Від Учениці для роздумів:Взагалі то головне, щоб дитина звикла думати мовою, а не лише її знати. Наприклад я народилась у Маріуполі, в школі було все було російською і всі російською викладали і молилися на пушкіна і в голови вкладалося, що не знати його це ніби злочин. Мені особисто пощастило, що мій класний керівник була викладачем української мови та літератури і з 6 по 11 клас ми вчили і вдосконалювати мову і зростали на віршах, які несли корисну інфу про москалів і ляхів, а не про «ех дубінушка, расіюшка ухнєм». Нас тренували мовою, як бійців в батальйоні. Вона казала, що якщо ми забудемо коріння, то зникнемо взагалі». Тільки через її жорсткий характер та строгі вимоги ми усі здали вступні з української в ВНЗ без репетиторів і підготовки, бо вона вибила у директора, щоб кількість годин української у нас був не менший за російську. До чого це я- минулого не повернеш, я не зміню того факту, що народилася саме там і саме у той час, АЛЕ я можу вплинути на майбутнє своїх дітей своїм рішенням, ЩО вони повинні вчити. Все починається з родини. Можна знищити 100 разів рф, але якщо в родині досі будуть постсовкові дебіли молитися на в'ялікій пятєрьбургь і пушкіна і дуби з бярьозами, то ніфіга не зміниться і це буде продовжувати плодитися найближчими людьми, яким дитина вірить! А я це спостерігаю ще доволі часто нажаль! Тому розмови з дітьми, пояснення і приклади на пальцях буквально. А так не рф, так інші нам чуже навʼяжуть.