Твоя зустріч із Богом — належить тільки тобі. Про неї можна говорити. Можна намагатися пояснювати, добирати слова, цитувати отців, будувати богословські конструкції. Але передати Образ — неможливо. Бо Бог не копіюється, Він - відкривається. І в цьому сенсі — це твій Бог. Не “інший”, не “альтернативний”, а Той Самий, Який став особистою подією твого життя. Той, Хто увійшов у твою історію так, як не увійшов більше ні в чию. Можливо, ти знаєш Його так, як не знає більше ніхто. Ось чому справжній досвід Бога робить людину тихішою. Не агресивнішою. Не самовпевненішою. А глибшою.“Коли знаходить ця несказанна радість, тоді мовчать уста, і язик, і серце — хранитель помислів, ум — керманич почуттів, думка — пролітаюча й нестримна птиця” (Ісаак Сирин). Бачите? Не крик, не демонстрація, не полеміка - мовчання. Бо коли Бог стає подією — ти перестаєш доводити. Ти вже не воюєш за Нього в коментарях. Ти не розпушуєш богословський хвіст. Ти не вимірюєш чужу “правильність”. Ти просто знаєш. І ця тиша — не порожнеча. Це така щільність радості, що слова стають зайвими. Тому найбільша помилка — думати, що можна “володіти” Богом, описати Його остаточно, поставити печатку на істину. Бог не поміщається в наші формули. Він входить у серце. І коли входить — там стає тихо. І світло.