🎭🍷ОТАКОЇ, АНДРІЙКУ! 🍷🎭

«Сімка» Зємовіта Щерека – пекельна, надзвичайно дотепна роуд-сторі на межі репортажу й авантюрного роману з харизматичним і безкомромісним головним героєм Павелом Жмеєвичем, який займається писанням новин із клікабельними заголовками.Одного разу цей Павел сів у свій опель і вирушив королевою польських доріг – трасою державного значення №7 – у Варшаву на якусь незрозумілу, але дуже важливу зустріч. У дорозі Павела спіткали карколомні пригоди, що не дивно, адже їхав він налиганим (так ся стало 🙃). Зрештою, мандрівка перетворилася на фантасмагорію, де теперішнє химерно перетнулося з минулим.Жмеєвич зустрічає всіляких притрушених неадекватів і через розмови з ними намагається збагнути рідну безформну Польщу («Смішно тут у вас», – каже йому німець, якого він підвозить) і не соромитися власної польськості.Ця іронічна книга дуже навіть українська, адже змушує пишатися собою й обожнювати свою країну, не зважаючи на те, що всі вважають тебе бідним європейцем. Тож насамперед тому варто прочитати «Сімку»!

Цю стареньку книжку я купив на букіністиці, бо мені сподобалася її назва. І вона виправдала мої очікування. Роман «Остання ніч кохання, перша ніч війни» румунського письменника Каміла Петреску написаний наприкінці 1920-их у стилі «втраченого покоління», емоційно насичений, нагадує настроєвість творів Ремарка.Головний герой тут – молодий інтеліґент, нонконформіст Штефан Георгідіу, який, будучи бідним студентом, одружується на красуні Еллі. Він думає, що знайшов справжнє кохання, та як тільки в подружжя завелися грошики і воно поринуло у світське життя, Штефан запідозрює Еллу в подружній зраді.«Жінка зраджує тільки того, кого кохає, а інших просто покидає», – напівжартома каже йому на тусовці одна дама.Водномить Георгідіу стає спустошеним, починає губити віру в ідеали, свариться з власною дружиною й постійно відчуває пекельні муки від своїх підозр, які то спростовуються, то знову підтверджуються. А далі Румунія вступає в Першу світову війну, і Штефану як офіцеру доводиться бігти навипередки зі смертю...

Українською роман «Ще до птахів» Мер'ї Мякі переклала Ольга Ярешко (на фото). Чомусь я уявляв головну героїню цієї книги саме з таким добрим, усміхненим поглядом, як у її перекладачки 🤗Панна Ярешко залюблена у фінську мову. Каже, що фінська неймовірно красива і складна, бо не схожа на інші мови. Й запевняє: якщо зрозуміти логіку фінської, то все стане простішим 😉Із книг фінських авторів в українських перекладах радить звернути особливу увагу на «Собачий майданчик» Софі Оксанен, «Квантового злодія» Ханну Раяніємі, «13 новел» Юркі Вайнонена й «Мемуари» головнокомандувача Збройними силами Фінляндії періоду Зимової війни Карла Ґустава Маннергейма.Вона вважає, що українською з фінської також вартує насамперед перекласти твори Айно Каллас («Наречена вовка»!) і сучасного майстра трилерів Іллки Ремеса.Ольга Ярешко наголосила, що Мер'я Мякі – дуже талановита авторка, яка завойовує всі можливі фінські літературні премії. Бігме! Якщо почнете читати «Ще до птахів», то точно не зможете відірватися від цієї книги 😎

🔥 Крутезний номер журналу про минуле і сучасність «Локальна історія», присвячений нашим буремним 1990-им! 😎 Ще й подвійний випуск на 200 сторінок!На ґлянцевих сторінках – переломне десятиліття нашої новітньої історії з його невід'ємними атрибутами – базарами, «кравчучками», карбованцями, жуйками «Love is», фруктовим порошком «Yupi», бульйонними кубиками «Gallina Blanka», відіками, пейджерами, тамаґочі, йойо, з «Територією А», «Альфом» і «Роксоланою» з Ольгою Сумською по телевізору! Я ніби повернувся у своє дитинство 🤗А ще тут є цікаві інтерв'ю з дисидентами Богданом Горинем і Михайлом Косівим, які брали безпосередню участь у становленні Незалежності України, розповіді про перші реформи нашої країни, про тогочасні духовне життя, освіту, моду, дозвілля й навіть резонансні вбивства! І це ще не все!Хотілося більшого тексту про «Шоу довгоносиків», бо обожнюю його, і здивувала відсутність згадки про таку розвагу 90-их як тетріс 🙃📌 Передзамовити цей чудовий номер журналу можете на сайті «Локальної історії».

Іноді в мені прокидається філолог, бо ж саме ним я є за освітою. Зрештою, він ніколи у мені й не спить 😉 Тож, бува, хочеться побалувати себе вельми мудрими книжками про літературу.Як от, зокрема, книжковою новинкою «Пам'ять дисгармонійна» від представника нової ґенерації літературних критиків Ігоря Котика зі Львова.Це збірка його літературно-критичних текстів про книжки авторів (здебільшого українських), що виходили друком у період із 2019-го до 2024-го року. Більшість із них – про російсько-українську війну.Тут зустрінете Сергія Жадана, Софію Андрухович, Артема Чеха, Василя Махна, Анастасію Левкову та багатьох інших. Наскрізна тема книги – пам'ять, без якої, за переконанням пана Котика, складно уявити літературу.Попри наявність літературознавчої термінології, читається легко й цікаво. Ще й оригінальні назви текстів: як от «Від сексу до сенсу» про «Ласощі для Медора» Андрія Бондаря.«Пам'яті дисгармонійної» не знайдете в книжкових мережах. Але можете замовити її, написавши Ігорю Котику у Facebook.

Декілька цікавинок про Олену Телігу (на фото зі своїм чоловіком):👒 Народилася в росії в сім'ї українців за походженням. Змалечку виховувалася в російськомовному середовищі й імперському дусі, але після переїзду до Києва в 13-річному віці почала вивчати українську.👒 Живучи в Чехії та Польщі, підробляла танцівницею і моделлю. Обожнювала танці, мала запрошення від очільника відомої європейської трупи, однак відмовилася, бо прагнула повернутися до рідного Києва.👒 Любила красиво одягатися, шаленіла від капелюшків. Старалася мати бездоганний вигляд навіть у найгірших ситуаціях. Полюбляла фліртувати з чоловіками, втім, скептично ставилася до своєї вроди.👒 Чоловік Михайло Теліга – старшина армії УНР, бандурист – навчався в академії, ректором якої був Оленин батько. Все життя Михайло дбав про свою дружину, перебуваючи в її тіні. Перед розстрілом у Бабиному Яру він видав себе за письменника, попри те, що не членів Спілки письменників гестапівці попросили вийти, тож був заарештований і розстріляний з Оленою.

Жінка, якій личить і зброя, і бальна сукня, – казали про Олену Телігу друзі. Такою вона є й у романі «Неймовірна. Ода до радості» Ірен Роздобудько. Це крутезна книга для знайомства з постаттю Теліги. Мені дуже сподобалася. В основі книжки – сценарій художнього фільму, тож текст динамічний, з безліччю живих діалогів і яскравими характерами.Життя Олени змальоване від її юнацьких років до моменту, коли німці розстріляли її в Бабиному Яру. Впертий перехід на українську мову, переправа за кордон, знайомство там зі своїм майбутнім чоловіком, який загинув разом із нею, входження до Організації Українських Націоналістів, фатальне повернення до окупованого Києва.Життєрадісна, зіткана із сонячних променів мрійниця, дочка міністра, панянка з добропорядної аристократичної родини, яку готували до безтурботного життя. Але вона завжди любила йти проти вітру, була принциповою, прямолінійною, запальною, нескореною і дещо наївною. За своє прагнення бути собою й любов до батьківщини Олена Теліга заплатила власним життям...

У першій половині ХХ століття Європа збожеволіла. Нацистський і радянський режими на чолі з виродками гітлером та сталіним вирішили поділити між собою континент, ніби ласий шматок пирога. Наслідком їхніх хворих амбіцій стали Голодомор, Великий терор 1937-38-го років, Голокост, Друга світова війна із таборами, депортаціями, розстрільними ровами й фабриками смерті.Це була вакханалія Зла, яку неможливо збагнути. За менше ніж два десятиліття радянці з нацистами знищили на невеликій території щонайменше 14 мільйонів людей! Місця, де верховодили ці смертоносні режими, американський історик Тімоті Снайдер називає Кривавими землями.У цій книзі він показує звірства обох режимів, розглядаючи нацизм і сталінізм у їх взаємодії. Страшно 💔 Боляче 💔 Іноді я закривав книгу й хапався за голову в нерозумінні такої жорстокості, коли людей масово перетворювали на цифри.«За правління сталіна й гітлера в Україні загинуло більше людей, ніж будь-де на кривавих землях, у Європі чи й навіть у світі», – пише Снайдер...

📚 Втішне! «Комубук» видасть українською ще дві книги культового американського письменника, представника «розбитого покоління» Джека Керуака! 💪📖 Роман «Сутеренні» Керуак написав за три дні. Головний герой – письменник-початківець і самозваний волоцюга Лео Персепід, що тяжіє до сутеренних людей – зубожілих інтелектуалів, якими повняться бари Сан-Франциско. Одна з них – Марду Фокс, вродлива й трохи шалена молода жінка, чиї темні, сповнені страждань та ніжності очі загрожують цілком його полонити. Однак стосунки стають дедалі ближчими і лякають Лео, й він береться руйнувати їхнє кохання.📖 Збірка малої прози «Самотній мандрівник» – це поетичні нотатки Керуака зі свого життя в дорозі, які він писав, мандруючи США, Мексикою, Марокко і вештаючись Парижем та Лондоном.📌 Обидві книжки мають з'явитися в лютому-березні наступного року. Їх уже можна передзамовити на сайті «Комубука» в рамках нової – дванадцятої черги видань. Окрім Керуака, в ній буде Вірджинія Вулф, Філіп Дік й інше інтелектуальне чтиво 🔥

Ці дві жінки стрімко ввійшли у світ літератури й моторошно пішли з життя.Британська ікона фемінізму, авторка роману «Місіс Делловей» і ще багатьох яскравих книг Вірджинія Вулф була страшенно вимогливою до себе, страждала від затяжних депресій, через психічні захворювання часто потрапляла в клініку й неодноразово намагалася вчинити самогубство.Події Другої світової війни остаточно розхитали її нервову систему – в березні 1941-го 59-річна Вульф утопилася в річці неподалік свого будинку. У передсмертній записці чоловіку вона написала: «Цього разу я не одужаю». Через декілька тижнів хвилі принесли її тіло до берега...Одна з найвидатніших поеток ХХ століття, американка Сильвія Плат пішла з життя у 30 років. Її мучили постійні депресії, лікувалася у психіатричних клініках, мала складні стосунки зі своїм чоловіком – поетом Тедом Г'юзом. 1963-го року Сильвія отруїлася газом у лондонській квартирі, засунувши голову в духовку. Весь свій біль і відчай залишила у своєму єдиному романі – «Під скляним ковпаком».