Я розумію, що виглядаю токсичною з цією премією, але мені так сумно, що вона могла би стати приводом для блогерів читати і популяризувати дійсно класні книжки, тим паче 25 рік був достатньо врожайним на такі. А вийшло, що всі здебільшого страждають, намагаються підібрати тон, знайти якісь плюси, щоб не образити авторів. Ну або не підібрати тон, вибачте за це😅Я сподівалась, що у короткий список пройде «Нерухомість» Анни Грувер, книга, про яку я жодного поганого відгуку не чула, і я нарешті її прочитаю. Про «Букурію» багато моїх друзів говорили голосом, що тремтів від захоплення, я теж дуже хотіла її прочитати. «За маму, за тата…» обговорювали прям усюди, чому вона вилетіла зі списку? Я прям обурена, що не пройшла «Летиція Курʼята…», бо хочеться обсипати її всіма можливими преміями. Так само і з «Чобітком Зельмана» прочитайте, будь ласка, це прекрасна історія. Трошки більше пощастило книзі «Мій прапор запісяв котик», бо вона стала книгою року ВВС, а тут навіть в 10 не увійшла. Нові книги Павлюка і Пагутяк — велика подія, дивно, що вони не дійшли до фіналу. Єдиний, хто виглядає мені органічно в шорт-лісті — це Дронь, і якщо він не переможе, я пну бляшанку і буду співати «Плач Єремії» 24 години поспіль.Я розумію, що формат премії передбачає більше медійність і популярність, а не якість. Але якось так сталось, що в фінал потрапили дуже сирі роботи, які, по-хорошому, треба дуже довго редагувати і переписувати. Шорт-ліст транслює якусь дуже низьку планку, хоча насправді у нас багато дійсно хороших текстів!