Оксана БІЛОЗІР

Вербна неділя – це не лише свято, це глибокий духовний символ єдності, віри та внутрішньої сили. Вона покликана нагадати нам, ким ми є, і що нас об’єднує – любов до родини, повага до традицій і спільна молитва за Україну.Сьогодні, коли випробування торкаються кожного, ми особливо гостро відчуваємо силу єдності. У простому жесті – нести вербу до храму – живе наша історія, наша культура і незламний дух поколінь, які зберігали цінності навіть у найскладніші часи.Ми потребуємо зцілення – від розбрату, непорозуміння, болю та образ. І саме такі дні дають нам шанс зупинитися, переосмислити, віднайти світло в собі та відповідальність за майбутнє.У цьому році символічно переплітаються духовні традиції – адже поруч із Вербною неділею світ відзначає і католицький Великдень. Це ще одне нагадування: віра не має кордонів, вона об’єднує серця у прагненні добра, миру і надії.Нехай цей день подарує кожному тепло, спокій і віру в перемогу світла. Нехай Господь благословить наш шлях, укріпить серця та надихає на добро.Зі святом!З Вербною неділею 🌱💛💙

Бувають миті, коли слова здаються надто тихими перед величчю трагедії. Сьогодні ми знову повертаємося думками у ту страшну весну 2022-го. Назви наших квітучих міст — Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка — назавжди стали для світу символами невимовного болю та водночас надлюдської стійкості.Пам’ятаю ту спустошеність у душі, яка запала після деокупації... Це була тиша, що кричала. За кожним розстріляним парканом, за кожним подвір’ям — імена, які назавжди закарбувалися у Книгу Пам’яті нашої нації.Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, чиє життя обірвалося так жорстоко.🙏 Ми молимося за душі безневинно убитих. Нехай Господь прийме їх у Свої світлі оселі.🙏 Ми розділяємо біль із тими, хто втратив найрідніших. Ваша втрата — це рана на серці кожного українця.Але ми знаємо: ця жорстока війна ще триває. Кожного дня під ударами російських бомб, ракет та дронів гинуть люди. І найстрашніше, що ця терористична машина забирає життя наших дітей — наше майбутнє, наш найдорожчий скарб. Цей біль неможливо втамувати, його можна лише переплавити у ще міцнішу єдність.Сьогодні ми з особливою вдячністю звертаємося до наших Героїв — воїнів ЗСУ. До тих, хто ціною надзусиль звільняв Київщину, Чернігівщину, Сумщину... До тих, хто вже п'ятий рік повномасштабного вторгнення міцно тримає щит над Україною. Ви — наша опора, наша надія і наша гордість. Завдяки вам ми сьогодні маємо можливість жити, молитися і боротися на своїй землі.Ворог хотів нас залякати, а натомість — зшив нас назавжди. Життя обов’язково переможе смерть, а світло — здолає найглухішу ніч.Нехай пам’ять про загиблих веде нас до справедливої Перемоги.Світла пам’ять кожному Ангелу... 🕊️Вічна шана нашим Захисникам.Тримаймося разом, у молитві та вірі.

Тиха сила, що тримає небо: Молитовний сніданок у Кропивницькому 🕊️Сьогодні я мала благословення бути частиною особливої події – Обласного жіночого молитовного сніданку у Кропивницькому.Знаєте… це було не просто про захід чи протокол. Це було про глибинне відчуття сестринства. Про ту неймовірну жіночу силу, яка народжується не в галасі, а в тиші щирої розмови з Богом.Ми зібралися дуже різні: волонтерки, матері, лікарі, підприємиці, дружини воїнів. У кожної свій біль і свій досвід, але в усіх – один спільний запит: об’єднатися і втримати світло всередині, коли навколо так непросто.Цього ранку було багато молитви.🙏 За наших воїнів, які є нашим щитом.🙏 За дітей, чиє майбутнє ми виборюємо щодня.🙏 За кожну українську жінку, яка зараз тримає на своїх плечах набагато більше, ніж може здатися людському оку.Мене особливо торкнулася думка: Віра – це не просто слова. Це та надприродна сила, яка піднімає тебе тоді, коли людські ресурси вже вичерпані.Ми мовчали разом – і ця тиша була змістовнішою за будь-які трибунні промови. Ми слухали історії – і в них було стільки виплаканих сліз, але ще більше – незламної гідності. Ми молилися – і я відчувала фізично, як спільне звернення до Господа об’єднує сильніше за будь-які статуси чи посади.Жіночий молитовний сніданок – це про єдність серця. Про жінок, які не здаються. Про тиху, але непереможну силу віри, що здатна творити дива.Їду з Кропивницького з теплим відчуттям: ми стоїмо. Ми молимося. Ми тримаємося одне за одного. І в цьому єднанні з Богом – наша справжня перемога. 💛💙Слава Україні!

Саме сьогодні, у день народження Ігоря Білозіра, маємо можливість ще раз доторкнутися до його світу…До світу, який живе у музиці, у спогадах, у людях і в мистецтві, що його оточувало й надихало.Цього року йому виповнилося б 71…Концерт «Наш Білозір — 70», який відбувся у 2025 році на сцені Львівського національного оперного театру, став символічним поверненням у час, коли народжувалась легенда.Ми відтворили атмосферу, з якою Ігор Білозір і «Ватра» колись святкували своє перше десятиріччя.Через роки знову зібралися разом ті, хто стояв біля витоків, хто творив культову «Ватру».Цей концерт був особливим… таким, яким, я вірю, його хотів би бачити сам Ігор Білозір — у колі близьких по духу людей, у щирості, у пісні, у любові до української музики.На моєму YouTube-каналі ви можете переглянути фрагменти та повну версію цього концерту — і відчути атмосферу, яка живе в серцях. Атмосферу, яка звучить.Водночас продовжує жити й інша важлива частина його світу — виставка «Ігор Білозір: Мистецьке коло», започаткована у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика.Вона стала не просто мистецьким проєктом, а живим діалогом із епохою, в якій формувалась сучасна українська культура.Упродовж року виставка пройшла містами Львівщини:Львів — Філармонія, Радехів, Трускавець, Сколе, Дрогобич, Борислав…І всюди знаходила відгук у серцях людей.Кожна картина — особлива. Бо всі вони подаровані Ігорю Білозіру митцями, його друзями, тими, з ким він творив простір української культури.Це не просто колекція — це середовище, в якому народжувалась українська ідея, де мистецтво, музика і слово ставали єдиним цілим.Сьогодні ми плануємо нові маршрути — інші регіони України та за її межами.Бо це більше, ніж виставка. Це — пам’ять. Це — коріння. Це — сила, яка єднає і тримає нас.Дякую кожному, хто пам’ятає, хто приходить, хто відчуває.Бо поки ми пам’ятаємо — він живе серед нас. 💛🎶https://youtu.be/YkGVLQPh4bI?si=0ECXsOYu84AoFlRF

Сьогодні, у День українського добровольця, ми вшановуємо людей великої честі, мужності й любові до України.Саме добровольці у найважчі для держави моменти ставали першими на захист Батьківщини. Не за наказом. Не з примусу. А за покликом серця, за велінням совісті, за глибоким усвідомленням відповідальності перед своїм народом і своєю землею.Ще з 2014 року я мала честь бувати в зоні АТО, підтримувати наших військових, бачити їхню силу духу, жертовність і незламну віру в Україну. Окремою важливою і болючою сторінкою тих років була робота, пов’язана з визволенням українських полонених. І саме тоді я ще глибше зрозуміла: український доброволець — це не просто воїн. Це людина великої внутрішньої свободи, великої любові й великої відповідальності.Добровольці стали символом українського спротиву, національної гідності та незламності. Їхній високий патріотизм, готовність до самопожертви, відданість побратимам і Україні назавжди вписані в новітню історію нашої держави.Сьогодні, в умовах повномасштабного російського вторгнення, ми всі маємо усвідомлювати: підтримка Збройних Сил України — це добровільна справа честі кожного громадянина. Хтось боронить державу на передовій. Хтось допомагає донатами, волонтерством, працею, молитвою, щоденною підтримкою військових і їхніх родин. Але спільна відповідальність у нас одна — зробити все можливе для Перемоги.Дорогі добровольці!Дякую вам за силу.За сміливість.За вірність Україні.За приклад справжнього служіння.Схиляю голову перед усіма, хто став на захист держави добровільно, свідомо і жертовно.Вічна пам’ять полеглим.Честь і шана живим.Слава українським добровольцям!Слава Україні!

Жорстока війна вкрала у мільйонів українських дітей вже більше чотирьох років дитинства. Наші діти гинуть, вони страждають фізично від поранень та морально від жахіть, які не повинна бачити жодна людина, а тим паче – дитина.Сьогодні ці страждання отримали чітке юридичне визначення на світовому рівні. Незалежна міжнародна комісія ООН у своєму новому звіті офіційно визнала: депортація, насильницьке переміщення та зникнення українських дітей – це злочини проти людяності. А затримка у їх поверненні офіційно визнана воєнним злочином. Комісія підтвердила, що ця жорстока політика координувалася на найвищому державному рівні рф.Понад 80% депортованих дітей досі не повернулися додому. Замість повернення, росія робить усе, щоб діти забули свій дім: їм примусово змінюють імена, місце народження та громадянство. Ми маємо усвідомити: травма, яку отримує наше юне покоління, є надзвичайно глибокою. У світі, де все транслюється «онлайн», діти бачать біль і смерть у реальному часі, навіть знаходячись далеко від лінії бойових дій. Хтось здригається від вибухів у тилових містах, хтось плаче за кордоном, читаючи про нові атаки на рідний дім, а хтось щохвилини чекає дзвінка від тата чи мами з фронту. Ця тривога просочує їхні серця, і ми повинні діяти вже зараз, щоб зцілити ці рани.Саме тому важливо підтримувати такі проекти, як «МріяТИ», заснований талановитою Христиною Сагановською. Це не просто благодійність – це простір тепла, де кожна дитина може знайти сили жити далі.Проект «МріяТИ» – це про реабілітацію через творчість, про можливість для дітей бути почутими дорослими, які приймають рішення в усьому світі. Через мистецтво та спільну дію (як-от дитячий маніфест «We Are The World») проект допомагає дітям трансформувати свій біль у віру в майбутнє. Це спроба достукатися до сердець світових лідерів – політиків, конгресменів, громадських діячів – через найщиріший голос у світі: голос дитини, яка хоче миру.Ми маємо об’єднатися навколо наших дітей. Кожен може підтримати проект «МріяТИ» або інші ініціативи допомоги дітям будь-яким зручним способом:✨ Інформаційно: розповідайте про цей та інші проекти, діліться їхнім контентом;✨ Організаційно: допомагайте з проведенням заходів у ваших громадах;✨ Фінансово: кожен ваш внесок допомагає повернути дитині відчуття безпеки та надії.Рятуючи ментальне здоров’я наших дітей сьогодні, ми виборюємо майбутнє всієї нашої нації завтра. Ворог може вкрасти роки дитинства, але ми не дамо йому вкрасти українську мрію! 💛💙Дізнатися більше про те, як допомогти, можна на сайті: https://dreamsua.com/

Мала велику честь взяти участь у черговому засіданні Поважної Ради Відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона». Цей 2026 рік для нашого Українського медичного «Оскара» — особливий, адже він ювілейний, 10-й!Символічно та знаково, що наша зустріч відбулася в стінах Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Наш день розпочався з найголовнішого — спільної молитви. У Ближніх печерах ми помолилися перед мощами покровителя лікарської справи преподобного Агапіта Печерського, а у Введенському печерному храмі піднесли щирі молитви за спочилих медиків. Пам'ять про їхню жертву назавжди в наших серцях.Після екскурсії святинею ми розпочали робочу частину під керівництвом незмінного Голови Поважної Ради Василя Князевича. У змішаному форматі, разом із регіональними радами та міжнародними партнерами, ми обговорили ключові питання:🔹 Формування Закордонних та Регіональних рад на поточний сезон, щоб про подвиг наших лікарів знали в усьому світі;🔹 Представлення та формування Міжнародної експертної комісії — ініціативи, що має безумовну важливість для всієї медичної спільноти.Окремою, дуже глибокою частиною стала доповідь керівництва Заповідника — Максима Остапенка та Костянтина Крайнього на тему: «Києво-Печерська лавра: від духовної колиски до простору служіння людині». Ми обговорили не лише багату історію та гуманітарну місію, а й можливість ухвалення окремої заяви щодо збереження та подальшого розвитку нашої великої української святині.Звісно, не обійшлося і без теплих дружніх моментів. Мали приємність привітати з нещодавніми днями народження наших поважних колег: Президента України (2005–2010) Віктора Ющенка, генерала Михайла Коваля та секретарку Поважної Ради Евеліну Туманіну. На згадку та молитовний захист подарували їм ікони святих покровителів та Пресвятої Богородиці.Сьогодні, в період важких випробувань воєнного стану, Орден Святого Пантелеймона — це набагато більше, ніж просто нагорода. Це наше найвище визнання тих, хто здійснює самовіддане служіння українському народу, виявляє безпрецедентну мужність і стійкість у боротьбі за здоров'я українців та свободу нашої Держави.Працюємо далі. З вірою в Бога, в наших медиків і в Перемогу України! 💛💙

24 лютого. Чотири роки повномасштабної війни, болю, але й безпрецедентної сили духу.У цей морально важкий день ми об’єдналися у молитві за Україну, за кожне врятоване життя, за кожну невинну жертву, за тих, хто поклав свої душі за своїх ближніх. В Національний день молитви за Україну долучилася до молитовного марафону на телеканалі "Новий Християнський". Це була особлива, дуже відверта розмова про те, що тримає нас ізсередини.Ділюся з вами цим ефіром і кількома важливими усвідомленнями:🙏🏻 Молитва – наша найсильніша опора. Коли летять ракети, люди звертаються до Бога не заради ритуалу. Це щирий крик душі до "останньої інстанції", який дає сили вистояти.🌍 Молитва стирає кордони. Де б ми не були — в Україні чи за кордоном – відповідальність за нашу землю однакова. Спільна молитва по всіх континентах цементує нас як націю.🌱 Ми дорослішаємо як суспільство. Шлях молитовних сніданків – яскравий тому приклад. Те, що колись здавалося незвичним у політиці, сьогодні стало частиною нашої суспільної культури і фундаментом цінностей.🤍 Уроки вдячності. Війна жорстоко, але дієво вчить нас не знецінювати своє. Вчить бачити велику жертву наших захисників і плекати в собі справжню вдячність.⚔️ Віра – це дія. Молитва не скасовує відповідальності. Молитва без дії не працює. Кожен із нас має свій фронт, і кожен мусить щодня робити свою справу заради України.🕊 Життя, творчість, наша щоденна робота – це продовження молитви. Для мене пісня завжди була формою розмови з Богом. Це інструмент, яким можна зцілити рани і наповнити людину любов’ю та силою.Молімося за мир і перемогу. Працюймо заради неї. Бо коли ми разом у молитві та праці – ми незламні! 💛💙

Тризуб – це наш генетичний код. Це наша броня і наш меч. 🇺🇦Сьогодні, у День Державного Герба України, я дивлюся на наш Тризуб з особливим трепетом.Як для співавтора проєкту великого Державного Герба України, для мене це не просто геральдичний знак чи гарна картинка. Я пам’ятаю той складний шлях пошуку істини, палкі дискусії та величезне бажання відтворити в ньому всю велич нашої держави. Це було продовженням боротьби багатьох поколінь наших предків, які століттями відстоювали право, щоб цей знак Володимира Великого, знак нашої тисячолітньої історії, зайняв своє законне місце.Це знак сили, спадкоємності й боротьби, що проходить крізь століття. Від княжих часів і до сьогодення він уособлює нашу волю та право бути господарями на своїй, Богом даній землі.Його намагалися знищити, заборонити, стерти з нашої пам’яті, таврували як "націоналістичний" – але він завжди повертався. Разом із відродженням України, разом із правдою.Сьогодні наш Тризуб набув нового, сакрального значення:⚔️ Він – на шевронах наших Воїнів, як оберіг.🏙️ Він – на прапорах над звільненими містами, як знак перемоги.❤️ Він – у серці кожного, хто любить свою країну.Він нагадує світу і нам самим: ми – нація з глибоким корінням і незламним духом. Ми вистояли. І ми обов'язково переможемо.Зі святом нашого Герба, дорогі українці! Шануймо його, носімо з гідністю!Слава Україні! 💛💙

⚡️ Енергетична безпека – це питання виживання нації. І наука тут тримає свій фронт.Україна потерпає від жорстоких ударів рф по нашій енергетичній інфраструктурі. Ці нелюдські атаки, що спрямовані на цивільне населення, мають всі ознаки міжнародного злочину. Вони несуть смертельну небезпеку для держави та кожного громадянина.Тому наше ключове завдання сьогодні – об'єднати всі зусилля: наукові, військові, дипломатичні, щоб не просто протистояти цим ударам, а й створити систему, яку ворог не зможе знищити.Днями взяла участь у надважливому круглому столі, організованому Українською академією наук (УАН), де ми обговорювали саме такі, рятівні рішення.Мене, як члена УАН, вражає і надихає те, що роблять наші винахідники спільно з колегами з НАН України. Це не просто теорія – це інновації, готові до роботи вже зараз:✅ Мобільність та швидкість. УАН презентувала унікальні вітросонячні станції. Уявіть: установка на причепі розгортається всього за 2 хвилини зі смартфона! Це критично важливо як для зон надзвичайних ситуацій, так і для наших хлопців та дівчат на передовій.✅ Системність. Обговорили впровадження когенераційних установок та водневої енергетики. Вже проаналізовано потенціал відновлюваних джерел для понад 1400 громад!Особливо цінно, що в діалозі взяли участь військові. Командувач Нацгвардії, Герой України Олександр Півненко чітко зазначив: технології – це ключ до збереження життів. І я щиро рада, що науковці УАН отримали заслужені відзнаки "За співпрацю" за свій вклад у безпеку країни.🌍 Ми також відкриваємо двері для міжнародного партнерства. Присутність послів Чорногорії та Словенії свідчить про те, що Європа готова ділитися своїм та переймати наш досвід. Готуємо презентацію українських винаходів за кордоном!Захід зібрав надзвичайно потужне коло фахівців. Вдячна за глибокі доповіді та спільне бачення дій:🔹 Віталію Бабаку, академіку НАНУ, директору Інституту загальної енергетики НАН України, який не лише окреслив надскладний стан галузі, а й презентував дієві напрацювання інституту.🔹 Степану Кудрі, член-кореспонденту НАНУ, директору Інституту відновлюваної енергетики НАН України. Саме цей інститут сьогодні комплексно працює над перетворенням та накопиченням енергії сонця, вітру, води, біомаси та землі.🔹 Юрію Єханурову, професору, директору НДІ передових оборонних технологій при КПІ ім. Ігоря Сікорського. Його теза про необхідність оптимізації паливно-енергетичного комплексу в умовах воєнного стану та об'єднання наукової спільноти заради Перемоги – це наш дороговказ.🔹 Ганні Крисюк, радниці Президента УАН, президентці Business Woman Club та голові Міжнародного штабу допомоги українцям – за енергію єднання та міжнародну комунікацію.Окрема подяка ініціатору події – президенту УАН Олексію Оніпку за цей важливий інтелектуальний штурм.Ми вистоїмо. Ми знайдемо світло навіть у найтемніші часи. Бо за нами правда, наука і любов до України! 🇺🇦