Статистика telegram channel - @pm_inform

Збройний захист Після розстрілу людей у столиці знову актуалізувалося питання ухвалення Закону про зброю. Ця проблема стоїть гостро ще з часів «Помаранчевої революції», коли корумпована влада була готова застосувати силу проти протестувальників і лише дивом не сталось кровопролиття. Згодом були «справа Лозінського», «справа харківського стрільця» та низка інших резонансних випадків. Кульмінацією стали масові розстріли учасників «Революції Гідності».Неспроможність як попередньої, так і нинішньої влади гарантувати безпеку громадян і захист держави доводить: закон про зброю необхідний.Попри численні «реформи» армії та правоохоронних органів, перші дні війни 2014 року і повномасштабного вторгнення 2022 року показали реальний стан речей. На півдні, сході та в Криму маса правоохоронців переходила на бік окупанта, військові чекали наказів, які часто не надходили, і лише озброєні громадяни чинили реальний спротив.Саме тому ми вимагаємо на першому етапі ухвалення Закону про зброю, який закріпить право громадян на збройний захист, зокрема право на придбання, носіння та застосування стрілецької зброї, включно з короткоствольною нарізною зброєю.Суспільству знову нав’язуватимуть страшилки про сплеск злочинності, анархію та хаос. Але досвід європейських країн, де цивільний обіг зброї давно легалізований, доводить протилежне. В Україні вже зараз на руках мільйони одиниць як легальної, так і нелегальної зброї, але це не спричинило колапсу правопорядку.По суті, влада боїться втратити монополію на силу - той важіль контролю, який дозволяє тримати суспільство в залежності. При цьому для себе вона давно створила привілеї у вигляді нагородної зброї.Що дає громадянам право на легальну зброю?- можливість захищати себе, свої права, життя і майно;- можливість захистити інших від злочинних посягань;- реальне стримування злочинності, особливо рецидивної;- здатність суспільства чинити опір гібридним загрозам та диверсійним діям агресора;- розвиток ринку охоронних послуг і вітчизняного виробництва зброї та боєприпасів.Очевидно, що право на зброю не означає вседозволеність. До власника вогнепальної зброї мають висуватися жорсткі вимоги: психіатричні перевірки, контроль щодо алкоголізму й наркозалежності, відсутність судимостей за насильницькі злочини, обов’язкове навчання, знання правових аспектів застосування зброї, чіткі правила носіння і зберігання, а також віковий ценз.Другим етапом має стати конституційне закріплення права громадян на збройний захист як невід’ємного права людини.Паралельно необхідно внести зміни до Кримінального кодексу України, чітко визначивши межі необхідної самооборони, захисту інших осіб і власності, а також правові механізми цивільного затримання злочинців до передачі правоохоронцям.Право на зберігання, носіння та застосування зброї - це не загроза державі. Це крок до реальної демократизації. Бо право на зброю захищає всі інші права.Прийняття такого закону сприятиме зниженню злочинності, унеможливить свавілля з боку окремих представників силових структур та дозволить оптимізувати кадровий ресурс правоохоронної системи, частково посиливши обороноздатність держави.Прийняття Закону про зброю повинно навести лад і в дозвільній системі МВС - структурі, яку влада у всі часи старанно «не помічає».Подальше ігнорування цього питання або ухвалення «кастрованого» закону, переповненого заборонами та обмеженнями, лише загострить проблему і створить передумови для ще більшої суспільної напруги.Історія України вчить: усі загарбники, які приходили на нашу землю, насамперед намагалися позбавити українців права на збройний захист. І щоразу це закінчувалося для них поразкою.Українці - козацька нація. А козак - це вільна й озброєна людина.Провід НВР Правий сектор

Згадаємо. Сьогодні минають четверті роковини загибелі Максима Матузки, друга «Марса» — бійця Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» та колишнього очільника «Правої Молоді» Сумщини.Максим народився 22 січня 2000 року в селі Нижня Сагарівка на Сумщині. Після закінчення школи навчався у Сумському коледжі харчової промисловості.Ще змалку долучився до національно-визвольного руху «Правий Сектор». Активно займався патріотичним вихованням молоді, проходив вишколи, загартовуючи себе фізично й ідейно, та протидіяв проросійським впливам. Згодом очолив Сумську обласну організацію «Права Молодь».У 2021 році добровільно вступив до лав Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Навіть у цивільному житті жив боротьбою — вона була його покликанням, його змістом і його шляхом.30 квітня 2022 року Максим загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу Мар’їнки на Донеччині.Для нього боротьба була не обов’язком, а способом життя. І це життя він віддав за Україну.Вічна пам’ять Герою.

Трудова міграція Внаслідок війни, яку розв’язала Московія проти України, держава опинилася в глибокій демографічній кризі. Поряд із втратами на фронті, мільйони українців були змушені покинути країну. Це спричинило гострий дефіцит робочої сили.Нинішня влада пропонує вирішити цю проблему шляхом завезення кількох мільйонів трудових мігрантів із третіх країн. У разі реалізації такої політики перед Україною може постати низка серйозних викликів, зокрема:— зростання рівня злочинності та поява нових форм криміналу;— виникнення міжетнічних та міжрелігійних конфліктів;— демпінг на ринку праці, внаслідок чого українці можуть втрачати робочі місця;— посилення соціальної напруги та конкуренції за обмежені ресурси;— відтік капіталу через виведення частини зароблених коштів за кордон;— несплата податків при одночасному навантаженні на соціальну інфраструктуру;— гальмування інноваційного розвитку через використання дешевої низькокваліфікованої праці;— формування паралельних закритих спільнот, що не інтегруються в українське суспільство; — поступова зміна культурного коду нації;— розмивання етнічної ідентичності української нації та поступове заміщення корінного населення етнічно чужим елементом.Ця небезпека особливо загострюється тим фактом, що постколоніальний стан української нації та наслідки совєтського панування суттєво підірвали внутрішню відпорність суспільства. Якщо враховувати досвід країн Західної Європи, де значна частина мігрантських спільнот не інтегрувалася навіть у третьому поколінні, а також фактори вищої народжуваності в окремих середовищах, перед українцями постає реальна загроза втрати демографічної більшості у власній державі в перспективі найближчих 100–150 років.Особливо небезпечною ця тенденція стає в умовах ідеологічного тиску глобалістичних і ліволіберальних концепцій, які через політичні та грантові структури нав’язують модель мультикультуралізму без урахування національних інтересів держави. На цьому тлі українська влада, перебуваючи під тиском великого бізнесу та олігархічних груп, замість системного й стратегічного розв’язання демографічної та кадрової кризи обирає найпростіший шлях — масове завезення мігрантів.Завезення дешевої й некваліфікованої робочої сили може тимчасово закрити окремі економічні проблеми, спричинені війною, але в довгостроковій перспективі створює стратегічні ризики для збереження української нації, її ідентичності та соціальної стабільності. Не варто забувати і про ефект ланцюгової міграції: кожен трудовий мігрант із часом прагнутиме перевезти до України свою сім’ю, що кратно збільшуватиме масштаби цього процесу.Як ми, націоналісти, бачимо вирішення проблеми дефіциту робочої сили під час і після війни:— створення таких соціально-економічних умов, які стимулюватимуть повернення максимальної кількості українців з-за кордону;— запровадження спрощених умов отримання громадянства для представників української діаспори;— економічне стимулювання народжуваності;— повернення престижу робітничим професіям та розвиток професійної освіти;— створення умов для розвитку автоматизації, роботизації та інновацій в економіці;— пріоритетне залучення іноземних фахівців, культурно та ментально близьких до українського суспільства.Трудова міграція в Україну має бути мінімізованою та жорстко регламентованою. Робочі візи для іноземців повинні бути виключно тимчасовими, без автоматичного механізму набуття громадянства чи постійного проживання.І найголовніше: пріоритетне право на роботу, соціальний захист і державну підтримку в Україні мають отримати ті, хто сьогодні зі зброєю в руках захищає її суверенітет.Для цього необхідно ухвалити закон, який дозволить іноземцям-добровольцям, що воюють за Україну, отримувати громадянство та повноцінний правовий захист. Адже в багатьох країнах такі добровольці можуть зазнавати переслідувань як найманці.Створення належних правових та економічних умов для залучення іноземців саме до українського війська, а не до ринку праці, могло б частково вирішити й проблему мобілізаційного ресурсу.

Долучайся до боротьби! Івано-Франківський осередок оголошує набір членства в свої лави.Сьогодні вирішується майбутнє України. І осторонь уже не вийде. Кожен із нас або творить історію — або дозволяє іншим писати її за нас.Готовий стати сильнішим, витривалішим і кориснішим для своєї країни? Доєднуйся до Правої Молоді. Тут ти отримаєш:• військово-патріотичні вишколи• фізичні тренування та підготовку• лекції з тактики, медицини, ідеології та саморозвитку• команду, яка не здається• дисципліну, що формує характерЦе не про “коли-небудь”. Це про зараз.Країні потрібні підготовлені, свідомі люди, які готові діяти, допомагати, захищати і брати відповідальність.Сильними не народжуються — ними стають.Бути частиною цієї боротьби — це не лише право, а й обов’язок кожного, хто називає себе українцем. Від нашої готовності діяти сьогодні залежить те, якою буде країна завтра.Не чекай, поки хтось зробить це замість тебе.Стань тим, на кого можна покластися.Приєднуйся. Разом до перемоги.Заповнюй анкету: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd7-0yc16Dj61N4Aw9cIFXI4m8A_uEhHSrt8Bz0RPUOY54znQ/viewform?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAc3J0YwZhcHBfaWQPNTY3MDY3MzQzMzUyNDI3AAGn_a-hRAawR7eFKFuBnLbIibYMRpr-VAMgoox5-t_e1fpdfC62s6pOqdnWHD8_aem_TYMUDcTodCyM9qeTkZkeqg

Акт тероризму в Києві - українці знову беззахисні?Декілька годин тому, у Києві, росіянин зі зброєю в руках, ходив по вулицях і серед білого дня розстрілював мешканців столиці Жертвами його нападів стало декілька людей - є загиблі та поранені. Серед них є і дитина. Врешті нападник увірвався в магазин, де взяв заручників. Після спроби перемовин, в ході штурму, його ліквідував КОРДЗ цього всього виникає логічне питання - чи було б стільки жертв, чи сталась би ця страшна трагедія, якщо б кожна жертва цього вбивці мала змогу дати відсіч, мала власну зброю? Та чи наважився б взагалі стрілець на це, знаючи, що у відповідь він може миттєво отримати кулю? Натомість влада вже котрий рік ігнорує питання самозахисту українців і блокує рішення щодо легалізації короткоствольної вогнепальної зброїЩо ще має трапитись, скільки ще українців має загинути від рук злочинців, щоб громадяни мали право себе захистити? Чому зброя є лише у окремої групи людей, яких на місці розстрілів навіть не опинилось?Хоч цей випадок і є показовий, але, на жаль, не єдиний, не кажучи вже, про вторгнення росіян в наші домівки і сотні розстрілів беззахисних українців, яких би ніколи не сталось, якщо б з кожного вікна на ворога дивилась зброяЦя ситуація вимагає максимального розголосу з правильним акцентом - українці повинні мати право самі себе захистити

⭕️Нова річниця одвічної війниСьогодні, у буремні часи нашої історії, велична козацька нація вкотре змушена через шаблю виборювати право на власне існування.Війна, яку ми маємо зараз, почалася зовсім не 2014 року — це лише продовження тієї кривавої боротьби, що триває ще від часів славної Русі, коли Андрій Боголюбський сплюндрував честь величного Києва, щоб перенести центр на болота; від часів величних козацьких степів, які так прагнула поневолити "царська власть"; від часів Української революції, що завершилася крахом через химерні фантазії «червоної» росії, але дала поштовх усім наступним поколінням повстанців, які гідно билися і несли правду в лісах Холодного Яру та вільних степах Гуляйпілля. Вони гордо несли криваво-чорний стяг Української Повстанської Армії і вже зараз виборюють наше майбутнє на сході країни.Зараз на наших із вами плечах лежить відповідальність за велику справу, за яку поклало голови не одне покоління найкращих синів і доньок української нації. Наше завдання — довести її до логічного кінця: нашої перемоги.Уклін ниць усім причетним до одвічної боротьби української Нації за світле майбутнє України. Згадаймо в цей виборений кров'ю день кожного полеглого лицаря і подякуймо всім живим.«Доля України в наших руках, і ми не маємо права на слабкість, коли йдеться про волю нашої землі». ❤️ Права Молодь | Instagram| TikTok

⚖️ 2 роки в СІЗО. 2 роки боротьби.📅 12 березня — суд у справі Святослава “Князя”Уже два роки Святослав перебуває в СІЗО, поки справа супроводжується грубими процесуальними порушеннями та ігноруванням норм закону.❗Що викликає серйозні питання:🔻Порушення під час обшукуОбшук проводився без належної присутності власника.Є підстави вважати, що процедура проведення була порушена (ст. 234, 236 КПК).Відповідно до ст. 87 КПК, докази, отримані з істотними порушеннями прав людини, є недопустимими.🔻Невідповідності у протоколахУ матеріалах справи зафіксовані дати, що передують самій події.Ст. 104 КПК чітко вимагає зазначення точної дати і часу процесуальних дій.Якщо дата змінювалася навмисно — це може підпадати під ст. 358 КК України (підроблення документів).🔻Помилки у справіУ рішенні суду є неточності в ініціалах, датах та номерах.Ст. 374 КПК вимагає точності формулювань і встановлених обставин.Ст. 409 КПК передбачає скасування вироку у випадку неповноти розгляду або невідповідності висновків фактичним обставинам.🔻Ігнорування показів про “четвертого” учасникаСвідчення про іншу особу судом фактично не були належно оцінені.Ст. 94 КПК зобов’язує суд оцінювати кожен доказ.Ст. 22 КПК гарантує змагальність сторін та неупередженість суду.🔻Питання презумпції невинуватостіДо вироку в медіа формувалося однозначне твердження про вину.Це ставить під сумнів дотримання принципу неупередженості.‼️Два роки людина перебуває під вартою, поки судова система не збирається працювати : затягування розгляду, формальний підхід та ігнорування процесуальних норм.❗️Апеляційну скаргу було подано ще в січні 2025 року.Минув понад рік — а повноцінного розгляду досі не відбулося.Чому справа, від якої залежить людське життя, місяцями й роками не розглядається?Чому два роки людина перебуває під вартою без справедливого та своєчасного рішення?❗️Це вже не просто процес — це системна проблема затягування, формального підходу та відсутності відповідальності.12 березня о 14:00 — чергове судове засідання.Ми закликаємо до відкритого, законного та неупередженого розгляду справи.Правосуддя має ґрунтуватися на доказах і законі, а не на тиску чи помилках у документах.✊ Справедливий суд — це обов’язок держави.❤️ Права Молодь | Instagram| TikTok

Пішов у Вічність наш побратим, друг «Край»Із глибоким сумом повідомляємо, що 27 січня відійшов у вічність боєць, націоналіст та вірний син України — Олег Крайнюк (друг «Край»).Олег присвятив своє життя боротьбі за свободу нашої Держави. Його шлях — це приклад незламності та відданості ідеї. У лавах Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», він стояв на захисті України ще з часів АТО/ООС, а з початком повномасштабного вторгнення без вагань продовжив боронити рідну землю.Друг Край був активним учасником націоналістичного руху, людиною честі та надійним плечем для побратимів. Його внесок у розбудову нашої організації та боротьбу за майбутнє України назавжди залишиться в нашій пам’яті.Прощання з другом «Краєм» відбудеться:• Дата: 29 січня (четвер)• Час: 11:00• Локація: м. Київ, приміщення моргу 8-ї лікарні (вул. Юрія Кондратюка, 8).Закликаємо побратимів, друзів та всіх небайдужих прийти і віддати останню шану Захиснику.Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олега Крайнюка.

⭕️В’ячеслав Чорновіл — людина, яка не погодилася мовчати🔻В’ячеслав Максимович Чорновіл — одна з найяскравіших постатей української історії другої половини ХХ століття. Політик, журналіст, дисидент і лідер національно-визвольного руху, він став символом незламності, принциповості та боротьби за незалежну Україну.🔻Народився Чорновіл 24 грудня 1937 року в родині вчителів. З дитинства він зростав у середовищі, де цінували освіту, українську мову та культуру. Навчаючись на факультеті журналістики Київського університету, він швидко усвідомив, що радянська система не допускає свободи думки. Саме тоді сформувалася його життєва позиція — не миритися з несправедливістю, навіть якщо за це доведеться платити високу ціну.🔻У 1960-х роках Чорновіл відкрито виступив проти політичних репресій та русифікації. Його участь у протестах і публіцистична діяльність привели до переслідувань з боку влади. За видання підпільного журналу «Український вісник» та правозахисну діяльність його неодноразово заарештовували. Загалом він провів у тюрмах, таборах і засланнях понад п’ятнадцять років. Попри жорсткі умови, Чорновіл не зрікся своїх переконань і залишався активним навіть у неволі.🔻З початком перебудови він повернувся до публічного життя й став одним із лідерів демократичного руху. Чорновіл був серед засновників Народного руху України — організації, яка відіграла ключову роль у здобутті незалежності. У 1991 році він балотувався на пост президента України, посівши друге місце та здобувши підтримку мільйонів громадян.🔻Після проголошення незалежності Чорновіл працював народним депутатом, очолював Львівську обласну раду та залишався моральним авторитетом для багатьох українців.🪦25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл трагічно загинув в автокатастрофі. Його смерть стала великим ударом для українського суспільства. Та навіть після загибелі його ідеї не втратили актуальності. Чорновіл залишив по собі приклад людини, яка не шукала компромісів із совістю і вірила, що свобода починається з особистої відповідальності.В’ячеслав Чорновіл — це нагадування про те, що незалежність не дається легко, а справжні зміни завжди починаються з тих, хто має сміливість говорити правду.❤️ Права Молодь | Instagram| TikTok

⚔️КОЗАК МАМАЙ — ТИША, ЯКА СТРАШНІША ЗА ГРІМ!🔻Козак Мамай є одним з найпоширеніших фольклорних героїв України.Картина «Козак Мамай» — це не одна конкретна робота, а серія картин, виконаних невідомими майстрами.🔻Цей образ з’являється ще у XVII столітті й переживає імперії, заборони та війни.Мамая не писали для палаців — він жив у хатах, у шинках, на Січі. Там, де жила Україна.Картина не відноситься до портрета або якогось окремого герою, насамперед це образ народу, який може довго мовчати, але ніколи не забуває, хто він є.🔻Козак Мамай сидить на землі, тримає кобзу, біля якого кінь і зброя.Козак на картині — не конкретна особа, а збірний образ українського козака, що сидить у сукхасанській, себто зручній, позі, що показує спокій.По картині також можна зрозуміти, що козак спокійний, це спокій людини, яка знає, за що стоятиме до кінця.Він не в бою, але все навколо говорить: якщо треба він підніметься.🔻Обов’язково на картині присутній кінь — як символ волі та козацького шляху, обов’язково не осідланий, це вказує на готовність в будь-яку мить вирушити в дорогу;шабля — готовність боронити свою волю;кобза — символічно відображає співучу душеньку козацьку.Також зустрічається люлька, або чарка — символізують швидкоплинність життя.‼️Кобза в руках — не слабкість, а пам’ять.Зброя поруч не агресія, а готовність.А кінь — це шлях, який завжди відкритий, бо козак не знає кайданів.🔻Саме тому Мамай часто висів поряд з іконами: як нагадування, що дух і меч в українця завжди поруч.Люди вірили, що Мамай захищає оселю від ворогів і всього нечистого.Образ козака змінювався в залежності від регіону, але ключові символи — все ті ж.🔻Особливо популярною картина була в кінці XVIII — початку XIX століття, після руйнування Січі у 1775 році, майстри перемальовували картини вручну і ширили їх, як протест і згадку про славні часи, наперекір антиукраїнській політиці імперії.Козак Мамай дивиться крізь століття.І все ще сидить.Бо знає — час вставати завжди приходить. ❤️ Права Молодь | Instagram| TikTok