Ремовська Дайджест

🎙 «Мапи на зустрічі в Білому домі 18 серпня були, в першу чергу, для інформування Адміністрації і всіх, хто був на зустрічі, про поточну ситуацію на полі бою. Тому що ми не виключаємо під час зустрічі на Алясці президента Трампа могли, можливо, проінформувати не зовсім актуальною інформацією щодо того, що дійсно відбувається зараз в Україні», — каже в інтервʼю Суспільному полковник Павло Паліса, заступник керівника Офісу президента України. Саме Павло Паліса — той чоловік у військовій формі з мапами, якого ми бачили в складі української делегації у Вашингтоні усередині серпня. Ми познайомилися з полковником Палісою навесні минулого року на Донеччині — тоді він ще був командиром 93-ї бригади. Тепер сфера його відповідальності значно ширша — як він сам сказав в одному з перших інтервʼю на новій посаді, «зробити так, щоб підрозділам на передньому краї було легше виконувати свої завдання». Тобто в цьому інтервʼю також — багато про те, з якими проблемами стикаються зараз військові і як це планують вирішувати. Дещо зі сказаного Павлом Палісою мене особливо зацікавило — чекаю тепер на більше деталей, які, як він сказав, незабаром мають оприлюднити Міноборони і Генштаб.Запрошую до перегляду, прочитання та поширення. ВІДЕОТЕКСТ

🎙 «На справжню мирну угоду між Україною і Росією можуть піти десятиліття. Не уявляю, щоб будь-який український лідер міг підписати мир із Владіміром Путіним. А от перемир’я — так»Ми доволі довго вели переговори про інтервʼю з істориком, професором Оксфордського університету Тімоті Ґартоном Ешем. Так збіглося, що зрештою ми поговорили саме на тлі зустрічі Трампа з Путіним на Алясці та через кілька днів — зустрічі Трампа в Білому домі з президентом України Зеленським та сімома західними лідерами.Зустріч Трампа й Путіна на Алясці професор Еш називає «огидним видовищем». Каже: Путін грається з Трампом і його бажанням отримати Нобелівську премію миру. Але, говорячи про зустріч Трампа й Зеленського в Білому домі за кілька днів, історик у цілому схвально відгукується про стратегію, яку обрали президент України, європейські лідери та генсек НАТО:«Європейські лідери правильно роблять, що намагаються будь-якою ціною втримати США на чолі з Дональдом Трампом у спільній справі. Якщо для цього потрібні принизливі лестощі — хай так. Якщо для цього Володимир Зеленський має сказати «дякую» п’ять разів протягом першої ж хвилини зустрічі у Білому домі — хай так. Якщо Марку Рютте для цього треба назвати Трампа «татком» — нехай. Маємо робити це, бо цього вимагає ситуація». Що ж до перспективи перемирʼя, то Тімоті Ґартон Еш вказує на ризики, назвімо це так, тимчасового припинення вогню. Він каже: навіть розмови про «мир» у медіа зараз змушують інвесторів сумніватися, чи варто вкладатися в європейську оборонку. Також питання — чи витримає українська політика випробування перемирʼям: «Є ризик, що у разі перемир’я хаотичною стане українська політика — переповненою взаємними звинуваченнями та конфліктами. І це може стати великою загрозою для оборони України в довгостроковій перспективі». Яким він бачить це перемирʼя — це, мабуть, найважча для мене частина розмови. Бо в ній — про перспективу втрати Україною частини своїх територій. «Це пов’язано з діями адміністрації Байдена, з діями Трампа, з реаліями війни на місцях». Не назавжди, наголошує професор Еш. Я б не хотіла вести розмову про таке. Але людина, яка щиро вболіває за Україну не словом, а ділом, має право висловити свою точку зору.У 2024 році в Україні вийшов переклад книги професора Еша «Рідні землі. Історія Європи через особисте сприйняття». За цю книгу Тімоті Ґартон Еш отримав премію Lionel Gelber Prize 2024. Призовий фонд – майже півтора мільйона гривень – історик передав фонду «Повернись живим» на потреби сил оборони України. ІНТЕРВʼЮ ПОВНІСТЮТЕКСТ

👩‍💻 Слова Трампа, які вчора привернули мою увагу під час його зустрічі в Білому домі з Зеленським: "Я закінчив 6 воєн, і думав, можливо, ця війна буде найлегшою. Але це не так. Це складна війна, і на це є багато причин". Трамп висловив упевненість, що і російсько-українську війну йому вдасться завершити. Ця теза, яку він озвучив також перед зустріччю з президентом України, повернула мене до побоювань, що президенту США просто потрібна швидка угода, яка дозволила б йому внести російсько-українську війну у свій умовний список "завершених воєн". Варто згадати і обіцянки швидко покласти край російсько-українській війні, які Дональд Трамп озвучував під час передвиборної кампанії.Тобто так чи інакше йому потрібна якась мирна угода тут. Зрозуміло, що ніхто не хоче миру більше, ніж українці. Ми цю тезу повторюємо регулярно на державному рівні, і це правильно — бо так і є. (Особливо на фоні постійних спроб росіян виставити нас головною перепоною "миру".) Але виклик, звичайно, щоб на тлі цього прагнення президента США "завершити ще одну війну" Україна добилася для себе справедливого миру. Чому це складно — ви і самі, я впевнена, розумієте. До слова, на цю тему у The Guardian вийшла стаття під назвою "Трамп каже, що поклав край шести війнам — чи це правда?".У ній ідеться про те, що список із шести "завершених воєн" включає конфлікти: між Ізраїлем та Іраном, між Демократичною Республікою Конго та Руандою, між Камбоджею та Таїландом, між Індією та Пакистаном, між Сербією та Косово, а також між Єгиптом та Ефіопією. "Твердження про врегулювання цих конфліктів є перебільшеним, а в деяких випадках — суперечить реальності, через продовження насильства в таких країнах, як ДР Конго. Там повстанці, яких підтримує Руанда, знехтували терміном, коли в Досі сторони мали досягти згоди щодо мирної угоди", — пише The Guardian.

Сьогодні з російського полону повернулися 84 українці: 33 військовослужбовці та 51 цивільний."Серед звільнених є чоловік, який провів у російській в’язниці 4013 днів, вчителька початкової школи, ув’язнена у 2019 році та молодий хлопець, якого росіяни поневолили у 2016 році вісімнадцятирічним", - йдеться в повідомленні у тг-каналі Кирила Буданова.У дописі Володимира Фомічова, журналіста та колишнього полоненого, також можна почитати історії кількох зі звільнених сьогодні українців.В нещодавньому інтерв'ю з Вадимом Скібіцьким із ГУР я запитувала в нього, чи на зустрічах у Стамбулі (учасником яких він є) порушується питання тих громадян України, яких Росія і її проксі на окупованих територіях затримували до 2022 року. Це питання я ставила не просто так - за моїми відчуттями, суспільна увага до цієї категорії полонених майже дорівнює нулю, плюс не зрозуміло, чи ці люди фігурують у списках на обмін, щодо яких веде переговори держава України. Пан Скібіцький запевнив, що переговори стосуються і цієї категорії полонених громадян України. Рада бачити підтвердження цим словам.

🎙"Характер цілей РФ в Україні не змінився. Це засоби протиповітряної оборони. Це наша авіація, зокрема аеродроми. Наступне питання – це система управління Збройними силами, взагалі нашими усіма військовими формуваннями. Система логістики і оборонно-промисловий комплекс", — розповідає в інтервʼю Суспільному Вадим Скібіцький, заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Говоримо про масовані комбіновані удари Росії по Україні. Запитую в генерала Скібіцького, чому так багато жертв серед цивільних та зруйнованих цивільних обʼєктів під час цих ударів, якщо їх немає серед перелічених цілей РФ в Україні. Пояснює: питання — в точності ударних засобів Росії. Це дуже відрізняє російську зброю від, наприклад, американської, додає наш гість.У цьому інтервʼю — про запас у росіян "шахедів" і ракет, але також — про тактику росіян на фронті ("По одному, по двоє вони просочуються в наші тилові райони"), про набір росіян до лав збройних сил ("На сьогодні РФ виконує плани по рекрутингу щомісяця мінімум на 105-110%"), про зустрічі української і російської делегацій у Стамбулі ("У будь-якому випадку, переговори потрібні"), про Білорусь ("Рівень загрози, пов'язаний з навчаннями "Запад-2025", доволі низький") та про запас міцності Росії в цілому. Ще вдень дивилася на Вадима Скібіцького на фото ГУР зі Зміїного, а ввечері він на Суспільному, оце так-так. Запрошую до перегляду, прочитання та поширення. ВІДЕОТЕКСТ

🎙 "Путін не зацікавлений в тому, щоби наближати завершення війни. Адже якби він був в цьому зацікавлений, це справа одного його наказу", — каже Марія Кучеренко, старша аналітикиня Центру ініціатив "Повернись живим". Надзвичайно рада нашій нагоді поговорити, оскільки Марія — фахівчиня високого рівня. Фокус її досліджень — російські "еліти" та спецслужби. Тож наше інтервʼю — це спроба поглянути на актуальні для нас процеси, повʼязані з війною, з позиції противника."Путін зацікавлений в переговорах як таких. І це рівно та сама тактика, яку Російська Федерація застосовувала й усі попередні роки так само. Що я маю на увазі? Путін заходить в перемовини, і лише під це одне своє входження в перемовини він вимагатиме послаблення санкційного тиску на Російську Федерацію, вимагатиме оцінити його величезну договороздатність. При тому у нас не буде якихось відчутних спроб встановити безпеку і домогтися безпеки.Тобто Російська Федерація продовжуватиме тиснути, при тому вимагаючи одночасно на усіх можливих майданчиках, в усіх можливих інституціях, того, щоб частково принаймні знімали санкції лише під те одне, що Російська Федерація погодилась заходити в перемовини", — каже Марія. У цьому інтервʼю — також про те, що (чи хто) зараз може впливати на Путіна тапро російські впливи в Україні і світі.Запрошую до перегляду або прочитання.ВІДЕОТЕКСТ

🎬 Фільм, який варто поширити на англомовну аудиторію, та й не зайвим буде подивитися самим — "A Faith Under Siege", про життя українських християн в умовах російсько-української війни. Не знаю, як перекладають назву документалки автори, можемо перекласти її як "Віра в облозі". Режисер фільму — Ярослав Лодигін, ось тут можна почитати його свіжий допис про стрічку.Інтерв'ю з Ярославом та його колегою по команді можна почитати отут. Ви, думаю, помітили, як українська держава намагалася (і, думаю, й далі намагається) достукатися до республіканців у США, серед іншого, через віру та впливових християнських діячів. Згадаймо про зустріч спікера Палати представників США Майка Джонсона з українським баптистським вірянином Сергієм Гайдаржі у 2024 році. Або приїзд до України американського пастора Марка Бернса, якого називають наближеним до Дональда Трампа.У цій справі англомовна документальна стрічка про життя християн України в умовах російської воєнної агресії точно не буде зайвою. Ярослав Лодигін у 2018 році екранізував роман Сергія Жадана "Ворошиловград" — фільм називався "Дике поле". У 2021 році був продюсером документального серіалу Суспільного "Колапс: як українці зруйнували імперію зла". Також, можливо, ви бачили документальний цикл "Turning Point: The Bomb And The Cold War" на Netflix (про ядерну бомбу) — Ярослав організовував українську частину цієї історії.

🎙 «Зараз приблизна гранична дистанція – це десь 2,5 тисячі кілометрів. Але вона постійно збільшується»На 2,5 тисячі кілометрів углиб Росії зараз може залетіти український дрон. Про це нам розповів «Каспер» — командир батальйону 14-го окремого полку Сил безпілотних систем. Цей полк — один із кількох підрозділів у силах оборони України, які завдають ударів углиб території Росії. Багато з тих влучань, які ви бачите на відео з різних регіонів Росії — це результат роботи 14-го полку. «У 2022 році ми починали з дронів, які летять на 100-120 км, умовно. А зараз ми літаємо на дронах в середньому на 1000-1500 кілометрів. Пройшло не так багато часу — а порівняйте 100 і 1500 км», — додає «Каспер».У цьому інтервʼю — про те, що можна розповісти про удари вглиб РФ, а також про зміни в командуванні Сил безпілотних систем та про російські удари «шахедами». Було цікаво поговорити про «шахеди» з людиною, яка також працює на далекобійних ударних дронах — але у зворотньому напрямку, по території РФ.Зокрема — і про те, як бути з цими масованими комбінованими атаками РФ по Україні.ВІДЕОТЕКСТ

🎙"Я сподіваюся, що такі дії, така ганебна сьогоднішня акція, якраз-таки на військову допомогу не вплинуть", — заявив директор НАБУ Семен Кривонос сьогодні після того, як Верховна Рада підтримала законопроєкт, що обмежує повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Детальніше про цей законопроєкт можна почитати отут. Я ж наведу решту заяви Семена Кривоноса — точніше, тієї її частини, яка стосується саме відносин України з ЄС і США: "Я сподіваюся, що військова допомога нашим воїнам буде продовжуватися. А от що стосується питань євроінтеграційних, я наголошую: посилення інституційної спроможності САП, НАБУ, що включає низку заходів, — це є частиною плану вступу до Європейського Союзу. І надання, в тому числі, допомоги Європейським Союзом. Чи вплине це [сьогоднішнє голосування в Раді]? На мою думку, може вплинути. Давайте дочекаємося реакцій міжнародних партнерів. Вчора у G7 наголосили (передбачаючи, що сьогодні такі речі можуть відбуватися) на тому, що вони дуже глибоко стурбовані і що вони підтримують зусилля України на напрямку боротьби з корупцією. Але цього виявилося недостатньо. Будемо продовжувати комунікувати, доносити їм, що це — і питання захисту фінансів, які виділяються на відновлення. Тому що є антикорупційна інфраструктура, яка може відстежувати, куди витрачаються, наприклад, американські кошти або європейські, — і відстежувати це ефективно. І попереджати розкрадання цих коштів. Це також питання створення фонду у рамках mineral deal [зі США] і питання майбутніх інвестицій — хто цим всим буде займатися? НАБУ і САП створювалися як органи, які мають відповідні компетенції, мають глибокий рівень співпраці з ФБР у США, з National Crime Agency Великої Британії — з низкою правоохоронних органів по всьому світу ефективно комунікують для викриття транснаціональної корупції. І ми маємо перед цими органами відповідну репутацію", — зазначив Семен Кривонос. Для балансу — аргументи депутаток Южаніної та Безуглої, які голосували "за".

👩‍💻 Нещодавно МЗС України довелося коментувати статтю авторки The New York Times Нанни Гайтманн, яка з'їздила в Курську область РФ у супроводі бійців спецпідрозділу "Ахмат" і випустила за підсумками цієї подорожі статтю під назвою "Пейзаж смерті: що залишилося там, де Україна вторглася в Росію".Ну тобто дух статті ми з вами можемо вловити вже з заголовка. Статтю ілюструють фото і відео руйнувань у Курській області РФ. На першому фото ви побачите групу російських військових, які виносять тіло в чорному пакеті з одного з (як виглядає) дворів.Очікувано, звичайно, що в авторки статті, яку у Курській області супроводжував батальйон "Ахмат", підозрюваний у купі воєнних злочинів (наприклад, ось цьому), акцент зроблено на гуманітарному аспекті. Наведу вам фрагмент, щоб ви краще зрозуміли настрій статті: У цьому прикордонному районі багато людей мають зв'язки в Україні та сприймають війну як, за словами Лободової, «сім'ю, яка воює з сім'єю».Оскільки українці не могли дістатися до Москви, каже вона, «вони вдарили по своїх». «По своїх сусідах. Половина наших родичів – українці».Її родичі, сказала вона, живуть у Харкові, на північному сході України. «Слава Богу, що ми жінки – вони не можуть нас залучити до армії та змусити воювати одна проти одної». Нанна Гайтманн – німецька документальна фотографка, яка живе в Москві. На сайті Canon, амбасадоркою якого вона є чи була, йдеться про те, що Гайтманн народилася в Німеччині в родині росіянки і німця. На своєму сайті Гайтманн позиціонує себе як одна з небагатьох західних фотографів, які працюють у Росії під час її повномасштабного вторгнення в Україну.Сергій Кислиця, перший заступник міністра закордонних справ України, звернув увагу, що навесні організаторам конкурсу World Press Photo довелося вибачатися за рішення об'єднати в одну візуальну пару фото Нанни Гайтманн та іншого конкурсанта, фотографа Флоріана Бахмаєра. На фото Бахмаєра була 6-річна дівчинка Анжеліна з Харківщини, яка потерпає від панічних атак, спричинених обстрілами.На фото Гайтманн, яке вона подала на конкурс, був солдат російської армії на території так званої "ДНР" на сході України, який лежить на ношах у польовому шпиталі неподалік окупованого Бахмута в очікуванні ампутації руки.The Kyiv Independent, українське видання англійською мовою, зробило розбір статті Нанни Гайтманн для NYTimes, а саме – що з цим текстом не так. Також репортер The Kyiv Independent Френсіс Фарел описав свої враження від цієї статті в окремій колонці. Якщо ви маєте можливість поширити ці два лінки з The Kyiv Independent на англомовну аудиторію, є сенс.