Статистика telegram каналу - @octopussy_pub

Логотип телеграм спільноти - шум трамваїв 2021-12-24

шум трамваїв

Кількість підписників:
127
Фото:
Відео:
 
Посилання:
17 
Категорія:
Блоги
Опис:
люди і кілометри

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2024-01-12
Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2022-08-17

Історія змін назви

шум трамваїв
2023-12-06
люди і кілометри
2022-08-17
люди і кілометри
2022-08-06
люди і кілометри
2022-08-04
люди і кілометри
2022-05-24

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала шум трамваїв - @octopussy_pub

ЩО? FLINTA Poetry Slam – поетичне змагання, що проходить в 3 тури, учасниці мають 3 хвилини часу для представлення власних поетичних текстів без використання реквізиту чи музичного супроводу
Оцінювання виступів відбувається 5 комплектами оцінок від 0 до 100 балів, 4 з яких дістанеться випадково обраним присутнім у залі, тож стати “суддею” Slam’у маєте шанс і ви, якщо завітаєте до нас!
Правила та Code of Conduct розміщені на сайті femsolution.noblogs.org
Запрошені учасниці:
Мар'я Терція (Кропивницький, Харків)
естер невінчаний (Бахмут, Львів)
Морті Блек (Івано-Франківськ, Львів)
очерет (Великі Дедеркали, Київ)
ana more (Київ, Київ)
Фіалка (Вовчанськ, Харків)
Ія Ківа (Донецьк, Львів)
Владислава Ільїнська (Одеса, Одеса)
сахар землі (Дніпро, Київ)
Тюльпана (Нікополь, Нікополь)
Ліза Жарікова (Новопсков, Київ)
nevi.domyi (Суми, Суми)
13-та учасниця, “темна лошадка” конкурсу, визначиться безпосередньо перед початком  – всі охочі можуть помістити токен зі своїм ім’ям в “капелюх” та воля випадку вирішить хто саме доєднається до запрошених поеток на сцені!
Оплата за вхід: free price з рекомендованою сумою від 100-150 UAH, за потреби ви можете пройти безкоштовно, але закликаємо підтримати збір на користь Жіночого Ветеранського Руху, 100% доходу на ЗСУ, жодний прибуток не утримується ні організаторками, ні локацією
Посилання на банку збору:
https://send.monobank.ua/jar/4xueqHqhuD
ДЕ? Культурний Центр Спаська 13
Київ, Поділ
(ст. м. Контрактова Площа)
КОЛИ? неділя 10/03
18:45 зустріч та реєстрація,
19:1? початок

781
24-03-09 19:03

зібрали, дякуємо ❤️

330
24-07-14 16:39
всім доброго дня!
у зв'язку з прильотами на місце розташування одного з медпунктів 5 ОШБ змушений відкрити збір на ECOFLOW RIVER 2 MAX для подальшого забезпечення постійної роботи медпункту. Прошу долучитись до збору та підтримати ініціативу. Мета - 25 000 гривень
Монобанка - https://send.monobank.ua/jar/A8wafZrvL1
Приват - 4149 4990 8018 4045 (Лисенко В.Д)
Зображення до поточного посту у каналі "шум трамваїв" - @octopussy_pub
Зображення до поточного посту у каналі "шум трамваїв" - @octopussy_pub
Зображення до поточного посту у каналі "шум трамваїв" - @octopussy_pub
Зображення до поточного посту у каналі "шум трамваїв" - @octopussy_pub
Зображення до поточного посту у каналі "шум трамваїв" - @octopussy_pub
310
24-07-14 11:28
---- особливе запрошення ----
у мене більше немає ні сил, ні сигарет
під час обшуку вміст кишень розчарує чергових
тобі снилось, що вихід є? це був вихід ракет
десь о п'ятій, я чула навіть на Контрактовій
у паливі для ракет Х-22 міститься розчин на базі азотної кислоти, це високоагресивна токсична речовина
який пізнавальний факт
але ж не вона
посилює клятий процес ерозії грунту
на схилах ментальної прірви між
нами двома
ти називаєш це рудимент підліткового бунту
я називаю це причиною вибрати день
і покинути затишок хати, тієї, що скраю
і покласти все цінне до передніх кишень
але того дня я б хотіла сказати що довіряю
саме тобі страхувати мене на цій скелі
день, коли я порушу взаємну мовчанку востаннє
і тоді заховай жінок своїх у пустелі
і продай всіх залізних коней у твоїй стайні
і повертайся додому катати вже на залізній жабі
і носити брудне залізо в руках і на грудях
перетинатись з тобою на складі чи стабі
я би мала за честь
тільки цього насправді не буде
це маніпулятивне висловлювання з метою посіяти в суспільстві розкол.
порожній патос та спекуляція на болісних темах

я знаю, що тобі страшно, мені так само очково
я так само втрачаю дні в дріб'язкових проблемах
ігнорую симптоми синдрому відміни, гортаючи меми
про діючі речовини. і серед речей
які мене радують, є і така, що тобі, на відміну від мене
є багато чого втрачати, крім днів і ночей
тож лишайся там де ти є, по ту сторону моря
я залишусь - не знаю, наскільки надовго - в кімнаті
адже ти так хотів дітей - народи їх подалі від горя
і за декілька років привозь їх дивитись на експонати
на каміння в воді, слизьке як кавунова скибка
на блискучі каштани
та іржаві протитанкові їжаки
на панельки, що відростили скло замість вибитих шибок
на світанок, коли над териконами згаснуть зірки
і як падає промінь крізь плацкартне вікно
на склянку із чаєм. до чаю "Союзне" і вафлі Полюс
ми на той час закінчуватись закінчимо
і помиратимемо вже за цивільним кодексом
***
випадковий спогад чи зустрічі у метро
можуть викликати свербіж і подразнення, як від леза
це художнє припущення, насправді мені все одно
я просто заново вчусь писати тверезою
фото моє, весна 2020
1900
23-09-22 21:04

Ще були такі варіанти)

1100
23-03-21 00:47
------- казка про кішку смерть із чорним хвостом -------
його гітара, фотоапарат і мікрофон
її велосипед і кактус в горщику
готові знову змінити місто і район
нічого незвичайного, окрім того що
прослизаючи між ліфтовими дверима
з однієї квартири зйомної на іншу
смерть переїздила разом із ними
як чорна пухнаста домашня кішка
смерть намагалась пролізти йому під шкіру у вени
обвитися навколо шиї ремінцем
підганяла її на перехресті не чекати зелений
подавала ножика в руки гострим кінцем
смерть підкидала леза Sputnik
до його кошика у супермаркеті
досипала снодійного зайві пігулки,
міняла на пляшечках написи маркером
смерть лоскотала її зненацька
поки вона чекала свій потяг близько до краю платформи
її власними губами у дзеркалі,
(лише посмішка дивна хижацька)
повторяла:
"мені не потрібна допомога, я в нормі"
поки витягуєш ближнього із болота
неодмінно загрузнеш сам як мінімум по коліна
прийми його руку, але разом з нею вечір суботи
в якому крізь сльози змиваєш  кров із ковроліну
усе більш загрозливий нявкіт ці двоє не чули
за криком і лайкою в кухні опів на четверту ночі
смерть ухилялась від траекторій польоту каструлі
і ніяк не могла їх вписати в свій зошит робочий
вкотре зникнути, повернутись із обіцянкою не відпускати
затискаючи один одним дірки у душах скалічених
немов дієвим, але отруйним гемостатиком
звісно їх разом не могло би тривати вічно
коли, роз'їжаючись, пара колишніх закоханих ділить
спільно нажитий ними посуд, футболки і книжки
останнє питання в прихожій болісно цілить
а з ким залишається їхня кішка?
ілюстрацію створено за допомогою нейромережі DALL•E 2
787
23-03-05 23:07
​​​​--------------- 24.02 - 24.02 ----------------
В моєї цигарки присмак бородинського хліба
А може бородянського диму?
Чи це назавжди кожен мангал чи пічка в колибі
тхнутимуть згарищем Харкова та Приірпіння?
Турнікети опущені; ми спускаємось сходами з мармуру
без поняття чи знову побачим як сонце зміняють зірки;
повітря важке від молекул загального трауру
Нагадує місію у "Метро 2033"
Черги у військомат, хтось нашвидкоруч навчає
новоспеченого бійця накладати турнікет
В телеграмі кричать що танки вже біля Почайної
Чорним закреслили небо сліди від прильотів ракет
Чітка і холодна рішучість лишатись в своєму місті
Подумки плани партизанити в окупації
Тільки б не кинули. Як в СБУ передати звістки?
Якщо пощастить - сховати бомбу на фіктивній інавгурації
Чи б не зассала?
Хто зна, не довелось. Захлинулось в'яле оточення.
Чорнобильський грунт проковтнув їхні крики і кітель "дубок"
до вічної темряви, де не існує прощення
як у місті без електроенергії, але і без зірок
Не спати до ранку, притискаючись на дивані,
бо вранці твій командир забере тебе по дорозі в частину
Намагаюсь жадібно запам'ятати твій доторк останній,
але пам'ять тримає лиш голос і знайомі на шкірі картини
Знати як швидше перетинати Дніпро після сигналу тривоги
Пакувати коробки на Бахмут і чекати зворотні листи
Ходити пішки вздовж спорожнілої дороги
Ходити пішки через заміновані мости
Не знаю чому весь цей час неймовірно щастило
Але уже знаю як одночасно все зруйнувати
Корабель не витримав шторм, а уламки прибило
у психіатричне відділення до дверей палати
Але через рік ми сидимо у цій самій кімнаті
Це значить що час уже брати відповідальність
Ці 365 днів не змити і не відіпрати
Вони все одно проступають крізь бинт, це просто нова реальність
ілюстрація рандомна
683
23-02-24 23:55
---------- місто зникає ---------
Місто зникає повільно - спочатку
виїздять за кордон твої однокласники і колишні
Від знайомих будиночків цегляних
залишається фото на згадку
Тепер тут гидкий ТРЦ і жк "Біла Вишня"
Твій колись улюблений майже підпільний бар
виявляється років уже як п'ять зачинився
На його місце заїхав масажний салон, потім кафе, магазин спорттоварів
і знову висить табличка "оренда приміщення"
Крізь дим репортер коментує свіжий скандал:
пожежа в маєтку, який збудувала родина князів
Всі знають про те що це був зумисний підпал,
але слідство знову не знайде вагомих доказів
В ліс, де завжди гуляв із собакою вхід заборонено
Столітні дуби сплелись між собою колючим дротом
І видно лише з висоти польоту пташки чи дрона,
як на заповідній ділянці росте триметровий паркан і ворота
Сквер, по доріжкам якого ти поспішав на пари,
майбутні нові лабораторії і кабінети
Одним своїм підписом знищив проректор - скнара,
продавши землю твого університету
Ще один зрадник тягне конверт до чиновника "на паркет"
Після кожного засідання мерії я хочу кричати
Моє місто стирають з лиця землі не ворожі ракети,
а цілком свої, демократично обрані вар'яти
Мій найдорожчий скарб я ношу із собою,
і боюсь що випадуть із кишені та будуть втрачені
бари, вокзали, дивани, закинутий міст, вестибюлі метро
навіть короткою нашою присутністю позначені
Тримаю їх в пам'яті, поки старість безжалісно не позмивала,
заплющую очі і звично риплять на сходинках кроки
Єдине про що шкодую напевно - замало
робила фото на плівку і ні у минулі роки
фото моє, 2019
1400
23-01-29 13:32

Друзі та подруги!
📽У мене стався доволі неприємний випадок, через який я звертаюсь з проханням про допомогу. Мій ноутбук, який я використовую для роботи - зламався, тому я не зможу працювати поки буду в лікарні. А зараз така ситуація, що я дякувати вашій допомозі і тому що працював, плюс зарплатня з ЗСУ, вийшов рівно в нуль, та думав надолужити недостаток коштів, працюючи під час знаходження в лікарні. Але цей несподіваний випадок впливає на мої плани і мені треба ваша допомога знов.
Я можу запропонувати вам якісь ніштячки, які вже відправляв частині людей, які допомогли до цього, це різноманітні приємні маленькі подарунки з мерчу. Шеврони з написом шум триває, які замовляв поки був на фронті, фотографії друковані в якісному вигляді та хорошій друкарні, це шопери з айдентикою канала, та листівки з фото подорожей.
✔️Обіцяю подарувати щось, в вдячність кожному і кожній в міру можливостей.
✈️Cпробую подарувати щось коштовне для мене, та можливо буде приємно отримати вам. В будь-якому випадку,
буду вдячний всім хто долучиться до допомоги, від репосту до внеску. Але шум триватиме, допоки ми його створюємо.
Акаунт для зв'язку: @Strvev
Номер карти: 5168755442634487

39
23-01-21 18:14
​--------- лист на нуль ---------
переховуючись у своєму ліжку, забуваючись в затишку ковдри
думками притуляюсь до тебе, як дозволиш закинути ногу трішки
між глинистих стінок окопа, грію твій спальник мокрий
м'язи гудуть після дня зі снарягою пішки
все таки в цій кімнаті не засинаю одна,
звично ділю матрас зі своєю тривогою
з нею міцно не сплю, лиш дрейфую десь біля дна
над твоїм ппд і погризаною мінами дорогою
приймаючи душ, гадаю
а коли був твій? не останній, а крайній
чи встигаєш поїсти і чи вистачає сухпая
обережно помрію про спільно проведений час у ванній
механічно оновлюю вкотре стрічку телеги
кожне твоє повідомлення наче ковток повітря
у душній кімнаті; про тебе питають колеги
час між дзвінками крапає по мілілітру
не переконують вже мої ніжні прохання-поради
бо тепер займають тебе набагато серйозніші речі
у Бахмутській ночі сталевий холод приклада
музика вибухів і смертоносні дощі картечі
крокуєш в таланах над прірвою по самому краю
і якщо тобі здається що лише пустота за спиною
хочу аби ти знав що я завжди чекаю
і справді пишаюсь. завжди. пишаюсь тобою.
фото @shuum3e
610
22-12-16 20:19