🧬 Чи може застій жовчі через тривалі перерви між прийомами їжі сприяти підвищенню холестерину?

⚠️ Попереджаю одразу: зараз буде довго, місцями нудно і з великою кількістю біохімії 😁 Будуть ферменти, рецептори, гормони й навіть трохи молекулярної регуляції. Тому всім, хто не готовий до такого випробування, рекомендую одразу переходити до мого висновку наприкінці допису. А для тих, хто залишився, — починаємо!

🔬

Цей зв'язок заслуговує значно більшої уваги, особливо в контексті популярності інтервального голодування.

Ми звикли розглядати підвищений холестерин переважно через призму харчових жирів, генетики та інсулінорезистентності. Але часто забуваємо, що печінка, жовчні кислоти, жовчовиділення та метаболізм ліпопротеїнів є частинами єдиної системи регуляції холестеринового гомеостазу.

🔬 Що відбувається, коли людина довго не їсть?

Надходження їжі, особливо жирів і білків, стимулює секрецію холецистокініну (CCK), який забезпечує скорочення жовчного міхура та надходження жовчі до кишечника.

При тривалих перервах між прийомами їжі ця стимуляція зменшується. Жовч довше накопичується в жовчному міхурі, концентрується, а за певних умов підвищується її літогенність — схильність до кристалізації холестерину та утворення жовчних каменів.

🔸 Холестерин є попередником жовчних кислот, синтез яких у печінці регулюється, зокрема, ферментом CYP7A1.

🔸 Жовчні кислоти — це не просто компоненти травлення. Вони виконують функції сигнальних молекул, які через рецептори FXR і TGR5 беруть участь у регуляції ліпідного та енергетичного метаболізму.

🔸 Активація кишкового FXR стимулює утворення FGF19, який надходить до печінки та пригнічує експресію CYP7A1, регулюючи синтез нових жовчних кислот із холестерину.

Таким чином, зміни ентерогепатичної циркуляції та сигналізації жовчних кислот можуть впливати на холестериновий гомеостаз і метаболізм ліпопротеїнів.

⚠️ Ми знаємо, що при патологічному холестазі можуть виникати суттєві порушення ліпідного профілю, зокрема накопичення атипового ліпопротеїну Lp-X, багатого на холестерин і фосфоліпіди.

Звичайно, функціональний застій жовчі в жовчному міхурі та патологічний холестаз — різні стани, і переносити механізми одного на інший безпосередньо некоректно.

Однак це демонструє, наскільки тісно фізіологія жовчовиділення пов'язана з обміном холестерину.

📚 Дослідження підтверджують, що тривале голодування, дуже низькокалорійні дієти та швидке схуднення можуть сприяти гіпомоторній дисфункції жовчного міхура, підвищенню літогенності жовчі та формуванню холестеринових каменів.

Водночас під час голодування відбувається перебудова ліпідного метаболізму: посилюється ліполіз, змінюється надходження жирних кислот до печінки, синтез і кліренс ліпопротеїнів.

У частини людей це супроводжується підвищенням LDL-холестерину ❗️

Тому цілком обґрунтовано припускати, що зміни жовчовиділення та регуляції обміну жовчних кислот можуть бути одним із механізмів, які беруть участь у цих метаболічних процесах. Проте прямих клінічних доказів того, що саме застій жовчі внаслідок тривалих перерв між їжею підвищує LDL, наразі недостатньо.

💡 Мій висновок як біохіміка (сюди можна було переходити одразу 😁):

Я вважаю, що зв'язок між моторикою жовчного міхура, ентерогепатичною циркуляцією жовчних кислот і порушеннями ліпідного профілю не варто недооцінювати.

Цілком імовірно, що в окремих метаболічних умовах ці процеси взаємопов'язані значно тісніше, ніж ми можемо сьогодні підтвердити клінічними дослідженнями.

І саме тому я досить критично ставлюся до популяризації тривалого голодування як універсального способу покращення метаболічного здоров'я. Тому що фізіологічне жовчовиділення, регулярне надходження поживних речовин і нормальна робота печінки — важливі компоненти холестеринового гомеостазу.

І якщо ви дочитали аж сюди, то тепер знаєте про FXR, FGF19 та CYP7A1 трохи більше, ніж планували сьогодні вранці!

😁🧬