PETRARCHY ✙ Петр Марков | Що не так з акціями #FreeAzovЩотижня я бачу під стінами КМДА акції на ...

Що не так з акціями #FreeAzovЩотижня я бачу під стінами КМДА акції на підтримку звільнення азовців. Активісти виступають під стінами українських інституцій, вимагаючи дій з боку української влади. Однак, будь-яка дія, окрім емоційної вимоги справедливого, має містити у собі раціональне. Чи має наш уряд важелі впливу на Росію? Ні. Наші можливості обмежені і залежать від міжнародних партнерів і світового суспільства. Кількість українських полонених у Росії значно перевищує кількість російських у нас, що дозволяє Росії не думати про своїх та займати принципову позицію щодо обміну азовців, які своїми діями зайняли важливе місце в героїчному епосі новітньої історії України. Ми ж, на відміну від Росії, маємо вести обміни, бо наше суспільство цінує життя кожного громадянина і прагне врятувати своїх з полону. Росія використовує полонених як важіль тиску. Україна героїзувала азовців, тоді як противник їх демонізував. У результаті поступка Росії у цьому питанні має величезну ціну, яку Україна в нинішній військово-політичній ситуації не може заплатити.На що ми можемо розраховувати? На обмін, що залежить виключно від «доброї» волі Росії, якої можна досягти лише завдяки тиску міжнародної спільноти. Якщо відкрити останні випуски The Guardian, NYT або Die Zeit, новин про недільну акцію під КМДА там не знайдеться. Чому? Тому що акції в Києві привертають увагу в Києві. Акції за кордоном привертають увагу за кордоном. А ще в країні-агресорі, де кожна нова табличка «Free Azov Defenders» підвищує цінність кожного українського військовополоненого. Така собі пряма залежність: чим більше ми говоримо про свої мрії, тим далі від нас їх «відсувають».Тому для звільнення азовців необхідно, щоб світова спільнота звернула увагу на них. Наші акції та звернення мають проходити не в Україні, а в столицях інших держав: Варшаві, Токіо, Пекіні, Лондоні, Берліні, Нью-Йорку, Парижі, Будапешті, Римі, Анкарі... Акції повинні розповідати про смерті в полоні, про ставлення, про умови, в яких утримуються наші полонені, викликаючи співчуття та розуміння. Це має створити суспільний запит до політиків по всьому світу, щоб вони почали діяти. Адже заклики від України на державному рівні часто вислуховуються, але не мають реальної сили без підтримки міжнародної громадськості. Суспільний тиск може змусити світових лідерів активно працювати над звільненням наших героїв, зробивши для Росії збитковим подальше утримування азовців.@PETRARCHY