Батьківський урокОдного разу батько й синСвій дім поча́ли будувати.А був у батька син один,Хотів урок він йому дати.І поча́ли вони з основи,Глибоку виривши траншею,Щоб був фундамент для будови,Яку назвуть вони своєю.Нелегко хлопцям було тим,І зупинялись на хвилинку,Лиш небо видно було ним,В короткі миті відпочинку.Коли ж фундамент вже звели,І стіни зводити поча́ли,То більше бачити могли,Бо на фундаменті стояли.Все вище виростав той дім,Вже перший поверх збудували.І двір весь стало видно їм,Як від роботи спочивали.А час ішов, будинок ріс,Вже другий поверх закінчили.Вже видно вулицю і ліс,Вже менше витрачали сили.А як скінчи́ли крити дах,То видно все тоді було:І краєвид весь в кольорах,Побачили усе село,Провулки, вулиці, стежки, І люд увесь, що йшов у справах,Цвітучі барвами садки,Весь світ у неповторних барвах.«Тепер скажи мені, синок,Пройшовши цей нелегкий шлях,Який засвоїв ти урок,Коли уже готовий дах?»Не про будову говорив,Й питав отець у ту хвилину,Він сина мудрості учив,Життя показуючи сину.«Найперше, батьку, – син сказав, –Міцний фундамент – це основа,Це виховання, що ти дав,І що навчив тримати слова.В дитинстві, як ми ще малі,То мало що і помічаєм,Не бачим устрою землі,Багато чого ми не знаєм.Знання і витрачений часПоволі вище піднімають.І світ, що створений для нас,У різних барвах відкривають».«А на кінець, скажу синок,Старайся й ти, новому вчись,І мій цей ба́тьківський урок,Своєму сину дай колись.Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі