Поки в Межиріччі будують канали і роблять вигляд, що все під контролем, писар і жерць верхнього зіккурату Едік-Набу Коваленкум, представляючись посланцем Великого дому цариці Юлії-Шамхат-Тімошенну, розповідає, що він нібито з якоюсь торгово-караванною мафією «тримає Вавилон». Бігає як тряпка за ассирійським купцем, всім бреше, що саме він зробив його найбагатшим у Межиріччі, а сам випрошує у нього срібло і благословення Мардука.Заради рознесення інформаційного шуму та розваг, разом із ельфо-ануннакськими спецслужбами з Нібіру, вони влаштовують псітерор простим вавилонянам. Коваленкум знущається з дітей і дорослих, як зі скота: у тіні Вавилонської вежі до больового ефекту опромінюють людей торсіонними генераторами, схованими між ритуальними поверхами зіккурату.Хвилі подають через: глиняні таблички, храмові дзвони, а також через міських голубів-ретрансляторів.Генератори: різко звужують судини рабів, заважають вавилонянам мислити клинописом, викликають нудоту, тремор і бажання поклонятися, використовують древнє шумерське НЛП.