Цей лист написала парафіянка. Я майже нічого не додавав — лише трохи впорядкував. Бо тут є думка, яку варто почути."Я люблю апостола Павла І от що хочу сказати. Апостол Павло не вчить, як стати вдовою, не вчить, як розгрібати наслідки. Він вчить жити так, щоб не ламати ні себе, ні інших. Я не розумію, чому феміністки так нападають на апостола Павла. Навпаки — він на боці жінок. Фемінізм постійно говорить про “права жінок”,але чомусь не бачить усіх жінок. Маму. Сестру. Бабусю. Жінку, яка хоче сім’ю, а не війну з чоловіками. Жінку, яка хоче любові, а не ідеології. Якби фемінізм справді захищав права жінок, у ці права входили б усі категорії жінок, а не лише зручні для гасел... Чоловіки, у яких народжуються доньки, — це потенційні апостоли Павли)Бо вони раптом починають розуміти відповідальність, а не лозунги. Може виникнути питання:“А в апостола Павла не було дітей по крові?” Так, не було. Але в нього була любов І цього виявилося достатньо, щоб захищати жінок краще, ніж багато сучасних рухів. До речі, в храмі частіше зустрінеш жінок, ніж чоловіків. Тож і священники — в якомусь сенсі —теж потенційні апостоли Павли. Бо Павло — не про приниження. Він про гідність. Про любов, яка бере на себе відповідальність. Про свободу, яка не руйнує. І як віруюча жінка я скажу прямо: я вважаю, що мої права захищає апостол Павло, бо він бачить у мені не функцію,а людину"Іноді найточніше богослов’я звучить не з кафедри, а з живого досвіду. Того, що не кричить — але знає, де правда.