Повідомлення telegram каналу - @petrarchy

Україні потрібна свобода дій у війні
Коли в мережі починають розганяти зраду через втрати кількох бронетранспортерів в Курській області, я розумію, що нам дійсно було завдано важкого удару, бо для нас десяток БТРів це гарне посилення для будь якої бригади, а їх втрата під Курськом означає неможливість посилити якийсь відтинок на східному напрямку.
Водночас, це зовсім не причина для зрадства вестернів та нашого.
Ми всі пам'ятаємо контрнаступ 2023 року: розбиті колони "Бредлі", "Леопардів", і всі ті втрати, яких ми зазнали тоді. За період літо-осінь 2023 ми звільнили орієнтовно 250 кв км та втратили сотні одиниць техніки.
Курська операція 2024 року, яка триває тиждень вже принесла більший результат – 700 кв км контрольованої території та ще сотні км в сірій зоні, втративши орієнтовно 50 од. техніки, певну частину з якої вже встигли евакуювати для ремонту. Ми бачимо, що навіть з обмеженими ресурсами, ми досягаємо значно більших результатів, якщо ми діємо не відповідно до порад та червоних ліній.
Можливо, ми б і могли далі сприймати думку Заходу, як еталон військової ідеї, але тут з'являється серйозна проблема – обсяги постачань у 2024 році порівняно з 2023 та 2022 зменшились.
Тому нам потрібна нова стратегія, новий підхід, і ми знайшли вихід у вигляді Курської операції.
Але що відбувається в інформаційному просторі?
Коли росіяни атакують Харків, то це розглядається як успішний маневр для відволікання наших резервів. Але коли ми робимо щось подібне, це називається "помилкою", і всі кричать, що потрібно було зосередитися на іншому напрямку, як-от Покровськ.
Але це ще не кінець, адже відомо, що за цієї важкої ситуації деякі країни ставлять нам умови, погрожують скороченням постачань, якщо ми зробимо «щось». Вони змушують нас воювати однією рукою, в яку вкладають зброю, в той час як іншу фактично зв'язують. Ці ж люди намагаються диктувати нам, де і як ми повинні використовувати наші обмежені ресурси, які завдяки їм у нас і є, але їхня впевненість у достатності наявного для реалізації наступальної операції або стратегічної оборони, яка поставить росію у безвихідь – це марення та неправильна оцінка потенціалів сторін.
Далі вже в медійному середовищі бачиш, як «експерти» продовжують вже на публічному рівні нас навчати, як воювати, як вербувати ветеранів та відставників для авіації, які ракети потрібні, як нам використовувати те, що нам вже надали. І все це виглядає так, ніби вони щойно відкрили Америку. Але реальність така, що ми вже давно просимо ці речі на офіційному рівні.
Але потім, коли ситуація стає дійсно критичною, ті ж самі країни починають роздумувати, чи варто нам щось надати. І ось тут починається справжній абсурд. У медіа з'являються заяви, що Україна недостатньо активно просила ту чи іншу допомогу.
Як можна ефективно воювати, коли партнери через медіа періодично намагаються перекласти на нас провину за свої ж нерішучі дії?

Вони змушують нас грати за їхніми правилами, а потім звинувачують у тому, що ми не можемо перемагати в таких умовах, а тому війна не має рішення і давайте сідати за стіл переговорів.
Нам потрібна свобода дій, щоб досягти бажаного миру на адекватних умовах, який в інтересах і наших партнерів. І Курська операція — це один з наших виходів.
@PETRARCHY