Статистика telegram channel - @octopussy_pub

ЩО? FLINTA Poetry Slam – поетичне змагання, що проходить в 3 тури, учасниці мають 3 хвилини часу для представлення власних поетичних текстів без використання реквізиту чи музичного супроводуОцінювання виступів відбувається 5 комплектами оцінок від 0 до 100 балів, 4 з яких дістанеться випадково обраним присутнім у залі, тож стати “суддею” Slam’у маєте шанс і ви, якщо завітаєте до нас!Правила та Code of Conduct розміщені на сайті femsolution.noblogs.orgЗапрошені учасниці:Мар'я Терція (Кропивницький, Харків)естер невінчаний (Бахмут, Львів)Морті Блек (Івано-Франківськ, Львів)очерет (Великі Дедеркали, Київ)ana more (Київ, Київ)Фіалка (Вовчанськ, Харків)Ія Ківа (Донецьк, Львів)Владислава Ільїнська (Одеса, Одеса)сахар землі (Дніпро, Київ)Тюльпана (Нікополь, Нікополь)Ліза Жарікова (Новопсков, Київ)nevi.domyi (Суми, Суми)13-та учасниця, “темна лошадка” конкурсу, визначиться безпосередньо перед початком  – всі охочі можуть помістити токен зі своїм ім’ям в “капелюх” та воля випадку вирішить хто саме доєднається до запрошених поеток на сцені!Оплата за вхід: free price з рекомендованою сумою від 100-150 UAH, за потреби ви можете пройти безкоштовно, але закликаємо підтримати збір на користь Жіночого Ветеранського Руху, 100% доходу на ЗСУ, жодний прибуток не утримується ні організаторками, ні локацієюПосилання на банку збору:https://send.monobank.ua/jar/4xueqHqhuDДЕ? Культурний Центр Спаська 13Київ, Поділ(ст. м. Контрактова Площа)КОЛИ? неділя 10/0318:45 зустріч та реєстрація,19:1? початок

​---- особливе запрошення ----у мене більше немає ні сил, ні сигаретпід час обшуку вміст кишень розчарує черговихтобі снилось, що вихід є? це був вихід ракет десь о п'ятій, я чула навіть на Контрактовій у паливі для ракет Х-22 міститься розчин на базі азотної кислоти, це високоагресивна токсична речовина який пізнавальний фактале ж не вона посилює клятий процес ерозії грунтуна схилах ментальної прірви між нами двома ти називаєш це рудимент підліткового бунтуя називаю це причиною вибрати день і покинути затишок хати, тієї, що скраюі покласти все цінне до передніх кишень але того дня я б хотіла сказати що довіряюсаме тобі страхувати мене на цій скелі день, коли я порушу взаємну мовчанку востаннє і тоді заховай жінок своїх у пустеліі продай всіх залізних коней у твоїй стайні і повертайся додому катати вже на залізній жабіі носити брудне залізо в руках і на грудяхперетинатись з тобою на складі чи стабі я би мала за честьтільки цього насправді не буде це маніпулятивне висловлювання з метою посіяти в суспільстві розкол. порожній патос та спекуляція на болісних темах я знаю, що тобі страшно, мені так само очково я так само втрачаю дні в дріб'язкових проблемахігнорую симптоми синдрому відміни, гортаючи мемипро діючі речовини. і серед речейякі мене радують, є і така, що тобі, на відміну від менеє багато чого втрачати, крім днів і ночейтож лишайся там де ти є, по ту сторону моря я залишусь - не знаю, наскільки надовго - в кімнаті адже ти так хотів дітей - народи їх подалі від горяі за декілька років привозь їх дивитись на експонатина каміння в воді, слизьке як кавунова скибкана блискучі каштанита іржаві протитанкові їжаки на панельки, що відростили скло замість вибитих шибок на світанок, коли над териконами згаснуть зіркиі як падає промінь крізь плацкартне вікно на склянку із чаєм. до чаю "Союзне" і вафлі Полюсми на той час закінчуватись закінчимо і помиратимемо вже за цивільним кодексом ***випадковий спогад чи зустрічі у метро можуть викликати свербіж і подразнення, як від лезаце художнє припущення, насправді мені все одноя просто заново вчусь писати тверезоюфото моє, весна 2020

​​​​​--------------- 24.02 - 24.02 ----------------В моєї цигарки присмак бородинського хлібаА може бородянського диму?Чи це назавжди кожен мангал чи пічка в колибі тхнутимуть згарищем Харкова та Приірпіння?Турнікети опущені; ми спускаємось сходами з мармурубез поняття чи знову побачим як сонце зміняють зірки;повітря важке від молекул загального трауруНагадує місію у "Метро 2033"Черги у військомат, хтось нашвидкоруч навчає новоспеченого бійця накладати турнікет В телеграмі кричать що танки вже біля Почайної Чорним закреслили небо сліди від прильотів ракет Чітка і холодна рішучість лишатись в своєму містіПодумки плани партизанити в окупації Тільки б не кинули. Як в СБУ передати звістки?Якщо пощастить - сховати бомбу на фіктивній інавгурації Чи б не зассала? Хто зна, не довелось. Захлинулось в'яле оточення. Чорнобильський грунт проковтнув їхні крики і кітель "дубок"до вічної темряви, де не існує прощення як у місті без електроенергії, але і без зірокНе спати до ранку, притискаючись на дивані, бо вранці твій командир забере тебе по дорозі в частинуНамагаюсь жадібно запам'ятати твій доторк останній, але пам'ять тримає лиш голос і знайомі на шкірі картиниЗнати як швидше перетинати Дніпро після сигналу тривоги Пакувати коробки на Бахмут і чекати зворотні листи Ходити пішки вздовж спорожнілої дорогиХодити пішки через заміновані мостиНе знаю чому весь цей час неймовірно щастило Але уже знаю як одночасно все зруйнувати Корабель не витримав шторм, а уламки прибило у психіатричне відділення до дверей палати Але через рік ми сидимо у цій самій кімнаті Це значить що час уже брати відповідальністьЦі 365 днів не змити і не відіпрати Вони все одно проступають крізь бинт, це просто нова реальністьілюстрація рандомна

Друзі та подруги!📽У мене стався доволі неприємний випадок, через який я звертаюсь з проханням про допомогу. Мій ноутбук, який я використовую для роботи - зламався, тому я не зможу працювати поки буду в лікарні. А зараз така ситуація, що я дякувати вашій допомозі і тому що працював, плюс зарплатня з ЗСУ, вийшов рівно в нуль, та думав надолужити недостаток коштів, працюючи під час знаходження в лікарні. Але цей несподіваний випадок впливає на мої плани і мені треба ваша допомога знов. Я можу запропонувати вам якісь ніштячки, які вже відправляв частині людей, які допомогли до цього, це різноманітні приємні маленькі подарунки з мерчу. Шеврони з написом шум триває, які замовляв поки був на фронті, фотографії друковані в якісному вигляді та хорошій друкарні, це шопери з айдентикою канала, та листівки з фото подорожей.✔️Обіцяю подарувати щось, в вдячність кожному і кожній в міру можливостей.✈️Cпробую подарувати щось коштовне для мене, та можливо буде приємно отримати вам. В будь-якому випадку, буду вдячний всім хто долучиться до допомоги, від репосту до внеску. Але шум триватиме, допоки ми його створюємо.Акаунт для зв'язку: @StrvevНомер карти: 5168755442634487

​​--------- лист на нуль ---------переховуючись у своєму ліжку, забуваючись в затишку ковдридумками притуляюсь до тебе, як дозволиш закинути ногу трішкиміж глинистих стінок окопа, грію твій спальник мокрийм'язи гудуть після дня зі снарягою пішкивсе таки в цій кімнаті не засинаю одна, звично ділю матрас зі своєю тривогою з нею міцно не сплю, лиш дрейфую десь біля дна над твоїм ппд і погризаною мінами дорогоюприймаючи душ, гадаю а коли був твій? не останній, а крайній чи встигаєш поїсти і чи вистачає сухпаяобережно помрію про спільно проведений час у ванніймеханічно оновлюю вкотре стрічку телегикожне твоє повідомлення наче ковток повітряу душній кімнаті; про тебе питають колегичас між дзвінками крапає по мілілітруне переконують вже мої ніжні прохання-поради бо тепер займають тебе набагато серйозніші речі у Бахмутській ночі сталевий холод прикладамузика вибухів і смертоносні дощі картечікрокуєш в таланах над прірвою по самому краю і якщо тобі здається що лише пустота за спиною хочу аби ти знав що я завжди чекаю і справді пишаюсь. завжди. пишаюсь тобою.фото @shuum3e

​​​​​​------- платіжки і експедиція -------Передивлятись фото з останньої експедиції до твого серцяу вологих туманах, лишайниках і камінніДуже хочеться загубитись у Горганах назавжди. Але на ценіколи не вистачає мені терпінняЗасинаю ось так, міцно, тільки після побачення із горами іслизькими підошвами кедів по шпалам і креозотубіжу із книжками Воннегута під пахвамиНе вистачає повітря для крику "Чекай"твій потяг зникає за поворотомСон заклинює різко наче це Морфей відрубив вай файза несплату абонентського внеску і ремонту кабеляВ телефоні їх служби підтримки то сичать то фальшиво співаютьОтже, доведеться знову запивати дедлайни парою таблівОтже, знову тягти вміст нутрощів крізь темряву і мертву мобільну мережуОтже, відмічати у календарі днідо яких готова доживати Отже, брати руками чужі почуття і потім ставити на місце обережноОтже, просто ще раз дотягнути до весни. А там в Карпати. Забудеться сотня нових снів про твій потяг, про ЦАХАЛ і про Зону Від них вчасно відімкнуть живлення люди у сірих комбінезонах Я домовлюсь зі своєю їдкою злістю і своїм всюдисущим страхом зітру печаль, зам'ючу липку тривожність і заігнорю перманентний ахуйТоді гортатиму спогади альбомами,не чекаючи на трігер - ніж у спинуПсихіаторка буде мене хвалити і зменшить дозування вполовинуЗакрию борг за сонопостачання, нарешті здам ті креслення начальникуІ вийду з рюкзаком на одиночне полюванняза вологим туманом, камінням і лишайниками фото @shuum3e

--- привид / 161---Привид тебе минулого, хлопчик скінгед,блукає провулками Аварійного селища.І я гублюсь навмання у спробі з ним познайомитись.Випадково ледь не зіб'ю його, припаркую велосипед Хлопче, ти цілий? Будеш курити? Бери дві, у мене ціла пачка іще.І, може, невміло зав'язана бесіда перейде в неспішну прогулянку кудись. Він розкаже про акції на підтримку політичних в'язнів.І про вуличні бійки. Я мовчатиму,хоча знаю кінцівки усіх історій. Обговоримо Ремарка і "Дев'ять принців Амбера" Желязни. Домовимось на тренування з бойових у Феофанії, біля обсерваторії. Вдивлятимусь у знайомі блакитні очі, але без звичного теплого вогника впізнавання. Вони ще не бачили ні зорі Чорнобиля, ні ворожі танки що повзуть з посадки на завдання.Я так хочу знати назви всіх станцій через які ти їхав сюди; вдихаючи холод з кватирки і видихаючи в тамбурі, заповненому димом.Що збираю всі твої старі фото, розшукую виживших членів твоєї профспілки і знайомлюсь із твоїм привидом.Він щезає так само раптово, як і виник на розі бульвару.Тепер довго не з'явиться, хоча я щодня звертаю в ці старі цегляні квартали.Видивляюсь знайомий бомбер кольоровий і побувавші в лютих бійках мартена.Розрізняю його таємні знаки - короткий напис, чорний маркер, сіра стіна.Він приходить тоді, коли з вулиць затягує особливий котячий туман. Зі сподіванням на гіпотетичну зустріч, беру цигарки, хлоргексидин, бинт - прикладати до його ран. Промивати його подряпини, запивати холодне повітря джином. Фотографувати на плівку колію і старий вагон що нудьгує без пасажирів. Бинтую руки поверх партаків обережно, сподіваючись забрати весь його біль. Від усіх невиліковних образ які уже стались. І від майбутніх власних вчинків і слів. Але прочитане раз не стерти з пам'яті. Краще спалити усі чесні вибачення і чернетки з планами помсти.Тепер бувай, друже скінгеде з потойбічного 2017-го.Бувай, побачимося в день нашого знайомства.фото яке сюди пасувало б, поставити не можу. хто здогадався що за фото - ставте ⚡.можливо, колись намалюю арт по мотивам фото і тоді принесу сюди.

​​105/106Побачимось, обов'язковоУ місті любовних трикутників і найсмачнішого фалафелюІноді все цілком, цілкомІноді з воєм сповзаю по кафелюКиїв сліпне по черзі, мерзне і вже не здригається від тривогІноді так люблю ці провулки заводи Іноді так злюсь від судових рішень про забудовиЩо усе, що я можу - вночі зібрати рюкзак і в дорогуДо моря. До катакомб. До будинку першого кохання мого першого коханняТуди колись вперше автостопомА котра з наступних буде остання?Де завжди здаєшся трохи чужим зі своєю українською і блідими рукамиДе як мінімум двоє прекрасних поеток і один чудовий поетІтс окей, не страшно - плакати над чиїмись рядкамиНе страшніше ніж якщо на площі біля Привозу чужі люди оголосять суверенітетЗ останнього побачення я пропустила кілька роківА зараз боюсь залишати свій КиївНаче він розсипеться за спиною, щойно зроблю кілька кроківНаче підірвуть дамбу, наче розійдуться рікиНаче темна вода зірве всі мости, всі лінії електропередачІ все що я зможу тоді - завмерти, зам'ютивши програвачІ дивитись безсилов екран_ПробачПодивитись (чомусь?) на годинникВитріщатись у вікно потяга, який вже ніколи не прибуде на кінцеву станціюБачити як у місто моє приходить мореЯк риби пливуть крізь вікна та вентиляціюМоре, до якого ми стільки разів намагались втектиТепер самостійно прийшло під наше параднеВідміни всі купе і плацкарти, здавай квиткиЩо б не падало з неба, я зустріну його у себеНа Святошині, Подолі, Троєщині чи Відрадномуфото моє, 2018