Статистика telegram каналу - @octopussy_pub

шум трамваїв

Subscribers: 124
Photos: 9  Videos:   Links: 14 
люди і кілометри
2021-12-24

Кількість підписників

Історія змін лого

2024-01-12
2022-08-17
2022-08-10

Історія змін назви

шум трамваїв
2023-12-06
люди і кілометри
2022-08-17
Telegram: Contact @octopussy_pub
2022-08-10

Історія зміни типу аккаунта

Публічна группа чи канал
2022-08-17
Акаунт Telegram
2022-08-10
Публічна группа чи канал
2022-08-06

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25
---- особливе запрошення ----

у мене більше немає ні сил, ні сигарет
під час обшуку вміст кишень розчарує чергових
тобі снилось, що вихід є? це був вихід ракет
десь о п'ятій, я чула навіть на Контрактовій

у паливі для ракет Х-22 міститься розчин на базі азотної кислоти, це високоагресивна токсична речовина

який пізнавальний факт
але ж не вона
посилює клятий процес ерозії грунту
на схилах ментальної прірви між
нами двома
ти називаєш це рудимент підліткового бунту

я називаю це причиною вибрати день
і покинути затишок хати, тієї, що скраю
і покласти все цінне до передніх кишень
але того дня я б хотіла сказати що довіряю

саме тобі страхувати мене на цій скелі
день, коли я порушу взаємну мовчанку востаннє
і тоді заховай жінок своїх у пустелі
і продай всіх залізних коней у твоїй стайні

і повертайся додому катати вже на залізній жабі
і носити брудне залізо в руках і на грудях
перетинатись з тобою на складі чи стабі
я би мала за честь
тільки цього насправді не буде

це маніпулятивне висловлювання з метою посіяти в суспільстві розкол.
порожній патос та спекуляція на болісних темах


я знаю, що тобі страшно, мені так само очково
я так само втрачаю дні в дріб'язкових проблемах

ігнорую симптоми синдрому відміни, гортаючи меми
про діючі речовини. і серед речей
які мене радують, є і така, що тобі, на відміну від мене
є багато чого втрачати, крім днів і ночей

тож лишайся там де ти є, по ту сторону моря
я залишусь - не знаю, наскільки надовго - в кімнаті
адже ти так хотів дітей - народи їх подалі від горя
і за декілька років привозь їх дивитись на експонати

на каміння в воді, слизьке як кавунова скибка
на блискучі каштани
та іржаві протитанкові їжаки
на панельки, що відростили скло замість вибитих шибок
на світанок, коли над териконами згаснуть зірки

і як падає промінь крізь плацкартне вікно
на склянку із чаєм. до чаю "Союзне" і вафлі Полюс
ми на той час закінчуватись закінчимо
і помиратимемо вже за цивільним кодексом
***
випадковий спогад чи зустрічі у метро
можуть викликати свербіж і подразнення, як від леза
це художнє припущення, насправді мені все одно
я просто заново вчусь писати тверезою

фото моє, весна 2020
------- казка про кішку смерть із чорним хвостом -------

його гітара, фотоапарат і мікрофон
її велосипед і кактус в горщику
готові знову змінити місто і район
нічого незвичайного, окрім того що

прослизаючи між ліфтовими дверима
з однієї квартири зйомної на іншу
смерть переїздила разом із ними
як чорна пухнаста домашня кішка

смерть намагалась пролізти йому під шкіру у вени
обвитися навколо шиї ремінцем
підганяла її на перехресті не чекати зелений
подавала ножика в руки гострим кінцем

смерть підкидала леза Sputnik
до його кошика у супермаркеті
досипала снодійного зайві пігулки,
міняла на пляшечках написи маркером

смерть лоскотала її зненацька
поки вона чекала свій потяг близько до краю платформи
її власними губами у дзеркалі,
(лише посмішка дивна хижацька)
повторяла:
"мені не потрібна допомога, я в нормі"

поки витягуєш ближнього із болота
неодмінно загрузнеш сам як мінімум по коліна
прийми його руку, але разом з нею вечір суботи
в якому крізь сльози змиваєш  кров із ковроліну

усе більш загрозливий нявкіт ці двоє не чули
за криком і лайкою в кухні опів на четверту ночі
смерть ухилялась від траекторій польоту каструлі
і ніяк не могла їх вписати в свій зошит робочий

вкотре зникнути, повернутись із обіцянкою не відпускати
затискаючи один одним дірки у душах скалічених
немов дієвим, але отруйним гемостатиком
звісно їх разом не могло би тривати вічно

коли, роз'їжаючись, пара колишніх закоханих ділить
спільно нажитий ними посуд, футболки і книжки
останнє питання в прихожій болісно цілить
а з ким залишається їхня кішка?

ілюстрацію створено за допомогою нейромережі DALL•E 2
​​​​--------------- 24.02 - 24.02 ----------------

В моєї цигарки присмак бородинського хліба
А може бородянського диму?
Чи це назавжди кожен мангал чи пічка в колибі
тхнутимуть згарищем Харкова та Приірпіння?

Турнікети опущені; ми спускаємось сходами з мармуру
без поняття чи знову побачим як сонце зміняють зірки;
повітря важке від молекул загального трауру
Нагадує місію у "Метро 2033"

Черги у військомат, хтось нашвидкоруч навчає
новоспеченого бійця накладати турнікет
В телеграмі кричать що танки вже біля Почайної
Чорним закреслили небо сліди від прильотів ракет

Чітка і холодна рішучість лишатись в своєму місті
Подумки плани партизанити в окупації
Тільки б не кинули. Як в СБУ передати звістки?
Якщо пощастить - сховати бомбу на фіктивній інавгурації

Чи б не зассала?

Хто зна, не довелось. Захлинулось в'яле оточення.
Чорнобильський грунт проковтнув їхні крики і кітель "дубок"
до вічної темряви, де не існує прощення
як у місті без електроенергії, але і без зірок

Не спати до ранку, притискаючись на дивані,
бо вранці твій командир забере тебе по дорозі в частину
Намагаюсь жадібно запам'ятати твій доторк останній,
але пам'ять тримає лиш голос і знайомі на шкірі картини

Знати як швидше перетинати Дніпро після сигналу тривоги
Пакувати коробки на Бахмут і чекати зворотні листи
Ходити пішки вздовж спорожнілої дороги
Ходити пішки через заміновані мости

Не знаю чому весь цей час неймовірно щастило
Але уже знаю як одночасно все зруйнувати
Корабель не витримав шторм, а уламки прибило
у психіатричне відділення до дверей палати

Але через рік ми сидимо у цій самій кімнаті
Це значить що час уже брати відповідальність
Ці 365 днів не змити і не відіпрати
Вони все одно проступають крізь бинт, це просто нова реальність

ілюстрація рандомна
---------- місто зникає ---------

Місто зникає повільно - спочатку
виїздять за кордон твої однокласники і колишні
Від знайомих будиночків цегляних
залишається фото на згадку
Тепер тут гидкий ТРЦ і жк "Біла Вишня"

Твій колись улюблений майже підпільний бар
виявляється років уже як п'ять зачинився
На його місце заїхав масажний салон, потім кафе, магазин спорттоварів
і знову висить табличка "оренда приміщення"

Крізь дим репортер коментує свіжий скандал:
пожежа в маєтку, який збудувала родина князів
Всі знають про те що це був зумисний підпал,
але слідство знову не знайде вагомих доказів

В ліс, де завжди гуляв із собакою вхід заборонено
Столітні дуби сплелись між собою колючим дротом
І видно лише з висоти польоту пташки чи дрона,
як на заповідній ділянці росте триметровий паркан і ворота

Сквер, по доріжкам якого ти поспішав на пари,
майбутні нові лабораторії і кабінети
Одним своїм підписом знищив проректор - скнара,
продавши землю твого університету

Ще один зрадник тягне конверт до чиновника "на паркет"
Після кожного засідання мерії я хочу кричати
Моє місто стирають з лиця землі не ворожі ракети,
а цілком свої, демократично обрані вар'яти

Мій найдорожчий скарб я ношу із собою,
і боюсь що випадуть із кишені та будуть втрачені
бари, вокзали, дивани, закинутий міст, вестибюлі метро
навіть короткою нашою присутністю позначені

Тримаю їх в пам'яті, поки старість безжалісно не позмивала,
заплющую очі і звично риплять на сходинках кроки
Єдине про що шкодую напевно - замало
робила фото на плівку і ні у минулі роки

фото моє, 2019
Друзі та подруги!
📽У мене стався доволі неприємний випадок, через який я звертаюсь з проханням про допомогу. Мій ноутбук, який я використовую для роботи - зламався, тому я не зможу працювати поки буду в лікарні. А зараз така ситуація, що я дякувати вашій допомозі і тому що працював, плюс зарплатня з ЗСУ, вийшов рівно в нуль, та думав надолужити недостаток коштів, працюючи під час знаходження в лікарні. Але цей несподіваний випадок впливає на мої плани і мені треба ваша допомога знов.

Я можу запропонувати вам якісь ніштячки, які вже відправляв частині людей, які допомогли до цього, це різноманітні приємні маленькі подарунки з мерчу. Шеврони з написом шум триває, які замовляв поки був на фронті, фотографії друковані в якісному вигляді та хорошій друкарні, це шопери з айдентикою канала, та листівки з фото подорожей.

✔️Обіцяю подарувати щось, в вдячність кожному і кожній в міру можливостей.

✈️Cпробую подарувати щось коштовне для мене, та можливо буде приємно отримати вам. В будь-якому випадку,
буду вдячний всім хто долучиться до допомоги, від репосту до внеску. Але шум триватиме, допоки ми його створюємо.

Акаунт для зв'язку: @Strvev

Номер карти: 5168755442634487
​--------- лист на нуль ---------

переховуючись у своєму ліжку, забуваючись в затишку ковдри
думками притуляюсь до тебе, як дозволиш закинути ногу трішки
між глинистих стінок окопа, грію твій спальник мокрий
м'язи гудуть після дня зі снарягою пішки

все таки в цій кімнаті не засинаю одна,
звично ділю матрас зі своєю тривогою
з нею міцно не сплю, лиш дрейфую десь біля дна
над твоїм ппд і погризаною мінами дорогою

приймаючи душ, гадаю
а коли був твій? не останній, а крайній
чи встигаєш поїсти і чи вистачає сухпая
обережно помрію про спільно проведений час у ванній

механічно оновлюю вкотре стрічку телеги
кожне твоє повідомлення наче ковток повітря
у душній кімнаті; про тебе питають колеги
час між дзвінками крапає по мілілітру

не переконують вже мої ніжні прохання-поради
бо тепер займають тебе набагато серйозніші речі
у Бахмутській ночі сталевий холод приклада
музика вибухів і смертоносні дощі картечі

крокуєш в таланах над прірвою по самому краю
і якщо тобі здається що лише пустота за спиною
хочу аби ти знав що я завжди чекаю
і справді пишаюсь. завжди. пишаюсь тобою.

фото @shuum3e
​----------- слово зброя -----------

дим пожеж наче невдалий самогубця
в останньому акті
знищення кидається в небо
7,62-гі пігулки міцно стискаєш в кулак ти
не буде окремих пацієнтів на плацебо

як безнадійно дірявити небо з калашів
над всіма незбитими ракетами
так і всі мої/ твої вірші
які ніколи вже не стануть треками

стирчать покинутими букв'яними обелісками
в забутих флігелях телеграм- каналів
в домашньому мікрофоні голос тріскається
це хтось пожартував коли писали

своє читали у хаосі акцій і повстань
трибуна спалахнула ще на половині
протоколами адмін покарань
були забиті кишені рюкзаків.
а нині

зачинятися разом у кімнаті
під абстрактний хіп-хоп
із жіночим вокалом
рутиною нам стануть тут прокляття
які мене раніше так мене лякали

але гладиш мене по волоссю і вгамовуєш кислий страх
розбереш до деталек:
"поки я живий - учиться"
я засну, зробивши надійний окоп на твоїх плечах
і наш сон стереже зі стіни Ічкерійська вовчиця
​------ to all my love in references ------

Мистецтво міцно тримати свої обіцянки
Ми знов протримались до п'ятої ранку

Від розпачу самотніх вечерь
Заховаюсь у Вознесенські печери

Така тут осінь що кожен
ліс як Рудий ліс
Над Бабиним яром в тумані
стирчить металевий спис

Такий тут закон що кожен
кожному вовк
Якщо знаєш, мовчи
поки навік не замовк

Джармуш так і не отримав
свого листа
Але Позняки відповідають
за мої слова

Фіксують зниження симптомів від і до
Та звідки таке сильне мортідо?

І поки я відхаркаю огризки поем
Ти чистиш свій АКМ, чистиш свій АКМ

Якщо хочеш сказати щось серйозне - кажи
Бо час вже на кухні точить свої ножі, точить ножі
​​​​​------- платіжки і експедиція -------

Передивлятись фото з останньої експедиції до твого серця
у вологих туманах, лишайниках і камінні
Дуже хочеться загубитись у Горганах назавжди. Але на це
ніколи не вистачає мені терпіння
Засинаю ось так, міцно, тільки після побачення із горами
і
слизькими підошвами кедів по шпалам і креозоту
біжу із книжками Воннегута під пахвами
Не вистачає повітря для крику "Чекай"
твій потяг зникає за поворотом

Сон заклинює різко наче
це Морфей відрубив вай фай
за несплату абонентського внеску і ремонту кабеля
В телефоні їх служби підтримки
то сичать то фальшиво співають
Отже, доведеться знову запивати дедлайни парою таблів

Отже, знову тягти вміст нутрощів крізь темряву і мертву мобільну мережу
Отже, відмічати у календарі дні
до яких готова доживати
Отже, брати руками чужі почуття і потім ставити на місце обережно
Отже, просто ще раз дотягнути до весни. А там в Карпати.

Забудеться сотня нових снів про твій потяг, про ЦАХАЛ і про Зону
Від них вчасно відімкнуть живлення люди у сірих комбінезонах
Я домовлюсь зі своєю їдкою злістю і своїм всюдисущим страхом
зітру печаль, зам'ючу липку тривожність і заігнорю перманентний ахуй

Тоді гортатиму спогади альбомами,
не чекаючи на трігер - ніж у спину
Психіаторка буде мене хвалити і зменшить дозування вполовину
Закрию борг за сонопостачання, нарешті здам ті креслення начальнику
І вийду з рюкзаком на одиночне полювання
за вологим туманом, камінням і лишайниками

фото @shuum3e
Хто здогадався - той молодець.
Можете перевіритись.
Мені дозволили викласти фото) з дотриманням анонімності.
І все ще сподіваюсь колись намалювати арт по ньому до вірша
--- привид / 161---

Привид тебе минулого, хлопчик скінгед,
блукає провулками Аварійного селища.
І я гублюсь навмання у спробі з ним познайомитись.
Випадково ледь не зіб'ю його, припаркую велосипед
Хлопче, ти цілий? Будеш курити?
Бери дві, у мене ціла пачка іще.
І, може, невміло зав'язана бесіда перейде в неспішну прогулянку кудись.

Він розкаже про акції на підтримку політичних в'язнів.
І про вуличні бійки. Я мовчатиму,
хоча знаю кінцівки усіх історій.
Обговоримо Ремарка і "Дев'ять принців Амбера" Желязни.
Домовимось на тренування з бойових у Феофанії, біля обсерваторії.

Вдивлятимусь у знайомі блакитні очі, але без звичного теплого вогника впізнавання.
Вони ще не бачили ні зорі Чорнобиля,
ні ворожі танки що повзуть з посадки на завдання.
Я так хочу знати назви всіх станцій через які ти їхав сюди;
вдихаючи холод з кватирки і видихаючи в тамбурі, заповненому димом.
Що збираю всі твої старі фото, розшукую виживших членів твоєї профспілки і знайомлюсь із твоїм привидом.

Він щезає так само раптово, як і виник на розі бульвару.
Тепер довго не з'явиться, хоча я щодня звертаю в ці старі цегляні квартали.
Видивляюсь знайомий бомбер кольоровий і побувавші в лютих бійках мартена.
Розрізняю його таємні знаки - короткий напис, чорний маркер, сіра стіна.

Він приходить тоді, коли з вулиць затягує особливий котячий туман.
Зі сподіванням на гіпотетичну зустріч, беру цигарки, хлоргексидин, бинт
- прикладати до його ран.
Промивати його подряпини, запивати холодне повітря джином.
Фотографувати на плівку колію
і старий вагон що нудьгує без пасажирів.

Бинтую руки поверх партаків обережно, сподіваючись забрати весь його біль.
Від усіх невиліковних образ які уже стались. І від майбутніх власних вчинків і слів.
Але прочитане раз не стерти з пам'яті.
Краще спалити усі чесні вибачення і чернетки з планами помсти.
Тепер бувай, друже скінгеде з потойбічного 2017-го.
Бувай, побачимося в день нашого знайомства.

фото яке сюди пасувало б, поставити не можу. хто здогадався що за фото - ставте .
можливо, колись намалюю арт по мотивам фото і тоді принесу сюди.
----- кишеньковий -----

Можу попросити дещо у тебе?
Якщо буде, звичайно, не складно зробити
Загорни мене в клаптик паперу
І поклади у передню кишеню кітеля

Між цигарками, листівкою і шнурком юсб - тайп сі
Крізь вокзали, шпиталі і провінційні таксі
Хочу чути все що ти чув і за тебе все пам'ятати
Нічого, якщо забудеш витягти мене перед тим як поставити прати

Я вмію затримати дихання перед тим, як пірнати
Лишати на березі наче одяг
постійний сором і все так і не завершене
І якщо прилетить уламок ВОГа чи граната
Траекторія знищення перетне мене першою

Аби жодної секунди не існувати
в просторі, де тебе вже немає
В тимчасовій однушці між вицвілим пікселем і тобою
Ворожа лінія оборони рветься по краю
Я знаю
ти ніколи б не повернувся туди спиною
​105/106

Побачимось, обов'язково
У місті любовних трикутників і найсмачнішого фалафелю
Іноді все цілком, цілком
Іноді з воєм сповзаю по кафелю

Київ сліпне по черзі, мерзне і вже не здригається від тривог
Іноді так люблю ці провулки заводи
Іноді так злюсь від судових рішень про забудови
Що усе, що я можу - вночі зібрати рюкзак і в дорогу

До моря. До катакомб.
До будинку першого кохання мого першого кохання
Туди колись вперше автостопом
А котра з наступних буде остання?

Де завжди здаєшся трохи чужим зі своєю українською і блідими руками
Де як мінімум двоє прекрасних поеток і один чудовий поет
Ітс окей, не страшно - плакати над чиїмись рядками
Не страшніше ніж якщо на площі біля Привозу чужі люди оголосять суверенітет

З останнього побачення я пропустила кілька років
А зараз боюсь залишати свій Київ
Наче він розсипеться за спиною, щойно зроблю кілька кроків
Наче підірвуть дамбу, наче розійдуться ріки

Наче темна вода зірве всі мости, всі лінії електропередач
І все що я зможу тоді - завмерти, зам'ютивши програвач
І дивитись безсило
в екран
_Пробач

Подивитись (чомусь?) на годинник
Витріщатись у вікно потяга, який вже ніколи не прибуде на кінцеву станцію
Бачити як у місто моє приходить море
Як риби пливуть крізь вікна та вентиляцію

Море, до якого ми стільки разів намагались втекти
Тепер самостійно прийшло під наше парадне
Відміни всі купе і плацкарти, здавай квитки
Що б не падало з неба, я зустріну його у себе
На Святошині, Подолі, Троєщині чи Відрадному

фото моє, 2018
Хочу хороший абстрактний хіп-хоп українською мовою
—— Позакордонний ——

Коли одного разу входиш в зону
виходиш з нею не тим, ким був до цього
Річка Стікс може назватись багатьма іменами
Ділити натовп на правих і лівих, наче Дніпро
Чи як Полтва, аполітично лягти під подошвами

Ми, роздягнуті, входимо в темні води Ужа
Уважно слухаючи кожен шорох і звук
На протилежному боці закону, на зворотній сторінці історії
Аби не спалитися, мовчки, даєш мені руку

Квартири у Прип‘яті заповнені білим пилом
Він сипеться в мої сни протягом наступного року
Залізнична вода, що ми її пили,
залишається здійсненим вибором шляху назад
Як у битому склі наші кроки

Я довго і мовчки дивлюсь у недопиту склянку
Відчуваючи неминучість слів і того, що буде за ними
Межа пролягає кордоном останнього ранку
———
Але і після нього ніхто не забороняє помирати поруч з коханими, разом ставши старими

Фото @shuum3e