Одна з найчастіших помилок: "мені це складно, отже це ефективна силова вправа". 

Але ефективна вправа - це та вправа, яка дає специфічний стимул для розвитку фізичної якості або навички, що вам потрібна. Для різних якостей/навичок стимул буде різним, і суб'єктивні відчуття від нього теж різними. Ви можете дати собі достатній стимул для гіпертрофії м'язів, наприклад, і без дискомфорту на межі терпимого. Для максимальної сили доведеться пережити дещо дуже інтенсивне в конкретному підході, але в цілому це зате може бути дуже помірне і не дуже втомливе тренування. В тому чи іншому сенсі на тренуванні вам завжди буде непросто, але не обов'язково максимально складно максимально неприємним для вас чином.

З іншого боку, ви можете зробити собі надзвичайно складно і дискомфортно, і при тому марно (для вашої конкретної мети). Наприклад, довге статичне утримання кінцівки в незручної та незвичної для вас позиції десь на краю амплітуди руху в суглобі завжди буде відчуватися як щось важке, якщо ви не практикуєте це регулярно (а більшість людей не практикує, тому що побутове застосування у таких навичок достатньо обмежене насправді): звідти всі прохолодні історії "та у нас на пілатесі мій чоловік-качок плакав".

Так, качку було складно, але при тому він отримав нульовий стимул для розвитку своїх качкових фізичних якостей - і з цієї ж причини люди, які не робили нічого крім пілатесу, частіше за все не демонструють в залі або силовому спорті якихось видатних силових показників порівняно з іншими початківцями. Не буває систем тренувань, які роблять з вас універсального атлета. Чим більше нове навантаження схоже на ваше звичне - тим краще ви впораєтесь і навпаки.

Саме про те і є принцип специфічності (в літературі SAID — Specific Adaptations to Imposed Demands) - тіло адаптується до конкретних навантажень і завдань, які воно отримує. Коли оцінюєте вправу з погляду ефективності, думайте насамперед про специфічниний стимул, який вона дає.