І Файрстоун це передбачила буквально: штучна матка може стати не звільненням, а ще одним способом відібрати в жінки контроль над її репродукцією, але тепер вже не через релігію, наприклад, а з посиланням на турботу про дитину. Додайте сюди державу з демографічною кризою, яка раптом отримує спосіб піднімати народжуваність, не питаючи жінок, чи хочуть вони народжувати. Додайте біотех-корпорацію, для якої жіноче тіло – просто застаріла та неефективна виробнича лінія, яку давно час оптимізувати. І ось вам зворотний бік тієї самої мрії.

То хто ж на цьому виграє, питання, з якого ми, власне, починали. У світлому сценарії виграють жінки, яким технологія повертає вибір, та діти, які отримують шанс вижити. У темному виграють зовсім інші: біотех-інвестори, які перші застовпили ринок, держави, яким зручно говорити про дітей замість того аби говорити з жінками, та політичні рухи, для яких будь-який зсув межі життєздатності до безкінечності – це аргумент проти жіночої автономії. А програють у темному сценарії, як завжди, ті самі, хто програє в усіх старих сюжетах: бідні жінки, чиї тіла першими стануть або зайвими, або взятими в оренду, та всі ми, якщо дозволимо вирішувати це людям, для яких жіноче тіло ніколи не було суб'єктом, а тільки функцією.

І ось до чого я веду: сама по собі штучна матка не добра й не зла, це просто пакет з теплою рідиною. Питання тут не в технології, а в тому, чи будує суспільство себе навколо влади чи навколо гармонії, чи запитує воно жінку чи розпоряджається нею. В руках суспільства, де жінка – суб'єкт зі своїм голосом, цей пакет рятуватиме недоношених немовлят та повертатиме вибір тим, у кого його відібрала природа. У руках суспільства, де жінка – виробнича одиниця, той самий пакет стане ще одним способом сказати їй, що її згоди ніхто не питав і не питатиме. Технологія лише підсилює те, що в культурі вже є. Як вважаєте який сценарій реалістичніше?