Повідомлення telegram каналу - @pershodzherelo

ЕВРИКА
Йоу, прикиньте – я знайшла себе. І, як не дивно, в цьому мені допоміг телеграм-канал.
Роки 1,5 тому я вирішила змінити тему «Першоджерела». Раніше це був канал про психологію. З часом від ідеї психологічної карʼєри я відмовилась, а канал та любов до процесу його ведення залишились. Мені потрібна була нова тема і я вирушила у подорож, щоб її знайти.
Перше, що я зробила – перестала вести «Першоджерело». Зараз розумію, що це була помилкова дія, яка призупинила процес пошуку, але тоді мені це було потрібно. Я була тою ще невпевненою в собі перфекціоністкою і вести канал без теми ніколи б не наважилась.
Три місяці тому – після тривалої роботи в терапії – я все ж наважилась виносити свій внутрішній тематичний хаос назагал. По принципу «я почну, а буде, як буде».
Для себе я позиціонувала канал так – «я тут ділюсь тим, що мені цікаво». А цікаво мені як виявилось багато чого. Тому канал змінював назви. Три рази. Мінімум. Мені було тааак соромно від цієї неорганізованості та плутанини.
«Першоджерело» було про літературу, про психологію знову, про моє життя, про культуру, про комедію, про слова. І щоразу в моменті я думала – «ось нарешті знайшла свою вузьку тему».
Це було важливим для мене, бо здавалось, що і в житті я визначилась ким і про що буду. Знайшла свою спеціальність.
Але відчуття «еврики» проходило, коли вузька тема каналу не дозволяла мені написати про нову цікавинку, яку я знайшла. А це йшло всупереч «пишу про що цікаво». Тому я знову робила тут перестановочку. І в житті теж. Змінювала роботу чи курси.
Це було складно. Дуже турбулентно і часом без надії на позитивні зміни. Але зараз розумію – це і є процес пошуку. Хаотичний. Неструктурований. З помилками та мінус 500+ підписниками. В житті – зі сварками з близькими, нерозумінням та невпевненістю у власній адекватності, бо коли кажуть «визначся вже» єдине, що відповідається «ну ей, я не можу визначитись».
Період неприємний, але я дуже рада, що дозволила собі його прожити повністю, не зупиняти й не тікати.
Бо я знайшла! Серйозно. От прям…це інша еврика! Не «вау, емоції, буря, осяяння», а спокій та порозуміння – «це воно, це було так просто, а я не бачила».
Річ у тому, що мені нещодавно поставили гарне питання щодо спеціалізації, яке звучало приблизно так: «Хіба людина, яка цікавиться всім, і людина, що спеціалізується на одній темі – це однакові люди?»
І ця порада мені багато цеглиночок посунула в голові. Бо дійсно, я намагалась широку поверхневу себе запхати у глибоку вузьку тему. А це так не працює. Я думала, що це юність, що це період такий, коли хитає з боку в бік. Але змін не було. Навіть на день чи два я не ставала «спеціалізованою». Тому… напевно це просто я. І все, що я можу – прийняти себе і знайти формат каналу і роботу для СЕБЕ, а не уявної ідеальної версії себе, якою мені б хотілось бути.
Отже, «Першоджерело» тепер канал для загального розвитку. Науково-популярно про різні феномени та цікавинки від психології до культури та живопису. Абсолютно про все. Може колись навіть про ядерну фізику. Бо для авторки каналу немає теми важливішої чи цікавішої за інші, щоб обрати. Я обираю всі.
А щодо роботи… найчесніша відповідь, яка була для мене відкриттям: мені байдуже ким працювати.
Будь-яка робота однаковою мірою буде мені подобатись і буде мене дратувати. У будь-якій роботі будуть карʼєрні злети й падіння. Мінуси та плюси. Щоб я не обрала, чим би не займалась – просто робити це добре, отримувати гідну оплату, ось що мені хочеться. А інше – нюанси.
Цьомаю, обіймаю, до нових зустрічей! ❤️