Рік тому разом із розгортанням Третього армійського корпусу розпочався новий етап і для Патронатної служби «Янголи Трійки».Для нас це стало серйозним викликом. Якщо раніше ми працювали в межах однієї бригади, то з формуванням корпусу кількість військовослужбовців, ветеранів і родин, які потребували супроводу та підтримки, зросла в рази.Щоб жоден боєць і жодна родина не залишилися наодинці зі своїми проблемами, треба було масштабувати не лише процеси, а й саму систему турботи.За цей рік команда «Янголів Трійки» сформувала та розвинула Патронатні служби в бригадах корпусу, налагодили взаємодію між ними та створили алгоритми роботи, які дозволяють ефективно супроводжувати військовослужбовців, ветеранів корпусу і їхні родини.За кожним процесом, документом чи звітом стоять люди. Поранені, які проходять лікування та реабілітацію. Родини загиблих Героїв. Родини безвісти зниклих і полонених. Ветерани, які повертаються до цивільного життя. Саме заради них ми щодня працюємо над тим, щоб система підтримки ставала сильнішою.Сьогодні Патронатна служба «Янголи Трійки» — це вже не одна команда. Це мережа фахівців у підрозділах корпусу, які працюють за спільними принципами та цінностями. Дякуємо кожному, хто став частиною цього шляху.
Вчора ми подали заперечення на Акт службового розслідування щодо діяльності КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».Після моєї скарги від 24 квітня 2026 року було проведено службове розслідування численних системних порушень у лікарні, зокрема фактів неналежного ставлення до військовослужбовців, відсутності ліків та первинних розхідних матеріалів та переслідування лікарів, які намагались говорити правду.Одним із таких випадків стала ситуація з лікарем-анестезіологом Оленою Бобровник, яка після викриття фактів недбалості керівництва щодо лікування військових зазнала незаконної зміни умов праці та тиску з боку адміністрації.Таким чином, 27 травня відбулося засідання робочої групи, де було представлено проєкт Акту службового розслідування. В свою чергу документ не відображає реального масштабу та системності виявлених порушень.Попри встановлені факти службової недбалості:-жодна відповідальна особа не отримала справедливого покарання;-директор КНП «КМКЛ ШМД» Віктор Дорош по цей час не надав письмових пояснень комісії на вказані у Акті порушення;-у проєкті Акту відсутні рішення та заходи, які б відповідали тяжкості виявлених порушень.Враховуючи систематичність та тяжкість виявлених порушень ми просимо:▪️ звільнення директора КНП «КМКЛ ШМД» Віктора Дороша;▪️ призначення нового керівника виключно через відкритий конкурс;▪️ обов’язкової участі у конкурсній комісії представників громадськості, ветеранів, волонтерів та військових, які проходили лікування у лікарні.Медицина для поранених Захисників має бути простором довіри, професійності та відповідальності - а не кругової поруки та безкарності.Нагадуємо, що Київська лікарня швидкої допомоги є одним із закладів прицільної евакуації військовослужбовців з поля бою і не може розплачуватись життям та здоровʼям воїнів через недбале керівництво.
Сьогодні мала можливість взяти участь у відкритій розмові з Прем’єр-міністеркою України Юлія Свириденко та Міністеркою у справах ветеранів України Наталія Калмикова щодо розвитку державної ветеранської політики та формування рішень для гідного повернення наших військових до цивільного життя.Для мене було важливо не просто бути присутньою, а говорити про реальні проблеми та виклики, з якими щодня стикаються ветерани, поранені військові та їхні родини. Поставила багато непростих, але необхідних питань — про доступ до лікування, реабілітації, супроводу, працевлаштування, людяного ставлення та системних змін, яких давно потребує ветеранська політика.Водночас приємно, що розмова була не формальною. Прозвучали конструктивні відповіді, готовність чути та шукати нові підходи. Дуже хочеться, щоб це залишилося не лише правильними словами на заходах, а перетворилося на конкретні рішення, які реально змінять життя людей.Бо гідне повернення ветерана до цивільного життя — це не про “адаптацію після війни”. Це про відповідальність держави та суспільства перед людьми, які заплатили надто високу ціну за наше майбутнє.
Вже тиждень тривають бурхливі обговорення рішення МОЗ щодо приєднання одного з корпусів Центру кардіології та кардіохірургії до НДСЛ ОхматдитЧерез Центр пройшли сотні наших поранених, співробітники Патронатної служби щодня там бувають, і ми дуже вдячні за активну допомогу фронту та унікальні операції, деякі з яких претендують на рівень світової сенсації. Я поцікавилася, що відбувається довкола цієї інституції і чи справді існує загроза для української дитячої кардіохірургії, адже про це заявляє відома хірургічна династія — Ілля та Гліб Ємці. Навіть зареєстровано петицію з вимогою зупинити заплановані зміни.Що я дізналася на цей момент: жодних змін у роботі Центр кардіології та кардіохірургії немає. Медична інституція працює у штатному режимі, надаючи допомогу як дітям, так і дорослим. Заклад не планує скорочувати ні кількість пацієнтів, ні обсяг медичних послуг.Реорганізація обговорювалася давно, і її вважали логічним розвитком подій: один із корпусів Центру, розташований на території найбільшої в Україні дитячої клініки «Охматдит», Міністерство охорони здоров'я України передає під її ж управління. Таким чином частину Центру кардіології та кардіохірургії буде інтегровано в багатопрофільну систему охорони здоров’я — так, як це відбувається в усьому цивілізованому світі, де лікарі різних спеціальностей працюють разом в інтересах пацієнта.Емоцій і дискусій дуже багато, але я впевнена: Центр кардіології та кардіохірургії рухається шляхом розвитку, і його пацієнти не постраждають. Це справді унікальний медичний колектив — добре оснащений, професійний, люди там горять своєю справою. Вже більше півроку за ініціативи нового керівництва, саме Георгій Маньковський разом із Патронатна служба "Янголи" Третього армійського корпусу в центрі працює ветеранській офіс, який обслуговує ветеранів, військових та їхні родини без черг та зайвої бюрократії.Як показала повномасштабна війна, ми, українці, недооцінювали власну медицину. За останні роки вона зробила колосальний ривок уперед. У повоєнний час Україна стане одним із потужних центрів медичного туризму в Європі. Зараз їй потрібна навіть не підтримка — їй потрібно просто не створювати зайвих перепон на шляху.
Сьогодні Патронатній службі «Янголи Трійки» - 12 років.За цей час унікальна організація, яку я створила на початку українсько-російської війни, врятувала життя і здоровʼя тисячам поранених, підставила плече родинам загиблих, зниклих безвісти та полонених.Навесні 2014 року зʼявилися перші поранені й загиблі добровольці російсько-української війни. Тоді ми разом з кількома волонтерами за наказом командира Андрія Білецького створили структуру, яка взяла на себе допомогу пораненим, поховання загиблих і підтримку родин.Ми пройшли шлях від невеликої волонтерської спільноти до потужної служби, досвід якої використовують Сили оборони України. Змінилися масштаби роботи, але незмінними залишилися принципи: ми робимо навіть неможливе для кожного пораненого і бережемо памʼять про кожногополеглого.Завдяки роботі «Янголів Трійки» понад 85% бійців повертаються у стрій після поранень, а родини військових, які заплатили за українську свободу найвищу ціну, не залишаються сам на сам зі своєювтратою.Турбота про бійця — не додаткова опція, а частина сили Третього армійського корпусу.Сильна армія — це та, яка не залишає своїх. І «Янголи Трійки» доводять це щодня.Янголи Трійки | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.angels | Підтримати
Армія, яка дбає про своїх людей, — перемагає: 12 років Патронатній службі «Янголи Трійки».Сьогодні — день Патронатної служби Третього армійського корпусу. Завдяки їй поранені Трійки отримують якісну медичну допомогу та реабілітацію, а родини загиблих, зниклих безвісти та полонених — підтримку.У 2014 році нинішні «Янголи Трійки» були невеликою групою волонтерів на чолі з подругою Гайкою — Оленою Толкачовою. Вони займалися похованням перших загиблих добровольців, їздили до поранених у лікарні, знаходили медикаменти, фахівців, забезпечували необхідним і допомагали вирішувати бюрократичні питання. Це була спільнота, яка дбала про своїх.Сьогодні Патронатна служба працює для всього Третього армійського корпусу і масштабує свій досвід. Разом із Генеральним штабом триває робота над запуском подібних служб у кожній бригаді Сил оборони. Відповідне навчання вже пройшли 210 підрозділів.Патронатна служба допомогла понад 13 тис. пораненим з 2022 року. Більшість із них завдяки належному догляду і моральному стану повернулися в стрій.«Ми воюємо за своїх не лише на полі бою. Ми воюємо за своїх і тоді, коли вони в лікарні, у полоні, у будь-якій біді», — командир Третього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.Третій армійський корпус вітає Патронатну службу «Янголи Трійки» і дякує за служіння й турботу.Третій армійський корпус | Instagram | Facebook | YouTube | Threads | ab3.army | TikTok | Підтримати 🇺🇦
Деокупація Київщини. Ці дні нагадують, якою ціною вдалося втримати столицю.Ще в перші години наступу ворога почалася самоорганізація та формування підрозділів, які стали на оборону міста. Бійці майбутньої 3-ї штурмової під командуванням Андрія Білецького тоді тримали оборону, закривали прориви й одними з перших зустрічали колони техніки.Кінець лютого – початок березня – найважчі бої за передмістя. Буча, Ірпінь, Мощун, Ворзель. Спроби ворога оточити Київ. Українські захисники нищать російський десант, колони бронетехніки, понтонні переправи. Під Мощуном і на Броварському напрямку фактично зірвано наступ на столицю.Уже під час Київської кампанії Патронатна служба “Янголи Трійки” опікувалася пораненими, забезпечуючи їхній супровід і допомогу в найважчі моменти.Це були бої, які вже стали легендарними. Зокрема – оборона “Вілли Сан-Марино”, де бійці в умовах часткового оточення стримували ворога, вступаючи в ближній бій і зупиняючи просування техніки.Ми пам’ятаємо й інше.Буча, Ірпінь, Гостомель – назви міст, що стали символами звірств, які шокували світ. Те, що побачили після деокупації, назавжди залишиться в нашій пам’яті.Але ми пам’ятаємо і силу.Тоді, коли ворог був за кілька десятків кілометрів від центру столиці, його вдалося відкинути. Завдяки героїчній роботі підрозділів, взаємодії, витримці й рішучості.І головне – завдяки єдності.Тій єдності, яка дозволила вистояти тоді. І яку важливо зберігати зараз – як основу спільної перемоги.Пам’ятаємо.
Регіони сьогодні – це тил, де формується відповідальність за відновлення військових після фронту. На рівні областей вирішується, чи буде допомога системною, чи залишиться фрагментованою і випадковою.Ми домовилися про взаємодію фахівців, спільну роботу над програмами психологічної підтримки та реабілітації, а також участь в освітніх і практичних проєктах, які допомагають працювати з наслідками війни. Особливий наголос у співпраці було зроблено на розвитку паліативної допомоги пораненим героям – напрямку, покликаному полегшити стан людей із важкими травмами, підтримати їх психологічно та забезпечити гідну якість життя.Окремо важливо – координація між усіма, хто залучений до цього процесу: від профільних спеціалістів до інституцій на рівні області. Черкаська ОВА демонструє готовність працювати саме в такому підході з розумінням масштабу і відповідальності.Розраховуємо, що подібна взаємодія стане нормою і для інших регіонів. Бо тільки так можна вибудувати цілісну систему підтримки на рівні всієї країни.
Щодо ситуації з «Госпітальєрами».Прозорість у використанні коштів — важлива, без неї не буде довіри до волонтерських проєктів.На жаль, прозорість і звіти — не завжди дорівнюють ефективності. У волонтерів постійно виникають витрати, про які ніяково писати у звітах.Мені відомо про випадки, коли під час евакуації військових родин і поранених у 2022 році доводилося переводити волонтерські гроші росіянам на блокпостах. З таких речей іноді складається порятунок.Правильні звіти свідчать лише про одне: у фонді працює бухгалтерія. І це теж коштує грошей.Історія Яни Зінкевич про те, що в Україні сьогодні можна роками рятувати поранених – а потім усе це буде перекреслено кількома постами у соцмережах. Жоден із викривачів не прийде завтра робити цю роботу замість Яни Зінкевич, не сяде в евак, не буде витягувати поранених.Я більш ніж упевнена, що Яна не купувала собі майбахи за волонтерські гроші. А от у тому, що робота «Госпітальєрів» коштує дорого, я впевнена абсолютно.Бо на війні найдороже — це час.
Патронатна служба «Янголи» з весни 2022 року билася в усі двері, щоб в Україні з’явилося Національне меморіальне військове кладовище.На жаль, для нього так і не знайшли гідного місця. Ділянка під Мархалівкою на Київщині — далеко не найкращий варіант. Але кладовище відкрите, воно працює. Саме там поховані найбільш беззахисні герої цієї війни — невідомі солдати.Там спочивають і герої Маріуполя.Гідне вшанування та збереження пам’яті про полеглих — прямий обов’язок нації.Рейдерські історії навколо кладовища — перебувають за межею людяності та здорового глузду.Перед яким вибором нас фактично ставить суд?Викопувати тіла тих, хто загинув за Україну? Ми точно не дозволимо паплюжити гідність загиблих героїв і плюндрувати їхні могили.Тепер це відповідальність держави — знайти правовий вихід із ситуації, створеної судовим рішенням.Закликаємо громадськість стати на захист Національного меморіального військового кладовища — щоб його не довелося захищати силами чинних військовослужбовців і ветеранів.
TGLIST.COM.UA
