Сміливість і страх

Діти бавились в дворі,Як розпоча́лась сильна злива:Гриміли хмари у горі,Навколо темінь була сива. В домівки дітвора верталась,Як хмара блискавки пускала. В дворі лиш дівчинка зосталась,Й ніко́му цього не сказала. Стурбована, злякавшись, мати(Бо ж доньки вдома ще нема)Пішла у дощ її шукати,Дощем тим злякана сама. А грім той небо розриває,Вогнями блискавка горить… А мати донечку шукає,Сама ж боїться у ту мить. Гроза на небі не кінчалась,Як мати дівчинку знайшла. Дитина бігала та гралась,І радісна така була. Вся змокла, та така щаслива,Кружляла в танці та донька́,Не зупиняла її злива,Страшна гроза й води ріка. І навпаки, до неба очі,Здіймала дівчинка свої,Як поруч блиск той, серед ночіОсвітлював лице її. Здивована спитала мати,«Не страшно, донечко, тобі,Чому додому не пішла ти,Як страх ти бореш у собі?»Щаслива дівчинка танцює:«На небо, мамочко, дивись,Воно мене фотографує,А ти раділа так колись? Відкинь ти страх від серця свого,Побачиш світ, що за межею. І будеш вільною від нього,Разом із мрією своєю». Автор: Роман Марковський✍️ Розмістити свій вірш на каналі