Видавництво Уроборос

😉 "Земля молодих" Катерина Шильпп, 🧡 УроборосЯ довго збирала слова, аби написати відгук на цю книгу, бо це завжди важко, коли стільки емоцій. Так, я довго чекала на неї. Так, очікування в мене були вище дахів київських хмарочосів. І так – я особисто знаю авторку, бо ми колеги по видавництву, і Катя дійсно as cool as it seems. Ця книга схожа на так багато усього, і при цьому лишається на 100% унікальною. Принаймні я подібного ще не читала, тим паче в сучукрліті.Студентка-антропологиня Фейт Гелен має усе – світле майбутнє в науці, красивого й по вуха закоханого у неї нареченого, який розділяє її захоплення антропологією і є директором музею, скору дату весілля. Лишилося тільки закінчити практику, для чого вона і приїздить на острів Мен. Знайомиться з колегами майбутнього чоловіка, бере участь у археологічному відкритті століття. Мрії здійснюються. Проте дивні речі трапляються, люди здаються не тими, ким вони є, борвій грюкає по шибках, а питань більше ніж відповідей. Може, бо Фейт не питає? Та правда все одно випливає, і за відповідяти їй доведеться спуститися у Тір на Ноґ – місце, якого не може і не має бути. ✨Книга поділена на три частини, і кожна з них для мене мала свій особливий темп і вайб: 🔸Перша частина плавна й глевка, заколисує, затягує у готичну атмосферу тривожності та загадок. Відчуваєш себе комашкою, що потрапила до павутиння. В цілому, як і сама персонажка. Ця тяглість розбивається у мить падіння до "кролячої нори", а далі...🔸Друга частина. Тут треба бігти, бігти й не озиратись, тому мені вона нагадувала динамічну гру на консолі. Безліч локацій та персонажів, квести, загадки та головоломки. Темп зашкалює, тільки встигай перегортати сторінки. При цьому тобі місцями гидко, місцями смішно, десь навіть крінжово, але постійно тривожно. І тут ми зустрічаємо Ката😉🔸Третя частина фіналить книгу, дає відповіді на усі незакриті запитання, а також ставить трикрапку, ніби натякаючи, що історія живе собі далі.Це дійсно мітологійно-горорне фентезі з елементами трилеру, бо загадок багато, пазлик складається поступово, а в кінці читач отримує цілісну картинку і такий – ваааааа😱. Окремо хочу сказати про мову твору – ну яка вона красива й метафорична! Я не люблю надмірну курчавість тексту, проте все вирішує доречність. Катя точно знала, де це треба додати для створення образності й атмосфери, а де прикрутити, аби зберегти динаміку 🤌💮 Персонажі саме такі, які треба. Фейт не мій типаж героїнь, особливо на початку, проте свою роль вона виконала майстерно, а символізм маски зіграв на ура. Кат... ну тут без слів. Найбільше мене зачепив Лоґан, у різних аспектах. Неймовірно прописаний персонаж, від якого в мене досі мурахи. Словом, я не вважаю, що тут немає антагоніста, а там вже вам вирішувати."Земля молодих" – це книга, сповнена сенсів між рядків. Про вибори і залежності, помсту і відплату, а головне – про любов. До себе, до інших, до життя. При цьому вона динамічна і насичена подіями. Так, мені б хотілося більше місця й часу для зміни Фейт, а також зародження та розвитку любовної лінії (я людина слоубьорну, що тут сказати), але тоді це була б геть інша історія. Потужний дебют з довгим післясмаком, про який я вже багатьом покричала в особисті (навіть самий авторці), і моя щира радість, що ця книга побачила світ. А ще вона красива, та це ви й так знаєте 😙 #почитати

📖 Промені Аласі. Книга 2✍️ Аліса Корж @ouroborosbooks🏷фентезіДля мене друга книга сподобалось ще більше ніж перша книга. Можливо, тому винуватий Трей і його кількість в "ефірі", але нічого не можу з собою зробити"Ти і є мій дім, Касі. Поряд з тобою я вдома." Ця книга дуже гарно доповнює першу частину і разом становлять прекрасну єдину історію - цілісний світ, який пропрацьований до найменших деталей. Також тут достатньо політичних аспектів: вчинки персонажів логічно мотивовані, а кожна зі сторін має власні інтереси.Дуже гарна і повільна любовна лінія. Взаємодія між головними героями і їхні словесні перепалки - то шось неймовірне. Я була дуже приємно здивована, що тут було значно більше коханнячка в порівнянні із першою книгою. Історія достатньо динамічна - постійно з'являються нові таємниці та подробиці і від того відірватися від читання просто неможливо.Мені дуже сподобалось, що авторка не оминула увагою жодного персонажа, який з'являється в історії. Головні герої тут розкриваються ще глибше, а другорядні персонажі отримують також свою історію. Окреме місце в моєму серденьку займає місце дружби в цій історії. Справжньої, безкорисливої дружбиЯ не хотіла аби ця історія завершувалась. Кінцівка історії ну така вже гарна, що дуже хочеться продовження. І, хто зна, можливо, колись авторка потішить нас✨ Моя оцінка: 10/10#Читацькі_нотатки_відгук

Імена тих жінок – Ольга ФальВ якийсь момент зловила себе на тому, що хоч і кажу, що читаю все і меж не маю – тріішечки кривлю тут душею: навіть в цьому начебто хаосі я примудрилась склепати собі зону комфорту і старанно в ній бовтатись. Тож: книжка авторки, про яку я нічого не знала, жанру який я не читала, видавництва, від якого поки що тільки купляю (ну історично так склалось, але планую читати активніше!) – чим не експерименти і різноманіття? Спойлер – #топ_місяцяВидавництво УроборосАвторка ділиться своїм реальним досвідом перебування у польський тюрмі. Вона описує не тільки свої думки, мрії і страхи, а і ділиться історіями інших дівчат, а також – тих жінок, що там працювали. Якщо мене спитати, що найбільше зайшло в цій книзі – відповідь буде дещо неочікуваною. Ніжність. Цієї ніжності там відрами, наче авторка з усіх сил намагалась нею компенсувати біль і страх, якось врівноважити невідомість і своє примарне майбутнє… Історії тут строкаті – як і жінки поруч у цьому чистилищі, і жодного разу не можна було передбачити, хто буде з тобою в камері. Та в якийсь момент це й перестає мати значення, бо всі ці “за що” і “чому” розмиваються – лишається просто людина поряд, з якою треба співіснувати, виживати, іноді навіть ділити щось схоже на радість – щоб не втратити себе остаточно.Але те, як розказані історії тих жінок, щиро захоплює. Авторка одразу акцентує – вона не є суддею і не є стороною обвинувачення. Опис подій, що передували увʼязненню, подається інколи навіть сухо – натомість наголос ставиться на особистості, поведінці, тому, що є умовно зараз (тобто, я хочу вірити, що зараз у авторки все добре, я тут мала на увазі “на момент подій в книзі”). І десь на середині читання я почала рефлексувати про те, наскільки ми всі можемо бути різними, і наскільки різні дії кожен з нас робить – інколи реактивно, інколи сплановано. І де ми – то ми, а де – відображення наших дій?За всім тим мені трішечки не вистачило історії самої авторки. Бо саме своє вона подає уривками, і зосереджується саме на життях і іменах тих, хто поруч. Не скажу, що це погано – в якийсь момент воно почало нагадувати пазл, який ти по деталькам збираєш, а пазли я люблю. Найсмішніше те, що вона говорить про себе немало – але знаєте, так часто буває: людина може говорити багато і щиро, але все одно лишається  легкий присмак недосказаності. Сама такою довго була.Я обіймала авторку подумки впродовж всього читання, раділа з нею і тужила теж. Текст щирий, місцями наївний, а місцями – супер-прагматичний. І думаю, що цю книгу можу рекомендувати зі спокійною душею: хоч і не сформулювала досі, що саме, але щось там таке точно було.

🧡 «Адресатка померла» — збірка вибраних творів Євгенії Ярошинської «Як круто, що ця збірка існує» — подумала я по прочитанню. Адже, по-перше, творів Євгенії Ярошинської у вільному доступі критично мало, переважно все в архівах, по-друге, я, правда, не чула про неї ніколи. 🖊️ Це неймовірно гарна і сильна феміністична проза Буковини XIX століття. Будучи доволі лаконічною, авторка мала хист навіть за чотири сторінки розкрити персонажів та висвітлити гострі проблеми суспільства того часу (правди заради, ці проблеми є і досі).👼Оповідання та новели вирізняються розмаїттям персонажів та характерів. В них зображено жителів села з різним рівнем добробуту, інтелігенцію як вірну народові, так і збайдужілу, яка піддалась міщанському способу життя. Також важливе місце займають яскраві óбрази жінок в боротьбі за рівні права.🤩 Більшість історій, звісно ж, про любов. Палку та щиру, що підносить та окриляє, про згубну, що ладна звести зо світу. Любов буває різною, будь то до чоловіка, якого покохаєш лиш за очі та пʼянкі уста, чи материнська, коли заради свого єдиного дитинчати готова пожертвувати життям.🌟Не оминає пані Ярошинська в своєму письмі і згадок про смерть, як можна вже здогадатися по влучній назві збірки. Так легко й просто підіймає одвічну тему, немовби хоче підкреслити як цінність життя, так і його крихкість.🌟 Окремо хочеться відзначити мову, якою ці оповідання написані — емоції, ніби зі старої бабусиної скрині дістаєш дещо цінне, таке знайоме й гарне, що так і манить. І якщо спершу важко було звикнути, то чим далі, тим більшу насолоду отримуєш від тексту.🍪 Я не просто раджу цю збірку, це таки must read! Я вперше біографію авторки дочитала з початку до кінця.#Owlsbookwhispers

Я три тижні не могла написати відгук, бо що ще сказати, якщо це — досконалість?Мені, якщо чесно, було трохи страшно братися за цю книжку. Бо, окрім того, що я завжди вболіваю за українські книжки (особливо дебюти), до того моменту, як я нарешті відкрила «Промені Аласі», я вже встигла познайомитися з Алісою — і вона класна! А це для мене зазвичай не про позитивну упередженість, а навпаки — про легке побоювання: а раптом мені не сподобається?.. Ну, буде трохи незручно, знаєте 😅Як ви вже зрозуміли — цього не сталося взагалі.Історія динамічна, захоплива, з класною світобудовою. Атмосфера пустелі, створіння, які вона приховує… 😍 Паралельно розгортається повстання, бо, звісно ж, у містах панує класова нерівність і повне неприйняття окремих верств населення. І потрібно зовсім небагато іскор, щоб це «полум’я» спалахнуло.Касі — дуже цікава героїня. З недоліками, з рішеннями, на які іноді реагуєш: «Та ну ти що…». Але саме в цьому її справжність. Їй віриш — навіть тоді, коли розумієш, що вона робить неправильно 😄 Вона має непросту долю, свої секрети, але залишається доброю і справедливою, бо навіть складне дитинство не змогло вкрасти її серце.Трей — мій улюбленець із перших сторінок. Обожнюю бед-боїв (особливо тих, які намагаються переконати, що вони бед-бої, але насправді — солодкі булочки всередині) 😅Другорядні персонажі — живі й цілісні. Вони не просто доповнюють історію, а допомагають глибше розкрити головних героїв і водночас мають власні принципи та характер.І окремо — слоуберн. Пані авторка тут справжня майстриня. Я обожнюю цей троп, і «Промені Аласі» — це буквально приклад ідеального слоуберну та хімії між персонажами. Дуже чекаю другу частину, щоб нарешті побачити, коли і як воно там спалахне!Коротше, ви зрозуміли: я готова хвалити цю книжку безкінечно. Я закохалась, я хочу ще, я не зупинюся. І вже хочу наступну частину — читати, читати і ще раз читати (добре, що заберу її вже післязавтра!)Алісо, я знаю, ти це читаєш — сподіваюся, ти вже пишеш щось нове, що ми всі будемо читати після дилогії, бо ти офіційно в списку: «купую все, просто мовчки прикладаю картку, *звук ApplePay*» 😄

❕❕❕ ❕❕❕❕🦋 Друзі, неможливо передати, наскільки нам приємно бачити, що ви так чекаєте наші новинки 😌Оскільки ми отримали безліч повідомлень з уточненнями, вирішили зібрати всю інформацію щодо передзамовлень в одному дописі:1️⃣ примірники «Землі молодих» і другої частини «Променів Аласі» на нашому стенді Б-08 будуть доступні з 17:00 23 квітня. Звісно, кожне передзамовлення міститиме подарунок, навіть якщо ви оберете забрати книжку на Книжковій країні;2️⃣ ви можете забрати своє передзамовлення з четверга 23 квітня (17:00) до суботи 25 квітня (кінець дня) включно. Якщо ви плануєте забрати примірник 23-25 квітня, наполегливо просимо сьогодні (20 квітня) повідомити про це в наших соцмережах, написавши ваш номер замовлення. В іншому разі передзамовлення автоматично буде відправлене новою поштою після отримання накладу;3️⃣ оскільки ми надзвичайно цінуємо вашу довіру, попри всі технічні складнощі, ми з командою розпочинатимемо відправку передзамовлень просто під час КК, у пʼятницю (24 квітня), і намагатимемося завершити всі відправки до понеділка (27 квітня);4️⃣ якщо у вашому передзамовленні дві частини дилогії «Променів Аласі», відправлення міститиме дві частини.

«Ave Maria» 🌟🌟альтернативна історія 🌟дві часові лінії – Іспанія XIX ст. + Палестина I ст.🌟таємничий рукопис / апокриф🌟pov від багатьох різних персонажів🌟полювання за правдою🌟кардинали, черниці, повії, таємні ордениісторія про загадковий апокриф, який потрапляє до рук матінки Клементини і відкриває зовсім іншу, незручну версію історії Діви Марії.те, що мало б залишитися прихованим, починає виходити назовні.і за цей рукопис розгортається справжня боротьба.змови, приховані мотиви, люди, які готові на все, аби захистити правду, або ж назавжди її знищити📜читати було цікаво, бо автор веде тебе паралельно двома лініями, і ти постійно намагаєшся скласти пазл, що правда, а що лише чиясь інтерпретація.всі за цим рукописом полюють, у кожного свої мотиви, і ніхто до кінця не викликає довіри. через це історія тримає в тонусі.моментами через кількість персонажів можна трохи губитися.книга смілива.вона не для всіх, особливо якщо є чутливе ставлення до релігійних тем, бо тут їх переосмислюють доволі різко🫣мова окремий кайф.дуже жива, майже як поезія.🤌🏻відчутний феміністичний вайб, жінки тут сильні, складні, суперечливі.вони ведуть гру, змінюють хід історії і при цьому залишаються живими і справжніми.смілива, багатошарова історія, яка змушує сумніватися, ставити питання і ловити себе на думці, що правда не завжди очевидна.8/10⭐️

Мені важко слухати трукрайм-подкасти — для цього потрібно бути максимально зосередженою, а моя увага може розсіюватися.Я майже не дивлюся трукрайм-відео — часто-густо вони просто не тримають мене до кінця.Проте сам жанр трукрайму не може не хвилювати.Тому коли я побачила Вбивчих письменників Саші Павлової — пазл склався. Трукрайм + книга + письменники. Ну як тут людині, яка любить книги, пройти повз?І знаєте, це той випадок, коли формат справді спрацьовує.Маленькі ремарки авторки на початку кожної справи додають книзі особистої залученості. І від цього вона тільки виграє. Дуже відчутно, як Саші подобається те, про що вона пише (у плані жанру, звісно).Найбільше у книзі чіпляє те, як під одним словом «вбивця» зібралися абсолютно різні люди — і ти реагуєш на них теж по-різному.Когось відверто зневажаєш.До когось відчуваєш огиду.Чиясь історія викликає сум.А від когось — буквально холоне кров.І ця різність емоцій вражає.Вбивчі письменники — це наче дерево вбивств, де від однієї центральної теми злочину відгалужуються окремі історії кожного вбивці, а від них — ще дрібніші гілки: написані книги.І в цьому дереві кожна історія, як і кожна гілка, — унікальна. Не існує двох однакових.Перед прочитанням книги Саші Павлової я бачила відгуки, у яких писали:❌ «хотілося більше психологічних портретів»❌ «не всі з цих вбивць — справжні письменники, оскільки написали свої книги вже після скоєного»І з цим я не погоджусь.По-перше, авторка на початку книги чесно говорить, що не робитиме глибоких психологічних розборів. І це не мінус — це чітко окреслена рамка. При цьому вона не ігнорує причинно-наслідкові зв’язки, що призвели до скоєння злочину.По-друге, якби кожного вбивцю-письменника розбирали на рівні повноцінного психологічного дослідження — це була б зовсім інша книга. Значно більша і складніша для сприйняття.На сайті видавництва є можливість придбати книгу разом із листівками з фігурантами кожного розділу. Особисто я раджу саме так і зробити. Вони додають атмосфери й роблять досвід знайомства з Вбивчими письменниками повноціннішим — особливо тому, що фотографії злочинців на них надруковані в кольорі, на відміну від тих, що в самій книзі.У результаті Саша Павлова втримала бездоганний баланс: читач дізнається історію, її передумови й наслідки, а також отримує своєрідну комунікацію з авторкою через її власні невеликі роздуми.І все це — у комфортному обсязі, з чорно-білими фотографіями та деталями справ.Кайф. Мені взагалі більше нічого від цієї книги не потрібно було. Саша відкинула всю мішуру, але й не перетворила текст на енциклопедію.Я навіть зловила себе на думці, що не знаю, чи наважилася б сама видати таку книгу, якби вона потрапила до мене в руки.Але видавництво @ouroborosbooks наважилося — і, здається, не прогадало.Наприкінці не залишу вас без довколакнижкової цитати:Вона дуже любила свого малюка, але читати й писати любила більше, тож часто замикалась у кімнаті з книгою або сидячи над черговим рукописом, нехтувала справами, що чекали на неї в реальному світі. Це було настільки пристрасне захоплення, що ніщо не могло змусити її відірватись від нього — ані плач дитини, ані занедбаний будинок, ані голод. Саші Павловій @sashas_reads повага за таку кропітку роботу 💪🏻

«Ave Maria» Артем Попик 👼aka єдиний бук ревʼю, під який доречно слухати «Catharticus» Jerry HeilДва таймлайни, багацько персонажів і POVs, феміністський меседжинг, глибоко релігійним людям варто відійти від екранів сторінок. Вирок: мені сподобалось!Традиційно, про сюжет писати не буду, це можна і так загуглити.Що ЄС:☁️ Історія розгортається таким собі багатоголоссям. У кожному розділі кілька разів змінюється POV, але в кожного персонажа унікальний і відчутний tone of voice в залежності від характеру, віку, бекграунду, рівня освіти і тд. Ці голоси дуже майстерно прописані. Та і загалом відчувається, коли у автора хист до письма. Текст пливе, не перевантажений, але красивий.☁️ Бачила різко негативний відгук про книгу через надмірну кількість секс-сцен. Їх, справді, багато. І це не про хот чи спайсі контент, а про такий, що для гидливих людей може бути ту мач. Але для мене вони були логічними і доречними. Вони були частиною сюжету і його рухали, а крім того розкривали контекст і становище персонажів і жінок зокрема. Був секс у розрізі кохання, задовлення, влади, і валюти теж. ☁️ На диво, автор-чоловік дуже круто розкрив феміністичну тематику. Для мене одна з ключових тем була, що жінка, навіть Діва Марія, не обмежується однією роллю і не свята мати-берегиня. Вона живе і помиляється. Мені також був важливим момент про домашнє насилля і як в контексті 19 сторіччя деякі персонажі (монашки by the way) приходять до того, що «підставляти другу щоку» то дурня, терпіти це не треба і самозахист не має каратися.☁️ Сюжет челенджить релігію як інституцію, демонструє, як можна маніпулювати правдою і сенсами, засуджує жорстокість, яка присутня в християнстві (і не тільки!) до усіх, але жінок особливо. Ну мед! Що НОУ:👉 Все ну надто гарно зійшлося в кінці. Хепі енди роздавались, як гарячі пиріжки. Я би хотіла складнішої розвʼязки, ніж це.👉 На обкладинці зазначено, що книга з серії «Детектив/трилер», там, як на мене, не дуже багато одного й іншого. Мені читалося більше, як історичний роман з магічним реалізмом (чуть-чуть, бо Христос все таки воскрес).Це історія, де кожен знайде щось для себе. На книжковому клубі по ній люди зачитували багато цитат, що їм запали, про теми, які я навіть не згадувала у цьому відгуку: пошук сенсу в існуванні, наприклад. То не найкраще прочитане евер, але дуже рекомендую.#performative_відгук

📗📙"Імена тих жінок" Ольги Фаль - збірка розповідей про жіночі долі у польській в'язниці. Пронизливо, легко, смішно, щемко, важко. ⭐️ Оцінка на Goodreads 4.73 , і я буду солідарна. Це дуже цікава історія, яка на нашому книжковому ринку — просто ковток свіжого повітря. Дуже нетривіально та глибоко. 📚📚📚 Кожна історія наче глибокий колодязь: на перший погляд — нічого особливого, але варто зазирнути в середину, і тебе наповнюють звуки, запахи, темні секрети та справжнє людське життя. Читаючи, ти фізично відчуваєш настрій кожної історії. 💕Не дивлячись на всі жахи, які описує Ольга, читається дуже легко. Хоча моментами тебе пробиває на "боже, який пиздець", але оповідь життєствердна, і це тільки додає реальності тексту. Тут все, як у житті: моментами "або ти, або тебе", моментами "розмотатись і не вилазити з-під ковдри", моментами "а що мені тепер всратись і не жити?"✏️"Імена тих жінок" — це нагадування про те, що кожна жіноча історія варта того, щоб бути почутою, а кожна жіноча доля — непроста.Дуже-дуже рекомендую 📖#відгуки_Книжкової_Frau#українська_література#нонфік#інтеграція