«У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим, а потрібне – одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!» Луки 10:41-42Знаю цю історію, перечитав знову декілька разів. Щось в ній є таке, що дуже привертає мене і не відпускає. Мабуть це те, що «потрібне одне» — вибрати «кращу частку. Воно геніально просте і неймовірно недоступне. Кожен може виділити час з Богом, але тримати його вірно день за днем впродовж тривалішого часу дуже не просто. Мені знайоме ото «клопочешся багато чим» — воно затягує, мучить і втягує людину так, що без нього не мислимий щодень. І я розумію незамінність сісти і слухати, але за цей час треба боротись і воювати. Міркую, що мабуть того так багато суєти, що так мало тиші....Хочу, як Марія, посеред суєти дня і тижня, доброї роботи для Ісуса і Його людей дарувати собі розкіш бути близенько до Нього, нікуди не спішити, ні на що не відволікатися, Його слухати і відповідати. Розумію що потребую «кращу частку» навіть більше, ніж її хочу. Бо шлях Марти мені ближчий. Але шлях Марії має краще теперішнє і майбутнє.