🟠 Сьогодні «Шахтар» матчем проти «Динамо» Загреб (2:2) розпочав збори – нехай це лише спаринг, але гірники вийшли основою і при першому пропущеному голі чудово нагадали про свої проблеми.Знову відгукується ця ставка на гру без чистого опорника в центрі поля з комбінацією гравців Криськів-Бондаренко. Питання можуть бути до обох – до Криськіва як до опорника, бо в його зоні бігав вільний гравець, та особливо до Бондаренка як до персонального «опікуна» автору голу.В якийсь момент Артем вирішив просто припинити стежити за ним – і дивився виключно за м’ячем, ігноруючи інші орієнтири. У результаті:• Стойкович аж 12 (!) секунд вільно переміщувався між лініями — на мить до нього щось трохи наблизився Азаров, але покинув цю справу та повернувся на фланг;• Коли стало зрозуміло, що Стойкович таки отримає передачу, ніхто не зреагував — ні Бондаренко, ні Матвієнко, ні Азаров з Кевіном (могли покидати своїх гравців на фланзі, бо пас у цю центральну зону небезпечніший);• Бондаренко все це доповнив й відсутністю реакції на удар, навіть не намагаючись заблокувати — ліниво пробіг поруч.Подібними темпами скоро доведеться погодитися, що ідея з Калюжним не така вже й погана 😃***🤟 Розбір з трибун // Vatras
😐 Ви, певно, бачили, як вболівальники «Евертона» захейтили Миколенка після інсайду Романо про перемовини щодо нового контракту.Головна претензія – мовляв, він й так не допомагав в атаці, а тепер ще й почав грати погано в захисті. Але передивившись матчі стало зрозуміло, що фани банально не бачать повної картини проблеми.Так, Миколенко дійсно багато та грубо напомилявся позиційно в останніх кількох іграх. Але є об’єктивні причини, чому йому стало складніше у цьому сезоні – і вони не залежать безпосередньо від нього.Річ у тому, що «Евертон» з Дайчем в захисті при позиційних атаках суперника вибудовується в 5-4-1, де Миколенко грає фактично лівого центрбека посередині, а на фланг опускається лівий вінгер та стає латералем. (перший кліп на відео)Раніше цим «латералем» і партнером Віталіка був Двайт Макніл – і, в принципі, якісно допомагав на фланзі в обороні. Але відбулася одна велика зміна, яка й стала відправною точкою проблем Миколенка.Влітку «Евертон» купив за 18 млн Ілімана Ндіає – це колись номінальний центрфорвард, а потім «десятка», а вже аж тоді вінгер. Дайч же додумався в фазі без м'яча закинути екс-страйкера на позицію лівого латераля… і він взагалі не допомагає Миколенку.Плюс втратили Амаду Онана, тож тепер опорна зона виглядає як посміховисько. У підсумку виходить наступна ситуація:• опорники пінають хуї на полі не встигають;• Ндіає навіть не намагається встигнути;• Миколенко через це опиняється в ситуаціях, де треба обирати з-поміж 3-4 рішень — і постійно губиться, бо не може адаптуватися.Він наче й робить те, що робив раніше — зміщується в центр, дублюючи позицію центрбека Брентвейта, особливо коли у Джеррода там меншість 1v2. Але якщо раніше Миколенка на фланзі страхував Макніл, закриваючи вінгера суперника, то тепер там нікого — бо Ндіає ходить пішки.Як це виглядає — в прикладах на відео. Апогей — кричуща помилка та пропущений від «Борнмута» на останньому кліпі, коли українець вже за інерцією біг в центр, хоча партнера навіть близько не було з суперником (і Віталік це бачив, двічі повернувши голову)Але списати все на одного Миколенка, звісно, легше, що в Англії й роблять. ***🤟 Розбір з трибун // Vatras
🚨 В природі спостерігається аномальне збільшення кількості чуток про трансфер Забарного. Було бажання якось зреагувати на це, однак довелося прийти до висновку, що це буде чергова розповідь, який Ілля крутий. Так воно, звісно, і є, але навряд можна заперечувати, що в Україні ми маємо певне позитивно-упереджене ставлення зі зрозумілих причин.Тому захотілося дізнатися, що насправді думають про Забарного в Європі на тлі шуму про новий крок на підвищення – і зібрати unbiased opinions від фахівців, які підійшли б до цього незаангажованими та з холодною головою.Тож ловіть пост – опитали 5 іноземних аналітиків:Що думають іноземні аналітики про Забарного: від «не дотягує до топзахисника» до «можу уявити його в «Сіті»Усі вони отримали ідентичні питання: 📌 Яка ваша загальна думка про Забарного?📌 Які головні сильні сторони у грі Забарного можете виділити?📌 Як оціните наступні ігрові аспекти Забарного: просування м’яча, входження у простір, дії під тиском, прийняття рішень, проактивність та поведінка в єдиноборствах?📌 Що вважаєте слабкою стороною Забарного? Чи погоджуєтесь, що в цьому плані потрібно виділяти гру головою на другому поверсі? Якщо так, то наскільки це може вплинути на його амбіції виступати на найвищому можливому рівні?📌 Чи є, на вашу думку, у Забарного потенціал грати в одному з топклубів Англії? Якщо так, то яка команда йому підходить найбільше?📌 В яку суму ви оцінили б актуальну трансферну вартість Забарного?📌 Чи є якийсь центрбек світового класу, якого вам нагадує Забарний?***🤟 Розбір з трибун // Vatras
Zbirna.com проводить опитування в кожному клубі на найкращого гравця УПЛ та публікує всі відповіді. Показова закономірність для Шахтаря: з 5 опитаних бразильців лише Кевін поставив очевидно найкращого гравця не лише команди, а й всієї ліги, Судакова в топ-3, а єдиний українець, який це не зробив - Степаненко. Вже навіть не говорю про те, що Педро Енріке, Педріньойо та Кевін поставили самих себе на перше місце 😂 Але то про інше. Насправді дуже цікаво, що більшість бразильців відмітили Матвієнка, а не Судакова. Про такі речі дуже складно судити без внутрішньої інфи, але в середині команди, схоже, знову починається розподілення на табори. Так було в Шахтарі раніше: бразильці окремо, акцент на них, а українці десь на периферії, бо треба закривати ліміти. Повномасштабне вторгнення все змінило - команда стала українською та перший сезон виглядала одним цілим, а потім так само колективно злила ван Леувена. Але тепер бразильці адаптувалися і, схоже, вже може бути певна протидія та незадоволення ролями між групами. Бо начебто досі на провідних ролях українці, але очевидно, що клуб повертається до бразильського вектору та це довго тривати не буде. Це також може бути однією з причин, чому зараз командно Шахтар виглядає паршиво та кожен грає сам за себе - внутрішній командний баланс втрачено, а постійні зміни в клубі не допомагають його знайти (три тренери та незвична для Шахтаря купа трансферів за 2,5 сезонів). Але чи потрібно зараз взагалі повертатися до домінування бразильців в складі? Мені абсолютно незрозуміло навіщо. Спробуйте хоч одного спочатку продати дорожче, ніж взяли, з тих, хто вже є в складі.
Дві тези після матчу Колос - Динамо - 1:1.1. Динамо втратило очки з Колосом, чим ще раз підтвердило, що команда видохлася, навіть з усіма ротаціями Шовковського, і їй потрібна перерва. Але замість перерви в грудні Динамо чекає дуже складний розклад: два поспіль матчі з Олександрією, з якою ділять перше місце в УПЛ, виїзд в Іспанію до Сосьєдада та матч з Вересом, який на даний момент має серію з 9 матчів УПЛ без поразок - відібрав очки в Шахтаря й Олександрії, перемагав Рух, ЛНЗ та Зорю.На якому місці опиниться Динамо після цієї серії - велике питання, враховуючи явно просівшу форму та якість гри.2. Ми всі багато сміялися з Колоса, але тим часом ковалівці, які невдало почали сезон, дуже достойно вийшли з найскладнішого відрізку календаря: перемогли Ворсклу, відібрали очки в Динамо, Кривбаса та Полісся, мінімально програли Шахтарю та Карпатам.При цьому в складі Колоса постійно грають зовсім юні українці.З Динамо зіграли з перших хвилин або з заміни:Пахолюк - 20 роківГусол - 18 роківДенисенко - 18 роківСалабай - 22 роки22-річний Велетень не грав через дискваліфікацію, 18-річний Шершень був в запасі, але загалом вже дебютував в старті цього сезону раніше.Поздєєв повільно, але змінює цю команду. Поки вона не є збалансованою: Колос краще заважає грати, ніж атакує та створює сам. Але точно з ним всім непросто. І, цілком можу передбачити, що тут має бути прогрес, бо довіра до тренера начебто є.Насправді класно спостерігати, як зовсім молоді та недосвідчені тренери змінюють український футбол, за ними майбутнє: Шандрук, Поздєєв, Ашур, Ротань, Лупашко. І вони зараз роблять український футбол цікавим, коли ньому стало значно менше грошей та рівня виконавців. УПЛ все більше стає тренерською лігою, чого раніше про неї взагалі не можна було сказати.
Знову почалося 😂Тільки режисери можуть коментувати та критикувати якість фільмів, кільки кухари - їжі, тільки пекарі - хліб. Бо тільки ж вони можуть розбиратися в темі, бо нею займаються. "Ти спочатку добийся сам, а потім шось розповідай, а так взагалі закрийте всі рти" (с) Ладно чув таке від дідів футболу, якихось совків, але тут наче адекватний Худжамов про те ж саме. 👇👇👇Тренер воротарів збірної України Рустам Худжамов висловився щодо критики гри футболістів у соціальних мережах.🗣 «Трохи про наболіле…Досить часто у соцмережах з’являються коментарі про те, як повинен грати воротар, особливо від людей, які не лише ніколи не грали у воротах, а й на полі з’являються дуже рідко.Мені дійсно цікаво: як людина, може говорити про те, що ніколи не робила сама? Чому у футболі вважається нормальним висловлювати будь-які думки, навіть не розуміючи деталей?Воротар не просто стоїть у воротах, він там грає. Це стратег, аналітик і лідер оборони. Кожен його рух вимагає максимальної концентрації, величезного досвіду і блискавичної реакції. Помилки трапляються у всіх, але стверджувати: «Воротар не так зробив», не розуміючи ситуації, - це просто безглуздо.Я розумію, що футболісти - публічні особи, і кожен має право на свою думку про їх дії. Але чи не має думка хоча б мінімально аргументуватись і ґрунтуватися на реальних знаннях?Давайте обговоримо. Що ви про це думаєте? Чи потрібно розбиратися у темі, щоб її обговорювати, чи сьогодні це вже не важливо?» - написав Худжамов в інстаграмі.
Дочитав біографію Зінченка. Мені дуже зайшло з точки зору інформативності та насиченості. Попри те, що в книзі вистачає іноді дещо зайвого пафосу та деякі спірні моменти Олександр обійшов стороною. За життя начитався трохи біографій інших футболістів та тренерів - і, повірте, деякі з них не зміг навіть просто дочитати до кінця, наскільки це було нудно. Тут зовсім інший випадок - купа внутрішніх історії, які ви ніде не почуєте, переживань, роздумів, навіть визнань своїх помилок. Це цікаво та інформативно, як би ви не ставилися до самого Зінченка. Багато хто, особливо в Україні, ставить питання, навіщо Зінченко випустив автобіографію всього у 27 років, не будучи при цьому суперзіркою футболу та навіть не дочекавшись кінця кар'єри. Але важливо розуміти, що ця книга, як це не дивно звучить, але написана не для українців, а на західну аудиторію - саме тому вона і вийшла першою англійською та звертається до людей поза межами України. В ній напевно чотири ключових теми: війна в Україні проходить головним мотивом через всю книгу, дитинство та початок кар'єри та період в Ман Сіті та Арсеналі. Тобто Зінченко та Рафаель Гоніштейн, який оформив його життя в слова на папері, пишуть про те, що цікаво англійцям, але й вплітають ключові меседжі про війну в Україні через розповіді про футбол. Можу зробити припущення, що тому, наприклад, в книзі не так багато про збірну, провал та скандали ЧЄ-2016 та навіть провал на ЧЄ-2024. Майже все, що Зінченко розповідає про збірну - лише в контексті війни.Багато речей, які описані в книзі, очевидні більшості українців: як почалася війна, як люди себе відчували, розбомблені міста, трагічні долі, страшні історії. І це перше, що треба розуміти - вона дійсно не зовсім для нас. Це виглядає ще однією спробою донести до заходу, що росіяни роблять з Україною. І в книзі чимало потужних меседжів, які здаються будь-якому українцю очевидними, але мають зовсім іншу силу в словах відомого гравця АПЛ, який розповідає все від себе та переживає за це сам. Це будуть цитувати провідні світові видання, топовий інфопривід. Тому таймінг цієї книги насправді дуже правильний - вона потрібна саме зараз. Бо вона не лише про футбол (хоч про футбол там також дуже багато). Здається, це спроба Зінченка виконати свою частину соціального договору, чому він не в окопах в Україні, а в Англії грає в футбол - бо там може зробити значно більше. І тут в кожного можу бути своя думка, але мені здається, що в нього це виходить ледь не найкраще з усіх футболістів - він хоча б дійсно намагається цей соціальний договір виконати, виправити свої старі помилки та діяти, на відміну від багатьох інших футболістів. Чи достатньо цього - кожен хай судить сам. Але ця книга - явно спроба це зробити.
Продовжую мінімарафон. Футбол завжди приваблює, скажімо так, як мінімум цікавих, а часто і сумнівних персонажів, які за рахунок гри намагаються або покращити свою репутацію, або підвищити відомість, або просто плекати своє его. Так не тільки в Україні, а й по всьому світу. Але професійний футбол з наших низин - це щось особливе. Серед людей, які вкладають туди гроші, безліч унікальних персонажів.Микола Решнюк дослідив всіх власників Першої та Другої ліги України - та знайшов чимало цікавого:Хто володіє клубами Першої ліги: політик з «ОПЗЖ», донька Собуцького, син Герег Хто володіє клубами Другої ліги: пастор, ексочільник ТЦК, голова компанії Суркісів Скажімо так, обидва пости вже зібрали чимало переглядів - там дійсно чимало інформації та фактів. Впевнений, що ви не всі з них знали. Наприклад, написання першого тексту розкрило окрему історію про СК Маріуполь, яка вийшла окремим міні-розслідуванням:Власник ФСК «Маріуполь», схоже, досі має бізнес в місті – тільки зареєстрований уже як російський В тексті про Другу лігу також є яскраві історії, які, скоріше за все, ми ще розкриємо значно ширше пізніше. Коротше, раджу почитати - це не відійме багато часу.
Ось це так Лунін потрапив під роздачу. Той випадок, коли починаєш бажати, щоб на цей матч Куртуа був здоровий 🤣Флік зі своєю високою лінією оборони та при цьому швидкою грою в Барселоні вражає. Скільки офсайдів схопив Реал - як і Баварія на тижні. Космос - як і вбивча реалізація.Загалом ситуація Луніна починає все більше нагадувати Зінченка в Ман Сіті. Коли кожен сезон він починав в статусі глибокого запасного, всі говорили, навіщо він там залишився, але потім конкуренти починали вилітати - то травми, то сварилися з Гвардіолою, то отримували звинувачення в згвалтуванні.І зрештою Зінченко награвав кожен сезон достатньо матчів та виграв величезну купу трофеїв.Так і в Луніна зараз. Здавалося б, куди підписувати новий контракт з Реалом, щоб знову сидіти за Куртуа? А у Тібо знову травма за травмою - і у Андрія у підсумку вже четверте Ель Класико в кар'єрі.Так, в цьому матчі Луніну немає чим пишатися - як мінімум не врятував і не зробив різницю. Але сам факт такої кількості років в Реалі, кількості трофеїв та все більшої кількості матчів за топклуб - вражає.
Олександр Шовковський абсолютно свідомо злив матч Ліги Європи з «Ромою» заради Класичного в УПЛ з «Шахтарем» в неділю – беззаперечний факт. Схема 5-3-2, максимально резервний склад, з якого на гірників у старті вийдуть максимум 2-3 гравці – це вибір, який головному тренеру «Динамо» довелося зробити, враховуючи обставини.І насправді Шовковського складно сварити. «Динамо» грало з «Ромою» в четвер в Римі – елементарна математика логістики під час війни говорить, що, щоб мати хоч якийсь шанс витримати Класичне в неділю, киянам доведеться піти на жертви. У кращому разі команда дістанеться Києва, де відбудеться матч, ближче до ночі п'ятниці, а то й зранку в суботу. Говорити про якусь підготовку та відновлення до ключового матчу всього сезону УПЛ о 18.00 в неділю без сенсу. А «Шахтар» грав у вівторок та мав хоча б трохи часу і на відновлення, і навіть на підготовку.Тим більше не було ніякої гарантії, що навіть в оптимальному складі «Динамо» б змогло набрати бали в Римі – ми всі бачимо, як виступають українські клуби в єврокубках цього сезону. Та і команда Шовковського змогла навіть в цьому складі створити досить великі проблеми кризовому супернику. Що навіть по грі цей матч і не виглядав зливом – лише за вибором складу.Вам не здається, що це якесь порочне коло? Спочатку команди страждають в УПЛ, щоб вибороти місця в єврокубках, а потім страждають в єврокубках, бо не можуть на дистанції їх стягнути навіть фізично, не говорячи про реально впавший рівень самих складів та падіння результатів. І змушені ті самі єврокубки, заради яких рубились весь попередній сезон, зливати, щоб знову бути якомога вище в УПЛ та потрапити в єврокубки. І потім починати це порочне коло заново, бо, бачите, домовилися заради чесної конкуренції у внутрішньому чемпіонаті не переносити матчі.Так, знову доводиться повертатися до вічної теми переносів в чемпіонаті України, яка кожен раз підпалює дуже гарячі суперечки серед вболівальників. Не приховую, мене самого бісила така кількість переносів та їх безсистемність попереднього сезону. Але цей сезон остаточно довів, що точкові переноси заради єврокубків потрібні – просто ми маємо продумувати внутрішній календар та розклад турів з їх урахуванням, щоб зменшити кількість переносів та тієї самої «несправедливості» в УПЛ...Продовження - в тексті:Жертва Шовковського з «Ромою» довела – матчі «Динамо» та «Шахтаря» мали перенести на зиму в Європу
TGLIST.COM.UA
