Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Вчора я дивилася, як мій десятирічний син плаче від програшу «Арсеналу» у фіналі Ліги чемпіонів. Дивилася і… була щаслива.Бо Лука знайшов свою пристрасть. Він віддав все своє серце футболу і відчуває біль та радість, які можна відчути тільки коли любиш по-справжньому. Він грає, він вболіває, він марить матчами та чемпіонатами. І якщо не зловити вчасно, то і заснути може у футбольній формі.В свої 10 я так само захворіла на книжки. Читала зранку до ночі — під ковдрою, в метро, на перервах, на уроках, на ходу, чим здобула немало синців та гуль. На будь-якому святі я чекала моменту, коли можна буде втекти назад у світи, де Шерлок от-от спіймає підступного вбивцю, Консуело знайде любов, а Гекльберрі Фін знову сяде на свій плот, щоб плисти Міссісіпі.Я прожила сотні життів разом із героями книжок. А потім почала жити своє. Але вони, мої друзі дитинства, назавжди поруч.Вчора я дивилася на свого сина і думала: знайти щ о с ь, від чого серце прискорюється, — футбол це буде, бокс, вишивка, танці чи спів, Формула-1 чи формула ідеального вишневого пирога, — щастя. Додаткове джерело енергії, безкінечних розмов про щ о с ь з кожним, хто готовий слухати, думок та мрій.Чи відчуваєте ви щось подібне? Чи є щось, що захоплює ваше єство, ваша схованка, в яку можна пірнути під час великої війни?Лукася, якщо ти читаєш зараз ці рядки, я хочу, щоб ти знав: я дуже пишаюся тобою, синок. У кожної поразки завжди є «рік потому». І в тебе, і в «Арсеналу» попереду ще дуже багато ігор.А тепер віддай телефон татові й іди пограй у футбол.
Веземо з Лондона додому одразу дві статуетки SABRE Awards — однієї з ключових PR-премій Європи.Перша нагорода — за шаблю Мазепи, яку наш чемпіон Олександр Усик підняв над головою після бою з Тайсоном Фʼюрі. Результатом цього проєкту, окрім величезних охоплень, стали пропозиції від світових музеїв. Тож влітку 2025 року шабля гетьмана Івана Мазепи була виставлена у Лондонському Тауері, у Білій вежі, поруч зі зброєю британських королів. Це перша взаємодія з Тауером, одним із найстаріших та найповажніших музеїв світу в історії незалежної України. Дякуємо Аврорі, без яких шабля не потрапила б до Ер-Ріяда, а також Ajax — за підтримку британської частини її подорожі. Дякуємо Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, Чернігівському історичному музею та всім командам, які стали частиною цього проєкту.Друга статуетка — за «Зошит Незалежності». Відтворений Сільпо зошит Левко Лук’яненко, у якому був написаний головний текст — Акт проголошення незалежності України. Наклад зошита був благодійним, тож понад 1 500 000 гривень вдалося зібрати на підтримку Азов.Супровід.Дякуємо Сільпо за всі роки, що ми створюємо разом. Дорогій пані Надії Лук’яненко — за підтримку та віру в цю ідею. Типографії Vivat, яка підхопила цей проєкт у найважливішу мить. Харків❤️ Дякуємо нашій команді, яка вміє робити неможливе можливим, і кожному, хто був поруч із нами на цьому шляху.Боротися за увагу світу з кожним роком великої війни стає все складніше. Дякуємо кожному, хто не зупиняється. Розповідати, показувати, переконувати, створювати, кожному, хто іде вперед. І ми теж продовжуємо!
Дівчата я дуже хочу виграти цей квиток на Синю сукню не для себе а для своєї подруги Наташі. Вона просто неймовірна людина на якій весь світ тримається але сама про себе ніколи не думає. Вони взагалі виїхали з окупованого Енергодара, залишили там абсолютно все що було нажито, все життя з нуля довелося починати.. Зараз Наташа працює медсестрою в лікарні Дніпрі, це ж робота де ти постійно всім допомагаєш. Вона сама виховує двох донечок і як то кажуть все найкраще дітям.. кожна копійка туди а на себе завжди чи грошей шкода чи часу нема. А ще в неї зараз страшний біль, мама лишилася там в окупації з раком.. я навіть уявити не можу як вона це все витримує але тримається і ще й іншим помагає. Вона завжди абсолютно завжди прийде на допомогу, навіть якщо сама ледве на ногах стоїть. Мені так сильно хочеться щоб вона хоч на один вечір вирвалася з цих каторжних буднів і турбот. Дуже хочу щоб цей захід повернув їй упевненість в собі, щоб самооцінка трохи піднялася і зявилася надія на краще. Бо вона достойна всього самого найкращого! Хочу щоб вона згадала що вона красива і сильна жінка. І якщо вона сама в це повірить то зможе цю ідею передати своїм донечкам, виростить їх впевненими в собіБудь ласка подаруйте цей ковток повітря Наталочці, вона заслужила на це як ніхто інший. 🙏 дякую.
Почула, як чоловік сказав в перукарні дівчині: «Лена, бачиш, і з твоїх трьох волосин можна зробити зачіску!». Одразу згадала, як в мої 20 хлопець говорив: «ти така гарна, тільки не носи підбори, бо виглядаєш як чапля». Ще він казав: «ти дуже талановита, але не розмахуй руками, коли розказуєш ідеї, це не серйозно». Найгірше те, що коли ти любиш, ти в усе віриш. Не розмахуєш, не носиш, і навіть дякуєш за комлімент, який не комплімент, а повне лайно. Насправді ж все просто. Хтось побачить твої зморшки та шрами, а хтось тільки твою усмішку. Хтось побачить дівчину: сукню, пальто, здивується, що носиш кросівки зимою, а хтось здивується, що раніше міг жити без тебе і твоїх очей. Хтось порахує твої кілограми, вік і підписників в інстаграмі, а хтось не помічає нічого, окрім того, що поруч з тобою стає кращою версією себе. Хтось злякається, що у тебе є дитина, хтось прийме її як свою, швидко, безальтернативно, ніби так і мало бути. Ніби так і було завжди. Хтось буде роками казати «я ще не готовий», хтось візьме тебе за руку і скаже: «все ясно, ти моє щастя». Хтось скаже: «не розмахуй руками», а хтось: «коли ти розказуєш, я як зачарований» і тоді ти знову змахнеш, але вже не руками, а крилами. Хтось буде шукати в тобі тільки радість, а хтось сам стане радістю для тебе. Для когось тебе завжди буде забагато, а для когось — завжди мало, бо ти — його найбільший допінг, єдина потреба, єдине справжнє бажання. Хтось буде дивитися і бачити втому, і синці під очима, і волосся в чертіякому хвостику, а хтось побачить маленьку дівчинку, яка просто хоче на ручки. І візьме. Просто візьме на ручки. Тебе.Краса завжди в очах того, хто дивиться. Дивиться з любов’ю. На вас. ❤️
Хочу виговоритися і подякувати собі за шлях до материнства та щасливий результат.Я дуже хотіла дітей усе своє свідоме життя. Сама з багатодітної сім'ї, тому й собі таку хотіла.Але мій шлях до цього був дуже важкий. За 13 років я була вагітна 7 разів і пологи були лише одні. Дві останні вагітності були ЕКЗ. Коли йшла на друге ЕКЗ, вирішила, що це остання спроба. Якщо вона буде невдала, ми з чоловіком усиновимо дитину. І... Я завагітніла! І виносила! І народила! І щодня тепер чую від сина, як він мене любить. Невиношені 6 вагітностей теж були хлопчики. Я завжди їх пам'ятатиму.Ми з чоловіком дуже раділи нашому щастю -- нашому Назару, якого ми дуже чекали в нашій сім'ї. Але повноцінною сім'єю ми були лише 1,5 роки, бо нескінченний лютий забрав татка на захист України. Відтоді я стала супермамою для свого Назара, яка навчилася непомітно й беззвучно ковтати сльози, коли дитина говорить з татом по відеозв'язку. Яка навчилася виконувати будь-яку чоловічу роботу вдома, яка старається замінити синові тата. Важко! Пекельно важко все самій! Але вважаю себе чудовою мамою чудового сина! Усіх мам вітаю з прийдешнім святом! Мами -- це надлюди! Тримаймося і підтримуймо одна одну!
За останні три дні я провела в дорозі понад 40 годин. Вчора з відрядження у Берліні прилетіли в Варшаву, сіли одразу в машину і поїхали до Вінниці. Спали три години, щоб встигнути на відкриття меморіалу Грєнці. Сьогодні два роки, як він загинув. Прекрасний, сильний, сміливий, такий неймовірний юнак, який безмежно любив свою маму. Але ще більше любив свою країну і віддав за неї найцінніше, що мав — життя. Ми встигли.Я стояла на кладовищі серед прапорів, які розвивалися над могилами українських героїв. Дивилася на дати народження. 86, 90, 95… Найкращі сини нації. В самому розквіті сил. Грєнці був 21 рік. Їхня жертва не може бути марною. Їхні подвиги не можуть бути забутими. Маємо бути гідними їхньої памʼяті. Навіть найменшими кроками. Навіть найменшими зусиллями, але робити Україною сильнішою. Кращою. Такою, як бачили вони. Грєнка, я вірю всім серцем, що ти дивишся із кращого зі світів на свою маму, пишаєшся нею, вболіваєш за футбол, їси скільки захочеться каші і допомогаєш нам рухатися далі. Слава кожному українському герою. Вічна пам’ять.
Вчора Каті виповнилося 18. Сьогодні вона закінчила школу🥹.⠀Попереду — екзамени, а потім університет. Починається нове життя.⠀З кожним роком її дорослішання я намагалася давати більше простору, свободи для власних виборів, своїх помилок і перемог. Я тримала її за руку дуже міцно, потім — легше, потім — лише притримувала. А сьогодні як ніколи відчуваю, що маю відпустити.⠀У цей самий момент я заплющую очі — і серце транслює на полотно моєї душі кіно. Ось тебе приносять мені вперше. Маленький згорток у пелюшці в квіточках. На щоці плямка — напередодні я з’їла апельсин. Ось лікар каже, що в тебе вада серця — тобі всього 6 місяців. Тебе забирають на операцію, і я клянуся, що мені байдуже, які в тебе будуть оцінки і ким ти захочеш стати, і ще тисячі дрібниць не мають значення — тільки живи, будь ласка. Будь зі мною — і все.⠀Ось ти йдеш у перший клас. Потрібен костюм на свято осені, і ти питаєш, чи не можу я трохи краще старатися, щоб ти була переконливішою сорокою. Я стараюся)⠀Ось тобі 9. Ми лежимо в ліжку, я питаю, про що ти мрієш, і ти кажеш: просто побути з тобою вдвох. Я розумію, що упустила момент, коли ти з моєї єдиної дитини стала однією з чотирьох і що ти жодного разу не дала знати, що тобі мене бракує. У ту ніч я куплю нам два квитки до Занзібару.⠀Потім ти подорослішаєш. Але єдина річ, яку ти проситимеш, залишиться незмінною: побути вдвох. Неважливо де. Набутися. Наговоритися. Насміятися.⠀Катю, я не встигла. Я хочу ще.⠀Хочу тримати твої тоненькі пальчики у своїй руці, дивитися «Теорію великого вибуху», слухати, як ти співаєш усю «Ребелію» чи «Гамільтона», просто слухати твій голос. Обіймати тебе міцно-преміцно. Вдихати твій запах.⠀Ти маєш скоро їхати. Я маю відпустити. Дитино моя прекрасна, свіжий мій вітерець, я відпускаю. Як і раніше, мені байдуже, які будуть оцінки. І нехай усі вибори — маленькі й великі — роблять тебе тобою і даються не надто високою ціною.⠀Знай тільки: що б не було і коли, поки світить сонце, поки б’ється моє серце — воно належить тобі.⠀З днем народження!⠀Не можу відвести очей від фото🥹🥹🥹🥹⠀Будьте зі своїми дітьми, дорогі. Балуйте їх. Залюблюйте їх. Дитинство таке коротке. Всього одна мить.
Якось чоловік, якого я любила, на відкритті великого проєкту сказав тост: «з карʼєрою у Ясі все складається, залишилося тільки освоїти борщ». Всі засміялися і я також. Насправді це було зовсім не смішно. Одна моя подруга постійно чула від мами буквально на кожне своє досягнення: жаль, що хорошого чоловіка за це не дають. Батько мого друга тріатлоніста після кожного змагання, якою б не була медаль, питав: а коли ти знайдеш нормальну роботу?Перед близькими людьми ми завжди беззахисні. Їхні слова проникають до самої глибини серця і осідають там. Ти віриш. Ти починаєш сумніватися. Може, справді нічого особливого? Може, це не результат важкої праці, а «просто повезло»? Може, це НЕПРАВИЛЬНА перемога, а треба якесь інше, справжнє досягнення. Може, я сама ні на що і не здатна? Будь-які подолані вершини ти применшуєш, щоб зайвий раз не дратувати. Бути скромнішою. Вдячнішою.Мені знадобилося багато важливих розмов і декілька хороших книг, щоб зрозуміти, що справа не в борщі, а в тому, що буває так, що ти любиш слабку людину. Яка з тобою конкурує, самостверджується, знецінюючи все, що ти робиш. Яка краде твій вогонь, бо її власний ледь горить. Вона готова сказати: «бідненька», коли все іде не так. Але не готова сказати: «Вау, як ти це зробила! Я захоплююся тобою!»Тож зараз я пишу для кожного, хто старається. Кожного, хто біжить/ іде/повзе до цілі, щоб там не було. Іде і не отримує на кожній новій сходинці аплодисментів від тих, кого любить і від чиєї думки залежить. Нікого не слухайте. Ви молодець. Якою б не була вершина, до якої ви прямуєте зараз — 10 метрів чи 8848, ви суперлюдина, бо ви не зупиняєтеся. Зараз, під час повної темряви довкола, ви ще чогось хочете, досягаєте і не здаєтеся. Та ви просто топ. Кожна медаль має значення. Кожна перемога над собою. Кожен ривок. Кожен прйнятий виклик. Тож, обіцяйте мені, чуєте, що коли дійдете нагору, відкоркуєте шампанське і відсвяткуєте як слід. Навіть, якщо ви зробите це в компанії самого себе. Особливо, якщо в компанії самого себе.#синясукня❤️
Я пам’ятаю це очікування. Чи вийде. Чи зможуть вболівальники розгорнути банер розміром з пʼятиповерховий будинок. Повну готовність команди. І ці секунди, коли ми побачили як маленька крапка перетворюється на портрет героя, створений з 800 інших фото полеглих вболівальників. Посеред чемпіонату Європи. Попри усі заборони УЄФА. Нагадування про ціну миру. Я відправила відео Лачену. За хвилину воно почне розходитися соцмережами. Ігоре, дякую, що був поруч. Що завжди поруч.На трибуні наша Лєра Дорош вже працювала з міжнародними ЗМІ. За пару годин Грєнка буде в Нью-Йорк Таймс і по всьому світу. Його прекрасне світле обличчя буде всюди. А найбільший пуш він отримає від бельгійських медіа, які сиділи на стадіоні і мали б вболівали за свою збірну. Але підхопили історію про загиблих фанатів і понесли її далі. Дякую людині, без якої б точно нічого не вийшло. Яка нічого не побоялася. І дотисла. Яка завжди дотискає. Андрію Миколайовичу🫂. Дякую кожному, хто працював над цим проєктом. Вітя Шкурба і команда ISD. Gres Todorchuk. Трибуна Героїв. Усі-усі-усі. Грєнка, Вічна Слава.
