Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Сергій Стерненко🇺🇦 Волонтерські картки: 4441114454997899 моно 5168745030910761 приват ❗️Не ведіться на шахраїв, нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!

Статистика telegram каналу - @natigorevna

Логотип телеграм спільноти - Пані Наталя 2021-08-24

Пані Наталя

Кількість підписників:
22
Фото:
80 
Відео:
Посилання:
18 
Категорія:
Блоги
Опис:
Так, це я✌🏻

Кількість підписників

День: 0
Тиждень: 0
Місяць: +1
Всього:
22

Середній перегляд на повідомлення

День: +9
Тиждень: +12
ERR: 422.22%
ERR (24): 40.91%
Середній за 30 днів:
93

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Пані Наталя - @natigorevna

Жінки, в своїй більшості, жертовні. Нам це навʼязав кінематограф.
Якщо чоловіка посеред ночі переїжджає машина — потрібно одягнути старий спортивний костюм, зібрати волосся в дулю і провести ніч біля лікарняного ліжка, страждаючи.
Якщо дівчину серед ночі переїде машина — це, очевидно, погано, але зовсім не обовʼязково робити з цього трагедію, доля буває з нами жорстока.
Сценарій видозмінюється в деяких випадках:
— якщо в когось з двох рак чи інша пухлина, яка передбачає швидку кончину
— якщо вона так задовбала, що починаєш вірити в природній відбір
— якщо він — з Марса, а вона — з Венери
При будь-яких інших розкладах, чоловік поставить будильник на 7 ранку, виспиться і заїде перед роботою, чисто дізнатися шо ти там.
Жінки агресують на чоловічу холоднокровність і по вихідним збираються в жіночі секти, щоб обговорити, як з цим жити. Але, зустрічаючи такого ж страждальця, як вони самі, крутять носом і змінюють тему розмови на «якийсь він нудний», після чого стрибають в ліжко до того, хто забуде їх імʼя після першого сексу.
Жінкам подобаються мудаки.
Так склалося історично, і кожен хто пробує спростувати цю теорію, залишається розчарованим і висміяним.
Жінкам подобається турбота.
Це факт, в який варто уткнутися лицем і не намагатися зрозуміти, як поєднати його з попереднім.
По жіночим венам тече трагедія.
Що пояснює більшу частину того нелогічного пиздеця, з яким вам, хлопці, доводиться жити.
Але! Давайте будемо оптимістами
Добре, що у вас немає рака, є мізки і живете ви на цій планеті.
Погано, що ні один з факторів не впливає на адекватну складову жіночого організму.
Ми нелогічні, любимо пустити сльозу і обожнюємо доводити вас до нервової конвульсії, тому що лише в трагедії здатні побачити свою важливість у вашому житті.
Але, на противагу цьому, ми здатні турбуватися, цінувати і віддавати останнє вам, навіть якщо зарання знаємо, що ви ще той муділа.
Тому давайте будемо поблажливі один до одного і вірити в те, що нам все-таки вдасться вжитися на одній планеті.

164
24-07-04 16:19

В юності я любила 2 пісні:
1. Я люблю тебя до слез
2. Ах какая женщина
Слухаючи першу я уявляла справжнє кохання, таким як воно має бути, таким яким би я хотіла його бачити: найромантичнішим у світі, не красивими словами, а діями, щоб люблю до сліз, щоб все до було неважливим і беззмістовним. Можливо, що і білі квіти мої улюблені лише через цю пісню.
Але найбільше мене чіпляла одна фраза «все у нас с тобой только началось». Ця пісня була подарунком для дружини композитора на весілля і нею він описував своє кохання. І те уявлення, яке нам всім продавали про шлюб йшло в розріз з тим, що я чула в цій пісні, що життя після шлюбу лише починається, а не ним закінчується. Що любов не вмирає через 3 роки, що любов — це не іскра, це вічний вогонь, і лише ти вирішуєш чи горітиме він вічно чи найменший вітерець реальності його задує. І це дарувало мені надію, бо чим далі я йшла, тим більше бачила яке життя і люди жорстокі, зачесані об сірі будні.
Слухаючи другу я довго міркувала над тим, хто ж така та «ах какая женщіна». Довгий час я думала, що вона ідеальна: знаєте, та в якої всі сукні по фігурі, що таке зайві кілограми вона не знає, її зачіска завжди наче тільки з перукарні, зуби білі, губи напомажені, манікюр тільки-но з салону, вона не йде, а пише, грається серцями, наче кеглями жонглює. Але такі, зазвичай, під зовнішнім лоском приховують велику драму, розбите серце, невдоволеність життям, в них все життя розписано і кроку вправо чи вліво немає. Зовнішній лоск, що приховує внутрішню пустоту.
І лише недавно я зрозуміла яка вона ця жінка з пісні. Ця істина проста, як світ. Вона кохана. Просто кохана, настільки кохана, що він «пол не чуя под собою», він носить її всюди де б він не був. Навіть у снах. Але, на жаль, чоловіки володіють такою суперсилою, як руйнувати все до чого доторкаються, тому й носяться з цією жінкою лише в себе в голові, бо такі жінки знають свою цінність і обирають себе.

388
23-06-16 18:18

Вона повернулась до нього і сказала: «Я хочу бути щасливою, безсовісно щасливою, тому люби мене, хіба я так багато прошу?»
Але вона ніколи нічого не просила, їй нічого не треба було окрім його рук, окрім його «сумую» та «люблю». Їй потрібна була їжа, вода, повітря і він, у будь-якому порядку, будь-якій кількості та у будь-якій якості. А йому потрібен був психіатр і трохи текіли. А може навпаки, це вона була йому повітрям, і психіатр потрібен був їй так само, як йому алкоголь. Одразу у вену, прямо в серце і в мозок.
Немає нічого постійного, немає нічого звичного, так само, як і немає нічого на 100% стабільного. Кохання, біль, інтерес і навіть збудження — це все проходить, так само як проходить дощ, зима і твій день народження, щороку намотуючи на цю котушку твої роки, виток за витком, не зупиняючись ні на хвилину, ні на мить, і точно жодного мотка назад.
Кажуть «так випала карта», кажуть, але чомусь я ніколи не була азартною, і не просила за столом «ще». Я не ставила на кон ні гроші, ні себе, і точно, ніколи не ставила любов. Хоча один раз я посадила своє кохання за стіл і сказала, що буду поруч, навіть якщо проти буде весь світ, я б всеодно тримала руку в руці і не відпустила б ніколи.
Ніколи. Дивне слово, напевно, його варто застосовувати лише до мертвих. Вони ніколи більше не…
Так було б чесно, тому що люди втратили честь, втратили повагу та просте людське — назавжди! Такий світ, така реальність, такі правила ринку: попит породжує пропозицію і навпаки.
А може це все на краще: всі ці нещастя, катаклізми, війни та епідемії. Згниває цей світ, згнивають люди, почуття та принципи. Згнило все, і я гнию кожну секунду, завжди.
Просто є такі люди, які не готові. Не готові ні до чого! Не зараз, а може й ніколи. Але найприкріше те, що сценарій був написаний задовго до узгодження акторів на головні ролі. Бюджети, дати, і навіть, локації були затверджені. Залишалася лише справа за малим, сказати «камера, мотор». Але прозвучало лише «стоп, знято».
Жалюгідні, рідкі оплески, від тих, хто спостерігав за зйомкою, п’яна знімальна група, і пара жалюгідних акторів, які не варті навіть номінацій.
Вимикайте світло, спалюйте плівку, розганяйте масовку — це кіно ніколи не вийде на великі екрани.

314
23-06-03 15:50
#каламбур
— потерпи трошки і щастя нам забезпечене
— я стільки не винесу
— я тобі допоможу, якщо його буде багато
— люди діляться на 3 категорії: одні кажуть правду в очі, другі брешуть не моргаючи, треті мовчать: вони бережуть зір
— розбіжності між чоловіком і жінкою виникають від того, що одним хочеться любити, а іншим просто хочеться. Але в певний момент вони міняються ролями
— Жінки як доброго вина постійно не вистачає. Не встигне запаморочити голову, як зникає. Ти, як всякий самолюбний мачо, думаєш, що треба було брати більше і міцніше, проте змішувати їх – головний біль.
— цікаво чи дійсно він мене любить?
— ти хочеш це знати?
— я хочу це відчувати
— його репліка «не йди», означає лише те, що це потрібно було зробити раніше
— він тебе хоче, це ж прекрасно! Треба користуватися
— інакше будуть користуватися тобою
— з усіх поганих звичок я не здатна кинути лише одну
— яку?
— думати
— ти віриш в любов?
— тільки коли займаюсь нею
— а твої мрії збувається?
— збут не налагоджений
— якщо тобі починають єбати мозок, значить, інше у тобі його вже не збуджує
— коли я не висипаюсь, «добрий ранок» звучить для мене як лайка
196
23-05-25 10:49

Ви хочете щоб вас чули, з вами спілкувалися, і в жодному разі, не перебивали, доки ви не образитеся зі словами - «ну чого ти мовчиш?», або "ти мене не розумієш!", вас повинні підтримувати і вірити в вас, вас повинні обіймати, але в той же час давати простір для вдиху, щоб він/вона були не такими як усі, але обов'язково з вашими улюбленими рисами характеру, і щоб одягалися за вашими рекомендаціями та читали книги, які ви так давно прочитали.
Притягуються протилежності, і доповнюють один одного, вчать і покращують, але як сильно люди прагнуть знайти свою споріднену душу, щоб сидіти з нею як навпроти дзеркала і мовчати.
Ви любите, щоб вас цілували, гладили плечі і розчісували волосся, ви все це любите, але коли отримуєте все сповна, то швидко втомлюєтеся, і мрієте змінити ідеальний теплий клімат на якісь снігові пейзажі.
І саме в такий момент люди розуміють, що не відчувають нічого, крім вигаданого почуття страху, натягнутої невпевненості, і висмоктаних із пальця співчуття та жалю. Не таку реакцію чекає наше серце на оголене кохання.
Що за кохання, яке припустилося цієї помилки? І що за життя, яке доводиться проживати за щасливими правилами, які диктують нам найнещасніші люди.

160
23-05-19 12:58
Любов — акт волі.
Любити когось — це не просто сильне почуття. Це рішення.
Світ сповнений коханням. Бери і користуйся. А життя щедре і різноманітне, тому часто ми знаходимо любов не там, де шукали.
Ви хоч раз замислювалися, як часто ваші пошуки помилкові і заводять у глухий кут?
Кохання проїжджає в сусідній машині, воно в радісних очах дівчини, що гладить коханого по потилиці, і в ньому, з насолодою схиливши голову в її бік, з румянцем на щоках від ніжності і задоволення.
Кохання живе за нещільно заштореними вікнами, що пропускають жовте світло та ледь помітні силуети чиєїсь романтики.
Кохання дбайливо запитує голосом батьків, що виривають один у одного слухавку, чи поїла ти і чи тепло одягнена.
Кохання шипить тонким вихором бульбашок, що піднімаються з дна келиху, поки пальці, щільно стиснуті в замок, не можуть розімкнутися.
Кохання в найстигліших нектаринах і винограді, кохання в обіймах до хрустку кісток, кохання в ненав’язливій балаканині, кохання в турботі, кохання у суперечках. Іноді у сварках і, навіть, в образах.
Кохання, напевно, немає в завищених очікуваннях і придирках. Але навіть в сказаних серцю гірких словах, і в безглуздих жартах, і в неправильних рішеннях — кохання.
Кохання, іноді, це просто ідея. Просто симпатична ідея, з якою ти все носишся, але результат, можливо, не вартий витрачених зусиль.
Але найдивовижніше, що кохання — це навіть відповідальність. Відповідальність, яку ми несемо бажаючи того чи ні.
Еріх Фромм сказав, що любов — це акт волі, обітниця. Адже любити — це не просто почуття — це рішення. Не можу не погодитися. Так, любов — це рішення, таке саме, як бути щасливим, додам я від себе.
121
23-04-05 18:23
#каламбур
— а що ми візьмемо з собою?
— гарний настрій
— ти права, але ж ти мудра жінка, поступись
— дуже важко тонути, коли вмієш плавати
— так а по якій причині розійшлись?
— по гороскопу.
— чим займаєшся?
— як зазвичай, хочу зробити все і зразу
— а що заважає?
— все і зразу
— жінки смішні
— і чим же вони смішні?
— бо вірять чоловікам
— поцілунки були нашим першим сніданком
— а другим?
— другого не було, треба було бігти на роботу, так і були голодними один за одним до самої вечері.
— люблю, не люблю?
— ромашку дати?
— краще налий
— головне в житті не здаватись.
— а я б із задоволенням зараз комусь здалася б
— інколи здається, що дах вже поїхав.
— а потім знову вмикають світло і жити можна.
141
23-02-03 17:01

Є тисячі сценаріїв 1 січня, які, гіпотетично, могли б бути кращими. Але вони вам невідомі. Теоретично, існує тисячу варіантів будь-якого дня, події, миті, які могли б бути кращі. Але це лише теоретично. А в дійсності є лише цей. Цей — свій, єдиний, неповторний і безумовно прекрасний. Як чудово, що саме він відбувся. Закохуйтеся саме в те життя, яке відбувається з вами, а не в те, яке б могло відбутися.
А тепер до висновку 2022 року.
Обирайте ніжних людей. Тільки ніжні люди зрозуміють, як правильно вести себе з вами так, щоб не турбувати старих ран і не допускати нових. Ніжність — це дуже важливо. А з чого вона росте: любові, емпатії, почуття обов’язку — неважливо.
Обирайте тих людей, які вміють вибачатися і бути вдячними. Бо відсутність цих навичок — перша ознака черствої душі, душевної бідності і гордині.
Неможливо бути счасливими поруч з людиною, що вражена, мов хворобою цими якостями. А вони, як ракові клітини, атакують будь-яке чуже щастя і заряджають біллю.
Обирайте людей, які обирають вас і тоді ви ніколи не будете поруч з ними одинокі. І тоді з цього проростуть найпрекрасніші квіти кохання, дружби, підтримки і цього особливого взаєморозуміння, коли не потрібні жодні слова.
Обирайте себе! Ми часто перебільшуємо значення тяжких ситуацій, забуваючи головне: з будь-якої ситуації існує вихід, і як правило, він проходить через двері.

145
23-01-01 11:34

Мій улюблений лист Симоменка до дружини — третій. Беріть носові хустинки.
Моя маленька дівчинко!
Якби ти знала, як я чекав від тебе хоч якої-небудь вісточки. Чесне слово, ходив як помішаний. Було обідно і боляче, що ти відносишся до всього з таким олімпійським спокоєм. Мовчиш, мов води в рот набрала. Через тебе ледве не завалив екзаменів. Вірю і знаю, що все це не випадково і не тимчасово. Бо такі дівчата, як ти, вдруге не зустрічаються. Аби тільки ти була розумною і не викидала ніяких коників — буде в нас все дуже гарно. Бо я люблю тебе. Може, тобі обридло це слухати, але це правда. Те, що Сашко пише тобі листи, то його справа. Хай собі пише на здоров’я. На те його й грамоті вчили.
Малюся! Я одержав твого скупого листа і, признатися, не все в ньому зрозумів. Загадкою лишилася, наприклад, така фраза: «Може, ти й справді знайшов, що шукав, але знай: ніколи не буде того, що ти думаєш». Не можу зрозуміти, що ти маєш на увазі. Багато в листі натяків і двозначних фраз. Але це, як кажуть, «дрібні причіпки», а я не хочу бути схоластом. Через шість днів після того, як опущу цей лист в ящик, в Черкаси власною персоною з’явлюся і я. І хоч на вокзалі мене не стрічатимуть з квітами і музикою, буду щасливий, бо побачу тебе. Це трапиться 20, а до того я рахуватиму дні і думатиму про тебе, мою єдину, мою крихітну Малюсю.
Шукав хороших відкриток з гарними квітами, щоб написати на них вірші, але нічого путнього не знайшов. А поганих відкриток послати тобі не можу. Краще вже написати їх на звичайному папері. Тільки ти не ображайся, якщо вірш не сподобається, я ж не Шевченко. Пишу, як умію
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх —
Я в них прийду до тихої друкарні
І буду знову втоптувати сніг.
І буду знов у вікна заглядати,
Брехати, що не холодно мені
Твої нечутні кроки впізнавати
В морозній монотонній тишині.
І цілуватися в провулку до безтями…
Чого б тепер я тільки не віддав,
Щоб тільки знову все було так само,
Як я у вірші цьому пригадав.
Щоб знов були ті суперечки марні,
Щоб від кохання знову я дурів…
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та я їх кров’ю власною зігрів!
Мила моя дівчинко! Не будь дуже суворим критиком і не лай нещасного поета за незграбність. Я ж так старався. Я так люблю тебе, що навряд чи можна знайти повноцінні слова, щоб передати це.
16 числа до мого Юрки приїжджає дружина. Я на весіллі буду чимось на зразок боярина, буду репетувати «гірко» і дивитися, як інші цілуються. Сам собі не завидую. Ми з Юркою трохи гарикнулися, бо я мав необачність переконувати цього жонатого лобуря, що ти в сто разів краща від його дражайшої половини. А він обідився і сказав, що я просто-напросто «тронутий суб’єкт». Я відповів йому, що він також «тронулся» б, якби побачив тебе. Ця суперечка, правда, не мішає нам спати «валетом» і тинятися вдвох по місту. Але ця благодать закінчиться в ту хвилину, як його дружина (між іншим, теж Людмила) вигрузиться з вагона на Київському вокзалі. Мене зараз жахливо цікавить, чи ми й надалі залишимося такими ж закадичними. Чи не помішає нам його одруження?
Моя Малюсічка, чи не обрид я тобі своєю писаниною? «Не печалься и не хмурь бровей». Хотів написати такого листа, щоб багато-багато сказати тобі, а вийшло — мабуть, чепуха.
Чому ти цілуєш мене крапками? Соромишся? А я ні, і цілую мою одну-едину, мою дорогу Малюсю мільйон разів. З голови до п’ят. Люблю. Рахую хвилини до зустрічі.
Твоя полтавська Галушка.
P.S. Куди ти збираєшся працювати йти? Листів не пиши, а хоч пиши — не відправляй. Приїду — вручиш особисто. Готуй всі новини, які ти втаїла, «щоб не тривожити моє закохане серце» .
До побачення.
Підожди. Цілую ще раз (тільки один раз). Не гнівайся і жди.
Твій Васька.
13.02.1957

135
22-12-08 17:14
В мене не «встає» новорічний настрій.

Так вчора в дівчачому чатику вирішили всі присутні. Безапеляційно і суворо, рішення було затверджено, звук суддівського молотка відбився гомоном у вухах.
Але, друзі, в мене для вас є новина. І, можливо, вона вам не сподобається. Впринципі, як і мені, бо хочеться тупнути ніжкою, понити і уткнутись носом йому в шию, витираючи крокодилячі сльози.
Так от, ваш новорічний настрій, як і ваш оргазм — виключно ваша відповідальність. Він сам не встане. От такі справи.
Казка вартує якщо не грошей, то зусиль. Але з радісного — ця інвестиція повністю себе окупить.
Тому не нийте, налийте собі доброго глінтвейну, оберніться гірляндою (на батарейках) і запросіть на цю вечірку Мераю Кері. І нехай прибуде з вами повний джінгл белс. Навіть якщо через не можу чи не хочу.
Я цим і займусь.
100
22-12-06 19:57