Покарання і мотивація Уявимо, що ми готуємо смажену картопельку зі сумішшю кампотських перців та свину піджарку з цибулькою. А пательня в нас одна.Я би першою робив картоплю. Після картоплі пательню можна не мити: долий олії та готуй собі свинину.Якщо не мити пательню і не міняти олію після всього, то завтра в принципі можна знову шось на ній приготувати, хоча це вже не дуже правильно.Але якщо взагалі не міняти олію та не мити пательню, рано чи пізно ми будемо замість смачної їжі готувати якесь гамно: несмачне та канцерогенне.Чи логічно буде вважати, що засіб для миття посуду і губка – основа смачної їжі? Що, якщо уся підготовка кухарів буде націлена на вивчення різних засобів і губок? І кухарі будуть думати не про якість м'яса, картоплі, цибулі, олії, спецій та пательні. І не про технологію приготування. А тільки про правильне миття.Переведемо метафору в реальність. У соціальних системах діють сотні та тисячі правил.Якщо єдина причина для їх виконання це страх покарання – у кожної людини знайдуться десятки правил, які вона все-таки не виконає у певні моменти.Якщо імплементацією покарань займаються люди, це одразу відкриває пекельну браму корупції, несправедливості та насильства. Також це означає, що якась частина покарань для кожної людини не станеться, а це одразу дискредитує усю систему правил і провокує шукати нові способи, як їх не виконувати та уникати покарань. Якщо покарання імплементують не люди, а китайський цифровий концтабір, ми отримуємо антиутопію. Її варто розбирати на деталі, чому це хріново, але зараз мені лінь і то мабуть ціла книга буде.Якщо кожен із читачів почне чесно аналізувати, чому особисто він/вона виконує кожне конкретне правило (так, тут не можна узагальнити, кожне правило і кожну ситуацію психіка обробляє значною мірою окремо), то виявиться, що там є безліч мотивацій:- це правило відчувається справедливим- ви розумієте, нашо воно потрібне і що воно захищає- ви підтримуєте групу, в інтересах якої встановлене правило- ви навіть не знаєте, що є якесь правило, це здається очевидним- у вас немає вагомих причин його порушувати, "нє очєнь і хатєлась"- і багато інших.За великим рахунком, покарання актуальне тільки у двох аспектах:- дати людям відчуття справедливості - налякати. Це дійсно має певний сенс, якщо схема покарання та всі інші фактори складаються адекватно. Також важливо не плутати покарання і санкції. Покарання – це спосіб зробити людині боляче, щоби вона боялася повторювати певну дію. Санкція, при правильній організації:- допомагає людині усвідомити існування правила та його доречність- дозволяє людині взяти відповідальність і особисто виправити наслідки своїх невдалих дій.І все це разом – все одно лише засіб для миття у нашій метафорі. Тому що в цілому суспільний порядок формується цілим комплексом мотивацій кожної людини. Наша мотивація навіть не об'ємна, вона багатовимірна. Її проекція на лінійну шкалу "батіг-пряник" пряцює тільки в дуже окремих випадках, а в більшості ситуацій не просто неефективна, а критично шкідлива.