Статистика telegram channel - @pagan_visnyk

РОЗПОЧИНАЄМО ПЕРЕДЗАМОВЛЕННЯ НА НАШУ НОВУ КНИГУ“Слов’янська релігія. Індоєвропейський Спадок” – книга язичницького жреця Харитонова Д. О., унікальна праця із Етнорелігійної Теології, у якій здійснено детальний аналіз Метафізики Слов’янського Язичництва, досліджено генезис слов’янських міфів та магіко-ритуальних комплексів, а також їх трансформацію у народній свідомості охрещених слов’ян. Ми завершили працю над текстовою частиною. Нині займаємося оформленням і безпосередньо замовленням у друкарні. Плануємо надіслати до Літнього Сонцестояння.30 екземплярів книги будуть надіслані безкоштовно, а сама книга буде у вільному доступі.Щоб отримати екземпляр книги напишіть #книга на аккаунт нашого адміністратора @Azrayar. З учасників через рандомайзер буде обрано кому саме буде надсилатися друкований варіант.Бажаючі можуть здійснити свій внесок у розвиток нашого проекту та Священну Справу Етнорелігійного Ренесансу, а також подякувати нам:4441111018114185Слава Язичницькому Відродженню!Слава Рідним Богам!Віщому Велесу - Слава!ЯВ

Елементи язичницького світогляду в зороастризмі - ч. 3• міфологія СмертіЗороастризм запозичує елементи язичницької космології та шаманську символіку (перехід через Міст, вознесення до Небесних Сфер, багатодушшя) в контексті посмертної участі душі. Ініціаційний перехід по Мосту Чінват, Який є Центром Світу, Що з'єднує Землю та Небо, і через Космічну Гору є випробуванням душі, яке показує її благочестивість: під ногами грішників ширина Мосту зменшується до леза ножа.• жертвопринесенняВогняні жертвопринесення були відомі всім І-Є народам, включаючи індоіранців, у яких Вогонь та Вогняні Ієрофанії особливо шанувалися. У маздеїстів центральним ритуалом була ясна - вогняне жертвопринесення Хаоми, Священного Напою, яке сотворяли у святилищі (Храмі Вогню). Зороастрійськими жерцями жертвопринесення осмислювалося як одночасно Космогонічний та Есхатологічний Акт, як Есхатологічне Оновлення. Згідно зі священними зороастрійськими текстами, Первинне Творіння та Оновлення Космосу після Есхатології супроводжується саме Жертвопринесенням, що є суто язичницьким осмисленням Буття, однак вже трансформованим під призмою дуалістичної релігії із відповідним категоріальним апаратом.ЯВ #іраноарії

Описувані християнськими авторами "відьомські шабаші" є прикладами нерозуміння сутності язичницьких містерій. Звичайна структура таких описів містить:- зображення кола танцюючих нагих "відьом";- вказівка на "диявола" у центрі кола;- критика оргіастичних практик та жертвопринесень.Зрозуміти та розшифрувати подібний опис допомагає методологія як феноменології релігії, що осмислює магіко-ритуальні практики як актуалізацію міфу та Досвід Ієрофанії, так і порівняльної міфології, яка дозволяє проаналізувати подібні таїнства у різних етнорелігійних традиціях."Диявол" у центрі кола є жерцем язичницького культу. Ймовірно, описані християнами жреці мали головний убір із рогами або ж представлений власне черепом рогатої тварини. Такі елементи сакрального одягу язичницького духовенства відомі як народам Європи (зокр. германцям; також див. про іконографію Одіна - Рогатого Бога Смерті), так і Азії (напр. шумерам та іншим народам Месопотамії). У євразійських шаманів рогатий головний убір є спадком архаїчних (ймовірно, палеолітичних) ритуальних практик.Танці по колу можуть символізувати Динаміку Природи, Циклічність та Плодючість. Із Плодючістю пов'язані і критиковані автором ритуали Священної Еротичності.Так за "сатанинським" обрядом ховається опис язичницького священнодійства. Разом з тим, ця суттєва відмінність не має значення для християнських авторів, які віками ототожнюють сатанізм та етнічні релігії.ЯВ

Символізм коня в етнічних релігіях - ч. ІОбраз коня в міфах нерідко осмисляється як погребальна тварина - символ Смерті. В етнічних релігіях кінь виступає у ролі психопомпа, який переносить померлих у Потойбіччя. Серед шаманів відома велика кількість сакральних практик, пов'язаних з символікою цієї священної тварини, завдяки яким ініціанти досягають екстазу різними методами: наприклад, восьминогий кінь (шаманський бубон) Одіна Слейпнір в германо-скандинавській традиції, на якому Бог-Шаман в Священному Камланні переміщується Світами.Згідно з працею М.Еліаде "Шаманізм. Архаїчні техніки екстазу", образ коня-психопомпа у магічних практиках, пов'язаних з екстазом, розкривається проривом рівня - ієрофанією, та введенням шамана в трансовий стан ритуальною скачкою, що є Ритуальною Смертю - Ініціацією шамана, задля Космічного переміщення між різними Інфернальними та/або Уранічними Областями.В деяких таємних чоловічих союзах, зокрема в германських та японських, восьминогі та безголові коні були одним з провідних елементів в обрядах посвячення неофітів.ЯВ

Культ Віщого Бога Смерті у багатьох народах розкривається у екстатичних магіко-ритуальних практиках. Так на просторах Євразії Шаманський Екстаз осмислюється як Дар Володаря Потойбіччя. Згідно із тюркською міфологією, шаманізм - Дар Бога Смерті Ерлік-Хана.Інший (і взаємопов'язаний) Прояв Божественного Екстазу - Поетичне Натхнення. Поета-екстатика Бояна слов'яни називали "Велесовим онуком". Германці шанували Бога Смерті Одіна як Дарителя Меду Поезії.Екстаз Жертвопринесення є Проявом Божественності Віщого Бога Смерті як Першого Жертводателя.Бойове Безумство традиційні суспільства розуміють як Розкриття Сили Бога Натхнення. Так германські берсерки, воїни-екстатики, були адептами Одіна. Ймовірно, вони ж здійснювали во славу Бога Смерті Екстатичні Танці.Греки осмислювали Оргіастичний Екстаз і Священне Сп'яніння як Прояв Божественності Діоніса - Втілення Бога Смерті Аїда. Менади (вони ж вакханки і бассаріди), вкушаючи вино - Священний Напій Містерій, у екстазі розкривали Таїнство Божественного Буття.ЯВ

Весняне Рівнодення у слов'ян - ч. IIIДнесь завершуємо цьогорічний цикл публікацій про святкування Весняного Рівнодення у етнічних релігіях різних індоєвропейських народів продовженням розповіді про слов'янську традицію. Так ми вже обговорили як архаїчні мисливські культи, культи ведмедя, Священної Тварини Віщого Бога Смерті Велеса, Волохатого Бога, трансформувалися у відоме білорусам свято Комоїдиця, а сьогодні поговоримо про загальнослов'янське свято, ритуали якого відтворюють Космогонію - Масляну.Наші дохристиянські Предки святкували Масляну не в останній тиждень лютого (як зараз святкують язичницьке свято православні внаслідок змішання богослужбового і народного календарів), а у період Весняного Рівнодення (за Б.А. Рибаковим - у період 20-25 березня). Серед магіко-ритуальних практик, здійснюваних слов'янами на Масляну, виділимо три основні і найбільш відомі:1. Спалення ляльки, яка символізує Богиню Смерті - Марену. Спалення Богині Смерті означає не лише завершення Зими та холодних днів - Спалення є широковідомим символом Містичного Жару, Ініціації, Яку Проходить Велика Богиня. Розривання ляльки ритуально відтворює міф про Натхненне Саможертвопринесення-Розчленування Бога на Початку Часів (пор. із міфом про Розчленування Іміра у скандинавській традиції, Розчленуванням Ями у ведизмі). Так Ритуал Божественного Розчленування Розкриває Священні Смисли Глибинної Посвяти, Оновлює Космос через Есхатологію (власне Вбивство Богині, Прихід Темних Духів у Серединний Світ, сакральну антиповедінку).2. Жертвопринесення Хтонічним Богам, Темним Духам, Предкам. У Дні, присвячені святкуванню Весняного Рівнодення, індоєвропейці приносили жертви Інфернальним Силам. Одними із найвідоміших на слов'янському просторі видів хтонічних жертв є млинці (ймовірно, сакральний символізм млинців охоплює і солярну семантику, пор. із народною назвою млинців - "сонечки") та каша.3. Сакральна трансгресія. Весняне Рівнодення це Час Нового Року у багатьох народів, що означає Есхатологічне Завершення Попереднього Циклу і Космогонічне Начало Нового. Світ Очищується у Есхатології, Яку Знаменує Прихід Хтонічних Духів та Руйнація соціального ладу. Слов'янам відома окрута - ритуальна антиповедінка ряжених, священні дії яких символізують Дії Пекельних Сил. Ряжені, вдягаючись у жахаючі образи, руйнували сусідські будинки та спалювали огорожі, що символізувало Знищення Космосу Силами Хаосу, Очищення і Космічне Оновлення.Язичницький Вісник вітає усіх гідних нащадків наших Великих Праотців із Весняним Рівноденням!По Волі Всемудрого Велеса разом із Вогнеликим Сонцем Здійметься Священний Духовний Вогонь нашої Рідної Віри у серцях совісних людей.Слава Сонцю!Слава Рідним Богам!Віщому Велесу - Слава!ЯВ #Свята

Весняне Рівнодення у римлян - ч. IIБагатоденне святкування Хіларій включало піст. Так адепти, готуючись до Дня Відродження Аттіса, утримувалися від "від зерна й усієї багатої та нечистої їжі, бо обидва вони ворожі душі" (за словами римського історика Саллюстія). Піст продовжувався під час ритуального зрізання дерева. Після цього відбувалося священне пиття молока, яке означало нове народження, повернення до Божественного Джерела.Весняне Воскресіння Природи Єдине з Воскресінням Бога Рослинності.Можливо, саме значення культу Аттіса повпливало на рішення християнського I-го Вселенського собору визначати дату святкування Пасхи в залежності від Весняного Рівнодення. Пам'ятаймо, що у свідомості римлян образ Христа розумівся як образ воскресаючого і помираючого бога, а християнство ввібрало у себе ряд античних містеріальних комплексів і магіко-ритуальних практик (не тільки від таїнств Кібели і Аттіса, але і мітраїстських та ін.), щоправда, без Глибинного Метафізичного Сенсу і Переживання Священного.ЯВ #Свята

Весняне Рівноденння у германців - ч. IУ наближенні Весняного Рівнодення розкажемо про традиції індоєвропейських народів, пов'язані із святкуванням Древнього Язичницького Святодня.У германців назва цього Свята має спільний корінь із теонімом Богині Зорі, Весни та Пробудження Природи Остари (Еастри). Спільнокор. до цього імені є нім. Ostern та англ. Easter - слова, якими західні християни позначають Пасху. Спільну семантичну основу із теонімом "Ostara" мають гр. "Еос", санскр. "Ушас" та балт. "Аустра" - імена Богині Зорі. Від цього ж слова походять такі позначення Сходу як англ. "East", нім. "Ost", швед. "Öster" та ін.Я. Ґрімм пише:"Таким чином, Остара, або Еастра могла бути божеством зорі, висхідного сонця; її поява приносила із собою радість і благодать; усе це могло легко узгоджуватися і з днем воскресіння християнського Бога (...)Вважалося, що на Великдень, коли на землю повертається весна, серед скель і гір можна побачити одягнених у біле дівчат; імовірно, це відгомін культу давніх богинь" ЯВ #Свята

Опублікуємо деякі питання з чату:Добрий день! Я маю відносно слабке уявлення про «сектори відповідальності» Богів у словʼянському пантеоні, але хотів би спитати хіба для третьої функції у словʼянській міфології не пасував би більше образ Богині Лади чи можливо якогось іншого Божества плодючості, бо наскільки мені відомо Мара це Богиня зими, смерті, моменту переходу з світу живих у володіння Велеса, а той самий Фрейр та Сарасваті не відповідають аналогії з Марою на відміну від умовної Лади наприклад, чи можна більше дізнатись про це? Слов'янський пантеон зберігає індоєвропейську трифункційну систему у вигляді такого осмислення:1. Влада Правна і Магічна - Велес, Віщий Бог Смерті.2. Сила Військова і Фізична - Перун, Бог-Громовик.3. Плодючість - Марена, Ярило (Молодий Лик Велеса) та Інші Духи Родючості.Образ Марени це Лик Великої Богині - Володарки над Життям та Смертю, Родючістю та Потойбіччям. Він завжди амбівалентний, завжди пов'язаний із Хтонічними, Акватичними та Лунарними Ієрофаніями, у Яких Розкривається Єдність Дихотомії Життя-Смерть. Тому Велика Богиня шанується і як Дарителька Божественних Вітальних Сил, Сексуальності, Плодючості, так і як Божественне Джерело Смерті, Війни і Руйнації.Богиня Смерті - Жіноча Іпостась Духу Безодні, Велеса. Тому на балто-слов'янському просторі також відомий (особливо поширений у литовців) теонім "Віелона" - слово, яке має спільний корінь із іменем "Велес". Корінь *wel має відому семантику Смерті, Прихованого, Потойбіччя.У свою чергу корінь *mar/*mor, який є семантичним ядром імені "Марена", має значення Смерті та Родючості. Звідси, напр. римський теонім Бога Війни та Плодючості Марса та кельтський теонім Великої Богині Морріган.Образ Богині Лади, якщо й дійсно був у слов'ян, маловідомий. Чимало інформації про цей образ справедливо вважають плодами т.зв. "кабінетної міфології". При цьому надважливо пам'ятати, що Всі Жіночі міфологічні образи є Ликами Єдиної Великої Богині.ЯВ

Зв'язок індоєвропейського та тюрко-монгольського пантеону ІНа індоєвропейському міфо-релігійному просторі, за гіпотезою Ж. Дюмезіля, була виокремлена трифункційна структура пантеону, що включає в себе:І функція - влада правна та магічна (Божество Світлого та Темного Сакрального, Віщий Бог Смерті)ІІ функція - влада військова та фізична (Бог Громовик)ІІІ функція - образи Богів плодючості, покровителів ремесл. У пантеоні кожного і-є народу прослідковується зазначена структура, як, наприклад, у германській традиції Вотан\Тюр - Тор - Фрейр, у балто-слов'янській Дієвас(Див)\Велняс(Велес) - Перкунас(Перун) - Мара, у ведичних аріїв Варуна\Мітра - Індра - Сарасваті. Першу функцію розділяють Боги Світлого і Темного Сакрального. Небесний Батько, Божественне Проявлення Світлого Сакрального, майже у всіх і-є традиціях сприймається як deus otius (Бог відпочиваючий). Образ Творця набуває пасивності та трансцендентності, що пов'язано із виснаженням під час Творіння. За основними космогонічними міфами Творіння Розкриває і Завершує Бог Смерті, Першопомерлий. Він - Володар над Світом Померлих, Покровитель Жерців, Бог Таємних Магічних Знань та Темного Сакрального.До другої функції відносять Бога Громовика, Який є відокремленим з часом Образом Атмосферного Божества від Небесного Батька. Третю функцію займають Божества Плодючості, нерідко Велика Матір.Тюрко-монгольський пантеон, який належить до урало-алтайської групи, також відносять до трифункційної структури, хоча, на відміну від і-є, Образ Небесного Батька Тенгрі не є пасивним, що пов'язано із кочовим способом життя та шануванням правителя як ієрофанії Небесного Сакрального. За функціональною структурою його зображають так - Тенгрі\Ерлік-хан - Ульгень - Умай.ЯВ