Подорожній щоденник. День 6Я поза законом. Двічі пропустила навчання із техніки безпеки, за що мені виписували попередження, які я ігнорувала. Але коли вони пригрозили на листочку у червоній рамочці, що не будуть продавати мені алкоголь, бо він підвищує вірогідність застосування правил безпеки, я занепокоїлась. Тут і прийшло розуміння, що техніка безпеки все ж дуже важлива. Прослухаю двічі про всяк випадок.Я поза законом. Бо забула вчасно сплатити за пиво і мені заблокували картку. З однієї сторони, заблокована картка у місці, де пиво по 4 € — майже послуга, майже порятунок. З іншої, заблокована картка у місці, де є пиво — прокляття, з яким треба щось робити.Сьогодні цілий день у відкритому морі, тому цілий день без інтернету.Усі згадали про книги. Бабусі з дідусями козиряють кіндлами — здавалося б, ті самі люди, які мають стерегти оплот традицій, здались першими під впливом модернізації. Підглядала одним оком на обкладинки. Суха статистика — тут переважно люблять детективи. Це добре, бо якщо у нас відбудеться сіквел «23 пасажиру», обовʼязково знайдеться і міс Марпл, яка все розслідує. А може і ціла колегія міс Марплів.Жіночки оголили карти і обʼєдналися в азартні клуби, що стало причиною переглянути деякі стосунки. Незнайомці більше не незнайомці, подруги більше не подруги. Чоловіки більше не чоловіки, бо каблучки були поставлені на кон і програні. Передача чоловіків відбулась на 9 палубі під пильним наглядом аніматорів. Ті самі пенсіонери, які дуже повільно ходили кораблем весь час, відвідали танцювальний кружок і так прудко витанцьовували самбу, що я за ними не встигала. Кавалери розкрутили своїх дам настільки, що вони ледь не розвернули корабель. Клубна молодість навчила мене тільки танцювати на столі, а тут я пасла задніх, бо столів не було, одні лежаки.Взагалі, відсутність інтернету вчить сповільнюватись. Нагальні справи вже не такі й нагальні, необхідність із кимось звʼязатись вже не така й необхідність. Усе без мене якось владнається, тому лишається тільки читати книжки і отримувати задоволення.Що я і робила, тому прочитала за день «Зачарований квітень», про чотирьох жінок, які задовбались у Англії і майхнули на місяць в Італію. Дуже мила, іронічна і дуже англійська історія. Буду купувати і інші книжки письменниці, англійські видання казкові.