​​​​​--------------- 24.02 - 24.02 ----------------

В моєї цигарки присмак бородинського хліба
А може бородянського диму?
Чи це назавжди кожен мангал чи пічка в колибі
тхнутимуть згарищем Харкова та Приірпіння?

Турнікети опущені; ми спускаємось сходами з мармуру
без поняття чи знову побачим як сонце зміняють зірки;
повітря важке від молекул загального трауру
Нагадує місію у "Метро 2033"

Черги у військомат, хтось нашвидкоруч навчає
новоспеченого бійця накладати турнікет
В телеграмі кричать що танки вже біля Почайної
Чорним закреслили небо сліди від прильотів ракет

Чітка і холодна рішучість лишатись в своєму місті
Подумки плани партизанити в окупації
Тільки б не кинули. Як в СБУ передати звістки?
Якщо пощастить - сховати бомбу на фіктивній інавгурації

Чи б не зассала?

Хто зна, не довелось. Захлинулось в'яле оточення.
Чорнобильський грунт проковтнув їхні крики і кітель "дубок"
до вічної темряви, де не існує прощення
як у місті без електроенергії, але і без зірок

Не спати до ранку, притискаючись на дивані,
бо вранці твій командир забере тебе по дорозі в частину
Намагаюсь жадібно запам'ятати твій доторк останній,
але пам'ять тримає лиш голос і знайомі на шкірі картини

Знати як швидше перетинати Дніпро після сигналу тривоги
Пакувати коробки на Бахмут і чекати зворотні листи
Ходити пішки вздовж спорожнілої дороги
Ходити пішки через заміновані мости

Не знаю чому весь цей час неймовірно щастило
Але уже знаю як одночасно все зруйнувати
Корабель не витримав шторм, а уламки прибило
у психіатричне відділення до дверей палати

Але через рік ми сидимо у цій самій кімнаті
Це значить що час уже брати відповідальність
Ці 365 днів не змити і не відіпрати
Вони все одно проступають крізь бинт, це просто нова реальність

ілюстрація рандомна