Батьківський урок

Одного разу батько й синСвій дім поча́ли будувати. А був у батька син один,Хотів урок він йому дати. І поча́ли вони з основи,Глибоку виривши траншею,Щоб був фундамент для будови,Яку назвуть вони своєю. Нелегко хлопцям було тим,І зупинялись на хвилинку,Лиш небо видно було ним,В короткі миті відпочинку. Коли ж фундамент вже звели,І стіни зводити поча́ли,То більше бачити могли,Бо на фундаменті стояли. Все вище виростав той дім,Вже перший поверх збудували. І двір весь стало видно їм,Як від роботи спочивали. А час ішов, будинок ріс,Вже другий поверх закінчили. Вже видно вулицю і ліс,Вже менше витрачали сили. А як скінчи́ли крити дах,То видно все тоді було:І краєвид весь в кольорах,Побачили усе село,Провулки, вулиці, стежки, І люд увесь, що йшов у справах,Цвітучі барвами садки,Весь світ у неповторних барвах.«Тепер скажи мені, синок,Пройшовши цей нелегкий шлях,Який засвоїв ти урок,Коли уже готовий дах?»Не про будову говорив,Й питав отець у ту хвилину,Він сина мудрості учив,Життя показуючи сину.«Найперше, батьку, – син сказав, –Міцний фундамент – це основа,Це виховання, що ти дав,І що навчив тримати слова. В дитинстві, як ми ще малі,То мало що і помічаєм,Не бачим устрою землі,Багато чого ми не знаєм. Знання і витрачений часПоволі вище піднімають. І світ, що створений для нас,У різних барвах відкривають».«А на кінець, скажу синок,Старайся й ти, новому вчись,І мій цей ба́тьківський урок,Своєму сину дай колись. Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі