Оксана БІЛОЗІР

Після чергових обнадійливих заяв знову маємо розчарування. Знову не справдилися наші очікування на припинення вогню, на справедливий мир, що ось-ось настане. Не припинилось, не настав. Наші захисники надалі стримують ворожу навалу, що суне, не рахуючись з втратами, мов чорна хмара. Ці невиправдані очікування – великий урок для нас. Урок жорстокості сучасного світу, пріоритету власної вигоди над цінностями, власних інтересів над справедливістю. Хочеться нам того, чи ні, але наше майбутнє більшою мірою залежить саме від нас. І навіть якщо ми маємо та матимемо підтримку наших союзників, потрібно пам’ятати про відомий вислів «Британія не має вічних ворогів і вічних союзників — тільки вічні інтереси». Ніхто не буде відстоювати інтереси України замість українців. Так, потрібно шукати і цінувати тих, з ким наші інтереси співпадають, з ким нас поєднуюсь спільні цінності, з ким ми можемо діяти разом і на кого можемо покластися. Та наша головна зброя – це наша внутрішня сила, внутрішня єдність, наше спільне бачення спільного майбутнього 💛💙

Серед мільйонів українців, які змушені були виїхати за кордон, рятуючись від війни, багато творчих, дуже талановитих особистостей.Гострі переживання за Батьківщину, за рідним домом, труднощі, з якими довелося зіткнутися в новій країні, щира підтримка чужих людей, або ж успішна інтеграція у нову реальність, спонукають до вираження своїх емоцій через творчість. Ця спонтанна мистецька хвиля викликає величезну цікавість і захоплення по цілому світу. Українська ідентичність стає дуже популярною, модною, нею не тільки захоплюються, а й наслідують, починають тиражувати. Дуже добре, що світ все більше дізнається про Україну та українців – націю, яка пройшла через горнило випробувань, яка сформувалась, вистояла та прагне жити мирно на своїй, Богом даній землі.Та національна ідентичність потребує юридичного й інтелектуального захисту своєї унікальності. Про те, як мистецтво та музика можуть не лише надихати, підтримувати, бути емоційним щитом, а й виступати інструментом юридичного захисту ідентичності українців за кордоном, мали дуже цікаву та змістовну розмову з українцями, які проживають у Лондоні, за участю музиканта і продюсера Андрія Мазепи, старшого партнера компанії Sterling Law Руслана Косаренка та ІР-юриста компанії Катерини Позняк. Запрошую представників української мистецької та юридичної спільноти з інших країн долучатися до цієї важливої дискусії

Цінуймо себе! Цінуймо надбання нашої нації, нашу історію!Сьогодні – 314 років першій українській Конституції. Дата, що мала б звучати з високих трибун та відзначатися на найвищому державному рівні! Адже, укладення Пилипом Орликом, 5 квітня 1710 року, юридичного документа, який став одним із перших зразків світового конституційного мислення, є важливим історичним свідченням політичної суб’єктності української нації та держави!Століттями російська влада намагалася прищепити українцям комплекс меншовартості, відчуття "вічної бездержавності" та сумнів у власній спроможності. Саме тому, приховувалось та принижувалось справжнє значення багатьох важливих подій в історії України. Прийняття Конституції Пилипа Орлика – одна із них. У час, коли більшість країн ще не мріяли про поділ влади, про права людини чи обмеження повноважень правителя, обраний очільник українського козацтва проголосив: держава має бути справедливою, демократичною та відповідальною перед народом.Ми – нація, що вміє воювати, та понад усе прагне до справедливості, заснованій на системі права. Ми платимо дорогу ціну за те, щоб жити й розвиватися, як демократична, правова держава, головним законом якої правда, а не сила.І ми обов’язково переможемо. Бо маємо глибоке коріння, гідних предків і непохитну віру в себе.Слава Україні! 💛💙

«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх», Євангеліє від Івана, 15:13Лікар – особлива, дуже шанована людьми професія. Адже саме лікар приходить, коли наше здоров’я у скруті, щоб відновити наші сили, а інколи й врятувати життя. На війні у лікарів особлива місія – під кулями, в умовах смертельної небезпеки, рятувати і боротись за життя інших ризикуючи власним життям…Представники нашої Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона взяли участь у 🕯 Посвіт Пам’яті. Вишгородщина, присвяченій вшануванню пам’яті медиків, які загинули на війні. Цей Посвіт вже третій, що відбувся на Київщині за сприяння Тетяни Земляк, голови Київської Регіональної Ради Ордену Святого Пантелеймона (раніше відбулися вшанування у містах Білій Церкві та Бучі).Організаторами заходу, на який було запрошено родини загиблих військових та цивільних медиків, побратимів, колег, військових, представників влади та духовенства, виступили Регіональна рада Ордену Святого Пантелеймона, Київська обласна державна адміністрація, Національний музей – заповідник української військової звитяги.Голова Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона Василь Князевич закликав присутніх вшановувати пам’ять медиків, як приклад для всіх, адже коли гинуть ті, хто рятує життя, це найвища ціна, вищий прояв служіння. Сьогодні, коли страшна війна продовжується, маємо з особливою вдячністю і любов’ю шанувати та підтримувати наших медиків, підтримувати родини тих, хто поклав своє життя за життя інших. 🗓️ Орден Святого Пантелеймона виступає з ініціативою – встановити 13 липня як День пам’яті загиблих медиків. Як данина пам’яті тим, чиї руки тримають світло життя …

211 років з дня народження Тараса Шевченка: голос, що звучить крізь вікиВін був не просто поетом. Він був голосом свободи, символом народної боротьби та Провидцем, який бачив Україну вільною ще тоді, коли це здавалося неможливим.  А ще, він був дуже вишуканим та модерновим, популярним «блогером» свого часу. Якби він жив сьогодні, його вірші ставали б трендами, цитати шерилися б соцмережами, а полотна коштували б мільйони. Його вірші – це бунт, це гостре, як лезо, слово правди, що розліталося безкрайніми українськими степами, проникаючи в уми та серця, щоб у потрібний момент об’єднати українців на боротьбу.«Борітеся — поборете,Вам Бог помагає!За вас правда, за вас славаІ воля святая»!Сучасні українці – вільні, сильні й нескорені, борються за свою волю на своїй, Богом даній землі, бо ж «У своїй хаті – своя сила і правда, і воля».І як би важко не було, Україна була, є і буде, а пророчі слова Тараса Шевченка ніби розпеченим металом виливаються на наше сьогодення:«Смійся, лютий враже!Та не дуже, бо все гине —Слава не поляже;Не поляже, а розкаже,Що діялось в світі,Чия правда, чия кривдаІ чиї ми діти.Наша дума, наша пісняНе вмре, не загине…От де, люде, наша слава,Слава України»!

Мінрозвитку оголосило про початок виплати компенсацій для внутрішньо переміщених осіб у рамках програми єВідновлення – 50 родинам ВПО передано житлові сертифікати на заміну втраченому житлу, а загалом на зазначені цілі надійшло 4,3 млрд грн. За інформацією Мінсоцполітики кількість офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб в країні досягає 4,9 млн осіб. Тобто, житло отримають кілька тисяч родин (~0,1% від потреби). І то не відразу, адже сертифікати ще потрібно конвертувати в реальні квадратні метри. В таких умовах видача сертифікатів може перетворитися на ще одну корупційну годівничку для чиновників та можливість для забудовників нажитися на підвищенні цін в умовах обмеженості пропозиції.Це не стратегія, не державницька позиція. Держава має будувати житло, будувати на конкурентних засадах, залучаючи провідні українські компанії, іноземні будівельні компанії, що із задоволенням візьмуть участь у відновленні України, адже це престижно, це соціальні відповідальні інвестиції. Це імідж на десятки й сотні років. Перше, місцеві громади мають забезпечити земельні ділянки та вирішити питання комунікацій. Друге – залучення до будівництва житла безпосередньо внутрішньо переміщених осіб шляхом сприяння створенню житлових кооперативів. Це створення нових робочих місць, залучення людей до творення власного майбутнього. І третє, не менш важливе: стратегічне планування. Житлові простори мають чергуватися з просторами для бізнесу та дозвілля. І будуватися там, де є перспектива для розвитку, для комфортного життя, а не там, де зручно і прибутково забудовнику. Плюс, не забуваймо про величезну армію ветеранів, родини яких заслуговують на житло в першу чергу. Потрібна комплексна державна стратегія, реальні зміни, спрямовані на розвиток, а не на освоєння державних та грантових коштів

Де народився, там і згодився 🗺Схоже, що Президент Дональд Трамп запустив тектонічні зміни у світовому політичному порядку, що зачіпають багато міжнародних питань. Одне із них – трудова міграція. Це соціальне явище зазвичай вважається благом для країн-реципієнтів, оскільки трудові мігранти заповнюють непопулярні вакансії на ринку праці, підживлюючи економіку та сприяючи зростанню ВВП. Проте, переплетіння глобальних потоків капіталів, товарів і трудових ресурсів спричинили і до появи проблем, пов’язаних зі зростанням негативного торгівельного сальдо, а також суттєвого падіння промислового потенціалу у таких великих державах, як США, Німеччина, Італія та ін. Шокуючі дії Трампа щодо обмеження міграції та підвищення митних ставок – це по суті реакція на існуючі виклики та спроба їх радикального вирішення. І США – це тільки початок. Останнім часом міграційні правила посилюються у багатьох країнах, включаючи обмеження соціальної підтримки, складніші умови працевлаштування та проживання. Так, Норвегія, яка прийняла близько 85 тисяч українців, нещодавно припинила надання автоматичного притулку всім українським біженцям, посилаючись на навантаження на житлові, медичні та освітні послуги. Погіршуються можливості для проживання українських біженців в Угорщині, Чехії, Нідерландах. Якщо між США та ЄС розпочнеться тарифна війна, це вплине на економіку, а отже й на перспективи для українців, які перебувають в ЄС. Але кожна криза – це можливість. Це шанс для України повернути мільйони своїх громадян, які виїхали через війну, яких тільки в статусі тимчасового захисту в країнах ЄС офіційно нараховується понад 4 мільйони. Звісно, поки в Україні триває війна, навряд чи можна говорити про повернення. Та вже сьогодні потрібно не тільки переконувати українців повернутися, а й готувати підґрунтя для цього, включаючи створення робочих місць, разом із забезпеченням житлом, місцями в школах і дитячих садочках. Україна потребує українців, потребує своїх людей тут, щоб разом відбудовувати країну, створювати сильну економіку, розвивати культуру й освіту. Україна – не просто територія, це наш спільний дім, який чекає на своїх! 💛💙

Картина світу Президента Трампа 🌎Я знову на американській землі. Під час цієї поїздки сподіваюсь поспілкуватися з багатьма цікавими людьми, яких дуже поважаю та ціную, про наші молитовні сніданки, волонтерські проекти та багато іншого. По можливості, обов’язково з вами поділюсь. Поки ж хочеться прокоментувати інформаційні хвилі, викликані підписанням Президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом низки указів. Ключове, на що хотілося б звернути увагу – Президент Трамп почав активно та послідовно реалізовувати свою передвиборчу програму, виконувати те, що обіцяв виборцям і за що отримав від них мандат довіри. Не беручи паузу на святкування, не збираючи додаткові наради чи форуми. Є готовий порядок дій, є команда, яка буде його виконувати і це вже почалося. Друге, дуже важливе і для США, і для України, і для цілого світу – це принципова позиція Трампа щодо повернення до основ, до бази, на якій сформувалися сучасні США та західна цивілізація загалом. Повернення в політику та належне визнання християнських цінностей, поваги до людської гідності, відкидання нав’язаних суспільству хибних ідей та протидія агресивному наступу на традиційні сімейні цінності.І третє – всі ми, сподіваємось, що новообраний президент докладе максимум зусиль для допомоги Україні у встановленні справедливого миру. Але маємо визнати, що Трамп, в першу чергу, думатиме та дбатиме про інтереси США та американців. Нам потрібно усвідомити це якомога раніше, щоб спробувати знайти ті точки дотику, ті цінності та інтереси, що допоможуть змінити нам статус з прохача на партнера. І звісно, усвідомити, що ніхто не захистить наші інтереси краще, ніж ми самі 💛💙Шануймося!

16 січня 2025 року відбулося перше, у цьому році, засідання Поважної Ради Ордену Святого Пантелеймона – громадської професійно-фахової відзнаки, яка присуджується за гуманістичну й благородну діяльність у галузі охорони здоров’я.На початку засідання, що відбулося в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, затверджено рішення зборів Лауреатів Ордену та оновлено склад Ради: до неї приєдналися Голова новоствореної Гільдії честі та гідності Лауреатів — генерал-майор медслужби Андрій Верба, Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров і Начальник Української військово-медичної академії Валерій Савицький.🌎 Закордонні ради: затверджено нові осередки у США, Польщі, Бельгії, Латвії, Іспанії, Швейцарії, Австрії, Естонії, Канаді, Нідерландах, Італії, Грузії, Австралії. Робота над створенням рад триває.🎙 Оголошено конкурс у 7 номінаціях для України, а для закордонних рад продовжено спеціальну номінацію "За вагомий внесок в боротьбі українського народу за свободу та незалежність", з посиленими вимогами до кандидатів.☑️ Наша ключова мета у 2025 році – продовжувати роботу щодо пробудження свідомості й сприяння духовному розвитку українського народу, проводити заходи, спрямовані на популяризацію відповідального збереження та зміцнення здоров'я українських громадян, виховання гідного ставлення один до одного та особливо до тих, хто потребує медичної та духовної підтримки

Кожна держава має свої, невід’ємні атрибути, які є основою її незалежності: територія, назва, прапор, гімн і мова. Українська мова – це не лише засіб спілкування, а й фундамент нашої національної ідентичності, нашого духу та єдності. Державна мова виконує три ключові функції:✍️ поєднує націю, створюючи спільний простір для громадян із різних куточків країни.✍️ об’єднує різноманіття, допомагаючи зберігати єдність у багатонаціональному суспільстві.✍️ віддзеркалює індивідуальність держави у світі, підкреслюючи її унікальність та самобутність.Про це наголосила у своєму зверненні, адресованому учасникам круглого столу "Мова на часі. Виклики і завдання державної мовної політики", що відбувся у Верховній Раді України.Зрозуміло та очевидно, що саме через важливість мови в питанні ідентифікації та самозбереженні нації, рф, як агресор, найжорстокішими, найбрутальнішими та найцинічнішими способами намагається знищити нашу мову, як один із цих ключових атрибутів незалежної держави. Як носії української мови, ми хочемо, щоб вона займала гідне місце у своїй державі, щоб вона була пошанована та утверджена в усіх сферах життя. І тут важливо розуміти, що закони, хоч і відіграють важливу роль, самі по собі не забезпечать цього. Найважливішу роль у збереженні мови та національної самоідентифікації відіграє виховання в суспільстві любові, шани та поваги до мови, формування усвідомлення її цінності