Лабораторія Opera aperta, автори Chornobyldorf та GAIA-24. Opera del Mondo, представлять нову оперу!Світова прем‘єра опери відбудеться 10 травня в Києві в межах першого міжнародного фестивалю театру та перформативного мистецтва КЇ Fest (анонс фестивалю чекаємо зовсім скоро).MŌDRANIHT. SONGS OF WINTER WAR — театральний есей у жанрі «opera practica» — мануал, присвячений тому, як робити оперу під час війни. У процесі свого розгортання цей мануал перетворюється на реквієм за знищеними тілами та ландшафтами.Саме поняття Mōdraniht означає найдовшу ніч, “ніч матерів” в північній мітології. Мешканці гірських сіл проводять ритуальний танець, відганяючи злі сили від своїх будинків, для того, щоб зустріти Сонце.Ця опера є заключною частиною “екологічної трилогії” Opera Aperta, розпочатої створенням археологічної опери Chornobyldorf у 2020 році та GAIA-24. А усі ці твори об’єднані темами екологічних катастроф останніх десятиліть, спричинених тоталітарними режимами СРСР (Чорнобиль та Аральське море) та РФ (підрив Каховської греблі).“Запрошення вистави на O.Festival та Wiener Festwochen ще до її офіційної прем’єри — це для нас не просто графік гастролей, а підтвердження інституційної довіри. Системно вибудовуємо партнерства, де репутація команди є достатнім аргументом для такої співпраці. Починаємо 10 травня в Києві, продовжуємо у травні-червні на ключових європейських майданчиках.” — ділиться продюсерка Ольга Дятел.
Попередні роботи співзасновників Opera Aperta Романа Григоріва та Іллі Разумейка були відзначені міжнародиними нагородами на європейських і американських фестивалях, зокрема на Венеційській бієнале та Prototype у Нью-Йорку.Квитки на світову прем'єру у Києві 👇📆Коли: 10 травня 18:00📍Де: Київ, МЦКМ🎟 Квитки за посиланням
Для акторів!Сьогодні останній день подачі реєстрації на Лабораторію Мімограмоти 14–29 березня у Львові!Протягом трьох тижнів відібрані учасни_ці працюватимуть з підручником березільців «Мімограмота. Майстерство актора»: на практиці вивчатимуть вправи, які виконували актори у театрах Леся Курбаса, і глибоко зануряться у принципи та теми українського авангардного театру.🟦 Програма включає:- семінари з читанням і розбором «Мімограмоти»- тренінги з тілесними вправами з підручника- лекції про контекст 1920-х роківЯк виглядає тренінг можна підглянути на сторінці мистецького об'єднання «Хвиля».Викладачі Лабораторії: Микола Набока — актор, викладач ЛНУ ім. Івана Франка та засновник МО «Хвиля».Данило Мандзюк — актор і режисер театру ляльок та анімації, викладач акторського курсу в ЛНУ ім. Івана Франка, вчитель мистецтва в загальноосвітній школі.📍Де проходитимуть заняття?м. Львів, вул. Шевченка 120Г (простір KIVSH)👉 Google MapsУчасть безкоштовна за попереднім відбором.Форма реєстрації за посиланням.
Режисери та режисерки, які прагнуть отримати знання і спостерігати за створенням вистав на практиці мають змогу повчитись у Максима Голенка!НСТДУ оголошує старт прийому заявок на Резиденцію для режисерів/-ок, що цьогоріч проходитиме у Театрі Марії Заньковецької. Учасники матимуть нагоду пройти всі етапи створення вистави разом із Максимом Голенком — генеральним директором-художнім керівником театру та режисером.В рамках резиденції передбачено:▪️ Три п’ятиденні сесії у театрі імені Марії Заньковецької: початок роботи над постановкою (застільний період), вихід на сцену (робота у вигородках над розведенням сцен), передпрем’єрний та прем’єрний період;▪️Присутність на репетиціях, спостереження за роботою з акторами, співпраця з художником, спілкування з цехами театру, дотичними до випуску вистави;▪️Обговорення з режисером-постановником репетиційного процесу, особливостей інтерпретації тексту, музичного оформлення, звукової та світлової партитури вистави.🗓 Дедлайн подання заявок — 2 березня 2026 року (18:00).📌 Участь безкоштовна. Проживання забезпечують організатори. Витрати на проїзд та харчування покриваються самостійно.🧷 Для участі у РЕЗИДЕНЦІЇ необхідно заповнити анкету-заявку: https://forms.gle/n92Avcva5DHsNfW36Склад учасників буде оголошено 6 березня 2026 року.
Театри імені Франка та Заньковецької стають державними некомерційними товариствами: що це означає?Кабінет Міністрів України ухвалив низку постанов, які визначають механіку перетворення державних і комунальних підприємств на сучасні, зрозумілі для бізнесу, і такі, які відповідають міжнародним практикам, організаційно-правові форми: акціонерні товариства (АТ), товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) або державні некомерційні товариства (ДНТ).Зміна юридичної форми деяких театрів – це не якась окрема «реформа культури». Це частина великої юридичної реорганізації державних та комунальних підприємств в Україні, що відбувається в рамках вступу в ЄС.З 28 серпня 2025 року припинено дію Господарського кодексу України (ГКУ), а систему діяльності юридичних осіб приведено у відповідність до європейських стандартів.Тому театри ім. І.Франка та ім.М.Заньковецької в свою чергу перетворються на державні некормерційні товариства:• залишаються державною установою, тобто державі належить майно і фінансування;• не працюють з метою прибутку;• але отримують більше свободи в управлінні своїми фінансами, контрактами та партнерствами.Гендиректор Театру Франка Євген Нищук пояснив, що новий статус дає можливість ширше працювати з бізнесом і грантами, уникати бюрократії державного підприємства і мислити довгостроково, а не лише в межах державного бюджету.Формально державними підприємствами були Театр Франка, Театр Заньковецької, Театр Лесі Українки, Національна опера України. Однак більшість театрів залишаються бюджетними установами, для яких поки не передбачено жодної юридичної реорганізації.Для глядачів нічого не зміниться😉
Віце-прем’єр-міністерка – міністерка культури України Тетяна Бережна відвідала Франківський драмтеатр із нагоди 115-річчя та вручила державні нагороди акторам, творчим і адміністративним працівникам.«Та неймовірна дослідницька робота, яку провів Франківський драмтеатр, довела, що театр існував задовго до тих дат, про які нам говорили раніше. І те саме ми зараз робимо на рівні держави....Для мене велика гордість вручити державні нагороди та побажати театру успіху й процвітання, і надалі прославляти нашу культуру, як ви це робите».Тетяна Бережна вручила почесні звання акторам, які отримали їх напередодні:«Народний артист України» – Гнатковському Олексію Івановичу;«Заслужений артист України» – Бліндару Івану Володимировичу та Мельнику Андрію Миколайовичу.Також нагороди отримали актори та працівники, відзначені з нагоди 115-річчя заснування національного театру в Івано-Франківську указом Президента України:«Народний артист України» –Левченко Надії Ігорівні;Луцькому Роману Михайловичу.«Заслужений артист України» –Валівцю Любомиру Миколайовичу;Вихованцю Юрію Володимировичу;Онищук Ірині Юріївні;Панасу Олегу Васильовичу;Смолій-Бевзі Інні Анатоліївні.«Заслужений діяч мистецтв України» –Леці Дмитру Миколайовичу – головному балетмейстерові.«Заслужений працівник культури України» –Катричу Андрію Дмитровичу – директорові-розпоряднику;Паніву Назарію Орестовичу – режисерові-постановнику.Вітаємо франківців! 🎉🥰Фото і відео: @tanyafostenko
Театр і книга — це як ідеальний дует. Більшість ваших улюблених вистав, від класики до найсучаснішого андеграунду, починалися саме з паперу. Без крутого першоджерела не було б того самого «Макбета» про владу і морок, не було б вистави «Я бачу, вас цікавить пітьма», де ми зазираємо у найтемніші куточки людської душі, або «Невеличкої драми» Підмогильного, де кохання — це пошук себе. Читати першоджерело, а потім бачити, як ці герої оживають під софітами — це окремий вид культурного кайфу.Сьогодні, 14 лютого, поки всі полюють за валентинками, ми святкуємо Міжнародний день книжкодарування. І пропонуємо долучитися з подарунком на деякі ініціативи:◽️ Книжка на фронт. Для бійців «на нулі» чи в шпиталях нормальна література — це як ковток свіжого повітря. ◽️ Книжка в бібліотеку. Ми нарешті вичищаємо полиці від російського сміття, тож давайте заповнимо цей вакуум топовими українськими виданнями. Подаруйте книгу бібліотеці у своєму районі — нехай люди читають своє🤍P.S. В коментарях все ще чекаємо посилання на ваші книжкові бажанки😉.
Ми звикли, що театр — це розмова через слова. Але Жак Лекок (на його методиці тримається сучасний європейський театр) вважав, що будь-яка драма, характер чи емоція починаються не зі слова, а з фізичного імпульсу.Зараз у Києві триває серія майстер-класів, спільна ініціатива Школи Малого театру та Мистецького об’єднання «Хвиля», присвячена методу Жака Лекока. Для більшості театр асоціюється з вивченням тексту. Проте програма «Перетворення» пропонує шлях від тіла до сенсу. Організатори запевняють, що учасники вчаться «думати тілом», аби позбутися кліше та краще відчувати власний простір та психофізичний стан. На заняттях вивчають, як стихії, кольори та матеріали впливають на поведінку людини. Програма не просто дає вправи, а інтегрує український досвід. Лекція Миколи Набоки (випускника школи Лекока) розкриває зв’язок між французькою школою та авангардними пошуками Леся Курбаса, повертаючи нас до світового контексту.Програма розрахована на акторів, перформерів, танцівників та всіх, хто працює з рухом. Проте, як зазначають автори проєкту, головне тут — не професійний рівень, а готовність досліджувати та ставити запитання.Сьогодні, 5 лютого, (18:00) програма переходить до дослідження кольорів. 6 лютого (19:00): Теоретичне підґрунтя — лекція про фізичний театр та паралелі з Курбасом. 7 лютого (11:00): Майстер-клас із Нейтральної маски. Це вершина методу Лекока — вправа на пошук стану цілковитого спокою та відкритості, з якого може народитися будь-яка дія. Який вже на момент написання публікації sold out.Залишилося всього кілька можливостей долучитися до цього інтенсиву. Ви можете обрати окремий майстер-клас або відвідати лекцію, щоб зазирнути за лаштунки однієї з найцікавіших театральних методик світу.
У лютневому випуску провідного німецького театрального журналу Theater der Zeit опубліковано великий матеріал про український театр. Німецький театральний критик і головний редактор журналу Томас Ірмер відвідав Київ на запрошення Українського інституту та побував на сучасній опері GAIA-24. Opera del Mondo, виставах «Калігула», «Макбет» Івана Уривського та виставі «Хтось такі як я» режисерки Ніни Хижної. Результатом стала обкладинка лютневого номера з українською акторкою театру і кіно Марічкою Штирбуловою, інтерв'ю Томаса з Іллею Разумейко, фото перформансу Романа Григоріва та Марічки Штирбулової в Андріївський церкві, а також великий матеріал по режисерку Ніну Хижну. У статті український театр постає як форма документування реальності війни: екологічних катастроф (зокрема підриву Каховської ГЕС), життя під обстрілами та «нової нормальності» у надзвичайному стані. Йдеться не лише про мистецтво, а й про спосіб фіксації досвіду, пам’яті й тілесної реакції на катастрофу.Окрема частина присвячена повсякденному театральному життю Києва під час війни — комендантській годині, відключенням світла, холоду, але водночас і культурному процесу, що триває всупереч війні.Текст «Надія Кассандри» Асі Павленко порушує ключове питання: чи може українська культура мислити про час «після війни», коли війна все ще триває. Авторка критикує європейський погляд на далеке майбутнє та сталість, який часто не враховує реальність українських митців — втрати, нестабільність, брак ресурсів і короткострокову підтримку. Водночас наголошується: українська культура змушена шукати шляхи розвитку тут і тепер, без розкоші довгострокового планування.Раніше на обкладинках журналу з’являлися зірки світової театральної сцени — Флорентіна Хольцингер, Тільда Свінтон, Барбара Мюндел, Віллем Дефо та інші.
Чималої уваги останнім часом має Івано-Франківський драматичний театр, і цього разу ми знову напишемо про їх гастролі, які за співвідношенням грошей-місця дійсно є «дорогі, але варті того».Цього разу в Києві покажуть «Медею» — де порушують тему окупованих територій; людей, які вимушені покинути свою країну, та про всі жахіття, які створює агресор навіть поки ви читає ці рядки.Той, хто знайомий із міфом, зразу уявляє, що Медея зла чаклунка, яка вбивала усіх на своєму шляху. А чи це правда? Що насправді відбулось в Корінфі? Прочитала, що Еврипіду греки заплатили, аби він написав такий фінал, що Медея вбиває своїх дітей. Тобто, як працює держава з нашою пам’яттю? І що історія може бути розказана, як кому вигідно? Наприклад, зараз ви відкриваєте будь-яку сторінку Telegram-канал і бачите, як працює російська пропаганда. І мені здається, що саме зараз театр мусить йти крок за кроком з тими подіями, які відбуваються саме зараз. Для того, щоб оцю історію не переписували на наших очах. — пряма мова режисерки.
📆Коли: 08 лютого, неділя о 18:00📍Де: Національний театр імені Івана Франка (площа Івана Франка, 3), камерна сценаКвитки за посиланням. Вистава має вікові обмеження 16+ та інколи використовує мову агресора.
Є дати, коли «Реквієм» Моцарта виконують не тому, що це красива класика. Це музика, написана для пам’яті про мертвих — і саме тому її знову і знову вмикають у дні колективної трагедії. У контексті пам’яті жертв Голокосту та напередодні вшанування Героїв Крут цей твір перестає бути концертом і стає способом колективної пам’яті.Постановка Євгена Лавренчука з Liatoshynskyi Capella та акторами Театру Франка відмовляється від концертної статичності. Вона спирається на музичну структуру реквієму та історичні версії його виконання, поєднуючи їх із стриманою сценічною дією. Це вистава не за міфом і не про героїка, а про історію маленької, випадкової людини, яка опиняється в жорнах великої історії.Робота отримала нагороду «Найкраща драматична вистава року» за версією Театрального інфобуму 2025 (також цю нагороду отримали вистави «Робота з Тінню», «Макбет», «Гедда Ґаблер», «Король Лір» тощо)📆Коли: 28 січня (завтра) о 18:00📍Де: Національний театр імені Івана Франка (площа Івана Франка, 3) Квитки за посиланням.Виконується латиною з українськими субтитрами.
TGLIST.COM.UA
