Підкова щастя

У долі запитую знову і знову,Щодня прислухаюсь, чи скаже вона,Де відшукати для щастя підкову? Та доля моя дотепер мовчазна. Може не чує моє запитання,Може не ті підбираю слова,А може у долі окреме завдання –Коли не питають – робити дива? Може до щастя уже не далеко,Ли́ше потрібно за обрій зайти?.. А може це там, де небесна лелекаВивчає незнані, далекі світи? А може отам, на окраїні лісу,Де хутір, й живе молоденька сім'я,Яка мегаполіса шумну завісу,Змінила на тишу та спів солов'я?! А може те щастя ховають в хоромахВідомі вельможі й багаті купці,І друзям своїм на закритих "прийомах"Зрі́дка покажуть його́ у кінці? Доля, напевно, моя усміхнулась,Бо це я відразу відчути зумів,А потім підказкою в серці здригнуласьІ це було краще промовистих слів. У щастя людського нема адресата,Воно є синонімом слова "Любов",Яке не залежне від срібла та "злата",І, звісно, не схоже на жодну з підков. Воно безтілесне й даремно дається,Не схильне до впливу «земної іржі». Щастя – це дух, що живе біля серця,Або усвідомлений вибір душі. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі