Деокупація Київщини. Ці дні нагадують, якою ціною вдалося втримати столицю. Ще в перші години наступу ворога почалася самоорганізація та формування підрозділів, які стали на оборону міста. Бійці майбутньої 3-ї штурмової під командуванням Андрія Білецького тоді тримали оборону, закривали прориви й одними з перших зустрічали колони техніки. Кінець лютого – початок березня – найважчі бої за передмістя. Буча, Ірпінь, Мощун, Ворзель. Спроби ворога оточити Київ. Українські захисники нищать російський десант, колони бронетехніки, понтонні переправи. Під Мощуном і на Броварському напрямку фактично зірвано наступ на столицю. Уже під час Київської кампанії Патронатна служба “Янголи Трійки” опікувалася пораненими, забезпечуючи їхній супровід і допомогу в найважчі моменти. Це були бої, які вже стали легендарними. Зокрема – оборона “Вілли Сан-Марино”, де бійці в умовах часткового оточення стримували ворога, вступаючи в ближній бій і зупиняючи просування техніки. Ми пам’ятаємо й інше. Буча, Ірпінь, Гостомель – назви міст, що стали символами звірств, які шокували світ. Те, що побачили після деокупації, назавжди залишиться в нашій пам’яті. Але ми пам’ятаємо і силу. Тоді, коли ворог був за кілька десятків кілометрів від центру столиці, його вдалося відкинути. Завдяки героїчній роботі підрозділів, взаємодії, витримці й рішучості. І головне – завдяки єдності. Тій єдності, яка дозволила вистояти тоді. І яку важливо зберігати зараз – як основу спільної перемоги. Пам’ятаємо.