього технологія ШІ - це «переломний момент».«Вона відкриває можливості, але ними потрібно скористатися. Необхідні подальший розвиток і активне навчання працівників. Не тільки для того, щоб йти в ногу з часом, але і щоб максимально випередити його», - підсумував Вебер.

👆Однак він визнає: реалізувати це на практиці складно. Для цього потрібно було б з'ясовувати походження дітей, що багато хто сприйняв би як дискримінацію. «Такі непорозуміння і стигматизація переважать можливі плюси. Краще підтримувати школи, де частка дітей з мовними проблемами особливо висока», - сказав експерт. Програма «Шанси на старті» — крок до рівних можливостейПрезидент Німецького союзу вчителів Штефан Дюлль (Stefan Düll) погоджується: таким школам потрібно на 130 відсотків більше педагогів, щоб пропонувати додаткові заняття. Він хвалить програму «Шанси на старті» («Startchancen»), на яку федеральний уряд в найближчі роки виділить 20 мільярдів євро для 4000 шкіл у районах зі складною ситуацією. Дюлль підтримує дискусію, розпочату Прін, але вважає, що її пропозиція провалиться на стадії реалізації і лише змістить фокус проблеми. На його думку, німецькі батьки тоді просто почнуть віддавати дітей до приватних шкіл.«Німецький союз вчителів вже багато років вказує на те, що уроки стають значно складнішими, якщо багато школярів не володіють німецькою мовою на достатньому рівні. Але, на нашу думку, мало сенсу перерозподіляти дітей тільки для того, щоб досягти якоїсь квоти в окремих класах. Це організаційно майже неможливо і не сприяє соціальному згуртуванню шкільного колективу», - розповів Дюлль DW. Учні проти стигматизаціїНайрізкіше на ідею Прін відреагувала Федеральна конференція учнів: квоти подають «небезпечний сигнал» - не всі діти бажані. На їхню думку, такі заходи не створюють справедливу систему, а лише посилюють стигматизацію. Походження не повинно ставати критерієм для отримання освіти. Крім того, школи повинні бути місцями участі, а не ізоляції. Критика лунає і з боку турецько-німецького політика Хакана Таша (Hakan Tas).Проте, школярі підтримали іншу ініціативу міністра - обов'язкові тести на знання німецької мови для дітей у віці чотирьох років. «Однак вони повинні бути введені повсюдно і обов'язково для всіх дітей в Німеччині. У разі незадовільних результатів повинні застосовуватися цілеспрямовані, комплексні заходи підтримки - ранні, обов'язкові та ефективні. Тільки так ми можемо гарантувати, що кожна дитина почне свій освітній шлях з рівними шансами», - заявили вони. Все починається в дитячих садкахРеальність часто така, як у початковій школі Сабіни Шварц у Північному Рейні - Вестфалії. 60 відсотків дітей приходять до її школи з різними прогалинами в знаннях, розповідає директор школи. Проблеми німецьких шкіл, таким чином, починаються набагато раніше, з проблем у дитячих садках, працює своєрідний ефект доміно. За даними досліджень, по всій Німеччині не вистачає 125 000 вихователів у дитячих садках. Це в середньому більше двох фахівців на кожну установу.Шварц підтверджує це на власному досвіді: «Ми дуже тісно співпрацюємо з дитячими садками, але не в силах компенсувати там нестачу персоналу. Мова повинна розвиватися саме там - за допомогою кваліфікованих фахівців і відповідних ресурсів. Але, на жаль, зараз цього не відбувається, і тому між дитячим садком і початковою школою утворюється розрив». Директор підкреслює: «Робота в дитячих садках - ключ до успіху в освіті в початковій школі».

👆Навіть у правлячій партії AKP деякі діячі відмовилися публічно підтримати ініціативу, назвавши її занадто делікатною для відкритого обговорення.Рішення ЕрдоганаЗ боку правлячого табору заступник голови партії AKP з питань закордонних справ Харун Армаган визнав, що турецька громадськість залишається обережною, але описав Ердогана як єдину особу, яка може досягти успіху.Він стверджував, що зміна позиції PKK відбулася після того, як організація усвідомила, що її стратегія об'єднання з курдськими бойовиками в Сирії провалилася:«Через десять років вони усвідомили, наскільки це було помилкою. Чи дійсно вони складуть зброю — ми ще побачимо». Він наголосив на обіцянці уряду: «Туреччина, де всі 85 мільйонів громадян можуть жити в мирі та свободі». Ердоган також нещодавно здобув кілька перемог у зовнішній політиці — зокрема в Сирії, де Анкара намагається вбити клин між PKK та союзними курдськими угрупованнями. Президент США Дональд Трамп (на момент ескалації конфлікту) якось назвав Ердогана головним регіональним переможцем після падіння Башара Асада. Туреччина сподівається використати цей успіх, щоб ще більше ізолювати PKK на міжнародному рівні.Спроба залишитися при владіБагато хто підозрює, що справжньою мотивацією Ердогана є продовження свого президентства. Обіймаючи цю посаду вже три терміни, він потребує конституційної реформи, щоб залишитися при владі — зміни, яка наразі не має підтримки в парламенті.Це породило спекуляції, що Ердоган заграє з курдськими законодавцями, щоб вони допомогли йому розробити нову цивільну конституцію, яка замінить хартію 1980 року, прийняту в часи військового режиму. Критики вважають, що це в першу чергу слугуватиме його особистим амбіціям.Сонер Чагаптай, співробітник Вашингтонського інституту, сказав, що Ердоган втілює дві паралельні стратегії: придушує світську опозицію і завойовує прихильність курдських виборців — «не даючи цим двом напрямкам заважати одне одному»«Він зробить все, щоб отримати ще один термін, а потім призначити себе довічним президентом», — сказав Чагаптай. Реакція курдівЗрештою, успіх азартної гри Ердогана залежатиме не тільки від його здатності маневрувати в політиці, а й від реакції курдів.Правозахисник Байсал попередив:«Ердоган спробує використати курдське питання, щоб продовжити своє президентство. Але це залежить не тільки від нього. Справжнє питання полягає не в тому, чи хоче він цього, а в тому, чи хочуть цього курди».

👆«Навіть дуже високопоставлені особи просто виконують те, що їм кажуть, і дають поради лише тоді, коли їх про це прямо запитують», – додав чиновник, натякаючи, що «ніхто не сказав» Хегсету, що він повинен узгодити призупинену поставку з Білим домом. Трамп також підтвердив, що Україна просить ще одну систему протиповітряної оборони Patriot і що його адміністрація розглядає це питання.Крім того, він ухилився від питань про те, хто наказав призупинити поставки боєприпасів, після того як на початку тижня він заявив, що не знає, хто прийняв це рішення.«Я б знав, якби таке рішення було прийнято. Я буду першим, хто про це дізнається. Насправді, найімовірніше, я б віддав такий наказ, але я цього ще не зробив», – сказав Трамп. Ситуація привертає ще більше уваги до Колбі, якого деякі в адміністрації вважають ініціатором призупинення поставок в Україну. Він давно стверджує, що США повинні відмовитися від своїх зобов'язань щодо безпеки в Європі, щоб зосередитися на загрозі з боку Китаю.Колбі має «великий вплив на формулювання» рекомендацій для Трампа, сказав представник Пентагону, додавши, що він «стає впливовішим, ніж будь-який заступник міністра з питань політики за останні роки».Він також має критиків як всередині, так і поза адміністрацією. Європейські чиновники не є прихильниками Колбі, а проізраїльські яструби негативно ставляться до його призначення. Тим не менш, він має значну підтримку з боку віцепрезидента Джей Ді Венса та інших прихильників зовнішньої політики, зосередженої на MAGA.Погляд з ЄвропиНова критика Путіна з боку Трампа викликає стриманий оптимізм в Україні, де чиновники неодноразово повідомляли президенту США, що російський лідер несерйозно ставиться до переговорів про закінчення війни, яка триває вже три з половиною роки.Європейці також задоволені тим, що Трамп відновив поставки зброї.«Я завжди готовий до приємних сюрпризів!» — сказав Томаш Пояр, радник з національної безпеки Чехії. Але є й привід для занепокоєння.Європейські чиновники побоюються, що погляди таких політиків, як Венс і Колбі, свідчать про остаточний відхід Республіканської партії від Європи.«Виженіть його звідти», — сказав інший європейський чиновник про Колбі в інтерв'ю Semafor. Погляд демократівДемократи повинні схвалити зміни, запропоновані Гремом, щоб затвердити законодавство. В інтерв'ю сенатор Марк Келлі, демократ з Арізони, сказав, що він може зрозуміти вигоди від певної гнучкості у накладенні цих санкцій, як для Трампа, так і для майбутнього президента.Він був менш вражений рішенням про призупинення поставок зброї.«Хто керує процесом? Білий дім повинен приймати ці рішення. Дональд Трамп, здається, не знає, чим займається його міністр оборони», – сказав Келлі. Привід для розбіжностейХоча Трамп публічно дистанціюється від Путіна, він ніколи конкретно не висловлював гнів з приводу призупинення поставок зброї Україні.І навіть якщо він зрештою підтримає суворі санкції, які Конгрес хоче накласти, не ясно, як він буде їх використовувати проти Путіна.«Я ніколи не бачив, щоб Колбі робив щось інше, крім як намагався втілити в життя ідеї президента і міністра», — сказав Алекс Грей, який обіймав посаду глави адміністрації Ради національної безпеки під час першого терміну Трампа.«Він — не фрілансер. Хоча він може мати тверді переконання, він насамперед є лояльним виконавцем програми ”Америка понад усе”». Цього тижня на Капітолійському пагорбі панує атмосфера, схожа на фільм «День бабака», оскільки Грем і лідери Республіканської партії знову запропонували затвердити санкції проти Росії цього місяця — так само, як вони зробили це місяць тому.Однак Грем каже, що завдяки додатковим виняткам, які дають йому більше повноважень щодо застосування жорстких санкцій проти торговельних партнерів Росії, він зміг зацікавити Трампа у підписанні законопроєкту.

Щонайменше 13 співробітників пошти у Британії скоїли самогубство через скандал з крадіжками - The New York TimesУ Великій Британії щонайменше 13 співробітників поштової служби покінчили з життям через скандал, у межах якого тисячі працівників були незаконно притягнені до відповідальності за крадіжки та інші злочини.Про це вказано у новому звіті, опублікованому цього тижня у межах розслідування скандалу.Він Вільямс, суддя у відставці Високого суду, який очолив розслідування, у своєму звіті повідомив, що понад 10 000 осіб мають право на компенсацію і ця кількість може збільшитись.Серед постраждалих – співробітники пошти, яких притягували до відповідальності за фінансові невідповідності. Деяких працівників несправедливо засуджували, деяких ув’язнили, а деякі повинні були виплатити десятки тисяч фунтів стерлінгів.Всі вони були обвинувачені у нестачах у своїх поштових відділеннях по всій Великій Британії. Та, як з’ясувалось згодом, нестача коштів була викликана недосконалою системою інформаційних технологій.Відтак, за звітом екссудді, з 2000 по 2013 рік понад 1000 осіб були притягнуті до відповідальності і ще тисячі визнанні винними.Ситуація опинилась у центрі уваги торік, коли у телесеріалі “Містер Бейтс проти пошти” показали історії постраждалих. Невдовзі після цього британський парламент ухвалив закон про скасування вироків.Цей випадок називають однією з найжахливіших судових помилок в історії Великої Британії, а реальні масштаби наслідків для обвинувачених невідомі і досі.У звіті Вільямса викрито низку “катастрофічних” наслідків для постраждалих, багато з яких зазнали цькувань та фінансових труднощів.Мартін Гріффітс керував поштовим відділенням у місті неподалік Ліверпуля понад 10 років, як раптом зазнав проблем з бухгалтерським звітом. Коли він повідомив про проблеми, поштова служба повідомила йому, що він єдиний, у кого вони виникли.Зрештою, дефіцит у його відділенні склав понад 100 000 фунтів стерлінгів і його звільнили з роботи.У звіті екссудді мовиться, що Гріффітс виплачував поштовому відділенню значні суми, аби погасити борг, але у 2013 році, коли йому було 59 років, він кинувся під автобус.Ще одна співробітниця поштового відділення, Сіма Місра, була вагітна, коли її ув’язнили. Місцева газета публікувала її фото та називала “вагітною злодійкою”. Поки жінка була ув’язнена, її чоловіка побили.Інші співробітники, які також були обвинувачені, оголошували про банкрутства, продавали свої домівки, позичали значні кошти у рідних та друзів, аби повернути нестачу, в якій їх звинувачували.Згідно зі звітом, постраждали їхні сім’ї, шлюби, діти, психічне здоров’я. Окрім 13 осіб, які скоїли самогубство, 59 сказали, що також думали про такий крок.У звіті нараховано понад 2500 заяв про компенсацію, поданих на сьогодні, але поштове відділення заявило, що не має коштів для забезпечення відшкодування збитків такій кількості людей.Horizon, інформаційно-технологічна програма, винна в бухгалтерських помилках, була створена японською компанією Fujitsu за контрактом з британським урядом. У звіті стверджується, що ще до запуску програми в 1999 році деякі співробітники Fujitsu знали, що Horizon може надавати неправдиві дані.Згідно зі звітом, поштові працівники повідомили про проблеми майже одразу після запуску.“З роками скарги ставали все гучнішими та наполегливішими. Члени парламенту втрутилися та надали суттєву підтримку поштовим співробітникам. Проте пошта рішуче чинила опір твердженню, що Horizon іноді надавала неправдиві дані”.Прокурори покладалися на дані Horizon, щоб порушити кримінальні справи проти поштових працівників. Подальші звіти розслідування, ймовірно, детально описуватимуть роль Fujitsu та вищих посадовців поштової служби у скандалі.“Люди досить довго чекали, щоб почути правду про події, які мали такі негативні наслідки для їхнього життя. Тож я рішуче налаштований якомога швидше надати відповіді тим, кого це безпосередньо стосується”, – сказав Вільямс в окремій заяві.

Зневажені й принижені, які збудували Америку - The AtlanticЯк об'єдналися 13 колоній.У липні 1775 року генерал Джордж Вашингтон прийняв командування над 16 000 солдатів у Кембриджі, штат Массачусетс, назвавши їх «Військами Об'єднаних Провінцій Північної Америки». Він закликав відмовитися від колоніальних суперечок заради єдиного національного духу. Але формування національної ідентичності було складним і тривалим процесом.На той час колонії не мали спільної ідентичності — не було прапора, гімну і майже не було спільного досвіду. Колоністи вважали себе британцями, лояльними до корони, і часто бачили в інших колоніях своїх суперників. Сам Вашингтон спочатку вважав багатьох солдатів недисциплінованими і неосвіченими. Однак Війна за незалежність змінила його погляд і заклала основу для нового почуття американської єдності.Протягом восьмирічного конфлікту армія створила традиції та інституції, що символізували національну мету. Солдати з різних штатів разом воювали в незнайомих регіонах, переживали спільні труднощі і почали вважати себе не тільки жителями Вірджинії чи Нью-Йорка, а й американцями. Були введені національні символи, такі як прапори: спочатку Континентальний прапор з британським прапором, потім особистий прапор Вашингтона з 13 білими зірками на синьому тлі, що був символом єдності.Змінилися і святкування. Якщо раніше колоністи вшановували день народження короля Георга, то тепер вони почали відзначати день народження Вашингтона. На початку 1780-х років його день народження став новим патріотичним святом, яке відзначали навіть французькі союзники Америки. Ці ритуали допомогли замінити британську ідентичність національною, зосередженою навколо спільного лідерства та жертв.Після закінчення війни ветерани продовжували будувати цю національну ідею. Вони утворили Товариство Цинциннаті, щоб допомагати ветеранам і підтримувати революційні цінності. Хоча це товариство було суперечливим, воно заповнило прогалину, залишену нездатністю Конгресу піклуватися про поранених солдатів та їхні сім'ї. Воно також сприяло формуванню ранньої громадянської ідентичності, незважаючи на звинувачення в тому, що воно прагнуло створити нову аристократію.Дебати щодо американської ідентичності загострилися. Федералісти, багато з яких були ветеранами, закликали до створення сильного центрального уряду, маючи досвід провалу слабкої Конфедерації. Антифедералісти віддавали перевагу державному управлінню. Колишні офіцери Вашингтона заохочували його взяти участь у Конституційній конвенції 1787 року, вважаючи його лідерство необхідним. Ветерани наполягали на створенні єдиної федеральної структури, яка могла б управляти кордонами, податками та зовнішньою політикою — елементами, критично важливими для підтримки республіки.Ветерани стали ключовими фігурами в новому уряді. Їх непропорційна присутність у ранніх федеральних органах влади відображала їх переконання в тому, що сильні інститути є життєво важливими. Їхні зусилля були спрямовані на збереження єдності, сформованої під час війни, та створення міцних національних основ.Хоча Вашингтон і його війська не впізнали б сучасну Америку, багато її викликів — розкол, суперечки щодо національної ідентичності та роль військових у демократії — залишаються знайомими. Вони розуміли небезпеку військової сили в республіці і працювали над забезпеченням цивільного контролю. Їхня спадщина — це початок триваючого проєкту: побудова нації, заснованої на спільних принципах і колективній меті. Вони вірили, що ця робота тільки починається — і так є досі.

👆Крім того, субпідряд подрібнює робочу силу та послаблює діяльність профспілок. На відміну від працівників складів, які зосереджені в одному місці, працівники, що здійснюють доставку, розкидані по різних місцях і часто «невидимі». В результаті профспілки мають труднощі з тим, щоб до них достукатися, а моніторинг їхніх умов праці стає ще складнішим. Таким чином, субпідряд поглиблює роздробленість робітничого класу, ускладнюючи завдання об’єднання в профспілки робочої сили, яка вже ослаблена нестабільним працевлаштуванням та широким використанням праці мігрантів.Нарешті, субпідряд значно ускладнює проведення інспекцій праці. Інспектори праці стикаються з труднощами у виявленні всіх компаній у ланцюгах субпідряду, відтворенні складної мережі договірних відносин та визначенні справжнього роботодавця кожного працівника. Ця проблема є особливо гострою в секторі доставки «останньої милі», де фургони курсують міськими районами без тахографів. Національні інспекції також стикаються з проблемою нестачі персоналу.Необхідність європейського регулюванняЗ огляду на нестабільність поточної бізнес-моделі логістики, автори звіту виступають за європейське регулювання, щоб зменшити переваги, які компанії отримують від субпідряду, а саме: нижчі витрати та зменшену відповідальність. Кілька європейських та національних профспілок, зокрема Європейська федерація транспортників (ETF), Європейська федерація профспілок працівників харчової промисловості, сільського господарства та туризму (EFFAT), Європейська федерація будівельників та деревообробників (EFBWW) та Європейська конфедерація профспілок (ETUC), а також члени Європейського парламенту (ліві) закликали до встановлення більш суворих обмежень як щодо того, що може бути передано на субпідряд, так і щодо довжини ланцюгів субпідряду.Як правило, субпідряд повинен бути обґрунтований іншими причинами, ніж отримання максимального прибутку, оскільки, як закріплено в національних конституціях та Європейській хартії основних прав, прибуток сам по собі не може переважати права працівників.

👆Інші експерти також згодні з тим, що відносини Китаю з регіональними суперниками Ірану сприяють його небажанню зміцнювати іранські збройні сили. «Китай виступає в якості економічного або геополітичного актора на Близькому Сході», – зазначає Хамідреза Азізі, науковий співробітник Німецького інституту міжнародних відносин і безпеки. За його словами, Пекін цінує свої відносини з сунітськими арабськими сусідами Ірану – Катаром, Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами, які є найважливішими постачальниками енергоносіїв і торговельними партнерами, але підтримують обережні відносини з Тегераном.Аналітики сходяться на думці, що найефективнішим способом підтримки Ірану з боку Китаю є постійні закупівлі нафти, які забезпечують Тегерану життєво важливі доходи в умовах санкцій. На думку Гізеллі, для Пекіна збереження доступу до енергоресурсів і недопущення дестабілізації регіону переважають будь-які потенційні вигоди від продажу Ірану передової зброї.Стратегічна ізоляція ІрануПодії останніх тижнів оголили глибину стратегічної ізоляції Ірану. І Москва, і Пекін поставили свої власні інтереси і відносини з противниками Ірану вище будь-яких офіційних союзницьких зобов'язань.Як підсумовує Shargh, небажання Росії вийти за рамки політичних заяв сильно підірвало довіру до неї як до союзника, в той час як реальна політика Китаю гарантує, що будь-яка значна військова підтримка залишиться недоступною.Фарзан Сабет, провідний дослідник Женевського інституту міжнародних відносин, сказав Радіо Свобода, що у Ірану «немає хороших варіантів», коли мова йде про закордонних військових партнерів. Навіть якщо Тегерану вдасться придбати винищувачі у Пекіна, йому знадобиться набагато більше, ніж він може заплатити, щоб мати можливість підтримувати перевагу в повітрі в майбутніх конфліктах, принаймні, у своєму власному небі.«Це дуже, дуже дорого, – каже Сабет. – З огляду на те, що Іран перебуває під санкціями, незрозуміло, звідки він візьме кошти, щоб заплатити за літаки».

Макрон вимагає, щоб Стармер визнав Палестину державою - The TelegraphІзраїль рішуче виступає проти кроку французького президента, стверджуючи, що це буде «винагородою» для Хамасу.Еммануель Макрон тисне на сера Кіра Стармера, щоб той визнав Палестину як державу.Французький президент наступного тижня перебуватиме у Великій Британії з триденним державним візитом, який включатиме виступ перед обома палатами парламенту та зустріч із сером Кіром.Головною політичною новиною візиту стане угода про повернення мігрантів за принципом «один входить, один виходить», спрямована на скорочення рекордної кількості нелегальних мігрантів.Однак, Даунінг-стріт і Єлисейський палац не досягли згоди щодо термінів і підходу до офіційного визнання Палестинської держави. Згідно з інформацією з декількох джерел у британському уряді, офіційна позиція обох урядів полягає в тому, щоб зробити цей крок у відповідний час, але існують розбіжності щодо того, як і коли це зробити.Пан Макрон очолює кампанію за швидке оголошення, допомігши організувати конференцію ООН для обговорення цього питання минулого місяця, яку приймала Саудівська Аравія.Центральним питанням внутрішніх дискусій між Великою Британією та Францією є те, які умови будуть висунуті і як це допоможе досягти дводержавного врегулювання з Ізраїлем.Франція хоче перенести конференцію на вересень, коли світові лідери зберуться в Нью-Йорку на щорічну Генеральну Асамблею ООН.Париж, як кажуть, вважає, що визнання Палестини може стати каталізатором для наближення дводержавного врегулювання.Однак особи, які беруть участь у розробці державної політики в Лондоні, побоюються, що цей крок може бути лише символічним, якщо не буде встановлено достатньо жорстких умов щодо того, що повинен зробити Хамас в обмін на це. Інсайдер з Уайтхолла сказав The Telegraph: «Французи намагаються переконати нас знову підтримати визнання. Ми налаштовані скептично. Такі кроки роблять, коли вважають, що це дасть якийсь результат, а не заради того, щоб сказати: “Ми це зробили”». Речник Міністерства закордонних справ заявив: «Ми підтримуємо дводержавне рішення, яке гарантує безпеку і стабільність як для ізраїльського, так і для палестинського народу. Наша давня позиція полягає в тому, що ми будемо визнавати палестинську державу тоді, коли це буде найбільш сприятливим для мирного процесу». Цей крок викликає запеклий опір з боку Ізраїлю, який попередив, що одностороннє визнання палестинської держави фактично буде «винагородою» для Хамасу за його атаки 7 жовтня 2023 року, які спровокували війну в Газі.Джерела у Великій Британії та Франції повідомили, що Макрон і сер Кір, як очікується, обговорять питання Гази – і, як наслідок, питання визнання Палестини – наступного тижня, хоча ще невідомо, чи відбудеться це.Внутрішньополітичні зміни ускладнили підхід сера Кіра. Обговорюється створення нової лівої партії за участю Джеремі Корбіна, колишнього лідера Лейбористської партії, яка обіцяє відстоювати набагато більш пропалестинську позицію, ніж нинішня риторика сера Кіра.Очікується, що центральною темою саміту Стармера і Макрона в четвер стане анонс заходів для боротьби з нелегальним переправленням мігрантів на невеликих човнах з французького узбережжя до Великої Британії.У п'ятницю французька поліція вперше проколола човни мігрантів у Ла-Манші, змінивши свою тактику за підтримки міністра внутрішніх справ Іветт Купер.Офіцери, озброєні ножами, увійшли в море на пляжі поблизу Булонь-сюр-Мер, щоб проколоти човни в мілководді, що дало змогу мігрантам на борту повернутися на берег.Політичні заяви під час візиту супроводжуватимуться урочистостями для пана Макрона, який прибуде до Великої Британії у вівторок вранці і поїде у четвер ввечері.Король Чарльз, королева Камілла та принц і принцеса Уельські зустрінуть французького президента та його дружину парадом карет вулицями Віндзора, а королівська родина розстелить червоний килим для державного візиту.

👆Єреван як інструмент іранської пропагандиВірменія послідовно підтримує Іран. Протягом кількох років деякі вірменські ЗМІ та політики поширювали відверто антисемітську та расистську пропаганду проти Ізраїлю та Азербайджану. Цікаво, що вірменські заяви суворо дотримуються тропів іранської інформаційної війни.Телеграм-канал «Сильна Вірменія» виправдовує іранські ракетні удари по цивільній інфраструктурі Ізраїлю і висловлює задоволення повідомленнями про атаки на газові об'єкти, виключно тому, що одна з зацікавлених сторін є азербайджанська компанія. Інший канал цілком підтримує Іран і стверджує, що Азербайджан готується до нової війни проти Вірменії.Інші вірменські соціальні медіа прямо посилаються на заяви іранських ЗМІ щодо нібито ролі президента Азербайджану Ільхама Алієва у сприянні операціям Ізраїлю в Тебрізі. Аналогічно, вірменські джерела постійно поширюють сфабриковані Іраном фейкові новини про Ізраїль. Цікаво, що багато вірменських ЗМІ вороже ставляться до президента Вірменії Нікола Пашиняна за його зусилля покласти край ворожнечі з Азербайджаном і дистанціювати країну від Москви. Отже, не дивно, що їхня позиція є не тільки проіранською, але й проросійською.Один із ліберальних письменників Вірменії, Араб Абрахамян, заявив, що «Ізраїль не є дружньою країною» і що в нинішньому конфлікті він «симпатизує Ірану».Вірменські натяки, а також антисемітська та расистська риторика, ідеально узгоджуються з іранською пропагандою. Таким чином, ці ЗМІ в Єревані не тільки активно підтримують Тегеран, але й охоче виконують його вказівки, представляючи себе Заходу як прихильників прозахідної політики. Вони стали незамінними інструментами іранської дипломатії.Не слід недооцінювати іранську інформаційну війну як просту гру слів. У майбутньому ці наративи можуть допомогти режиму виправдати агресивні дії проти своїх сусідів і здійснити терористичні атаки, спрямовані проти євреїв та ізраїльтян.Наприклад, деякі іранські ЗМІ, пов'язані з КВІР, пропонують «каральні» заходи проти Азербайджану, такі як розгортання додаткових військ на кордоні та проведення військових навчань уздовж нього.Наслідки для Ізраїлю та СШАІзраїль та США повинні уважно стежити за діяльністю Ірану на Південному Кавказі, незважаючи на те, що цей регіон не потрапляє в поле зору ізраїльських та американських дослідницьких інститутів і ЗМІ. Іран вважає цей регіон стратегічно важливим для протидії Ізраїлю та США. Іранський режим сприймає свою дипломатію та культурні зусилля як невід'ємні складові своєї стратегії гібридної війни для досягнення своїх цілей. Тому боротьба з іранським режимом не може обмежуватися лише його кінетичною фазою. Більше того, здається, що чим слабкішим стає режим у військовому плані, тим більше зусиль він, ймовірно, докладатиме для дестабілізації сусідніх регіонів.